10 липня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/19634/24
Провадження № 22-ц/4815/594/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Боймиструка С.В.,
суддів: Хилевич С.В., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Маринич В.В.
за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Зінченко Олександр Володимирович, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти за договором позики в розмірі 65 600 євро 75 євроцентів.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 22 грудня 2021 року між ним та відповідачем було укладено усний договір позики грошових коштів. Відповідно до зазначеного договору позики він 22 грудня 2021 року передав відповідачу позику в сумі 40 000 євро, з щомісячною сплатою 5% за їх користування, а остання зобов'язалась йому їх повернути на першу вимогу. На підтвердження отримання від нього грошових коштів в позику свідчить розписка від 22 грудня 2021 року. 24 січня 2022 року ним додатково було надано відповідачу ще 25 000 євро, про що зазначено в розписці. 31 січня 2024 року між ним та відповідачем було укладено письмовий договір позики, де було узгоджено повернення відповідачем 65 000 євро в строк до 30 квітня 2024 року, зі сплатою 3,7% за користування коштами щомісячно до 22 числа, що становить 2 400 євро в місяць.
Крім того, в зазначеному письмовому договорі позики, а саме в п. 4, передбачено, що ним отримано суму коштів за користування позикою згідно графіку платежів за період з січня 2022 року по жовтень 2023 року у розмірі 2 400 євро та у листопаді 2023 року у розмірі 800 євро, що підтверджується фактичним графіком здійснених платежів, який є додатком № 2 до письмового договору позики. Пунктом 7 письмового договору позики передбачено, що відповідач зобов'язана повернути 65 000 євро основної суми позики та заборгованість по сплаті відсотків за користування позикою у розмірі 6 400 євро та наступні грошові внески по сплаті відсотків за користування позикою за період лютий 2024 - квітень 2024 року в сумі 7 200 євро в строк до 30 квітня 2024 року.
Однак, до 30 квітня 2024 року відповідач взятих на себе зобов'язань не виконала і продовжила користуватись отриманими в позику грошовими коштами та не сплачувати узгоджені між ними відсотки.
07 жовтня 2024 року відповідач сплатила йому заборгованість за відсотками по серпень 2024 року включно та частково за вересень, борг, який залишився по відсоткам, становить 600,75 євро.
Водночас, йому не повернуто грошові кошти надані в позику. На неодноразові вимоги щодо добровільного повернення боргу, відповідач не реагує, усно обіцяє повернути борг, однак його не повертає. Жодних погоджень між ними відносно продовження терміну дії позики немає, а тому відповідач зобов'язана повернути грошові кошти в повному розмірі, які до цього часу він не отримав.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики в розмірі 65 600 (шістдесят п'ять тисяч шістсот) євро 75 євроцентів.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн 00 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Зінченко Олександр Володимирович, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути еквівалент боргу в національній валюті, за курсом актуальним на день винесення рішення.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновок суду про стягнення з відповідачки 65000 євро та 75 євроцентів не відповідає ст. 524, 533 ЦК України, ч.2 ст. 5 Закону України "Про валюту і валютні операції". Крім того судом не враховано висновки ВС у справах №925/1049/13, №308/3824/16.
Відзив у встановлений судом строк не надійшов.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд встановив, що згідно розписки від 22 грудня 2021 року ОСОБА_4 отримала в борг від ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 40 000 євро, з щомісячною виплатою 5% за їх користування, які зобов'язалася повернути повністю з відсотками. В подальшому 24 січня 2022 року сторони збільшили розмір позики на 25 000 євро.
31 січня 2024 року між позивачем та відповідачем укладено Договір позики.
Пунктом 1 Договору передбачено, що позикодавець передав позичальнику позику в розмірі 65 000 євро, що на момент укладення цієї угоди за офіційним курсом НБУ гривні до євро становить еквівалент суми 2 671 500 грн., яку позичальник отримав 22 грудня 2021 року відповідно до договору позики у простій письмовій формі, укладеного позикодавцем та позичальником з визначеними умовами, викладеними в розписці від 22 грудня 2021 року, і зобов'язаний повернути позикодавцю в строк до 30 квітня 2024 року.
Пунктом 2 Договору передбачено, що позика повертається в євро валюті. Про повернення суми позики позикодавець зобов'язується надати заяву про повний розрахунок по даному договору, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально.
Пунктом 3 Договору передбачено, що за користування коштами позичальник зобов'язується сплачувати проценти в розмірі 3,7% від суми позики вказаної в п. 1 цього договору, за кожен місяць користування позикою у строк до 22 числа щомісячно по 2 400 євро до дня повернення позики починаючи з 22 січня 2022 року, відповідно до узгодженого графіка платежів, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до цього Договору). Проценти сплачуються у готівковій формі.
В свою чергу, в пункті 4 Договору зазначено, що позикодавець підтверджує отримання суми коштів за користування позикою згідно графіку платежів за період з січня 2022 року по жовтень 2023 року у розмірі 2 400 євро та у листопаді 2023 року у розмірі 800 євро, що підтверджується фактичним графіком здійснених платежів, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 2 до цього Договору).
Відповідно до пункту 6 Договору, сторони стверджують та свідчать, що надання позикодавцем грошових коштів, визначених в п. 1 даного Договору у позику та їх отримання позичальником відбулось у повному розмірі в готівковій формі.
Згідно пункту 7 Договору, позичальник зобов'язується повернути 65 000 євро основної суми позики та заборгованість по сплаті відсотків за користування позикою у розмірі 6 400 євро та наступні грошові внески по сплаті відсотків за користування позикою за період лютий 2024 року - квітень 2024 року в сумі 7 200 євро в строк до 30 квітня 2024 року.
07 червня 2024 року та 29 липня 2024 року позивачем направлено відповідачу вимогу про повернення позики, що підтверджується фіскальними чеками АТ «Укрпошта».
Позивач підтверджує, що 07 жовтня 2024 року відповідач сплатила йому заборгованість за відсотками по серпень 2024 року включно та частково за вересень, борг який залишився по відсоткам становить 600 євро 75 євроцентів.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач не ставить під сумнів висновки місцевого суду щодо укладення договору позики, отримання грошових коштів, наявності та розміру заборгованості.
Водночас вважає, що заборгованість слід стягнути в національній валюті за курсом актуальним на день винесення рішення.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно статті 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно із частинами першою, другою статті 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України, належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Правові висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 22 грудня 2021 року ОСОБА_4 отримала в борг від ОСОБА_2 кошти в розмірі 40 000 євро, з щомісячною виплатою 5% за їх користування, які зобов'язалася повернути повністю з відсотками. 24 січня 2022 року сторони збільшили розмір позики на 25 000 євро. 31 січня 2024 року між сторонами укладено Договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 позику в розмірі 65 000 євро, яку остання зобов'язалася повернути ОСОБА_2 в строк до 30 квітня 2024 року зі сплатою відсотків в розмірі 3,7 % щомісячно. Про отримання грошових коштів в іноземній валюті стверджується і в самій розписці.
Вказане свідчить, що зобов'язання визначено в іноземній валюті, відповідно в резолютивній частині рішення суд правильно зазначив розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, тому не є доцільним.
Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду по суті спору, доводи апеляційної скарги правильності таких висновків не спростовують та не відповідають наведеній судовій практиці ВП ВС.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Зінченко Олександр Володимирович, залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.
Шимків С.С.