09 липня 2025 року
м. Київ
справа №340/761/24
адміністративне провадження № К/990/27691/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокатка Курлейко Олена Сергіївна, на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі №340/761/24 за позовом ОСОБА_1 до Кропивницької міської ради про визнання незаконними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулась Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кропивницької міської ради, в якому, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просила суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кропивницького міського голови від 29.12.2023 №604-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кропивницького міського голови від 10.01.2024 №12-к «Про дату звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді у департаменті містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради з 10.01.2024;
- стягнути з Кропивницької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з утриманням податків та інших обов'язкових платежів, з 10.01.2024 по день поновлення на роботі;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць, з утриманням податку та інших обов'язкових платежів;
- зобов'язати Кропивницьку міську раду донарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію з нагоди Дня місцевого самоврядування, призначену у 2023 році, у розмірі 4 000,00 грн;
- зобов'язати Кропивницьку міську раду донарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за підсумками 2023 року, у розмірі 7 000,00 грн;
- стягнути з Кропивницької міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 50 000 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.10.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 25.06.2025 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокатка Курлейко О.С., засобами поштового зв'язку подала касаційну скаргу, яка надійшла до Верховного Суду 27.06.2025.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Своєю чергою, за змістом пункту першого частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відповідно до примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у цій статті розуміються, зокрема, особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесені до першої - третьої категорій.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень установлено, що позивачка займала посаду головного спеціаліста управління земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Кропивницької міської ради.
Так, відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посада позивачки відноситься до шостої категорії.
З огляду на викладене, посада публічної служби, яку обіймала позивачка та у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
У тексті касаційної скарги відсутні посилання заявника на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України із належним обґрунтуванням випадку, який допускає можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справі незначної складності.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині першій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі незначної складності, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про судовий збір" врегульовано порядок повернення сплаченого судового збору у разі відмови у відкритті провадження у справі.
Так, відповідно до положень статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої апеляційної та касаційної інстанцій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 КАС України Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокатка Курлейко Олена Сергіївна, на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі №340/761/24.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук А.Г. Загороднюк