Справа № 354/245/24
Провадження № 11-кп/4808/228/25
Категорія ч.2 ст.286 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
08 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 січня 2025 року, у кримінальному провадженні №12023091110000069 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
Вироком Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 січня 2025 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, із вищою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки із покладанням на нього обов'язків згідно ст.76 КК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 завдану кримінальним правопорушенням майнову шкоду у сумі 12299 (дванадцять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) гривень та моральну шкоду у сумі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 13107 (тринадцять тисяч сто сім) гривень 40 коп.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно вироку суду, ОСОБА_10 , керуючи транспортним засобом, вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
08.05.2023 року приблизно о 16:20 год. водій ОСОБА_7 керував технічно справним автомобілем марки «TOYOTA CHASER» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався ділянкою автодороги Н-09 сполученням «Мукачево-Львів», що є одночасно вулицею Незалежності в селі Татарів, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, зі сторони села Яблуниця, Надвірнянського району, Івано-Франківської області в напрямку села Микуличин, Надвірнянського району, Івано-Франківської області.
Дана ділянка дороги призначена для двох напрямків руху, по одній смузі руху в кожному напрямку, які між собою розділені горизонтальною дорожньою розміткою 1.5 Правил дорожнього руху України, яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають дві смуги руху в обох напрямках і де дозволено виїжджати на смугу зустрічного руху. На частині зазначеної автодороги в селі Татарів, водій ОСОБА_7 проявив неуважність, не обрав у встановлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, переїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки «VOLKSWAGEN GOLF», сірого кольору, реєстраційний помер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_11 , який здійснював маневр повороту ліворуч до прилеглої території торгових точок і в якому також на задньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_9 .
При цьому водій ОСОБА_7 порушив вимоги ПДР України, а саме п.10.1, п.12.1, п.12.3, п.12.4, п.14.2.В.
У результаті порушення водієм ОСОБА_7 ПДР України, трапилась ДТП, внаслідок якої пасажир автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми живота, його органів та заочеревинного простору з саднами в ділянці крила клубової кістки та задухвиної ділянки зліва, розривами капсули та паренхіми селезінки, заочеревна гематома зліва та гематома салька, яка супроводжувалася кровотечею в черевну порожнину (до 1000 мл крові та згортків), що викликало необхідність проведення оперативного лікування (спленектомія), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення. Закритої травми органів грудної клітки з саднами в ділянці грудної клітки зліва, переломів 6, 7, 8, 9 ребер зліва, забоєм лівої легені, яка ускладнилась гемопневмотораксом зліва, що викликало необхідність проведення оперативного лікування (операція №168 від 08.05.2023-введення міжреберного катетера для дренування), які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, викликали тривалий розлад здоров'я, і не є небезпечні для життя в момент їх спричинення. Перелому кісток носа зі зміщенням відламків, без порушення функції носового дихання, рани в ділянках спинки носа та лівої повіки, скроневої ділянки зліва, брови зліва, що викликало необхідність проведення операції (первинна хірургічна обробка ран), які відносяться до легких тілесних ушкоджень та викликали короткочасний розлад здоров'я. Синців в ділянках повік обох очей, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 та доведеність його винуватості, вважає оскаржуваний вирок незаконним в частині призначеного додаткового покарання через його суворість. Вказує, що ОСОБА_7 не ухилявся від відшкодування шкоди на користь потерпілого ОСОБА_9 та готовий був її оплатити за умови надання йому чеків на підтвердження придбання медикаментів та зазначав, що після отримання страхової виплати перерахує ці кошти потерпілому, однак потерпілий та його рідні відмовилися від отримання допомоги у ході досудового розслідування. Зазначає, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, неодружений, має постійне місце проживання та реєстрації, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, за місцем проживання характеризується позитивно. На даний час, ОСОБА_7 відшкодовано повністю матеріальні та моральні збитки потерпілому ОСОБА_12 . Кошти в сумі 162299 грн. Дані кошти отримані ОСОБА_7 наперед від його роботодавця, який приймає його на посаду водія. Позбавлення ОСОБА_7 водійського посвідчення не дасть йому змогу відпрацювати ці кошти. Вважає, що сукупність обставин ДТП та матеріалів що характеризують ОСОБА_7 надають змогу застосувати ч.2 ст.69 КК України на підставах, передбачених у ч.1 цієї статті. Окрім того, потерпіла сторона також погоджується з переглядом вироку суду в частині призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік.
Просить вирок суду в частині призначеного додаткового покарання ОСОБА_7 скасувати та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України без додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник та обвинувачений підтримали подану апеляційну скаргу.
Прокурор заперечив проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.
У відповідності до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Згідно з вимогами ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання з тим, щоб особі за вчинений нею злочин, було призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та роз'яснень Пленуму ВСУ та призначив покарання достатнє та необхідне для досягнення мети передбаченої ст.50 КК України.
При цьому суд належним чином врахував, конкретні обставин кримінального провадження, характер вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання та призначив мінімальне основне покарання передбачене санкцією статті 286 ч.2 КК України.
Крім того, суд першої інстанції детально оцінив баланс між завданням кримінального покарання та можливістю виправлення обвинуваченого без відбування основного покарання, та застосував ст.75 КК України.
Разом з тим, суд оцінив негативні наслідки та суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення та обґрунтовано прийняв рішення про необхідність призначити додаткове покарання.
Що стосується вимоги сторони захисту про призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України, апеляційний суд не вбачає законних підстав для застосування цієї норми закону України про кримінальну відповідальність.
Як неодноразово зауважував у своїх рішеннях Верховний Суд, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
В апеляційній скарзі, як підставу для застосування ст.69 КК України, захисник просив врахувати позитивну характеристику обвинуваченого, відшкодування завданої шкоди, а також згоду на це потерпілого. Проте, зазначені обставини були враховані судом при застосуванні ст.75 КК України і вони не є обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину.
Таким чином, доводи захисника, щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, не заслуговують на увагу апеляційного суду.
Призначене судом першої інстанції покарання відповідає критеріям достатності та необхідності для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим ОСОБА_7 , так і іншими особами.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного вироку в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 січня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4