9 липня 2025 року м. Чернівці
справа № 727/2448/25
провадження №22-ц/822/630/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Литвинюк І.М., Кулянди М.І.
секретар Факас А.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 2 червня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання дитини,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання дитини. ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання дитини.
02.10.2024 року між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір, відповідно до якого місцем проживання дитини визначено з матір'ю, а батько зобов'язався дотримуватись узгодженого графіку побачень.
Втім, із 27 січня 2025 року відповідач самовільно змінив підхід до виконання домовленостей, фактично ізолював дитину від матері, позбавивши її можливості бачитися та спілкуватися з донькою, навіть у своїй присутності.
26.03.2025 року позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила встановити тимчасовий графік побачень матері з дитиною. Проте, ухвалою того ж дня в задоволенні заяви відмовлено з посиланням на відсутність достатньо обґрунтованого припущення про утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
Позивачка бажає скористатись своїм правом на повторне звернення із заявою про забезпечення позову, оскільки ситуація, що склалась, ускладнилася та продовжує завдавати шкоди інтересам малолітньої дитини.
Зазначає, що не бачила свою дитину протягом чотирьох місяців, а відповідач відмовляється йти на контакт та надати їй можливість спілкуватися з дитиною, посилаючись на те, що зустріч із дитиною можлива лише за умови відмови від позову та визнання його зустрічних вимог.
28.05.2025 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Шевченківського районного суду м.Чернівців із заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходів забезпечення позову у справі № 727/2448/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Встановити графік побачень дитини ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 , з понеділка по п'ятницю з 19 год. 30 хв. до 21 год.00 хв. без присутності батька ОСОБА_2 за місцем проживання позивачки та з повідомленням відповідача про їх перебування, та кожну суботу з 10 год.00 хв. до 17 год. 00 хв. без присутності батька ОСОБА_2 за місцем обраним позивачкою.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 2 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 2 червня 2025 року.
Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №727/2448/25 - шляхом встановлення графіку побачень дитини ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 : з понеділка по п'ятницю з 19 год. 30 хв. до 21 год.00 хв. без присутності батька ОСОБА_2 за місцем проживання позивачки та без повідомлення відповідача про їх перебування, та кожну суботу з 10 год.00 хв. до 17 год. 00 хв. без присутності батька ОСОБА_2 за місцем обраним позивачкою.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необгрунтованою, відмова в забезпеченні позову не відповідає вимогам законодавства та підлягає скасуванню.
Вважає, що з метою недопущення формування у малолітньої доньки синдрому відчуження від матері та попередження психотравмуючої дії на психіку дитини, запобігання втраті емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв'язку між ними, на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, задля забезпечення права дитини на спілкування з матір'ю, необхідно забезпечити позов шляхом надання можливості матері безперешкодного спілкування з її донькою.
Звертає увагу суду на те, що не бачила свою дитину протягом чотирьох місяців, а будь-які спроби встановити контакт - особисті звернення, дзвінки, листування, візити до місця проживання дитини, виклики поліції - не дали результатів. Більше того, відповідач висуває ультимативні вимоги: зустріч із дитиною можлива лише за умови відмови від позову та визнання його зустрічних вимог.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання дитини.
ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання дитини.
28.05.2025 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходів забезпечення позову, встановивши графік побачень дитини ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 , з понеділка по п'ятницю з 19 год. 30 хв. до 21 год.00 хв. без присутності батька ОСОБА_2 за місцем проживання позивачки та з повідомленням відповідача про їх перебування, та кожну суботу з 10 год.00 хв. до 17 год. 00 хв. без присутності батька ОСОБА_2 за місцем обраним позивачкою.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала не відповідає.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 2, 3 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відмовляючи в заяві про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на те, що заявником пред'явлено заяву про забезпечення позову з вимогами, які фактично можуть бути вирішенням справи по суті.
Такий висновок суду є помилковим. Судом першої інстанції не було враховано наступного.
02 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Кривцовою К.Т. За умовами зазначеного Договору, місцем фактичного проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено за фактичним місцем проживання або за місцем реєстрації проживання матері. Сторони домовились, що кожну п'ятницю та суботу дитина проводить із батьком, без нагляду та супроводу матері та безперешкодно може залишатись із ночівлею за місцем проживання батька. В день побачень з донькою, батько має право забирати доньку з дому/школи/гуртка. Батько не обмежений у спілкуванні з дитиною, тощо.
Позивач зазначає, що 27 січня 2025 року відповідач самовільно змінив підхід до виконання домовленостей, фактично ізолював дитину від матері, позбавивши її можливості бачитися та спілкуватися з донькою, навіть у своїй присутності.
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визначення місця проживання дитини. ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Отже, предметом спору є визначення місця проживання дитини.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною 3 ст. 9 Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Вказані норми міжнародного права кореспондуються із положеннями ст.141 СК України, відповідно до якої, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, та із положеннями ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі ст.157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до ч. ч.1,2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, провадження № 14-88цс20 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21, провадження № 61-12931св21 звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, провадження № 61-7628св22 вказано, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).
Верховний Суд в постановах від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 361/8355/21, від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23, від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22 неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків із дитиною є співмірним заходом забезпечення позову про визначення місця проживання дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 759/119/18, провадження № 61-11947св22 зазначено, що судове рішення про визначення місця проживання дитини спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
Встановивши, що між сторонами існує спір про визначення місця проживання дитини; приймаючи до уваги, що дитина на час вирішення справи проживає з батьком, враховуючи право матері на спілкування з дитиною, відсутність факторів, що обмежують право на таке спілкування, виходячи із інтересів дитини, колегія суддів вважає про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що з метою недопущення формування у малолітньої доньки синдрому відчуження від матері та попередження психотравмуючої дії на психіку дитини, запобігання втраті емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв'язку між ними, на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, задля забезпечення права дитини на спілкування з матір'ю, є підстави для забезпечення позову шляхом надання можливості матері спілкування з її донькою.
Застосування судом відповідного заходу забезпечення позову не порушить прав відповідача, оскільки забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру і не є вирішення позову по суті спору.
За таких обставин, врахувавши інтереси дитини, її вік, колегія суддів вважає, що зустрічі матері з малолітньою дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитиною з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити право малолітньої дитини від зустрічей з матір'ю.
Отже, заява про забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки задоволення цієї заяви не вирішить спір по суті, а лише забезпечить збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю, незважаючи на тривалість розгляду справи.
Враховуючи потреби дитини, пов'язані з її віком, режим дня дитини, її емоційний стан, колегія суддів вважає, що є підстави для забезпечення позову шляхом встановлення графіку побачень дитини з матір'ю з понеділка по п'ятницю з 19:00 до 20:30 години без присутності батька за місцем проживання матері та з повідомленням відповідача про їх перебування, та кожну суботу з 10:00 до 17:00 години без присутності батька за місцем, обраним матір'ю дитини.
Оскільки заходи забезпечення згідно зі ст.158 ЦПК України носять тимчасовий характер, а також можуть змінюватися відповідно до ст. 156 ЦПК України, то їх запровадження не означає їх імперативну реалізацію без врахування об'єктивних обставин, зокрема, реальних результатів відповідного спілкування дитини з матір'ю з метою емоційного контакту та покращення психоемоційного характеру їх відносин. Отже, за наявності ознак невідповідності застосованого заходу забезпечення позову інтересам дитини він може бути змінений або скасований.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 2 червня 2025 року скасувати.
Вжити заходи забезпечення позову у справі № 727/2448/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання дитини, шляхом встановлення графіку побачень дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю - ОСОБА_1 :
з понеділка по п'ятницю з 19:00 до 20:30 години
без присутності батька - ОСОБА_2 за місцем проживання матері та з повідомленням відповідача про їх перебування, та
кожну суботу з 10:00 до 17:00 години без присутності батька за місцем, обраним матір'ю дитини.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 10 липня 2025 року.
Судді І.Б. Перепелюк
І.М. Литвинюк
М.І. Кулянда