Унікальний номер справи 939/2243/24
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/9349/2025
Головуючий у суді першої інстанції А. М. Міланіч
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
25 червня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач Приватне акціонерне товариство
«Страхова Група «ТАС»
відповідач ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», подану представником Кудрявським Сергієм Миколайовичем, на рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Міланіч А. М., в примішенні Бородянського районного суду Київської області,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «СГ «ТАС», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
В обгрунтування заявлених позовних вимог вказала, що 23 січня 2024 року о 17 год. 05 хв. на 42 км + 900 м автодороги М-07 «Київ-Ковель» водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимоги горизонтальної розмітки 1.1 (суцільна лінія), здійнив обгін на перехресті, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Ореl Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками. Постановою Бородянського районного суду Київської області №939/1409/24 від 01 липня 2024 року встановлена винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАП, оскільки він допустив порушення п.п. 1.1 п. 34, п. 14.6 «А» Правил дорожнього руху, що мало наслідком зіткнення і пошкодження транспортних засобів. Автомобіль «Ореl Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 , належить на праві власності позивачу. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди забезпечена чинним на момент ДТП полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №216911660 ПрАТ «СГ «ТАС». Ліміт страхового відшкодування становить 160 000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну, 320 000,00 грн. за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, франшиза складає 0,00 грн. Вартість ремонту, необхідного для відновлення вказаного транспортного засобу становить 278 752,48 грн. Розмір матеріального збитку, нанесеного власниці автомобіля «Ореl Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 186 513,60 грн. Ринкова вартість колісного транспортного засобу «Ореl Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 у пошкодженому стані становить 56 593,48 грн. Оскільки вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу значно перевищує його ринкову вартість, то відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону №1961-ІV він є фізично знищеним, тому розмір збитків, завданих позивачу визначається як різниця вартості автомобіля «Ореl Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 до та після ДТП, що складає 129 920,12 грн (186 513,60 грн. - 56 593,48 грн). Позивач звернулась до ПрАТ «СГ ТАС» з повідомленням про ДТП, заявою про виплату страхового відшкодування та надала всі необхідні документи. З метою об'єктивної та реальної оцінки пошкоджень автомобіля «Ореl Zafira», 12 червня 2024 року проведено його огляд одночасно експертом, направленим ПрАТ «Страхова група «ТАС», та незалежним експертом ОСОБА_3 за зверненням ОСОБА_1 03 липня 2024 року у мобільному додатку позивач отримала повідомлення представника ПрАТ «СГ «ТАС» про те, що по справі проведено розрахунок, автомобіль визнано тотально знищеним, ринкова вартість авто до ДТП 116 697,14 грн, вартість автомобіля в пошкодженому стані 60 248,77 грн, сума збитку становить 56 448,37 грн. Не погоджуючись із запропонованою страховиком сумою страхового відшкодування позивач, скориставшись правом досудового врегулювання спору, 08 липня 2024 року звернулась до ПрАТ «СГ ТАС» із досудовою вимогою про сплату їй відшкодування у розмірі 129 920,12 грн, посилаючись на висновок експерта №35/87.06.24 від 17.06.2024. Листом №13659/9124/ТС від 31 липня 2024 року ПрАТ «СГ ТАС» повідомило потерпілу, що сума страхового відшкодування буде перерахована на реквізити, вказані в заяві на виплату страхового відшкодування. 31 липня 2024 року на рахунок позивача надійшло страхове відшкодування у розмірі 56 448,37 грн. Оскільки сума страхового відшкодування сплачена позивачу частково, тому ПрАТ «СК ТАС» зобов'язане відшкодувати їй недоплачену частину страхового відшкодування у розмірі 73 471,75 грн (129 920,12 грн - 56 448,37 грн), де 129 920,12 грн різниця вартості автомобіля «Ореl Zafira» до та після ДТП, 56 448,37 грн частково сплачена сума страхового відшкодування, ураховуючи що автомобіль «Ореl Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 , є фізично знищеним, а тому розмір матеріальних збитків, завданих позивачу повинен визначається як різниця вартості пошкодженого автомобіля до та після ДТП і складає 129 920,12 грн, що не перевищує ліміт страхового відшкодування.
