справа №761/7542/23 Головуючий у І інстанції - Фролова І.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/4008/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
01 липня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Юнекс Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна, стягнення процентів за користування безпідставно одержаними коштами
установив:
У березні 2023 року АТ «Юнекс Банк» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна, стягнення процентів за користування безпідставно одержаними коштами, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року було поновлено ОСОБА_1 на роботі, а також вирішено стягнути грошові кошти, водночас рішення суду не містить застереження про те, що суми, належні до виплати за рішенням суду, визначні без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Таким чином, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року було присуджено до виплати Відповідачці середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1241951,20 грн. та невиплачену заробітну плату внаслідок простою у сумі 29479,47 грн.
Внаслідок негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 62200 грн. (до вирахування податків та зборів), сума, належна до виплати Відповідачці зменшилась на 62200 грн., а тому з Банку повинно було бути стягнено суму 1179751,20 грн.
Банк, виконуючи свій обов'язок податкового агента, вимушений був сплатити суми податків та зборів додатково до стягнутої за рішенням суду суми, замість того, щоб відрахувати відповідні суми з сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заробітної плати внаслідок простою.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, промило суд, стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Юнекс Банк» неправомірно отримані кошти в розмірі 428529,27 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Юнекс Банк» інфляційні витрати в розмірі 8689,30 грн., а також 3% річних в розмірі 2543,96 грн.
Просило вирішити питання про судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року, позов АТ «Юнекс Банк» залишено без задоволення.
Стягнуто з АТ «Юнекс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 15000 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, АТ «Юнекс Банк» оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 перебували у трудових відносинах.
В подальшому ОСОБА_1 була звільнення на підставі Наказу про звільнена, який рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року визнано незаконним та скасовано.
Ухвалюючи рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, суд вирішив стягнути з АТ «Юнекс Банк»:
- середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 вересня 2020 року по 26 липня 2022 року у сумі 1241951,20 грн.;
- розмір невиплаченої заробітної плати внаслідок простою у сумі 29479,47 грн.;
- моральну шкоду у розмірі 50000 грн.;
- витрати на правову допомогу у розмірі 84145 грн.
В подальшому зазначене рішення було частково скасовано.
Подільський районний суд міста Києва також допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
В резолютивній частині рішення Подільського районного суду м. Києва у справі №758/10828/20 відсутні застереження щодо того, що суми в рішенні визначені без утримання податку на доходи та інших обов'язкових платежів, однак безпосередньо визначення сум в розрахунку рішення наведено без утримання цього податку та інших обов'язкових платежів, що повністю узгоджується з даними Довідки з місця роботи.
В порядку негайного виконання Рішення суду АТ «Юнекс Банк»:
- з 27 липня 2022 року поновив ОСОБА_1 на посаді Директора Департаменту корпоративного бізнесу АТ «Юнекс Банк»;
- виплатив ОСОБА_1 27 липня 2022 року грошові кошти у розмірі 62200 грн, що за вирахуванням податків та зборів, передбачених законодавством України, склало 50071 грн. у якості заробітку за 1 місяць.
У зв'язку з виплатою 27 липня 2022 року заробітку за 1 місяць розмір зобов'язань Банку з виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1241951,20 грн. зменшився на суму 62200 грн., відповідно, загальна сума стягнення згідно рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року у справі №758/10828/20 зменшилась на тотожну суму і становила 1179751,20 грн.
Зазначена сума вважається сукупним доходом фізичної особи згідно податкового законодавства і підлягає оподаткуванню на загальних підставах.
В межах 30 днів з дня оприлюднення повного тексту судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень АТ «Юнекс Банк» 22 вересня 2022 року звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Подільського районного суду від 26 липня 2022 року.
Наступного дня, 23 вересня 2022 року, ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду м. Києва із заявою про видачу виконавчих листів, які остання отримала та звернула до примусового виконання (не дивлячись на те, що Банк оскаржив рішення в апеляційному порядку).
07 жовтня 2022 року приватним виконавцем Жданович В.М. було відкрито 4 виконавчих провадження:
1) НОМЕР_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 1241951,20 грн.;
2) НОМЕР_4 про стягнення невиплаченої заробітної плати внаслідок простою у сумі 29479,47 грн.;
3) НОМЕР_3 про стягнення моральної шкоди у сумі 50000;
4) НОМЕР_5 про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 84145 грн.
