10 липня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю учасників судового провадження:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025263020000113 за апеляційною скаргою заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 березня 2025 року, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянин України, уродженця с. Топорівці, Новосел ицького район), Чернівецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання з середньою освітою, не одружений, раніше судимого:
-вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 листопада 2006 року за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 3 роки;
-вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 жовтня 2013 року за ч. 2 ст. 186 КК України до одного року двох місяців позбавлення волі;
КП №11-кп/822/158/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_10
Категорія: ст. 125 КК України Доповідач: ОСОБА_11
-вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2017 року за ч. 2 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 березня 2025 року, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 850 гривень в дохід держави.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду, 05 лютого 2025 близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в під'їзді № 3 по вул. Шептицького, 3 в м. Чернівці, усвідомлюючи суспільно-небезпечний га протиправний характер своїх дій і відповідні наслідки та бажаючи їх настання, в ході словесного конфлікту, який виник на грунті раптово виниклих неприязних відносин із потерпілою ОСОБА_8 , умисно наніс останній удар кулаком своєї лівої руки в область правого ока, від якого потерпіла впала на сходи та вдарилась головою в сходинку. Після чого, ОСОБА_6 продовжуючи протиправні дії, коли ОСОБА_8 лежачи перебувала на сходах, наніс їй удар своєю правою ногою в область ребра зліва, один удар лівою ногою в область лівого стегна, ще два удари своїми кулаками в область лівого та правого ока, один удар своїм правим кулаком в область нижньої губи зліва та лівим кулаком у праве вухо. В результаті вищевказаних протиправних дій ОСОБА_6 заподіяв потерпілій ОСОБА_8 наступні тілесні ушкодження, а саме: синці: розташовується по задньо-аксилярній лінії зліва на рівні 6-10-го ребер; в потиличній ділянці, по зовнішній поверхні лівого стегна в нижній третині; садна: в ділянці нижньої губи зліва; в тім'яній ділянці зліва; в ділянці правої вушної раковини; гематома в правій лобно-скроневій ділянці з переходом на праву пара-орбітальну ділянку ока, які згідно висновку експерта, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_6 судом першої інстанції визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, тобто в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
На вказаний вирок заступник керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуваний вирок в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.
Апеляційній вимоги мотивує тим, що ОСОБА_12 вчинив кримінальний проступок у період незнятої і непогашеної судимості за скоєння умисних насильницьких кримінальних правопорушень, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення та характеризує його як особу, схильну до вчинення кримінальних правопорушень.
Вказує, що ОСОБА_6 , вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 січня 2021 року, вже призначалось покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень за вчинення аналогічного кримінального проступку.
ОСОБА_6 ухилявся від сплати вказаного штрафу, у зв'язку з чим останній був змінений на 50 годин громадських робіт.
Також, вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 вересня 2022 року ОСОБА_6 був засуджений за ч. 2 ст. 125 КК України до 3 місяців 5 днів арешту.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного вироку та доводи, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора та залишити без змін вирок місцевого суду, доводи потерпілої ОСОБА_8 , яка вирішення апеляційної скарги залишила на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381, 382 КПК України.
Оскільки фактичні обставини кримінального провадження апелянтом не оспорюються, то вирок суду першої інстанції в цій частині колегією суддів не переглядається.
Що стосується покарання, призначеного ОСОБА_6 , колегією суддів встановлено наступне.
Санкція кримінального проступку за ч. 2 ст. 125 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до одного року, або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України, п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції вказав, що враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, обставини які пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також те, що обвинувачений ОСОБА_6 вину свою визнав повністю і в скоєному кається, за місцем проживання характеризується позитивно.
Разом з цим, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що ОСОБА_6 засуджений вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 січня 2021 року до покарання у виді штрафу розміром 850 гривень, за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 травня 2022 року ОСОБА_12 замінено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, на покарання у виді 50 годин громадських робіт.
Крім того, вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 вересня 2022 року ОСОБА_6 , визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді арешту строком 3 (три) місяці. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 січня 2021 року та ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 травня 2022 року переведено відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України покарання за попереднім вироком у 6 днів арешту з розрахунку одному дню арешту відповідає вісім годин громадських робіт та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 3 (трьох) місяців 5 (п'яти) днів арешту.
Наведені обставини не були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 .
Також, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зняття та погашення судимостей ОСОБА_6 , оскільки з вимоги ДІАП НА № 83 від 06 лютого 2025 року (а.с. 39-45) встановлено, що ОСОБА_6 , на момент вчинення даного кримінального проступку, мав не зняті та не погашені судимості, а саме: за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 листопада 2006 року за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 3 роки; за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 жовтня 2013 року за ч. 2 ст. 186 КК України до одного року двох місяців позбавлення волі; за вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2017 року за ч. 2 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі.
Крім того, суд, призначаючи покарання ОСОБА_6 , формально навів твердження про врахування особи винного, однак не мотивував, які саме відомості про ОСОБА_6 було враховано, чим порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України.
Також поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що ОСОБА_6 притягувався до адміністративної відповідальності у період за 2024-2025 роки понад 50 разів.
Наведені обставини вказують про те, що ОСОБА_6 , після відбуття покарань у виді позбавлення волі, не став на шлях виправлення та не зробив для себе правильних висновків, що призвело до нового вчинення ним умисного кримінального правопорушення та безумовно вказує на підвищений рівень суспільної небезпеки.
Таким чином, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд першої інстанції не достатньо врахував дані про особу винного, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість.
Наведені обставини, за приписами ст. 414 КПК України, тягнуть за собою скасування оскаржуваного вироку.
При призначенні ОСОБА_6 виду та міри покарання, відповідно до положень ст. 65 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий, зокрема й до реального відбуття покарання у виді позбавлення волі, не працюючий, не має постійного місця проживання, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, має розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю (а.с. 56).
В якості обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 66 КК України, колегія суддів визначає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України, під час апеляційного розгляду не встановлено.
При цьому, з врахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, а також того, що кримінальне правопорушення ОСОБА_6 вчинив в період незнятої і непогашеної судимості, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_6 у виді обмеження волі на 1 рік 6 місяців.
Саме такий вид і розмір покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для застосування до ОСОБА_6 ст. 69, 75, 76 КК України, колегія суддів не вбачає.
З урахуванням вищезазначеного та приписів ст. 414 КПК України, вирок щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з постановленням в цій частині нового вироку.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 414, 418, 420, 615 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу прокурора - заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 березня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025263020000113 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, в частині призначеного покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
В решті вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 березня 2025 року залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий, суддя [підпис] ОСОБА_11
Судді: [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3