Справа № 526/243/25 Номер провадження 22-ц/814/2845/25Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
09 липня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І.В.
учасники справи:
представник боржника - адвокат Жага Е.Г.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Гадяч-житло»
на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 травня 2025 року, постановлену суддею Максименко Л. В., повний текст ухвали складений - дата не вказана
у справі за скаргою Комунального підприємства «Гадяч-житло» на дії/бездіяльність державного виконавця Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах Аліни Анатоліївни, -
31.01.2025 КП «Гадяч-житло» звернулося до суду зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А.А., в якій просило суд: - визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А.А. при не розгляді заяви про закінчення виконавчого провадження №75481548 та скасування вжитих заходів в межах виконавчого провадження (скасування арештів); - визнати неправомірними дії державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А.А. при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження №75481548 на підставі ч.1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження»; - зобов'язати державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у провадженні якого перебуває виконавче провадження №75481548, розглянути заяву про закінчення виконавчого провадження від 17.01.2025 та скасувати всі обмеження щодо боржника; - зобов'язати державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у провадженні якого перебуває виконавче провадження №75481548, скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження від 29.01.2025.
Скарга мотивована тим, що у провадженні Гадяцького відділу ДВС у Миргородському району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №75481548 про стягнення з КП «Гадяч-житло» на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 692 081,38 грн. Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа від 26.06.2024, виданого на виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 07.05.2024 про стягнення зазначеної суми, якою змінено вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 06.06.2023 в частині цивільного позову. 22.07.2024 державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів та майна боржника КП «Гадяч-житло» на загальну суму 692 081,38 грн. Постановою Верховного Суду від 16.01.2025 скасовано ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07.05.2024, справу повернуто на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 17.01.2025 КП «Гадяч-житло» звернулося до Гадяцького відділу ДВС у Миргородському району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою, в якій просило скасувати вжиті виконавцем заходи, здійснені в межах виконавчого провадження №75481548, та винести постанову про закінчення виконавчого провадження №75481548 на підставі ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та скасування вжитих виконавцем заходів в межах виконавчого провадження №75481548. Заява про закінчення виконавчого провадження від 17.01.2025 державним виконавцем не розглянута, відповідна постанова не винесена, обмеження не зняті. 29.01.2025 старшим державним виконавцем Гадяцького відділу ДВС у Миргородському району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А.А. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження». Обмеження з боржника не зняті.
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 травня 2025 року скарга Комунального підприємства «Гадяч-житло» на дії/бездіяльність державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах Аліни Анатоліївни, заінтересована особа: ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишена без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, у даному випадку вирок Гадяцького районного суду від 06.06.2023 скасовано лише частково і залишилася не скасованою його інша частина, яка є підставою для виконання, то виконавче провадження підлягає виконанню щодо цієї частини. Оскільки постановою Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №526/2352/21 ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07.05.2024 скасовано лише частково та призначено новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції, тому суд визнав, що державним виконавцем було правомірно винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №75481548 за виконавчим листом №526/2352/21, виданим 26.06.2024 Гадяцьким районним судом про стягнення з КП «Гадяч-житло» на користь ОСОБА_1 692 081,38 грн, на підставі ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наявна у законодавстві прогалина позбавляє можливості правильно вчинити виконавчі дії. У даному випадку є правомірним очікування державного виконавця прийняття остаточного рішення у справі. Оскільки заява КП «Гадяч-житло» була розглянута ДВС у встановленому законом порядку, суд першої інстанції не вбачає підстав для задоволення скарги в частині її повторного розгляду через незадоволення прийнятим рішенням КП «Гадяч-житло». Суд першої інстанції також не вбачав підстав для скасування постанови державного виконавця про зупинення виконавчого провадження, оскільки у даному випадку правомірні очікування відповідають принципу правової визначеності. Виходячи з наведеного, суд визнав, що скарга КП«Гадяч-житло» на дії/бездіяльність державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А.