Зазначені виконавчі провадження об'єднані у зведене виконавче провадження НОМЕР_6.
В результаті примусового виконання рішення суду, з рахунків АТ «Юнекс Банк» була списана сума грошових коштів в загальному розмірі 1548021,23 грн., що включала в себе витрати з виконавчого провадження та загальну суму виплат у розмірі 1405575,67 грн.
Таким чином, загальна сума коштів, що мала бути отримана ОСОБА_1 згідно рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року у справі №758/10828/20 становить 1405575,67 грн., в т.ч. податків, які підлягають утриманню роботодавцем при виплаті доходів, в тому числі заробітної плати, в розмірі 269017,26 грн.
Однак, з урахуванням негайного виконання зобов'язання з виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, передбаченого рішенням суду, виплаченої суми вихідної допомоги при звільненні загальна сума коштів, що були отримані ОСОБА_1 , склала 1405575,67 + 62200 = 1467775,67 грн., що на 62200 грн більше ніж передбачено рішенням суду.
Окрім того, під час здійснення остаточного розрахунку при звільненні у зв'язку із скороченням Директора Департаменту корпоративного бізнесу ОСОБА_1 07 вересня 2020 року, була виплачена вихідна допомога при звільненні в розмірі 58842,49 грн.
Таким чином, загальна сума коштів, яка була отримана ОСОБА_1 під час звільнення та після поновлення її на посаді і виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року у справі №758/10828/20 становить 1467775,67 + 58842,49 = 1526618,16 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Юнекс Банк» задоволено частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року в частині вирішення питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу змінено, зменшено суму стягнутих витрат на професійну правничу допомогу з АТ «Юнекс Банк» на користь ОСОБА_1 до 50487 грн.
В іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року залишено без змін.
Своїм листом №6-1557 від 18 жовтня 2022 року АТ «Юнекс Банк» звертався до ОСОБА_1 з вимогою про повернення неправомірно отриманих коштів, що були отримані нею відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року у справі №758/10828/20 в розмірі 319088,26 грн., з яких 269017,26 грн. сплаченого Банком податку, а решта негайне виконання рішення суду в частині виплати середнього заробітку за один місяць.
Відповідач отримала зазначений лист, однак станом на дату подання позовної заяви ОСОБА_1 не здійснила повернення неправомірно отриманих коштів.
08 червня 2023 року Позивач отримав повідомлення від Київського міського центру зайнятості від 05 червня 2023 року №269.1-2579/23 з вимогою про сплату коштів в сумі 109441,01 грн. Призначення платежу: «Повернення допомоги по безробіттю за ОСОБА_1 від АТ «Юнекс Банк».
З повідомлення вбачалось, що в результаті обміну інформацією між Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості було виявлено, що у період перебування на обліку як безробітна в органах Київського міського центру зайнятості Відповідачка перебувала у трудових відносинах з АТ «Юнекс Банк» (поновлена на роботі з 08 вересня 2020 року).
З огляду на зазначене Київський міський центр зайнятості вимагав повернення Позивачем надлишково виплачених коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_1 , яка була зареєстрована як безробітна з 17 вересня 2020 року по 04 жовтня 2021 року.
На виконання зазначеної вимоги Позивач перерахував на рахунок Київського міського центру зайнятості кошти в сумі 109441,01 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №61 від 23 червня 2023 року.
Враховуючи отриману від Київського міського центру зайнятості інформацію, відповідач у період, за який присуджено виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу отримала виплату по безробіттю від центру зайнятості у розмірі 109441,01 грн., яку в подальшому було стягнуто з Банку.
Тобто Відповідач двічі за один і той же період (з 17 вересня 2020 року по 04 жовтня 2021 року) отримала і соціальну допомогу, яка була у подальшому стягнута з Банку на користь центру зайнятості, і суму середнього заробітку від Банку за рішенням суду.
Зазначене, дає підстави вважати збагаченням Відповідачки за рахунок Позивача.
Просило, скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити у повному обсязі.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала відзив, обґрунтовуючи його тим, що, суд першої інстанції обґрунтовано і правомірно дійшов висновку про відсутність складу зобов'язання з безпідставного набуття майна, передбаченого статтею 1212 ЦК України, у правовідносинах, що склались між сторонами.
Спірні грошові суми були присуджені ОСОБА_1 за судовим рішенням, що набрало законної сили, і виплачені на підставі відповідного виконавчого провадження.
Тобто, правовою підставою для набуття цих коштів є судове рішення як акт правозастосування, а виконання рішення - реалізація процесуального обов'язку сторони у виконавчому провадженні.
Позивач самостійно не довів ні помилки в обчисленні виплат, ні будь-яких дій або бездіяльності відповідача, які свідчили б про недобросовісне набуття чи приховування інформації.
Таким чином, всі виплати відповідачці здійснено на підставі публічного акту правосуддя, що виключає застосування загальних норм про безпідставне збагачення.
Зазначає, що апелянт помилково вважає, що сплачені ним податки підлягають поверненню з боку відповідача.
Суд першої інстанції цілком правомірно і логічно виходив із того, що кошти, які були виплачені відповідачці, є заробітною платою в розумінні трудового законодавства, а не безпідставно набутим майном.
Звертає також увагу на те, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 отримала кошти від центру зайнятості, тим більше - в розмірі, який заявлено у позовних вимогах.
В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт перерахування чи надходження цих сум безпосередньо відповідачці.
У такий спосіб банк необґрунтовано ототожнює свою виплату до центру зайнятості з фактичним збагаченням відповідачки, що є неприпустимим з огляду на засади доказування.
Відсутність підтвердження факту отримання коштів відповідачкою виключає можливість кваліфікувати ці суми як набуті нею безпідставно.
Вважає доводи апелянта такими, що не ґрунтуються на об'єктивних фактах чи застосовному праві, є спробою перекласти відповідальність за власні процесуальні та матеріально-правові прорахунки на відповідачку, та підлягають відхиленню в повному обсязі.
Також зазначає, що сума, яка була списана з рахунків позивача, складалась не лише з основної суми заборгованості, а й з передбаченої законом винагороди приватного виконавця (10%) та виконавчого збору, що прямо передбачено ст.ст. 27, 42 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відсутність будь-яких дій зі сторони позивача щодо оскарження дій виконавця або їх визнання неправомірними, а також при фактичному виконанні судового рішення у передбаченому ним обсязі, усі подальші спроби покласти тягар цих списань на відповідача є хибним та повинні розцінюватися як маніпулятивна спроба змінити правовий режим трудової виплати на зобов'язання з відшкодування шкоди.
Просила, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2025 року без змін.
Стягнути з позивача на її користь витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 10000 грн.
На вказаний відзив АТ «Юнекс Банк» надало відповідь, обґрунтовуючи її тим, що відповідач помиляється щодо спірних правовідносин зводячи вимоги Банку до повернення коштів стягнутих з Банку на підставі рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Як вже зазначалось в апеляційні скарзі, Банк стягує безпідставно збережені працівником кошти сплачені Банком за рахунок власних коштів, податків за працівника.
Сплачені Банком податки не відносяться до заробітної плати і працівник їх не отримує на руки.
З огляду на викладене, вважає, що до спірних правовідносин не може бути застосовано ст. 1215 ЦК України.
Також зазначає, що відповідач, помилково вважає, що Банк стягує заробітну плату з Працівника спричинену сплатою саме податків, оскільки Банк просить суд стягнути безпідставно збережене майно (Працівник не сплатив податки з своєї заробітної плати, а збагатився за рахунок коштів, які Банк сплатив, як податковий агент з власних коштів).
Щодо допомоги по безробіттю зазначило, що відповідач за один і той же період отримала і середній заробіток і допомогу по безробіттю, чим спричинені збитку Банк в сумі цих витрат, оскільки з Банку двічі стягнуто кошти на корить Працівника за один і той же період.
Разом з цим, звертає особливу увагу на особливість спірних правовідносин, зокрема що між сторонами виникли кондекційні правовідносини, де Відповідач збагатилась за рахунок Позивача (зберегла суму податків та грошової допомоги по безробіттю, яку Позивач сплатив за Відповідача), не повідомила суд про перебування на обліку в Центрі зайнятості та отримувала допомогу.
Дійсно, така бездіяльність Відповідача щодо не повідомлення суду про перебування на обліку і отримання допомоги по безробіттю формально не порушує жодних норм, однак призвела до негативних наслідків, а саме заподіяння шкоди Банку, а тому така поведінка не повинна оставатись поза увагою суду, оскільки право не можна використовувати на шкоду іншим особам.
Зокрема до такої бездіяльності можна застосувати загальні засади законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність, а також недопустимість зловживання правом.
Доказами, якими підтверджено те, що відповідач не повідомила суд про перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги є те, що в рішенні суду про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку не зазначено про таку обставину.
Така обставина в кінцевому результаті призвела до безпідставного збагачення відповідача за рахунок коштів Банку, і як наслідок спричинення Банку збитків у відповідній сумі.
Компенсація Банку цих витрат призведе до захисту порушеного права, та відшкодування зазначених втрат.
Просило, апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до АТ «Юнекс Банк» про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказу про простій, відшкодування моральної шкоди.
26 липня 2022 року рішенням Подільського районного суду м. Києва позов задоволено частково (справа №758/10828/20):
1) Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Юнекс Банк» про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту корпоративного бізнесу АТ «Юнекс Банк» від 07 вересня 2020 року №157-07-01-о/с.
2) Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту корпоративного бізнесу АТ «Юнекс Банк».
3) Стягнуто з АТ «Юнекс Банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1241951 грн. 20 коп.
4) Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Юнекс Банк» від 07 липня 2020 року №120-07-03-о/с «Про простій».
5) Стягнуто з АТ «Юнекс Банк» на користь ОСОБА_1 розмір невиплаченої заробітної плати внаслідок простою у сумі 29479 грн 47 коп.
6) Стягнуто з АТ «Юнекс Банк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
7) Стягнуто з АТ «Юнекс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 84145 грн.
8) Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
9) Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Решту позовних вимог залишено без задоволення.
Таким чином, рішенням суду від 26 липня 2022 року було визначено до стягнення з Банку на користь ОСОБА_1 кошти на загальну суму 1405575,67 грн (1241951,20 грн + 29479,47грн + 50000 грн.+ 84145 грн.).
Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2022 року, апеляційну скаргу АТ «Юнекс Банк» було задоволено частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року у справі №758/10828/20 змінено в частині вирішення питання про відшкодування витрат на професійну допомогу, а саме зменшено суму стягнутих витрат до 50487 грн.
Постановою Верховного Суду від 29 травня 2023 року, касаційну скаргу АТ «Юнекс Банк» було залишено без задоволення.
27 липня 2022 року Банк виконав рішення суду від 26 липня 2022 року у частині, що підлягала негайному виконанню, а саме:
- поновив ОСОБА_1 на посаді Директора Департаменту корпоративного бізнесу АТ «Юнекс Банк» з 27 липня 2022 року, що підтверджується наказом від 27 липня 2022 року №114-27-01-о/с;
- виплатив ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 62200 грн, що за вирахуванням податків та зборів, передбачених законодавством України, склало 50071 грн, що підтверджується платіжною інструкцією Банку №299 від 27 липня 2022 року.
23 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду м. Києва із заявою про видачу виконавчого листа, та отримала чотири виконавчих листи №758/10828/20 від 06 жовтня 2022 року.
07 жовтня 2022 року приватним виконавцем Жданович В.М. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих листів №758/10828/20 від 06 жовтня 2022 року, виданих Подільським районним судом м. Києва:
1) НОМЕР_2 - про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 1241951,20 грн;
2) НОМЕР_4 - про стягнення невиплаченої заробітної плати внаслідок простою у сумі 29479,47 грн;
3) НОМЕР_3 - про стягнення моральної шкоди у сумі 50000 грн;
4) НОМЕР_5 - про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 84145 грн.
Зазначені виконавчі провадження було об'єднано у зведене виконавче провадження НОМЕР_6.
Протягом 11-12 жовтня 2022 року приватним виконавцем Жданович В.М. на виконання рішення суду від 26 липня 2022 року з рахунків АТ «Юнекс Банк» в примусовому порядку було списано кошти, а саме:
- 1548021,23 грн. з кореспондентського рахунку Відповідача, відкритого в АТ «Укрексімбанк», що підтверджується квитанцією SWIFT від 11 жовтня 2022 року;
- 1500 грн. з кореспондентського рахунку Відповідача, відкритого в АТ «Індустріал Банк», що підтверджується квитанцією SWIFT від 12 жовтня 2022 року;
- 140324,25 грн. з кореспондентського рахунку Відповідача, відкритого в АТ «Ощадбанк», що підтверджується квитанцією SWIFT від 12 жовтня 2022 року.
Протягом 12-13 жовтня 2022 року надмірно списані з кореспондентських рахунків Позивача в АТ «Ощадбанк» кошти в сумі 1500 грн. та 140324,25 грн. (загалом - 141824,25грн) були повернуті Позивачу, що підтверджується квитанціями SWIFT від 12-13 жовтня 2022 року.
Таким чином, в результаті примусового виконання рішення суду від 26 липня 2022 року з рахунків АТ «Юнекс Банк» була в примусовому порядку списана сума коштів в загальному розмірі 1548021,23 грн., яка складалась з коштів за рішенням суду від 26 липня 2022 року в сумі 1405575,67 грн., винагороди приватного виконавця (10%) в сумі 140557,56 грн. та витрат виконавчого провадження в сумі 1888 грн.
12 жовтня 2022 року Банком було перераховано до бюджету: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 237127,62 грн., що підтверджується платіжною інструкцією Банку №225 від 12 жовтня 2022 року; військовий збір у сумі 19760,64 грн., що підтверджується платіжною інструкцією Банку №224 від 12 жовтня 2022 року.
Всього Банком було перераховано 256888,26 грн.
12 жовтня 2022 року приватним виконавцем Жданович В.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_6 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
08 червня 2023 року Позивач отримав повідомлення від Київського міського центру зайнятості від 05 червня 2023 року №269.1-2579/23 з вимогою про сплату коштів в сумі 109441 грн. Призначення платежу: «Повернення допомоги по безробіттю за ОСОБА_1 від АТ «Юнекс Банк».
З повідомлення вбачалось, що в результаті обміну інформацією між Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості було виявлено, що у період перебування на обліку як безробітна в органах Київського міського центру зайнятості Відповідачка перебувала у трудових відносинах з АТ «Юнекс Банк» (поновлена на роботі з 08 вересня 2020 року).
З огляду на зазначене Київський міський центр зайнятості вимагає поверненням Позивачем надлишково виплачених коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_1 , яка була зареєстрована як безробітна з 17 вересня 2020 року по 04 жовтня 2021 року.
23 червня 2023 року Позивач на виконання вимоги перерахував на рахунок Київського міського центру зайнятості кошти в сумі 109441,01 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №61 від 23 червня 2023 року.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка отримала від позивача спірні грошові кошти у вигляді заробітної плати, їх виплата проведена позивачем, без рахункової помилки та без недобросовісності з боку відповідача.
Відмовляючи у стягненні інфляційних втрат та 3% річних суд керувався тим, що такі вимоги є похідними.
З висновками, викладеними у оскаржуваному рішенні, колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не у повній мірі ґрунтуються на матеріалах справи, та не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.
По справі встановлено, що у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до АТ «Юнекс Банк» про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказу про простій, відшкодування моральної шкоди.
26 липня 2022 року рішенням Подільського районного суду м. Києва, позов задоволено частково, а саме:
Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Юнекс Банк» про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту корпоративного бізнесу АТ «Юнекс Банк» від 07 вересня 2020 року №157-07-01-о/с.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту корпоративного бізнесу АТ «Юнекс Банк».
Стягнуто з АТ «Юнекс Банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1241951 грн. 20 коп.
Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Юнекс Банк» від 07 липня 2020 року №120-07-03-о/с «Про простій».
Стягнуто з АТ «Юнекс Банк» на користь ОСОБА_1 розмір невиплаченої заробітної плати внаслідок простою у сумі 29479 грн 47 коп.
Стягнуто з АТ «Юнекс Банк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
Стягнуто з АТ «Юнекс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 84145 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Решту позовних вимог залишено без задоволення.
27 липня 2022 року Банк виконав рішення суду від 26 липня 2022 року у частині, що підлягала негайному виконанню, а саме:
Поновив ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту корпоративного бізнесу АТ «Юнекс Банк» з 27 липня 2022 року, що підтверджується наказом від 27 липня 2022 року №114-27-01-о/с.
Виплатив ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 62200, що за вирахуванням податків та зборів, передбачених законодавством України, склало 50071 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №299 від 27 липня 2022 року.
23 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду м. Києва із заявою про видачу виконавчого листа та отримала чотири виконавчих листи №758/10828/20 від 06 жовтня 2022 року.
07 жовтня 2022 року приватним виконавцем Жданович В.М. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих листів №758/10828/20 від 06 жовтня 2022 року, виданих Подільським районним судом м. Києва, а саме:
НОМЕР_2 - про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 1241951,20 грн;
НОМЕР_4 - про стягнення невиплаченої заробітної плати внаслідок простою у сумі 29479,47 грн;
НОМЕР_3 - про стягнення моральної шкоди у сумі 50000 грн;
НОМЕР_5 - про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 84145 грн.
Зазначені виконавчі провадження було об'єднано у зведене виконавче провадження НОМЕР_6.
11 та 12 жовтня 2022 року приватним виконавцем Жданович В.М. на виконання рішення суду від 26 липня 2022 року з рахунків АТ «Юнекс Банк» в примусовому порядку було списано кошти, а саме:
1548021,23 грн з кореспондентського рахунку відповідача, відкритого в АТ «Укрексімбанк», що підтверджується квитанцією SWIFT від 11 жовтня 2022 року;
1500 грн з кореспондентського рахунку відповідача, відкритого в АТ «Індустріал Банк», що підтверджується квитанцією SWIFT від 12 жовтня 2022 року;
140324,25 грн з кореспондентського рахунку відповідача, відкритого в АТ «Ощадбанк», що підтверджується квитанцією SWIFT від 12 жовтня 2022 року.
12 та 13 жовтня 2022 року надмірно списані з кореспондентських рахунків Позивача в АТ «Ощадбанк» кошти в сумі 1500 грн та 140324,25 грн були повернуті Позивачу, що підтверджується квитанціями SWIFT від 12 та 13 жовтня 2022 року.
Таким чином, в результаті примусового виконання рішення суду від 26 липня 2022 року з рахунків АТ «Юнекс Банк» була в примусовому порядку списана сума коштів в загальному розмірі 1548021,23 грн., яка складалась з коштів за рішенням суду від 26 липня 2022 року в сумі 1405575,67 грн., винагороди приватного виконавця (10%) в сумі 140557,56 грн. та витрат виконавчого провадження в сумі 1888 грн.
Разом з тим, 12 жовтня 2022 року Банком було перераховано до бюджету: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 237127,62 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №225 від 12 жовтня 2022 року; військовий збір у сумі 19770,64 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №224 від 12 жовтня 2022 року. Всього 256888,26 грн.
12 жовтня 2022 року приватним виконавцем Жданович В.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_6 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Таким чином, у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, від приватного виконавця Ждановича В.М. ОСОБА_1 отримала кошти в сумі 1405575,67 грн.
В постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року (справа №523/14396/19) зроблено наступний правовий висновок: «Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов'язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових, платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.
Разом з тим, рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року не містить застереження про те, що суми, належні до виплати за рішенням суду, визначені без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 1995 року №100, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у п. 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Таким чином, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів.
Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення, та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом.
Відрахування податків і зборів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також підлягали відрахуванню податки і збори.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб, є зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент.
Відповідно до п. 163.1 та 164.1 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування платника податку є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно п. 164.2.1 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Згідно п. 14.1.48 Податкового кодексу України, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст. 168 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 168.1.1 Податкову кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
За правилами п. 18.1 Податкового кодексу України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Таким чином, дохід у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заробітної плати внаслідок простою, виплачений Банком звільненому працівнику, в даному випадку ОСОБА_1 , включається до його загального оподатковуваного доходу та обкладається податком на доходи і військовим збором на загальних підставах.
Водночас, Банк є податковим агентом щодо податку на доходи і військового збору.
Як вже зазначалось, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року було присуджено до виплати відповідачці середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1241951,20 грн та невиплачену заробітну плату внаслідок простою у сумі 29479,47 грн.
Внаслідок негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 62200 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №299 від 27 липня 2022 року, сума, належна до виплати відповідачці зменшилась на 62200 грн. та з Банку повинно було бути стягнено суму 1179751,20 грн.
Так, при виплаті у примусовому порядку відповідачці банком за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року середнього заробітку за час вимушеного прогулу та невиплаченої заробітної плати внаслідок простою, Банк сплатив за відповідачку за рахунок власних коштів до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 217661,51 грн та військовий збір в сумі 18138,46 грн, а всього 235799,97 грн.
Таким чином, позивач як податковий агент вимушено сплатив податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, невиплаченої заробітної плати внаслідок простою в сумі 235799,97 грн.
Також, відповідачка отримала 62200 грн., тобто суму, яка на момент примусового виконання рішення суду вже була виплачена банком внаслідок негайного виконання рішення суду.
Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку з доходів фізичних осіб.
Об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Згідно з п.п.п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Станом на 01 січня 2022 року розмір мінімальної заробітної плати становив 6500 грн.
Отже, оподаткуванню підлягала частина суми моральної шкоди в розмірі 24000 грн.
Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи моральну шкоду, завдану порушенням трудових прав, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов'язана (у випадках, передбачених Податковим кодексом України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.
Подібні за змістом висновки щодо застосування норм права були викладені у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року (справа №359/10023/16).
Згідно з п.п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.
Таким чином, дохід у вигляді відшкодування судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) включається до оподаткування доходу платника податку як додаткове благо та оподатковують податком з доходів фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Керуючись зазначеними вище нормами, під час виплати (у примусовому порядку) відповідачці банком за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року моральної шкоди у розмірі 50000 грн., Банк сплатив за відповідачку за рахунок власних коштів до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 4320 грн та військовий збір в сумі 360 грн., а під час виплати витрат на правоу допомогу в розмірі 84145 грн., Банк сплатив за відповідачку податок з доходів фізичних осіб в сумі 15146,10 грн та військовий збір в сумі 1262,18 грн.
Всього Банком виплачено податків та зборів з сум моральної шкоди та витрат на правову допомогу в сумі 21088,28 грн.
Правовідносини з приводу набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюються главою 83 ЦК України.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
В даній справі, відповідачкою безпідставно було набуто не заробітну плату та платежі, що прирівнюються до неї, а кошти податків та зборів.
Відтак, в даній справі приписи ст. 1215 ЦК України не застосовуються.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.
Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, з урахуванням вищенаведених встановлених обставин справи та норм матеріального законодавства, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню неправомірно отримані кошти в розмірі 319088,25 грн. (235799,97 + 62200 + 21088,28).
Крім цього, частиною 2 статті 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (п. 2 ст. 536 ЦК України).
За порушення грошового зобов'язання на вимогу кредитора боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншого розміру процентів не встановлено договором або законом.
При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16 та №646/14523/15, від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.
Як вбачається з Листа вих. №06-1557 від 18 жовтня 2022 року, Позивач звертався до Відповідача з письмовою вимогою про повернення неправомірно отриманих коштів.
Оскільки Відповідач не здійснив повернення неправомірно отриманих коштів, у встановлений Позивачем строк, Позивач має право вимагати від Відповідача сплати інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, зважаючи на невиконання вимоги Позивача про повернення неправомірно отриманих коштів, Відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції згідно зі ст. 625 ЦК України, яка згідно розрахунку позивача становить 8689,30 грн та 3% річних, які згідно розрахунку позивача становить 2543,96 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення на його користь з відповідачки 109441,01 грн, перерахованих позивачем на рахунок Київського міського центру зайнятості, то у їх задоволенні необхідно відмовити, з огляду на наступне.
Як зазначає позивач, 08 червня 2023 року він отримав повідомлення від Київського міського центру зайнятості з вимогою про сплату коштів в сумі 109441,01 грн.
З даного повідомлення вбачалось, що в результаті обміну інформацією між Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості було виявлено, що у період перебування на обліку як безробітна в органах Київського міського центру зайнятості Відповідачка перебувала у трудових відносинах з АТ «Юнекс Банк».
З огляду на зазначене, Київський міський центр зайнятості вимагав повернення позивачем надлишково виплачених коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_1 , яка була зареєстрована як безробітна з 17 вересня 2020 року по 04 жовтня 2021 року.
23 червня 2023 року позивач на виконання вимоги перерахував на рахунок Київського міського центру зайнятості кошти в сумі 109441,01 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №61 від 23 червня 2023 року.
Разом з тим, згідно вимог ч. 2, 3 ст. 35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», роботодавець зобов'язаний: під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних, зазначених у пункті 2 цієї частини, надавати посадовим особам територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки; подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про: прийняття на роботу працівників; розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників; виплату застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю; використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами.
Достовірність зазначених у документах даних перевіряється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. У разі подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.
Роботодавець несе відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, визначених частиною другою цієї статті.
Роботодавцеві забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до прийняття ним разом із застрахованою особою спільного рішення, яке може в подальшому зашкодити цій особі або членам її сім'ї реалізувати своє право на забезпечення та отримання соціальних послуг відповідно до цього Закону.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
За положенням ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду з позовною заявою АТ «Юнекс Банк» сплатило судовий збір загалом у розмірі 6596,44 грн.
При зверненні із апеляційною скаргою, АТ «Юнекс Банк» сплатило судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а саме 9894,66 грн. (6596,44 х 150%).
Позовні вимоги АТ «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 задоволено частково, що у відсотковому співвідношенні становить 75,11%.
Виходячи з цього, колегія суддів дійшла висновку, що за результатом апеляційного розгляду з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 12386,46 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції ((6596,44 + 9894,66) х 75,11%).
Крім того, матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду із апеляційною скаргою, позивач заявляв про стягнення з відповідача на користь АТ «Юнекс Банк» судових витрат пов'язаних з розглядом даної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку суми гонорару за надання правничої допомоги адвоката від 11 жовтня 2024 року як Додаток №2 до Договору про надання правничої допомоги від 12 серпня 2024 року витрати АТ «Юнекс Банк» на професійну правничу допомогу за розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції становлять 30000 грн.
Крім цього, подаючи відзив на позовну заяву, відповідач заявляла про стягнення з позивача на її користь 15000 грн витрат на правничу допомогу, а подаючи відзив на апеляційну скаргу відповідач заявляла про стягнення на її користь 10000 грн таких витрат.
На підтвердження понесених витрат було надано Договір №4/2024 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 09 травня 2024 року, Додаток №1 від 09 травня 2024 року до Договору №4/2024 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 09 травня 2024 року, Акт від 10 травня 2024 року приймання наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №4/2024 від 09 травня 2024 року, довідку №4/2024 від 10 травня 2024 року, Акт від 23 квітня 2025 року приймання наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №4/2024 від 09 травня 2024 року, довідку №4/2024 від 23 квітня 2025 року
Відповідно до положень ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, обов'язковою умовою для вирішення питання про стягнення судових витрат має бути відповідна про це заява сторони, зроблена або подана до судових дебатів у справі.
У ЦПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи (ст. 134 ЦПК України). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, так і відзиву), оскільки з огляду на ст. 134 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, що пов'язані з розглядом справи, належать витрати 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має врахувати: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Зважаючи на викладене, з урахуванням того, що позовні вимоги АТ «Юнекс Банк» задоволено частково, що у відсотковому співвідношенні становить 75,11%, то колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 22533 грн (30000 х 75,11%).
В свою чергу, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог в частині, що у відсотковому співвідношенні становить 24,89%, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати за надання професійної правничої допомоги в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 6222,50 грн. ((15000 +10000) х 24,89%).
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладену більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З урахуванням викладеного, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ «Юнекс Банк» різницю витрат на правничу допомогу у розмірі 16310,50 грн (22533 - 6222,50).
Керуючись ст.ст. ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Юнекс Банк» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна, стягнення процентів за користування безпідставно одержаними коштами задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» (код ЄДРПОУ 20023569, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14) неправомірно отримані кошти в розмірі 319088 (триста дев'ятнадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 25 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» (код ЄДРПОУ 20023569, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14) інфляційні витрати, а також 3% річних в загальному розмірі 11233 (одинадцять тисяч двісті тридцять три) грн. 26 коп.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» (код ЄДРПОУ 20023569, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 12386 (дванадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 46 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» (код ЄДРПОУ 20023569, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14) різницю витрат на правничу допомогу у розмірі 16310 (шістнадцять тисяч триста десять) грн. 50 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 10 липня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба