9 липня 2025 року м. Чернівці
справа № 725/4609/25
провадження №22-ц/822/627/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Литвинюк І.М., Кулянди М.І.
секретар Факас А.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького районного суду м.Чернівців від 2 червня 2025 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Веренчанська об'єднана територіальна громада в особі Веренчанської сільської ради, про встановлення факту спільного проживання,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про вставлення факту спільного проживання.
Вказував на те, що має намір успадкувати нерухоме майно після смерті сестри, ОСОБА_1 , як спадкоємець четвертої черги, оскільки інших спадкоємців окрім нього немає. Все своє життя покійна ОСОБА_1 проживала разом із батьками за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, з 2015 року, після смерті ОСОБА_2 - матері ОСОБА_1 , останній почав проживати разом із сестрою за її місцем реєстрації. За вказаною адресою вони проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, харчуванням, заявник доглядав та турбувався про спадкодавицю.
Просив встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_1 з 2015 року по день смерті ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Чернівецького районного суду м.Чернівців від 2 червня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження по справі про встановлення факту спільного проживання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Чернівецького районного суду м.Чернівців від 2 червня 2025 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до Чернівецького районного суду м.Чернівців.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що суд першої інстанції не зазначив у своїй ухвалі, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, тобто не встановив між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.
Вказує на те що, має намір успадкувати вищезазначене нерухоме майно після смерті сестри, ОСОБА_1 , як спадкоємець четвертої черги, оскільки інших спадкоємців окрім нього немає. Все своє життя покійна ОСОБА_1 проживала разом із батьками за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, з 2015 року, після смерті ОСОБА_2 - матері ОСОБА_1 та заявника, останній почав проживати разом із сестрою за її місцем реєстрації. За вказаною адресою вони проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, харчуванням, заявник доглядав та турбувався про спадкодавицю.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про вставлення факту спільного проживання для успадкування нерухомого майна після смерті сестри ОСОБА_1 , як спадкоємець четвертої черги.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання, суд першої інстанції посилався на те, що оскільки у вимогах, з якою заявник звернувся до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, існує наявний спір про право, прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження у цивільний справі в порядку окремого провадження.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зазначено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц зазначено, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.
З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Прийшовши до висновку, що зі змісту поданої заяви вбачається наявність спору про право, суд першої інстанції не зазначив між ким наявний спір про право та хто повинен бути відповідачем у даному спорі.
Натомість, процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №640/10329/16.
При розгляді даної заяви суд повинен з'ясувати наявність заінтересованих осіб, вирішити питання про залучення їх до участі у справі та з'ясувати їх думку з приводу поданої заяви.
За таких обставин, суд першої інстанції зробив передчасний висновок про наявність спору про право та наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі в порядку окремого провадження.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Чернівецького районного суду м.Чернівців від 2 червня 2025 року скасувати.
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Веренчанська об'єднана територіальна громада в особі Веренчанської сільської ради, про встановлення факту спільного проживання, направити до Чернівецького районного суду м.Чернівців для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді І.Б. Перепелюк
І.М. Литвинюк
М.І. Кулянда