Крім цього позивач вказувала на завдання їй моральної шкоди, оскільки через вказану ДТП відбулось фактичне знищення її автомобіля, що спричинило їй сильні душевні страждання. Багато часу вона витратила на пошук способів відновлення свого порушеного права, пошук винних та відповідальних осіб, пошук іншого транспортного засобу для організації свого життя та здійснення підприємницької діяльності. В свою чергу ОСОБА_4 не вжив заходів щодо мирного врегулювання конфлікту, не надав жодної матеріальної допомоги та моральної підтримки. Знищений транспортний засіб використовувався позивачем у підприємницькій діяльності та був джерелом її доходу, що зумовило втрату доходу, створило додаткові істотні труднощі в реалізації життєвих потреб та призвело до порушення її нормального ритму життя. Розмір моральної шкоди позивачем визначений у сумі 80 000,00 грн, яку вона просила стягнути на її користь із ОСОБА_4 як винної у ДПТ особи.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «СГ «ТАС», ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС»на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 73 471, 75 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
В іншій частині заявлених вимог відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС»на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 4 500 грн, на відшкодування витрат по сплаті судового збору 734,72 грн та на відшкодування витрат по наданню правничої допомоги 2 872,39 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 50 грн та на відшкодування витрат по наданню правничої допомоги 195, 48 грн.
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СГ «ТАС» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 73 471,75 грн та розподілу судових витрат, ПрАТ «СГ «ТАС»через свого представника Кудрявського С. М. подало апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СГ «ТАС». Просить судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ПрАТ «СГ «ТАС» виконало своє зобов'язання за страховим полісом НОМЕР_3 у повному обсязі. Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги звіт №67586 від 21.06.2024 СОД ОСОБА_5 та висновок про вартість пошкодженого КТЗ № 67848 від 02.07.2024, урахувавши при цьому наданий позивачем звіт №35/87.06.24 від 17.06.2024 ФОП ОСОБА_3 , який складено з порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 04.08.2009 та законодавства про оцінку. Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_5 проведено оцінку КТЗ станом на дату ДТП, а ОСОБА_3 проведено оцінку КТЗ станом на дату огляду майже через півроку після ДТП, зміну курсу валюту у вказаний період часу, дію різних редакцій Бюлетеня автотоварознавця. ОСОБА_3 при складенні звіту не враховано усі фактори експлуатації автомобіля, а саме корозійні пошкодження елементів кузову та оперення.
При розподілі судових витрат суд першої інстанції не врахував, що звіт наданий позивачем, було складено задовго до звернення до суду із вказаним позовом, а тому понесені витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 4 500,00 грн не є судовими витратами. Пов'язаними із розглядом справи та не підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем.
Також Товариство вказує, що при укладенні полісу ОСЦПВВНТЗ взяло на себе зобов'язання здійснити страхову виплату на користь потерпілої особи, а не відшкодувати шкоду заподіяну ДТП, а тому при поданні цього позову не підлягала застосуванню ст. 28 ЦПК України, оскільки ПрАТ «СГ «ТАС» не є завдавачем шкоди, а виконує виключно договірне зобов'язання перед страхувальником. Місцезнаходженням ПрАТ «СГ «ТАС» є м.Київ, пр. Перемоги, 65.
Разом із апеляційною скаргою ПрАТ «СГ «ТАС» подало клопотання про призначення судової експертизи з метою встановлення достовірної ринкової вартості автомобіля «Ореl Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 .
Представник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко М. С. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині просив залишити без змін як законне та обгрунтоване.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просили залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Представник ПрАТ «СГ «ТАС» у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи Товариство повідомлене належним чином шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету юридичної особи, причини неявки суду невідомі. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від ПрАТ «СГ «ТАС» не надходило.
З метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника ПрАТ «СГ «ТАС», оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції переглядає законність та обгрнутованість рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 лютого 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СГ «ТАС» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 73 471,75 грн та судових витрат у розмірі 8 107, 11 грн.
В іншій частині законність та обгрунтованість рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 лютого 2025 року судом апеляційної інстанії не переглядається, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржується сторонами.
Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
Судом встановлено, що 23 січня 2024 року о 17 годині 05 хвилин на 42 км + 900 м автодороги М-07 Київ-Ковель, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (суцільна лінія), здійснив обгін на перехресті, внаслідок чого допустив зіткнення із транспортним засобом «Ореl Zafira», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушив п.п.1.1 п. 34, п. 14.6 «А» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбаченест. 124 КУпАП.
Постановою Бородянського районного суду від 01 липня 2024 року у справі №939/1409/24 встановлена винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки він допустив порушення п.п. 1.1 п. 34, п. 14.6 «А» Правил дорожнього руху, що мало наслідком зіткнення і пошкодження транспортних засобів. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито в зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Транспортний засіб «Ореl Zafira», державний номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 .
На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була забезпечена договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТЗ) №216911660 від 19.09.2023, укладеним з ПрАТ «СГ «ТАС» на період з 09.10.2023 по 08.10.2024, страхова сума за шкоду життю та здоров'ю 320 000,00 грн., страхова сума за шкоду майну 160 000,00 грн., франшиза у розмірі 0 (нуль) грн.
Згідно звіту № 35/87.06.24 від 17 червня 2024 року, складеного ФОП « ОСОБА_3 », матеріальний збиток, завданий власникові «Ореl Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження на дату оцінки КТЗ складає 186 513,6 грн. Ринкова вартість (С) пошкодженого КТЗ «Ореl Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 , на дату оцінки складає 56 593,48 грн.
При цьому, згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вих. №67586 від 21 червня 2024 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , який відповідно до замовлення ПрАТ «СГ «ТАС» за дорученням від власника КТЗ визначив вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «Ореl Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 23 січня 2024 року, яка становить без врахування ВТВ 116 697,14 грн. Ринкова вартість аварійного (несправного) КТЗ «Ореl Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент оцінки може складати 60 248,77 грн. Вартість відновлювального ремонту КТЗ визначена за витратним підходом та складає 162 466,89 грн.
ОСОБА_1 не погодилася із вказаним висновком, що стало підставою подання нею страховику 08 липня 2024 досудової вимоги про сплату страхового відшкодування в розмірі 129 920,12 грн.
ПрАТ «СГ «ТАС» листом №13659/9124/ТС від 30 липня 2024 року повідомило ОСОБА_1 , що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ореl Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 , згідно звіту №67586 від 21.06.2024, СОД ОСОБА_5 , становить 162 466,89 грн. Ринкова вартість автомобіля «Ореl Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 згідно звіту №67586 від 21.06.2024, СОД ОСОБА_5 , становить 116 697,14 грн. Згідно ст. 30.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Згідно ст. 30.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди». Вартість автомобіля в пошкодженому стані згідно висновку про вартість пошкодженого КТЗ №67848 від 02.07.2024 СОД ОСОБА_5 , становить 60 248,77 грн. Розрахунок суми страхового відшкодування: 116 697,14 грн - 60 248,77 грн. = 56 448,37 грн.
31 липня 2024 року ПрАТ «СГ «ТАС» без погодження суми з позивачкою виплатило їй страхове відшкодування в розмірі 56 448,37 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова Група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 73 471,75 грн, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості та доведеності, врахувавши при цьому звіт про оцінку вартості матеріального збитку №35/87.06.24 від 17 червня 2024 року, яким підтверджена вартість матеріального збитку, завданого позивачу, пошкоденням з вини відповідача автомобіля «Ореl Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 . При цьому суд вказав, що відповідачем ПрАТ «СГ «ТАС» не спростовано його невідповідність вимогам закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (частина перша, пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).
У частині другійстатті 1187 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
До шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Таким чином, у разі встановлення судом, що відновлювальний ремонт автомобіля позивача перевищує його вартість на момент ДТП, тобто ремонт є економічно необґрунтованим, то стягненню підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, за мінусом страхового відшкодування.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що: «внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається, при визначенні розміру матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження належного їй автомобіля «Ореl Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 , судом враховано саме звіт № 35/87.06.24 від 17 червня 2024 року, складеним ФОП « ОСОБА_3 ».
Оцінка вартості матеріального збитку, завдана власнику автомобіля «Ореl Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження на дату оціник КТЗ, виконана у відповідності доЗакону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 №2658-111 та Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440, Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159). Обрана база оцінки відповідає умовам укладеного замовником договору (заяви). Використані методичні підходи відповідають меті оцінки.