А., заінтересована особа: ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , не підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі КП «Гадяч-житло», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції - скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення скарги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що старшим державним виконавцем Гадяцького відділу ДВС у Миргородському району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А.А. в межах виконавчого провадження допущено два порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», яке проявляється у: бездіяльності при не розгляді заяви про закінчення виконавчого провадження №75481548 та скасування вжитих заходів в межах виконавчого провадження (скасування арештів на грошові кошти та майно); протиправні дії при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження №75481548 на підставі ч.1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження». КП «Гадяч-житло» було вимушене звернутися до суду за захистом своїх прав, оскільки зазначені бездіяльність/дії державного виконавця позбавляють можливості боржника вільно розпоряджатися майном та блокує роботу підприємства, яке є критично важливим для району, оскільки КП «Гадяч-житло» є єдиним підприємством, що надає послуги з поводження з побутовими відходами та території Гадяцької міської територіальної громади, яка включає в себе м. Гадяч та 21 село. Крім того, так як державним виконавцем не зняті накладені обмеження, грубо порушено право КП «Гадяч-житло» на користування та розпорядження його майном.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання апеляційного суду 09.07.2025 не з'явилися інші учасники процесу, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 10.06.2025 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси та засобами поштового зв'язку у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та засобами поштового зв'язку (а.с. 168-171), які були доставлені до електронних кабінетів та поштовим зв'язком. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 09.06.2025 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 09.07.2025 о 14-20 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно матеріалів справи встановлено, що вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 06.06.2023 ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки (а.с. 8-19).
Цивільний позов ОСОБА_1 до КП «Гадяч-житло», ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалено стягнути з КП «Гадяч-житло» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 66 850 гривень - вартість пошкодженого автомобіля, 4 200 гривень -витрати на проведення експертизи, 38 500 гривень - витрати на правову допомогу, 500 000 гривень - відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів у провадженні, скасовано арешт на майно.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07.05.2024 вирок суду першої інстанції змінено в частині призначеного покарання та цивільного позову. Постановлено вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки (а.с. 20-28).
Цивільний позов у частині стягнення матеріальних збитків змінено, постановлено стягнути з КП «Гадяч-житло» на користь ОСОБА_1 82 531,38 гривень матеріальної шкоди. В решті вирок залишено без зміни.
Таким чином, внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху, що спричинили ДТП з тяжкими наслідками, з КП «Гадяч-житло» на користь потерпілої ОСОБА_1 стягнуто загалом 692 081,38 грн.
08.07.2024 постановою старшого державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А.А. відкрито виконавче провадження №75481548 за виконавчим листом №526/2352/21, виданим 26.06.2024 Гадяцьким районним судом про стягнення з КП «Гадяч-житло» на користь ОСОБА_1 692 081,38 грн (а.с. 33).
Постановами старшого державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А.А. від 22.07.2024 було накладено арешт на грошові кошти та майно КП «Гадяч-житло» (а.с. 34).
Ухвалою Гадяцького районного суду від 25.07.2024 КП «Гадяч-житло» за його заявою було відстрочено виконання вироку Гадяцького районного суду від 06.06.2023 та ухвали Полтавського апеляційного суду від 07.05.2024 до 01.10.2024 (а.с. 74-79).
На підставі цієї ухвали суду державним виконавцем Булах А.А. 14.08.2024 винесено постанову про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №75481548 до 01.10.2024 (а.с. 80 зворот).
Постановою державного виконавця Булах А.А. від 02.10.2024 поновлено виконавче провадження №75481548 за виконавчим листом №526/2352/21, виданим 26.06.2024 Гадяцьким районним судом про стягнення з КП «Гадяч-житло» на користь ОСОБА_1 692 081,38 грн (а.с. 81 зворот).
Постановою Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №526/2352/21 ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07.05.2024 скасовано частково, а саме у частині щодо обраного покарання ОСОБА_3 , у частині щодо збільшення розміру відшкодування КП «Гадяч-житло» матеріальної шкоди та у частині стягнення з КП «Гадяч-житло» процесуальних витрат, призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції (а.с. 35-44).
17.01.2025 КП «Гадяч-житло» подано до Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про скасування вжитих виконавцем заходів, здійснених в межах виконавчого провадження №75481548, а також про винесення постанови про закінчення вказаного виконавчого провадження на підставі ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ (а.с. 45).
