03 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Обухівськогорайонного суду Київської області від 13 березня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Обухівськогорайонного суду Київської області від 13.03.2025 задоволено клопотання прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:009:0100 та 3223151000:04:011:0089, які перебувають у приватній власності ОСОБА_8 , із забороною відчуження, з метою збереження речового доказу. Заборонено державним та приватним реєстраторам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів (посадовим особам Мінюсту, державним та приватним нотаріусам) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо набуття або припинення права власності та користування, зміни власників та користувачів, зміни форми власності.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Апелянт зазначав, що власник майна не викликався в судове засідання та не приймав участі у розгляді клопотання, а про існування оскаржуваної ухвали йому стало відомо 30.04.2025 від слідчого.
Справа № 372/696/24 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3813/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що слідчому судді не було надано доказів будь-якої протиправної діяльності ОСОБА_8 або інших осіб, щодо набуття у приватну власність даних ділянок та під час користування ними. Не надано будь-яких доказів проведення ОСОБА_8 діяльності на належних йому земельних ділянках, в тому числі здійснення будівництва.
Арештовані земельні ділянки ОСОБА_8 придбав у законний спосіб 05.04.2018 відповідно до договорів купівлі-продажу у ОСОБА_10 та не має наміру знищувати, псувати, продавати власне майно. З моменту внесення до ЄРДР даних про кримінальне правопорушення і до цього часу ОСОБА_8 не переховувався від органів досудового розслідування або суду.
До придбання вищевказаних земельних ділянок у ОСОБА_10 , земельні ділянки як об'єкт речового права були створені 18 років тому, і впродовж 18 років ні контролюючі органи, ні органи прокуратури, не виявили будь-яких протиправних дій по створенню об'єктів речового права.
У кримінальному провадженні відсутні будь-які докази того, що на земельних ділянках з кадастровим номером 3223151000:04:009:0100 та 3223151000:04:011:0089 здійснюється комерційне будівництво котеджного містечка «Pleyada СІub» під виглядом приватного будівництва на земельних ділянках з цільовим призначенням для колективного садівництва. Слідчий та прокурором даних доказів надати не можуть, оскільки такого будівництва не існує.
Крім того, апелянт зазначав, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Дане кримінальне провадження розпочатого за заявою голови правління громадської організації про те, що на території СТ «Луговий» здійснюється комерційне будівництво котеджного містечка під виглядом приватного будівництва на земельних ділянках з цільовим призначенням для колективного садівництва.
За таких обставин, у даному кримінальному провадженні мали б бути вчинені шахрайські дії по відношенню до СТ «Луговий» і дане товариство мало бути визнаним потерпілим у кримінальному провадженні №12022110000000062. Також, у кримінальному провадженні повинні бути встановлені збитки, які спричинені СТ «Луговий».
Однак слідчим суддею при розгляді клопотання не взято до уваги вказані обставини.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах власника майна ОСОБА_11 та які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_5 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку та заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт земельних ділянок розглянуто без повідомлення та у відсутності власника майна ОСОБА_8 або його представника.
Дані про направлення учасникам судового провадження копії оскаржуваної ухвали, у справі відсутні.
Як зазначив представник в апеляційній скарзі, про наявність оскаржуваної ухвали йому стало відомо 30.04.2025 від слідчого, тоді як подано апеляційну скаргу за допомогою системи "Електронний суд" 04.05.2025.
Ураховуючи, що матеріали справи не містять інших відомостей про обізнаність представника власника майна із мотивами прийнятого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а відтак не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12022110000000062, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.02.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Обухівською окружною прокуратурою Київської області.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що в Київській обл., Обухівському р-ні., с. Плюти, по вул. Піщана, невстановленими досудовим розслідуванням особами здійснюється комерційне будівництво котеджного містечка «Pleyada Club» під виглядом приватного будівництва на земельних ділянках з цільовим призначенням для колективного садівництва.
Згідно відповіді директора Центральної геофізичної обсерваторії імені Б. Срезневського, земельні ділянки з кадастровими номерами 3223151000:04:011:0089, 3223151000:04:009:0100, які відведені у приватну власність з цільовим використанням для ведення садівництва, належать до категорії землі сільськогосподарського призначення, знаходяться поряд зі штучно створеним водним об'єктом, що гідравлічно пов'язаний з річкою Козинка в межах захисного масиву «Конча-Заспа-Плюти» та розташовані у с. Плюти Обухівського району Київської області.
Будівництво штучної водойми відбулось протягом 2006 року та супроводжувалось намивом піску на прилеглій території, включаючи межі спірних ділянок. Земельні ділянки розташовані на заболочених територіях заплавних земель в межах захисного масиву «Конча-Заспа - Плюти», які відносяться до земель водного фонду, та також накладаються на 25-ти метрову прибережну захисну смугу.
В ході досудового розслідування призначено судову земельно-технічну експертизу. Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/111-24/31072-ЗТ межі земельної ділянки з кадастровим номером: 3223151000:04:009:0100 частково накладаються на межі земель прибережно-захисної смуги, вздовж водного об'єкта, що гідравлічно пов'язаний з річкою Козинка в межах захисного масиву «Конча-Заспа-Плюти». Площа накладання становить -0,8298 га; 3223151000:04:011:0089 частково накладаються на межі земель прибережно-захисної смуги, вздовж водного об'єкта, що гідравлічно пов'язаний з річкою Козинка в межах захисного масиву «Конча-Заспа-Плюти». Площа накладання становить -0,6226 га.
Вказані земельні ділянки перебувають у приватній власності, а саме у ОСОБА_8 .
Постановою старшого слідчого Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_12 від 04.03.2025 року земельні ділянки з кадастровим номером: 3223151000:04:009:0100 та 3223151000:04:011:0089, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
12.03.2025 прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Обухівського районного суду Київської області із клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:009:0100 та 3223151000:04:011:0089, які перебувають у приватній власності ОСОБА_8 , із забороною відчуження, з метою збереження речового доказу, із забороною державним та приватним реєстраторам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів (посадовим особам Мінюсту, державним та приватним нотаріусам) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо набуття або припинення права власності та користування, зміни власників та користувачів, зміни форми власності.
Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 13.03.2025 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:009:0100 та 3223151000:04:011:0089, які перебувають у приватній власності ОСОБА_8 , із забороною відчуження, з метою збереження речового доказу. Заборонено державним та приватним реєстраторам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів (посадовим особам Мінюсту, державним та приватним нотаріусам) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо набуття або припинення права власності та користування, зміни власників та користувачів, зміни форми власності.
Постановляючи вказану ухвалу, слідчий суддя посилався на необхідність арешту земельних ділянок з метою їх збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Забезпечення недоторканості права власності є однією із засад кримінального провадження відповідно до п. 9ч. 1 ст. 7, ст. 16 КПК.
Право власності може бути обмежене, однак таке обмеження має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, принципів справедливості, рівності та домірності (пропорційності), із забезпеченням справедливого балансу інтересів особи та суспільства, на підставі та в порядку, визначених законами України, з урахуванням актів міжнародного права, позицій ЄСПЛ, за вмотивованим рішенням суду, прийнятим в порядку справедливої судової процедури.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором під час звернення із вищевказаним клопотанням та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.
Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Як убачається із даних клопотання прокурора, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022110000000062 проводиться щодо обставин здійснення в Київській обл., Обухівському р-ні., с. Плюти, по вул. Піщана, комерційного будівництва котеджного містечка під виглядом приватного будівництва на земельних ділянках з цільовим призначенням для колективного садівництва.
Згідно даних з долученого до клопотання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12022110000000062, 07.02.2022 до вказаного реєстру внесено відомості про те, що невстановлена досудовим розслідуванням група осіб здійснює незаконну забудову земельних ділянок, які належать іншим особам, на території Обухівського району Київської області, шляхом підроблення офіційних документів, з попередньою правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 190 КК України.
