Справа № 451/1019/25
Провадження № 1-кп/451/115/25
іменем України
09 липня 2025 року місто Радехів
Радехівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Радехів обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 11.06.2025 за №12025141280000127 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який народився у с. Діброва Ківерцівського району Волинської області, громадянин України, українець, не депутат, не адвокат, не нотаріус, освіта неповна вища, не працює, не одружений, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України,
де сторонами виступають з боку:
обвинувачення - начальник Радехівського відділу Шептицькоїокружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 , представник потерпілої Лопатинської селищної ради ОСОБА_5 ,
захисту - обвинувачений ОСОБА_3
за участю прокурора, обвинуваченого,
Формулювання обвинувачення.
11.06.2025, близько 15.00 год, ОСОБА_3 , знаходячись у кварталі №32 виділі №3 лісового масиву урочище «Топорівське» загальнозоологічного заказника місцевого значення Державного підприємства «Ліси України» філії «Карпатський лісовий офіс», який відноситься до природно-заповідного фонду, з корисливих спонукань, умисно, самовільно без спеціального на те дозволу, що посвідчується відповідним документом, виданим уповноваженими органами, грубо порушуючи вимоги ст. ст. 6, 100, 105 Лісового кодексу України, ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», за допомогою бензопили, марки «СROSSER CR-S45», вчинив незаконну порубку одного дерева породи «Дуб», кубомасою 0,003 м3, чим заподіяв матеріальну шкоду державі на загальну суму 4424,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у незаконній порубці дерев у лісах на території природно-заповідного фонду, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України.
Позиції сторін
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України визнав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті. Також обвинувачений вказав, що шкодує про вчинене та більше подібного не повторить. Знав, що це територія природно-заповідного фонду, проте вчинив порубку власною бензопилою для того, щоб заробити гроші ( зробити паркан знайомому). Щиро розкаявся у вчиненому, шкоду добровільно відшкодував у повному обсязі, просив вибачення перед судом.
Представник потерпілої Лопатинської селищної ради ОСОБА_5 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, у якій зазначила, що обвинувачений повністю відшкодував матеріальні збитки стороні потерпілої, а тому просить його суворо не карати, оскільки матеріальні претензії з боку Лопатинської селищної ради до обвинуваченого відсутні ( а. с 16-21).
Судом з'ясовано, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст фактичних обставин пред'явленого йому обвинувачення, сумнівів у добровільності його позиції немає.
Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді трьох років обмеження волі, звільнивши його від покарання на підставі ст.75 КК України на строк один рік із застосуванням ст. 76 КК України, вирішити долю речових доказів, зокрема два стовбури дерев залишити у користуванні ДП «Ліси України» та застосувати до речового доказу бензопили спеціальну конфіскацію.
Кваліфікація дій обвинуваченого
Суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані як незаконна порубка дерев на території природно-заповідного фонду, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 246 КК України.
Перевіривши в судовому засіданні пояснення обвинуваченого, вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину та беручи до уваги, що прокурор також не оспорює фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.
Суд пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе обмовляє або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 , поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України.
Мотиви призначення покарання
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків.
Згідно зі ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не встановив.
За правилами статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.
Суд повинен враховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Отже, обираючи вид покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким, наслідки його вчинення, бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який рашінене судимий, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував шкоду, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, характеризується позитивно.
Враховуючи викладене, загальні засади призначення покарання - законність, справедливість, обґрунтованість та індивідуалізацію, враховуючи вимоги ст. 65 КК України, те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, враховуючи другорядну роль кари як мети покарання, беручи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї винуватості як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні, його щире каяття, добровільне відшкодування шкоди, дані про особу обвинуваченого, його позитивну характеристику, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 , покарання за ч. 3 ст. 246 КК України у межах санкції статті обвинувачення з врахуванням ст. 69-1 КК України, а саме у виді обмеження волі. Підстав для застосування ст.69 КК України відсутні.
Вищевказане покарання суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 , а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
Аналізуючи вищенаведене, суд, прийшов до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без відбування покарання, а тому вважає за можливе застосувати ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк.
Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст.75 КК України, суд взяв до уваги те, що обвинувачений згідно ст. 89 КК України не судимий, не перебуває на обліку в лікаря психіатра чи нарколога, вік обвинуваченого, ступень тяжкості вчиненого злочину, обставини та наслідки вчиненого ним злочину, обставини, які обтяжують покарання відсутні. Зазначене, на думку суду, вказує на можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 у період дії іспитового строку, відповідно до ч. 1 ст.76 КК Украни, на нього необхідно покласти обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Мотиви інших рішень
Питання речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК України застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) майна знав про їх незаконне використання.
Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено, зокрема, основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( ч. 1 ст. 96-1 КК України).
Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Беручи до уваги те, що обвинувачений незаконно використав бензопилу, марки «СROSSER CR-S45» та останній знав про її незаконне використання, тому до вказаного майна застосовується спеціальна конфіскація
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч. 4ст. 174 КПК України).
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Вирішення цивільного позову
Цивільний позов не заявлявся.
Відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитись проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 12, 50, 65, 66, 67, ст. 96-2, ч. 3 ст. 246 КК України, ч. 4 ст.174, ст. ст. 349, 369-371, 374, 376, 392, 393, 395, 615 КПК України, суд
ухвалив :
визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк три роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на один рік.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Радехівського районного районного суду Львівської області від 12.06.2025.
Речові докази:
стовбур деревини, породи «Дуб», який розділений на три частини, довжиною два метри кожна, в діамерті 13х12 см, який переданий на зберігання у ДП Ліси України філія «Нивицьке лісництво», під розписку помічнику лісничого ОСОБА_6 залишити у їх користуванні;
бензопилу, марки «СROSSER CR-S45», яка передана на зберігання у кімнату речових доказів ВП №1 Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області, що розташована на вул. Львівській, 9 у м. Радехів Шептицького району Львівської області - конфіскувати на користь держави.
Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Радехівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Головуючий суддяОСОБА_7
Вирок виготовлений у нарадчій кімнаті в одному примінику 9 липня 2025 року.