29.01.2025 старшим державним виконавцем Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А.А. на підставі постанови Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №526/2352/21 було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №75481548 у зв'язку з частковим скасуванням рішення, на підставі ч.1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 46-47).
30.01.2025 КП «Гадяч-житло» подано скаргу до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на дії Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, однак на вказану скаргу надійшли не зрозумілі відповіді і скарга по суті залишилась не розглянутою (а.с. 48-50).
У даному випадку касаційна скарга представника цивільного відповідача КП «Гадяч-житло» Узнадзева В.В. у справі №26/2352/21 задоволена частково лише в межах збільшення розміру відшкодування матеріальної шкоди та процесуальних витрат, пов'язаних з витратами на правову допомогу та проведення експертизи, справу передано на новий розгляд до апеляційної інстанції.
В частині відшкодування моральної шкоди вирок Гадяцького районного суду від 06.06.2023 залишено без змін і підлягає безумовному виконанню.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Підстави, порядок звернення та розгляду цивільного позову в кримінальному процесі передбачені статтею 128 КПК України, зокрема, відповідно до частин четвертої та п'ятої цієї статті форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Тобто інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним з позовним провадженням, врегульованим ЦПК України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 22.02.2017 у справі №6-2946цс16.
Тому скарги на дії/бездіяльність державного виконавця під час виконання виконавчого листа виданого на підставі вироку суду повинні розглядатись за правилами цивільного судочинства.
За змістом ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною права на суд та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.
Згідно приписів п.5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у раз і скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Наведена норма регулює питання закінчення виконавчого провадження у разі скасування або визнання нечинним рішення на підставі якого виданий виконавчий документ у повному обсязі.
Слід зазначити, що ЗУ «Про виконавче провадження» не регулює дій державного виконавця уразі часткового скасування рішення і направлення справи на новий розгляд.
Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №910/15888/17 зазначено, що відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження щодо рішення, яке було скасовано не остаточно, адже в іншій частині воно підлягає виконанню.
У цій же постанові Верховний Суд зауважив, що виконавцю не надано повноважень до закінчення виконавчого провадження у частині, яка підлягає виконанню.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даної скарги є: - визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А.А. при не розгляді заяви про закінчення виконавчого провадження №75481548 та скасування вжитих заходів в межах виконавчого провадження (скасування арештів); - визнання неправомірними дій державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А.А. при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження №75481548 на підставі ч.1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження»; - зобов'язання державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в провадженні якого перебуває виконавче провадження №75481548, розглянути заяву про закінчення виконавчого провадження від 17.01.2025 та скасування всіх обмежень щодо боржника; - зобов'язання державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в провадженні якого перебуває виконавче провадження №75481548, скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження від 29.01.2025.
Розглядаючи скаргу, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
За статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку на подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).
Пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Отже, наведена норма регулює питання закінчення виконавчого провадження у разі скасування або визнання нечинним рішення у повному обсязі, а не частково.
Отже, вимоги закону допускають закінчення виконавчого провадження за пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» лише в разі повного скасування рішення суду на підставі якого виданий виконавчий документ, а в разі часткового скасування та залишення без змін рішення суду в стягненні певної частини боргу, повноважень на закінчення виконавчого документа в державного виконавця не має.
Відповідно до статті 18 Закону «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Отже, з метою дотримання вимог статті 18 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений відповідними повноваження для здійснення повного обсягу виконавчих дій, так як рішення суду - є обов'язковим до виконання. Невиконання рішення суду тягне за собою відповідальність, встановлену законодавством.
Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадженн» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №910/15888/17 зазначено, що відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження щодо рішення, яке було скасовано не остаточно, адже в іншій частині воно підлягає виконанню. Виконавцю не надано повноважень щодо закінчення виконавчого провадження у частині, яка підлягає виконанню. У випадку закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» знімається арешт, накладений на майно боржника, а відомості про нього виключаються з Єдиного реєстру боржників, що у даному випадку є недоречно.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №725/3052/21, провадження №61-14958св21, від 29.09.2023 у справі №336/1212/23, провадження №61-6333св23, від 30.05.2024 у справі №541/1409/22, провадження №61-18020св23.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 06.06.2023 ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Цивільний позов ОСОБА_1 до КП «Гадяч-житло», ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалено стягнути з КП «Гадяч-житло» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 66 850 гривень - вартість пошкодженого автомобіля, 4 200 гривень - витрати на проведення експертизи, 38 500 гривень - витрати на правову допомогу, 500 000 гривень - відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів у провадженні, скасовано арешт на майно (а.с. 8-19).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07.05.2024 вирок суду першої інстанції змінено в частині призначеного покарання та цивільного позову. Постановлено вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки. Цивільний позов у частині стягнення матеріальних збитків змінено, постановлено стягнути з КП «Гадяч-житло» на користь ОСОБА_1 82 531,38 гривень матеріальної шкоди. В решті вирок залишено без зміни. Таким чином, внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху, що спричинили ДТП з тяжкими наслідками з КП «Гадяч-житло» на користь потерпілої ОСОБА_1 стягнуто загалом 692 081,38 грн (а.с. 20-28).
08.07.2024 постановою старшого державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А.А. відкрито виконавче провадження №75481548 за виконавчим листом №526/2352/21, виданим 26.06.2024 Гадяцьким районним судом про стягнення з КП «Гадяч-житло» на користь ОСОБА_1 692 081,38 грн (а.с. 33).
Постановами старшого державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А.А. від 22.07.2024 накладено арешт на грошові кошти та майно КП «Гадяч-житло» (а.с. 34).
Ухвалою Гадяцького районного суду від 25.07.2024 КП «Гадяч-житло» відстрочено виконання вироку Гадяцького районного суду від 06.06.2023 та ухвали Полтавського апеляційного суду від 07.05.2024 до 01.10.2024 (а.с. 74-79).
На підставі ухвали суду державним виконавцем Булах А.А. 14.08.2024 винесено постанову про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №75481548 до 01.10.2024 (а.с. 80 зворот).
Постановою державного виконавця Булах А.А. від 02.10.2024 поновлено виконавче провадження №75481548 за виконавчим листом №526/2352/21, виданим 26.06.2024 Гадяцьким районним судом про стягнення з КП «Гадяч-житло» на користь ОСОБА_1 692 081,38 грн (а.с. 81 зворот).
Постановою Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №526/2352/21 ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07.05.2024 скасовано частково, а саме у частині щодо обраного покарання ОСОБА_3 , у частині щодо збільшення розміру відшкодування КП «Гадяч-житло» матеріальної шкоди та у частині стягнення з КП «Гадяч-житло» процесуальних витрат, призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції (а.с. 35-44).
17.01.2025 КП «Гадяч-житло» подано до Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про скасування вжитих виконавцем заходів, здійснених в межах виконавчого провадження №75481548, а також про винесення постанови про закінчення вказаного виконавчого провадження на підставі ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ (а.с. 45).
29.01.2025 старшим державним виконавцем Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А.А. на підставі постанови Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №526/2352/21 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №75481548 у зв'язку з частковим скасуванням рішення, за ч.1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 46-47).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі постанови Верховного Суду від 16.01.2025, якою ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07.05.2024 щодо ОСОБА_3 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції, оскільки в частині відшкодування моральної шкоди вирок Гадяцького районного суду від 06.06.2023 залишено без змін і підлягає безумовному виконанню.
Доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем не було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки скасування рішень (вироків) суду апеляційної інстанції судом касаційної інстанції з поверненням справи на новий апеляційний розгляд рішення (вироку), на підставі яких був виданий виконавчий лист, є підставою для зупинення виконання вказаного рішення (вироку) та не є підставою для закінчення виконавчого провадження, адже розгляд справи №526/2352/21 не завершено, доказів протилежного суду не надано.
Доводи апеляційної скарги про не скасування накладених обтяжень, колегія суддів відхиляє, оскільки постанова про арешт коштів боржника винесена 22.07.2024, натомість постанова Верховного Суду, якою скасовано ухвалу Полтавського апеляційного суду та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, винесена 16.01.2025. Отже, постанова державного виконавця винесена в порядку виконання ним ВП №75481548 правомірно.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Гадяч-житло» - залишити без задоволення.
Ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 липня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов