про відмову у відкритті касаційного провадження
09 липня 2025 року
м. Київ
справа №240/23950/24
адміністративне провадження № К/990/28842/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №240/23950/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними рішення і відмови, зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області), у якому просила:
визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області про відмову в призначенні їй дострокової пенсії за віком на умовах, визначених статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із зменшенням пенсійного віку на 5 років у відповідності із Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постійно проживала в зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що станом на 01.01.1993 прожила в цій зоні не менше 4-х років від 19.11.2024 №063550006588;
визнати протиправною відмову відповідача ГУ ПФУ в Житомирській області в призначенні їй пенсії за віком на умовах, визначених статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із зменшенням пенсійного віку на 5 років у відповідності 13 Законом України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постійно проживала в зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що станом на 01.01.1993 прожив в цій зоні не менше 4-х років, яка викладена в повідомленні за від 19.11.2024 № 0600-0216-8/145510;
зобов'язати відповідача ГУ ПФУ в Житомирській області призначити їй пенсію віком з 12.11.2024 на умовах, визначених статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із зменшенням пенсійного віку на 5 років у відповідності із Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постійно проживала в зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що станом на 01.01.1993 прожила в зоні не менше 4-х цій років, зарахувавши до страхового стажу періоди її роботи згідно записів трудової книжки від 17.10.1988, а саме період роботи з 02.10.1990 по 31.12.1991, та період роботи з 01.01.1992 по 12.09.1994 на території російської федерації.
Житомирський окружний адміністративний суду рішенням від 17.03.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025, позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 19.11.2024 №063550006588 про відмову в призначенні пенсії. Зобов'язав ГУ ПФУ в Житомирській області зарахувати до загального трудового (страхового) стажу період роботи з 02.10.1990 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 12.09.1994 згідно трудової книжки, виданої 17.10.1988 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 12.11.2024 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог, відмовив за безпідставністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: неправильне застосування судами норм матеріального права та неврахування висновку Верховного Суду, сформульованого у постанові від 02.10.2024 у справі № 500/551/23.
Розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо обмеження можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Спір у цій справі виник через відмову компетентного органу у призначенні пенсії за віком зі зменшеним пенсійним віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII. Ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Суд відхиляє посилання скаржника на підпункти "а", "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, оскільки воно не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не визначає, які норми матеріального права застосовані судами не правильно або які норми процесуального права було порушено судами, а лише зазначає про незгоду із прийнятими судовими рішеннями у цій справі та оцінкою доказів щодо проживання позивачки на території радіоактивного забруднення.
Суд не приймає посилання скаржника у касаційній скарзі на судову практику, сформульовану Верховним Судом у постанові від 02.10.2024 у справі № 500/551/23 оскільки правовідносини, викладені у цій постанові, не є релевантними до правовідносин у цій справі, ці рішення ухвалені за інших фактичних обставин та з іншим правовим регулюванням.
Справа від 02.10.2024 № 500/551/23 на відміну від цієї справи, прийнята за інших фактичних обставин, зокрема, за умов відсутності у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Разом з тим, судами враховано висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 26.07.2023 № 460/2589/20, де суд підтвердив зазначену позицію, вказавши, що: належним і достатнім документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII (зокрема, зменшення пенсійного віку для вирішення питання про призначення пенсії за віком), є саме посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілий від Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду.
Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке за законом не оскаржується у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №240/23950/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Л.В. Тацій