справа №361/8754/23 головуючий у суді І інстанції Радзівіл А.Г.
провадження № 22-ц/824/7419/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
08 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Кузнєцовою Світланою Олександрівною на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2023 року представник ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:
стягнути з відповідачки на користь товариства суму заборгованості в розмірі 324 739,04 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 110 003,43 грн; заборгованості за відсотками - 80 679,79 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями - 84 721,62 грн; заборгованості за 3% річних за користування кредитом - 10 139,14 грн; заборгованості за інфляційними втратами - 39 195,05 грн; та суму сплаченого судового збору в розмірі 4 871,09 грн, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Позовні вимоги мотивував тим, що 14 серпня 2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z06.179.74039.
Відповідно до п.1.1 Договору кредиту №Z06.179.74039 від 14 серпня 2017 року, банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 110 489,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і комісіями згідно умов договору кредиту та додатками до даного договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно п.п. 1.4 договору кредиту за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 21,99% річних від залишкової суми кредиту.
Також, відповідно до п.п. 1.11 договору кредиту за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до графіку платежів.
Банк на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 110 489,00 грн. строком до 14 серпня 2020 року, а позичальник відповідно зобов'язався повернути його разом іншими платежами (відповідно до графіку платежів) згідно з умовами цього договору.
Згідно з Законом України «Про споживче кредитування», реальна процентна ставка складає 102,60%. (п. 5.7 Договору кредиту).
Банк свої зобов'язання за договором кредиту виконав у повному обсязі надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі 110 489,00 грн в строки визначені умовами договору.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує.
03 грудня 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №12/90.
Відповідно до п. 2.1 договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених договором факторингу.
Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.
Пунктом 5.1 договору факторингу права вимоги, строк платежів по яким настав, а також ті, що виникнуть у майбутньому вважаються такими, що перейшли від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання ТОВ «ФК «Профіт і Капітал» зобов'язань передбачених договором факторингу, щодо розрахунків (п. 4.1.).
Так, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зобов'язання за договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував суму на користь АТ «Ідея Банк».
За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 03 грудня 2020 року відповідно до договору факторингу №12/90 перейшло право за договором №Z06.179.74039 від 14 серпня 2017 року, що укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .
У зв'язку з неповерненням заборгованості за договором кредиту та відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №Z06.179.74039 від 14 серпня 2017 року станом на 03 грудня 2020 року (дата відступлення) заборгованість ОСОБА_1 становить 275 404,84 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом - 110 003,43 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 80 679,79 грн; заборгованості на нарахованими та несплаченими комісіями - 84 721,62 грн.
Крім того, позивач, вправі здійснити нарахування 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, що складають: заборгованість за 3% річних за користування кредитом - 10 139,14 грн; заборгованість за інфляційними втратами 39 195,05 грн.
Отже, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 23 лютого 2022 року, включаючи тіло кредиту, проценти, 3% річних та інфляційні втрати становить - 324 739,04 грн.
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заборгованості в розмірі 324 739,04 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 110 003,43 грн; заборгованості за відсотками - 80 679,79 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями - 84 721,62 грн; заборгованості за 3% річних за користування кредитом - 10 139,14 грн; заборгованості за інфляційними втратами - 39 195,05 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» судовий збір в розмірі 4 871,09 грн.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої її представником - адвокатом Кузнєцовою С.О. про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Кузнєцова Світлана Олександрівна 28 січня 2025 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Посилається на те, що не могла з'явитись до суду, навіть знати про розгляд даної справи, адже позивач зазначив в позовній заяві неправильну адресу проживання відповідачки. Її місце проживання АДРЕСА_1 . Натомість в позові зазначено номер будинку як 38 без літери «а», який їй не належить та вона там не проживає, тому жодної повістки чи рішення ОСОБА_1 не отримувала, навіть не знала про проведення судових засідань в даній справі.
Крім того, під час повномасштабного вторгнення в Україну російських військ, с. Шевченкове де вона мешкала було окуповане. Будинок внаслідок військових дій був значно пошкоджений, тому відповідачка там не проживала. Деякий час з 2022 року була на заробітках за кордоном, в 2023 році повернулась на певний період та мешкала в свого чоловіка у Волинській області.
У зв'язку з тим, що не була присутня в судовому засіданні, ОСОБА_1 не мала змоги заявити про застосування строків позовної давності. Однак суд також на це не звернув увагу.
Строк виконання зобов'язання встановлений договором до 14 серпня 2020 року. Тобто, 14 серпня 2023 року вийшов строк позовної давності, однак ПАТ «Ідея банк» продало прострочену заборгованість позивачу в даній справі за договором факторингу, який був укладений 03 грудня 2023 року, тобто поза межами позовної давності. Відповідно до п.п. 1.11 договору кредиту за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до графіку платежів, з щомісячним погашенням рівними частинами, строком до 14 серпня 2020 року.
В оскаржуваному рішенні суд зробив висновки про те, що ОСОБА_1 було надано кредит при цьому не зазначає яким документом це підтверджено. Сама сума заборгованості як по тілу кредиту так і суми відсотків та комісій взяті з розрахунку який зробив позивач. Судом не досліджувалось правильність нарахувань цих комісій та відсотків та не вказано за який саме період проведені нарахування та коли настав строк виконання зобов'язання за договором кредиту №Z06.179.74039 від 14 серпня 2017 року, укладеним між сторонами у справі.
Крім того, довідка-розрахунок заборгованості, яка надана позивачем, не є доказом наявності заборгованості по договору, оскільки не належить до засобів доказування, передбачених ст. 76 ЦПК України, і не є первинним бухгалтерським документом.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо суми заборгованості ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги вважає недоведеними, що унеможливлює і стягнення будь-яких коштів.
Також, при зверненні до суду від імені позивача позовну заяву підписав представник позивача Мартинюк В.В. Однак, до позову не додано розпорядчого документу адвокатського об'єднання, що уповноважує саме цього адвоката представляти інтереси ТОВ «ФК «Профіт Капітал». Наявність самого наказу про прийняття адвоката на роботу до АО «Правовий діалог», не є підтвердження повноважень від адвокатського об'єднання на представництво позивача в даній справі, а лише підтвердженням факту трудових відносин.
Щодо доданої до позову довіреності від імені позивача та ордеру адвоката, зазначила, що в довіреності нема жодним чином посилання на договір між позивачем та адвокатським об'єднанням. Таким чином вважає, що позов підписано особою без повноважень, а тому взагалі провадження в даній справі не повинно було відкриватись судом.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Кузнєцовою Світланою Олександрівною на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
03 липня 2024 року представниця ТОВ ФК «Профіт Капітал» - Ушакевич М.П. подала відзив, у якому заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Вказала, що на дату подачі позовної заяви у ТОВ «ФК «Профіт Капітал» була відома інформація про місце реєстрації ОСОБА_1 , яку було зазначено самою позичальницею на момент укладення Кредитного договору №Z06.179.74039 від 14 серпня 2017 року.
Щодо застосування строків позовної давності до позовних вимог послалася на запровадження на всій території України карантину з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року, а також введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану, на підставі яких відповідно до п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строк позовної давності продовжено.
07 липня 2025 року представниця ОСОБА_1 - адвокатка Кузнєцова Світлана Олександрівна подала пояснення, у яких підтримала доводи апеляційної скарги.
У судовому засіданні представниця апелянтки ОСОБА_1 - адвокатка Кузнєцова Світлана Олександрівна вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши думку учасниці справи, яка прибула в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14 серпня 2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z06.179.74039.
Відповідно до п.1.1 Договору, банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 110 489,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і комісіями згідно умов договору кредиту та додатками до даного договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно п.п. 1.4 договору кредиту за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 21,99% річних від залишкової суми кредиту.
Також, відповідно до п.п. 1.11 договору кредиту за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до графіку платежів.
Банк на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 110 489,00 грн. строком до 14 серпня 2020 року, а позичальник відповідно зобов'язався повернути його разом іншими платежами (відповідно до графіку платежів) згідно з умовами цього договору.
Згідно з Законом України «Про споживче кредитування», реальна процентна ставка складає 102,60%. (п. 5.7 Договору кредиту).
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав.
У зв'язку з неповерненням заборгованості за договором кредиту та відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості за договором №Z06.179.74039 від 14 серпня 2017 року станом на 03 грудня 2020 року (дата відступлення) заборгованість ОСОБА_1 становить 275 404,84 грн, яка складається з:
- заборгованості за основним боргом - 110 003,43 грн;
- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 80 679,79 грн;
- заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями - 84 721,62 грн.
03 грудня 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №12/90.
Відповідно до п. 2.1 договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених договором факторингу.
Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.
Пунктом 5.1 договору факторингу права вимоги, строк платежів по яким настав, а також ті, що виникнуть у майбутньому вважаються такими, що перейшли від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зобов'язань передбачених договором факторингу, щодо розрахунків (п. 4.1.).
Так, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зобов'язання за договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував суму на користь АТ «Ідея Банк».
За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 03 грудня 2020 року відповідно до договору факторингу №12/90 перейшло право вимоги за договором №Z06.179.74039 від 14 серпня 2017 року, що укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .
У зв'язку із не виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за договором кредиту №Z06.179.74039 від 14 серпня 2017 року, станом на 03 грудня 2020 року, відповідно до довідки-розрахунку заборгованість становить 275 404,84 грн., що складається з:
- заборгованості за основним боргом - 110 003,43 грн;
- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 80 679,79 грн;
- заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями - 84 721,62 грн.
Позивач на підставі ст.. 625 ЦК України здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, що складають: заборгованість за 3% річних за користування кредитом - 10 139,14 грн.; заборгованість за інфляційними втратами - 39 195,05 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав їх обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, що відповідачка свої обов'язки за кредитним договором не виконувала належним чином, а тому у неї виникла заборгованість перед позивачем, яка підлягає до стягнення.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може в повній мірі погодитися з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Надання інших документів на підтвердження представництва процесуальний закон не вимагає.
На підтвердження своїх повноважень діяти від імені та в інтересах ТОВ «ФК «Профіт Капітал» адвокат Мартиненко В.В. надав довіреність від 13 січня 2023 року, що відповідає п. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України та не є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
Відповідно до частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Відповідно до статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Перехід прав вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 підтверджується витягом із Реєстру прав вимоги №1 до договору факторингу №12/90 від 03 грудня 2020 року.
Відповідно до долученого до справи договору, за яким відступлено право вимоги заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.179.74039 від 14 серпня 2017 року, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржника, ціну договору та порядок розрахунку між сторонами за відступлення, що відповідач не спростував.
Оскільки ОСОБА_1 не оспорює недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.
За обставинами цієї справи 14 серпня 2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z06.179.74039, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема розмір кредиту - 110 489,00 грн, строк кредитування - 36 міс., змінювану процентну ставку - 21,9900%.
Вказаний договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Позивачем надано паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого строк кредитування складає 36 місяців, а процентна ставка - 21,9900%.
З урахуванням Графіку щомісячних платежів за кредитним договором, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) становить 141 875,21 грн.
Також позивачем надано суду копію ордеру-розпорядження №1 від 14 серпня 2020 року про видачу кредиту ОСОБА_1 у розмірі 100 903,20 грн, копію ордеру-розпорядження від 14 серпня 2017 року про сплату страхового платежу ОСОБА_1 у розмірі 9 585,80 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.179.74039 від 14 серпня 2017 року станом на 03 грудня 2020 року становить 275 404,84 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 110 003,43 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 80 679,79 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 84 721,62 грн.
За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
ОСОБА_1 , прострочивши узгоджені строки платежів за кредитним договором №Z06.179.74039 від 14 серпня 2017 року, порушила зобов'язання і має нести передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність і сплатити на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, здійсненого з урахуванням п.18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, на суму 275 404,84 грн за період з 03 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року: 3% річних - 10 139,14 грн; інфляційні втрати - 39 195,05 грн.
Вирішуючи заяву апелянтки про застосування строків позовної давності апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі №756/8056/19 зазначила, що за змістом ст. 267 ЦК сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.
Суд визнає причини пропуску позовної давності поважними з ініціативи та за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.
Водночас у ч.3 ст.267 ЦК установлені суб'єктивні межі застосування позовної давності - без заяви сторони у спорі позовна давність судом за власною ініціативою застосовуватись не може за жодних обставин.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №200/11343/14-ц, у випадку, коли суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив заочне рішення, відповідач був вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач міг заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Встановлено, що у кредитному договорі №Z06.179.74039 від 14 серпня 2017 року ОСОБА_1 зазначила місце свого проживання: АДРЕСА_1 .
В порушення п.п. 3.1.2 Договору, відповідачка не повідомила негайно Банк у письмовій формі про зміну адреси свого проживання.
На виконання положень ст. 187 ЦПК України, суд першої інстанції встановив, що відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 30 липня 2013 року, що підтверджується листом виконкому Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 18 жовтня 2023 року.
Відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи, зокрема шляхом направлення на адресу її реєстрації ухвали про відкриття апеляційного провадження та позовної заяви з додатками, а також судових повісток-повідомлень. Рекомендовані поштові повідомлення (т. 1 а.с. 56, 58) поверталися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у розумінні ст. 128 ЦПК України є належним повідомлення особи про розгляд справи. Однак, ОСОБА_1 не заявила суду першої інстанції про застосування позовної давності, а тому суд апеляційної інстанції не вправі розглядати таку заяву, подану відповідачем лише на стадії апеляційного перегляду справи.
Разом з тим, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.5 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 3.11 кредитного договору №Z06.179.74039 від 14 серпня 2017 року за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-Центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку, тощо; позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту, яка складає 2,5 % від початкової суми кредиту.
Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена в графіку платежів. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає з 4 500,88 грн до 633,76 грн щомісяця.
Таким чином, включення позивачем до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Враховуючи те, що пунктом 3.11 кредитного договору №Z06.179.74039 від 14 серпня 2017 року встановлено щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості, суд апеляційної інстанції вважає, що вказане положення є нікчемними.
У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про задоволення вимог позову в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за комісією у розмірі 84 721,62 грн не ґрунтуються на правильному застосуванні і тлумаченні норм матеріального права та не відповідають обставинам справи.
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи частково знайшли своє підтвердження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими та не сплаченими комісіями у сумі 84 721,62 грн не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за нарахованими та не сплаченими комісіями у сумі 84 721,62 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню частково (73,91%), слід зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» витрат на професійну правничу допомогу з 7 000,00 грн до 5 173,76 грн.
Крім того, належить зменшити і розмір судового збору стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за подання позовної заяви з 4 871,09 грн до 3 600,22 грн.
Також, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 належить стягнути з ТОВ «ФК «Профіт Капітал» на користь апелянтки судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 524,96 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 36 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.
Оскільки різниця між належною до сплати сторонами одна одній суми судового збору є незначною, колегія суддів відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України вважає за доцільне остаточно шляхом взаємозарахування стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» судовий у розмірі 2 075,26 грн.
Керуючись ст. ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Кузнєцовою Світланою Олександрівною - задовольнити частково.
Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2024 року в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за нарахованими та не сплаченими комісіями у сумі 84 721,62 грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2024 року - залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат, у зв'язку з розглядом справи.
Зменшити розмір стягнутої із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» витрат на професійну правничу допомогу з 7 000,00 грн до 5 173 (п'ять тисяч сто сімдесят три гривні) 76 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (код ЄДРПОУ 39992082, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8) судовий збір у розмірі 2 075 (дві тисячі сімдесят п'ять гривень) 26 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10 липня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова