08 липня 2025 року
м. Київ
справа №990/228/25
адміністративне провадження №Зі/990/115/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука Андрія Володимировича у справі №990/228/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
19.05.2025 ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України), у якому просила:
- визнати протиправними дії ВККС України під час проведення перевірки та оцінюванні практичних завдань за індивідуальними номерами 0021853 та 0069701, виконаних 07.02.2025 ОСОБА_1 кандидатом на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС України від 14.09.2023 №94/зп-22 (зі змінами).
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України №87/3п-25, прийняте 17.04.2025 «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11.02.2025 (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС України від 14.09.2023 №94/3п-22 (зі змінами)», в частині затвердження кодованих результатів практичних завдань, виконаних 07.02.2025 ОСОБА_1 за індивідуальними кодами 0021853 та 0069701;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України №89/зп-25, прийняте 17.04.2025 «Про визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах у межах, оголошеного рішенням ВККС України від 14.09.2023 №94/зп-22 (зі змінами)»; затвердження декодованих результатів практичних завдань, виконаних 07.02.2025 кандидатом на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС України від 14.09.2023 №94/3п-22 (зі змінами) ОСОБА_1 ; затвердження загальних результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС України від 14.09.2023 №94/зп-22 (зі змінами) щодо кандидата ОСОБА_1 ; відмови ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» та визнання такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, припинення її участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14.09.2023 №94/зп-22 (зі змінами)" конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах на посади суддів;
- зобов'язати відповідача відновити протиправно порушене ВККС України у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 законне право ОСОБА_1 на участь у конкурсі, як кандидата на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах у межах, оголошеного рішенням ВККС України від 14.09.2023 №94/зп-22 (зі змінами).
Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановивши десятиденний строк, протягом якого вона мала усунути вказані судом недоліки, а саме: уточненої позовної заяви із конкретизацією предмета спору та змісту позовних вимог, відповідного їх обґрунтування і викладу обставин, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги до відповідача, а також обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод чи законних інтересів позивачки.
Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1
30.06.2025 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ВККС України про відвід судді Жука А.В., обґрунтована наявністю обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, що передбачено пунктам 2 та 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи підстави відводу Комісія, серед іншого, зазначила, що їм відомо, що дружина судді Жука А.В. також брала участь у цьому ж конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23, тільки, на відміну від позивача, з адміністративної спеціалізації і її участь була припинена на етапі складення кваліфікаційного іспиту з аналогічних підстав, що й у ОСОБА_13 . Відповідач указує, що мотиви прийняття Комісією оскаржуваного рішення стосовно позивача та дружини Жука А.В. є ідентичними, оскільки ухвалені в межах одного (єдиного) конкурсу, та в процесі якого Комісія керувалась єдиним нормативно-правовим підґрунтям. Тобто змістове наповнення рішень щодо позивача та дружини судді є однаковим, а фактичною відмінністю між ними залишаються лише дати та реєстраційні номери. Указані обставини створюють підстави для сумніву у неупередженості судді Жука А.В та його безсторонності, оскільки наявність подібних правових підстав у обох позовах зумовлює об'єктивну ймовірність того, що оцінка одного з подібних до його дружини позовів (в яких, як і у позові його дружини, піднімаються ідентичні питання) матиме вплив на суддю Жука А.В. під час розгляду цієї справи.
Посилаючись на те, що конкурс на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошений рішенням ВККС України №94/зп-23 (зі змінами), є єдиною процедурою, що охоплює всі спеціалізації та проводиться за спільними умовами, відповідач вважає, що суддя Жук А.В. не може брати участі у розгляді цієї справи з підстав, визначених пунктами 2 та 4 частини першої статті 36 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 04.07.2025 визнано необґрунтованою заяву представника ВККС України про відвід судді Жука А.В. у розгляді справи №990/228/25. Передано вказану заяву до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви про відвід.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025 подану заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В. передано на розгляд судді Шарапи В.М. (Зі/990/115/25).
Розглядаючи вищезазначену заяву, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Частиною другою статті 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Перевіряючи мотиви, з яких виходив заявник, обґрунтовуючи заяву про відвід судді, Верховний Суд зазначає, що для надання оцінки об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій у цій справі, існують кілька критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Така оцінка здійснюється за об'єктивного та суб'єктивного підходу.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.
Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Верховний Суд наголошує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 104-106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 9 квітня 2013 року зазначено таке.
Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ)
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III)
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Разом з тим, щодо об'єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52).
Наведені Комісією доводи та зазначені обставини не можуть об'єктивно свідчити на користь висновку про наявність достатніх підстав для виникнення у будь-якого стороннього спостерігача об'єктивно обґрунтованого сумніву у безсторонності суду, зокрема і тому, що дружина судді Жука А.В. брала участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних адміністративних судів, на відміну від позивача, який брав участь у конкурсі з цивільної спеціалізації, який оцінював інший склад екзаменаторів ВККС України.
Крім того, з матеріалів, переданих для вирішення питання про відвід, вбачається, що суддя Жук А.В. не заявляв самовідвід від розгляду цієї справи і не висловив окремої думки до ухвали Верховного Суду від 04.07.2025 про визнання необґрунтованою заяви ВККС України, а відтак Суд вважає, що сам суддя Жук А.В. не має обґрунтованих сумнівів у своїй неупередженості або безсторонності.
За вказаних обставин, проаналізувавши доводи та зазначені обставини, наведені відповідачем у заяві про відвід судді Жука А.В., Суд дійшов висновку, що заява Комісії не містить будь-яких об'єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ'єктивності судді, зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб'єктивного критерію», так і з погляду «об'єктивного критерію».
При цьому інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді цієї справи судді Жука А.В. і викликали необхідність його відводу, відсутні.
З урахуванням зазначеного, заява ВККС України про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В. від участі у розгляді справи №990/228/25 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України,
У задоволенні заяви Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука Андрія Володимировича у справі №990/228/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
В.М. Шарапа,
Суддя Верховного Суду