03 липня 2025 року місто Київ
Справа № 357/15894/24
Провадження № 33/824/2361/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Стрижеуса А.М., за участю прокурора Шлапацького О.В. розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Олійника Олега Олександровича на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2025 року,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією №3194 від 28.10.2024 року: ОСОБА_1 , будучи відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1700-VII та приміткою до ст.172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону №1700-VII, в порушення вимог ч.1 ст.45 розділу VII та п.2-7 розділу XIII Закону №1700-VII, несвоєчасно 13.05.2024 без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією №3195 від 28.10.2024 року: ОСОБА_1 , будучи відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1700-VII та приміткою до ст.172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону №1700-VII, в порушення вимог ч.1 ст.45 розділу VII та п.2-7 розділу XIII Закону №1700-VII, несвоєчасно 13.05.2024 без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією №3196 від 28.10.2024 року: ОСОБА_1 , будучи відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1700-VII та приміткою до ст.172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону №1700-VII, в порушення вимог ч.1 ст.45 розділу VII та п.2-7 розділу XIII Закону №1700-VII, несвоєчасно 01.04.2024 без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.02.2025 справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП об'єднано в одне провадження.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2025 року, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП та на підставі ч.2 ст.36 КУпАП остаточно застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1275,00 (одна тисяча двісті сімдесят п'ять) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Не погоджуючись з постановою суду, захисником ОСОБА_1 адвокатом Олійник О.В. подано апеляційну скаргу, в якій він просить постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2025 року скасувати та справу закрити на підставі закінчення строків притягнення до відповідальності, посилаючись на те, що постанова суду є незаконною, необґрунтованою, винесена з грубим порушенням норм процесуального права. Суд неповно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам подій, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги, вказує, що моментом виявлення адміністративного правопорушення є 29 квітня 2024 року а саме факт надходження листа Київської обласної прокуратури про можливе вчинення ОСОБА_1 до органу уповноваженого на складання протоколу про адміністративне правопорушення а саме УСР, отже строки притягнення до адміністративної відповідальності закінчились 29 жовтня 2024 року, а тому, постанову винесено з пропуском строку який встановлено ч. 4 ст. 38 КУпАП а тому справа підлягає закриттю у зв'язку з закінченням терміну притягнення до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Олійник О.О. підтримали доводи апеляційної скарги.
Прокурор Шлапацький О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП.
Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
За змістом частини 2 статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Висновки суду про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.
За диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, внесені зміни до деяких Законів України, а саме, згідно з пунктом 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII, особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо - відповідні декларації не було подано раніше».
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 , у 2021, 2022 та 2023 роках був суб'єктом, на якого поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», то він зобов'язаний подати щорічну декларацію за 2021-2023 роки до 31.01.2024 року включно.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 подав щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021-2023 роки, 13 травня 2024 року, тобто несвоєчасно без поважних причин, чим вчинив порушення вимог фінансового контролю та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 також не заперечується.
Відтак, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях останнього складу зазначеного адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, оскільки цей висновок ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні обставин даної справи, що стосуються часу, суті адміністративного правопорушення та вини вказаної особи у його вчиненні.
Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтею 51 та статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянт зазначає, що 29 квітня 2024 року Київська обласна прокуратура направила лист про можливе вчинення ОСОБА_1 корупційного правопорушення до органу уповноваженого на складання протоколу про адміністративне правопорушення а саме УСР, а тому факт надсилання вказаного листа є моментом виявлення адміністративного правопорушення.
Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з таким твердженням, оскільки у вказаному листі зазначено про ймовірне, тобто можливе адміністративне правопорушення ОСОБА_1 а не про констатацію факту такого правопорушення, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Отже у зазначеній справі і з встановлених судом обставин вбачається, що днем виявлення вчинення ОСОБА_1 правопорушення, пов'язаного з корупцією передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП слід вважати дату складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції, як законну, без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Олійника Олега Олександровича - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: А.М. Стрижеус