У постанові від 19 вересня 2018 року у справі №753/21177/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що «визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 (з відповідними змінами).
Так, відповідно до п. 3.1 Методики, основним підходом для визначення ринкової вартості КТЗ є порівняльний підхід. Порівняльний підхід ґрунтується на аналізі цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках КТЗ, з відповідним коригуванням, що враховує відмінності між об'єктом порівняння та об'єктом оцінки. Під первинним слід розуміти ринок нових КТЗ, під вторинним ринок КТЗ, які були в користуванні. Для визначення вартості за порівняльним підходом використовуються статистично усереднені цінові дані КТЗ, які були відчужені в Україні, за умов, що вони відповідають змісту поняття «ринкова вартість», зокрема ґрунтуються на даних ринку КТЗ і зведені в довідниках, до яких висуваються вимоги щодо науковості, об'єктивності, об'ємності інформації.
Згідно п.5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства Юстиції України та Фонду Державного Майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада2003 року за №1074/8395, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
Відповідно до п. 5.5. Методики, під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен; а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов'язковою їх фіксацією шляхом фотографування.
Згідно п. 7.2 Методики, основним підходом, який використовується для оцінки КТЗ, є порівняльний підхід. Згідно з ним визначення вартості КТЗ на території України проводиться на підставі їх цін продажу та поточних цін пропозиції продажу, які зазначені у вітчизняних довідниках. Зазначені ціни є статистично усередненими ціновими даними КТЗ, які були відчужені в Україні згідно з умовами, що відповідають змісту і поняттю «ринкова вартість». Використання зарубіжної довідкової літератури допускається у разі відсутності потрібної інформації у вітчизняних довідниках. Вартість КТЗ, яка наведена в іноземній валюті, визначається у гривнях за офіційним курсом НБУ на дату оцінки. Основним методом у межах порівняльного підходу є метод, заснований на аналізі цін ідентичних КТЗ.
Відповідно до п.8.5 Методики калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.
Отже, згідно звіту ФОП « ОСОБА_3 », ринкова вартість колісного транспортного засобу «Opel Zafira», державний номерний знак НОМЕР_2 , до пошкодження становить: 186 513.6 грн.Вартість відновлювального ремонту необхідного для відновлення колісного транспортного засобу «Opel Zafira», державний номерний знак НОМЕР_4 , становить: 278 752, 48 грн. Розмір матеріального збитку нанесений власнику колісного транспортного засобу «Ореі Zafira», державний номерний знак НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП становить 186 513,6 грн. Ринкова вартість колісного транспортного засобу «Opel Zafira», державний номерний знак НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП на дату проведення оцінки (у пошкодженому стані) становить 56 593, 48 гри.
Розмір страхового відшкодування розраховано на підставі ст. 30 Закону № 1961-1V (враховуючи фізичне знищення транспортного засобу), як різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП в розмірі 129 920,12 гри. (186 513,6 грн - 56 593, 48 грн).
Разом з тим, згідно наданого ПрАТ «Страхова Група «ТАС» звіту суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 , ринкова вартість колісного транспортного засобу «Opel Zafira», державний номерний знак НОМЕР_7, визначена за порівняльним підходом, до пошкодження становить 116 697,14 грн.
Відповідно до висновку про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , ринкова вартість колісного транспортного засобу «Opel Zafira», державний номерний знак НОМЕР_4 , пошкодженого внаслідок ДТП (у пошкодженому стані) становить 60 248,77 грн.
Оцінювач СОД ОСОБА_5 для розрахунку ринкової вартості транспортного засобу, що перебував у користуванні, використав дані джерела auto.ria.com та визначив його ринкову вартість в розмірі 145 417,00 грн. без застосування додаткового зменшення.
Суд першої інстанції, оцінюючи належність та допустимість вказаного доказу, вірно звернув увагу на те, що у звіті від 21 червня 2024 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , міститься виписка з «Бюлетня автотоварознавця» за випуском №132, за грудень 2023 року, відповідно до якої ринкова вартість транспортного засобу «Ореl Zafira» з відповідними характеристиками моделі, модифікації становить 214 980 грн. (пропозиція) та 206 380,00 грн.