Разом з тим, клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять жодних відомостей на підтвердження вищезазначених фактичних обставин кримінального правопорушення.
Так, до клопотання прокурора долучено лише лист директора Центральної геофізичної обсерваторії імені Б. Срезневського від 13.02.2024 про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223151000:04:011:0089, 3223151000:04:009:0100, які відведені у приватну власність з цільовим використанням для ведення садівництва, належать до категорії землі сільськогосподарського призначення, знаходяться поряд зі штучно створеним водним об'єктом, що гідравлічно пов'язаний з річкою Козинка в межах захисного масиву «Конча-Заспа-Плюти» та розташовані у с. Плюти Обухівського району Київської області, а також висновок судової земельно-технічної експертизи №СЕ-19/111-24/31072-ЗТ від 28.10.2024, з якого убачається, що межі земельної ділянки з кадастровим номером: 3223151000:04:009:0100 частково накладаються на межі земель прибережно-захисної смуги, вздовж водного об'єкта, що гідравлічно пов'язаний з річкою Козинка в межах захисного масиву «Конча-Заспа-Плюти». Площа накладання становить -0,8298 га; 3223151000:04:011:0089 частково накладаються на межі земель прибережно-захисної смуги, вздовж водного об'єкта, що гідравлічно пов'язаний з річкою Козинка в межах захисного масиву «Конча-Заспа-Плюти». Площа накладання становить -0,6226 га.
Разом з тим, жодних інших відомостей на підтвердження викладених у клопотанні обставин та внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо обставин здійснення на території Обухівського району Київської області комерційного будівництва котеджного містечка під виглядом приватного будівництва на земельних ділянках з цільовим призначенням для колективного садівництва, які належать іншим особам, шляхом підроблення офіційних документів, матеріали клопотання не містять.
Крім того, сукупність доданих до клопотання матеріалів не містить достатньо розумних підстав і підозр вважати, що вказані у клопотанні земельні ділянки відповідають критеріям, передбачених ст. 98 КПК України, зокрема набуті ОСОБА_8 кримінально протиправним шляхом або є об'єктами кримінально протиправних дій - незаконної забудови.
Слідчий суддя, у порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт земельних ділянок, належним чином не перевірив правову підставу для такого арешту та можливість використання даного майна як доказу у кримінальному провадженні, та не встановив достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Посилаючись в ухвалі на необхідність арешту вказаного майна з метою збереження речових доказів, слідчий суддя обмежився посиланням на те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223151000:04:011:0089, 3223151000:04:009:0100 є об'єктами кримінально протиправних дій, не звернувши увагу на відсутність у матеріалах клопотання жодних відомостей на підтвердження вказаних обставин.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, прокурором при зверненні із клопотанням не надано достатніх відомостей на обгрунтування викладених ним у клопотанні обставин кримінального правопорушення, а також доказів того, що належні ОСОБА_8 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223151000:04:011:0089, 3223151000:04:009:0100 на даному етапі досудового розслідування відповідають ознакам речових доказів у кримінальному провадженні № 12022110000000062, а відтак слідчий суддя дійшов передчасного висновку про доведеність у даному провадженні обставин, передбачених ч. 3 ст. 132 КПК України, для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження № № 12022110000000062, як арешт майна.
З урахуванням вищевикладеного у сукупності, на думку колегії суддів, прокурор в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді обмеження права власності здійснено в порушення вимог закону, а отже втручання в право на володіння майном ОСОБА_8 на даному етапі досудового розслідуванняздійснено без законних на те підстав.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року, -скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:009:0100 та 3223151000:04:011:0089, які перебувають у приватній власності ОСОБА_8 , із забороною відчуження, та забороною державним та приватним реєстраторам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів (посадовим особам Мінюсту, державним та приватним нотаріусам) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо набуття або припинення права власності та користування, зміни власників та користувачів, зміни форми власності.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3