Таким чином при визначенні ринкової вартість транспортного засобу потерпілої СОД ОСОБА_5 повинен був врахувати відомості з Бюлетня автотоварознавця, що узгоджується із положеннми п.п. 3.1, 7.2 Методики, а за відсутності даних про оцінку продажу аналогічного транспортного засобу в Бюлетні автотоварознавця оцінювач мав право використати інші джерела для визначення ринкової вартості, чого ним зроблено не було. Отже, оцінювач повинен був застосувати при визначенні вартості транспортного засобу відомості «Бюлетня автотоварознавця» за випуском №132 за грудень 2023. Ураховуючи те, що ринкова вартість КТЗ до ДТП визначена СОД ОСОБА_5 з порушення Методики, невірною є і вартість пошкодженого КТЗ.
ПАТ «Страхова Група «ТАС», аналогічно з позивачем, в порядку ст. 30 Закону № 1961- IV, визначило розмір страхового відшкодування як різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП в розмірі, але в розмірі 56 448,37 гри, (116 697,14 грн - 60 248, 77 грн).
Натомість звіт суб'єкта оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_3 » складено у повній відповідності положень Методики та Закону, містить заяву оцінювача про те, що висновок складено саме для подання до суду та про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. ФОП « ОСОБА_3 » проведено огляд транспортного засобу в ході якого встановлено, характер, обсяги пошкоджень і технічний стан транспортного засобу. Жодних заперечень стосовно обсягу та характеру оцінених ФОП « ОСОБА_3 » пошкоджень ПрАТ «Страхова Група «ТАС» не заявлено.
Посилання на те, що ФОП « ОСОБА_3 » не враховано всі фактори експлуатації автомобіля у розрахунок ринкової вартості не відповідає дійсності, адже зі звіту ФОП « ОСОБА_3 » вбачається, що останній врахував коефіцієнт додаткового зменшення ринкової вартості та визначив його на рівні - «16». Доказів наявності інших факторів для зменшення вартості відповідачем не надано.
З урахуванням встановлених обстаивн справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у тому, що наданий ПрАТ «Страхова Група «ТАС» звіт суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 не відповідає вимогам Методики, а відтак є недопустимим доказом та не може підтверджувати розмір матеріального збитку, завданого позивачу. Відтак вказаним звітом не спростовано висновки суб'єкта оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_3 ».
Водночас, наданий стороною позивача звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 17.06.2024 є повним та обґрунтованим, висновки не суперечать матеріалам цивільної справи та узгоджуються з наявними у справі письмовими доказами.
Вказаний звіт проведено оцінювачем ФОП « ОСОБА_3 », який має кваліфікацію оцінювача у напрямку оцінки майна «Оцінка дорожніх транспортних засобів». Оцінку проведено з використанням Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортного засобу, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 року № 142/5/2092.
Відповідачем вказаний звіт не спростовано доказами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України. Позиція щодо некомплектності даного висновку, висловлена стороною страховика, базується на припущеннях та цитуванні положень законодавства України з їх трактуванням на власний розсуд поза контекстом. При цьому, не погоджуючись із заявленим позивачем розміром завданого їй матеріального збитку з посиланням на наданий звіт від 17.06.2024, ПрАТ «СГ «ТАС» суду першої інстанції клопотань щодо призначення у справі відповідної експертизи не заявляло.
Таке клопотання було заявлено стороною відповідача суду апеляційної інстанції.
Однак, звернувшись із даним клопотанням до Київського апеляційного суду, відповідач не зазначив причини, що об'єктивно не залежали від нього, у зв'язку з наявністю яких він не міг заявити це клопотання під час розгляду справи судом першої інстанції, при цьому відповідачем не додано до вказаного клопотання жодного доказу, який підтверджує неможливість звернення із ним до суду першої інстанції. А тому таке клопотання не підлягає задоволенню.
Посилання ПрАТ «Страхова Група «ТАС» на положення п.32 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», зазначають, що згідно з положеннями вказаного пункту, у разі виникнення необхідності у визначенні розміру ймовірного страхового відшкодування - оцінка застрахованого майна проводиться з урахуванням умов страхування та дотримав принципів корисності і заміщення. Для застрахованого майна, подібного до майна, що продасться (купується) на ринку, оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків.
За змістом пункту 3 Національного стандарту №1 прямі збитки - це поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об'єкта оцінки без урахування неотриманих майбутніх вигод; поточна вартість - вартість, приведена у відповідність із цінами на дату оцінки шляхом дисконтування або використання фактичних цін на дату оцінки.
З огляду на викладене, страхове відшкодування має компенсувати особі втрати, яких вона зазнала у зв'язку з пошкодженням застрахованого майна, у необхідному для відновленння порушеного права в розмірі за ринковими цінами на момент такого відшкодування (поточні вартість витрат).
Із матеріалів справи вбається, що розмір страхового відшкодування визначався і суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_3 в червні 2024 року. Отже такий розмір повинен розраховуватись за цінами саме на червень 2024 року, тобто на момент фактичного відшкодування завданого збитку.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності, з огляду на те, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть подаватися за місцем заподіяння шкоди. Це означає, що позивач має право вибору: подати позов за місцем проживання/місцезнаходження відповідача, або за місцем, де була завдана шкода.
Так, при зверненні із вказаним позовом до суду, позивач вказувала на те, що нею заявлено позов до страховика завдавача шкоди з огляду на те, що у даному випадку поєднуються деліктні відносини з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також, зазначала, що страховик завдавача шкоди є зобов'язаним перед нею суб'єктом, оскільки має виплатити страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Отже спір між сторонами виник з приводу відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи.
Відповідно до ч. 6ст. 28 ЦПК Українипозови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Дане положення встановлює правила підсудності на вибір позивача - альтернативної підсудності.
Сутність цієї підсудності полягає у тому, що вона не виключає можливості звернення до суду за правилами загальної підсудності, а, навпаки, поряд з цією, встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обирати один із двох чи декількох судів.
Отже, вказана норма передбачає, що це є правом позивача обирати суд для пред'явлення позову, що виникають з приводу завдання шкоди майну фізичної особи.
Із матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль позивача і, як наслідок, останній спричинено шкоду, сталась на 42 км + 900 м автодороги М-07 «Київ-Ковель», що територіально відноситься до Бородянського району Київської області, а тому вказаний спір, з урахуванням права позивача, передбаченого ч. 6 ст. 28 ЦПК України, підсудний Бородянському районному суду Київської області.
Хибними є доводи апеляційної скарги у тому, що витрати позивача на проведення оцінки вартості матеріального збитку не пов'язані із розглядом цієї справи, оскільки судом було враховано наданий позивачем звіт від 17.06.2024 як належний доказ на підтвердженя розміру завданого матеріального збитку, а тому такі витрати, у даному випадку, підлягають відшкодуванню страховиком завдавача шкоди.
Та обставина, що такий звіт було складено за декілька місяців до звернення позивача із цим позовом до суду не свідчить про те, що витрати, які були понесені позивачем, не пов'язані із розглядом цієї справи.
Крім того, відповідно до статей 133, 141 ЦПК України, суд вірно стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній його частині, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення заявником норм закону.
Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надавши їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині заявлених потерпілою вимог до страховика заподіювача шкоди.
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині матеріали справи не містять. Таких доказів не додано апелянтом до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.
При цьому колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Обставини справи встановлені судом на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, з урахуванням задоволених позовних вимог позивача, пред'явлених до ПрАТ «СГ «ТАС», суд першої інстанції вірно визначив розмір судового збору, який піддлягає стягненню з відповдача на користь позивача. Ураховуючи те, що суд апеляційної інстанції залишає без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог до ПрАТ «СГ «ТАС», тому рішення суду в частині покладеня на страховика обов'язку відшкодувати позивачу понесені нею судові витрати у розмірі 8 107, 11 грн суд апеляційної інстанції залишає без змін.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова Група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 73 471,75 грн та судових витрат у розмірі 8 107, 11 грн залишає без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова Група «ТАС» без задоволення.
В іншій частині рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 лютого 2025 року не оскаржувалося, а тому його законність та обгрунтованість в неоскаржуваній частині Київським апеляційцним судом не перевірялась.
Питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Судові витрати ПрАТ «Страхова Група «ТАС» не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», подану представником Кудрявським Сергієм Миколайовичем, залишити без задоволення.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 лютого 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 73 471,75 грн та судових витрат у розмірі 8 107, 11 грн залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 10 липня 2025 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна