П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/27540/24
Категорія 108020000Головуючий у суді І інстанції: Білостоцький О.В. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, та картки відмови, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, та картки відмови, мотивуючи його тим, що 01.07.2024 року між іноземною фірмою «MESCIER DIS TACARET» (Туреччина) (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» (Україна) (як покупцем) було укладено Договір №MES2412512, за умовами якого продавець поставляє в Україну металопрокат в асортименті. З метою митного оформлення імпортованого товару, 01.08.2024 року представник позивача подав до Одеської митниці митну декларацію №24UA500130022959U9, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених Митним кодексом України. Проте, відповідачем було необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2024/000028/1 від 02.08.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2024/000258. Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними і необґрунтованими, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500130/2024/000028/1 від 02.08.2024 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500130/2024/000258 від 02.08.2024 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення прокоригування митної вартості товарів № UA500130/2024/000028/1 від 02.08.2024, а саме: в рахунку-проформа від 01.07.2024 № MES2412512 зазначено обов'язковий авансовий платіж в розмірі 15% від суми зазначеної в документі, а саме 43560 дол.США, також надано платіжний документ від 05.07.2024 №8 із сплатою вище зазначеної суми. Однак в інвойсі від 24.07.2024 № MDT2024000000969 вказано, що авансовий платіж було сплачено у розмірі 43540 дол.США; в рахунку-проформі № MIES2412512 відсутнядата документа, тоді як в гр.44 зазначено дату 01.07.2024. На першій сторінці із посиланням на зовнішньоекономічний договір від 01.07.2024 № MES2412512, в пункті «VALIDITY» зазначено дату 01.07.2024; У наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення від 23.07.2024 № 24411800ЕХ00001217 не зазначено реквізити зовнішньоекономічного договору та значиться Фактура від 24.07.2024 № е-Fatura №МРТ2024000000979 лише на першому листі декларації, на інших листах зазначається інша Фактура е-Fatura № 24243160110886036990888/1 # 25-07-24. 24243160110886036990888/2 # 25-07-
24, 24243160110886036990888/4 # 25-07-24. які в 44 гр відсутні та значений документи не надано до митного оформлення; В наданій до митного оформлення копії експортної декларації країни відправлення № 24411800ЕХ00001217 від 23.07.2024 наявний QR-код з посиланням на систему перевірки митних декларацій Турецької республіки. При цьому при переході за посиланням наявне повідомлення «Інформація не може бути перевірена/не підтверджена/недійсна». В наданих до митного оформлення документах, а саме у копії митної декларації країни відправлення від 23.07.2024 № 24411800ЕХ00001217, рахунку-проформі від 01.07.2024 № МЕ52412512 зазначено, шо задекларований товар відповідає профілям сталевим - нелегована сталь, проте в митній декларації задекларовано товар №3, шо відповідно до заявлених характеристик товару відповідає легованій сталі, тобто відомості в наданих комерційних документах містять розбіжності щодо матеріалу виготовлення задекларованих товарів.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач зазначає, що при перевірці документів, наданих декларантом на підтвердження митної вартості товару, митний орган не виявив порушень правил класифікації цього товару, а також не запитував у декларанта додаткові відомості, необхідні для підтвердження виключно заявленого позивачем у митний декларації коду товару.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» (далі - ТОВ «ВАРТІС», підприємство) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за наступним кодом юридичної особи - 34350636.
Основним видом економічної діяльності підприємства є - (код КВЕД 25.93) Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин.
01.07.2024 року між іноземною фірмою «MESCIER DIS TACARET» (Туреччина) (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» (Україна) (як покупцем) було укладено Договір купівлі продажу №MES2412512 (далі - Договір), за умовами якого продавець поставляє покупцю наступний товар: гарячекатані сталеві двотаврові швелери, вага - 408,00 мт (10%/+10%), загальна вартість - 290 400,00 дол. США (-10%/+10%), умови поставки - FOB STW Бартін/Туреччина, умови оплати - 15% аванс, дата відвантаження - 16.07.2024 року.
На підставі вищевказаного Договору було складено рахунок-проформу (інвойс) №MES2410222 на товар «гарячекатані сталеві двотаврові швелери», вагою 408,00 мт, загальною вартістю 290 400,00 дол. США.
На підтвердження здійснення авансового платежу (15% від вартості) за вищевказаним інвойсом №MES2410222, то суду надано платіжну інструкцію №8 від 05.07.2024 року на суму 43 560,00 дол. США. В подальшому, позивач до відвантаження сплатив інші 85% від вартості товару, а саме 246 840,00 дол. США , що підтверджується платіжною інструкцією №11 від 12.07.2024 року.
За твердженням позивача, у зв'язку зі зміною ваги товару іноземна фірма «MESCIER DIS TICARET» надіслала підприємству новий комерційний інвойс №MDT2024000000969 від 24.07.2024 року, відповідно до якого вага товару складала вже 418,15 мт, а вартість збільшилась до 297 827,70 дол. США. Зокрема, із загальної суми вартість сталі з маркою S275JR розміру 220 мм склала 42 018,00 дол. США.
Розмір передплати склав вже 43 540 дол. США, яку підприємство на час видачі комерційного інвойсу від 24.07.2024 року вже сплатило у розмірі 43 560 дол. США в якості передплати за попереднім інвойсом №MES2410222. Також підприємством вже було сплачено 246 840,00 дол. США за попереднім інвойсом №MES2410222, тому борг підприємства за новим комерційним інвойсом №MDT2024000000969 від 24.07.2024 року складав лише 7 427,70 дол. США (у розрахунку 297 827,70 - 290 400,00) та, за твердженням позивача, рахувався на дату фактичної поставки товару.
Також, оскільки поставка вищевказаного товару була виконана на умовах FOB, то до числових показників для визначення митної вартості товару, окрім ціни контракту, була окремо врахована сума сплаченого фрахту у розмірі 13 589,88 дол. США, на підтвердження чого надано інвойс №2024/07/22-49 від 24.07.2024 року на суму 13 589,88 дол. США та платіжну інструкцію в іноземній валюті №55 від 25.07.2024 року на суму 13 589,88 дол. США, а також була окремо врахована сума сплаченого страхового платежу у розмірі 27 629,80 грн., на підтвердження чого надана платіжна інструкція №000014196 від 25.07.2024 року на суму 27 629,80 грн.
З метою митного оформлення імпортованих партій товару (профілі І-подібні гарячекатані з вуглецевої сталі марки S275JR розміру 220 мм), 01.08.2024 року представник позивача подав до Одеської митниці митну декларацію №24UA500130022959U9, у якій в графі 22 позивач зазначив, що загальна сума товару за рахунком за основним методом, а саме за ціною договору (контракту), становить 297 827,70 дол. США, в графі 42 ціною товару зазначено 42 018,00 дол. США.
При цьому, представником позивача разом із митною декларацією будо надано наступні документи: пакувальний лист від 24.07.2024 року; рахунок-проформа (інвойс) від 01.07.2024 року; рахунок-фактура (інвойс) від 24.07.2024 року; коносамент від 24.07.2024 року; вантажна відомість від 24.07.2024 року; сертифікат про походження товару від 24.07.2024 року; е-фактура від 24.07.2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару від 12.07.2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару від 05.07.2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 24.07.2024 року; документ, що підтверджує вартість страхування товару від 25.07.2024 року; документ, що підтверджує вартість страхування товару від 24.07.2024 року; каталог виробника товару від 30.07.2024 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 30.07.2024 року; страховий поліс від 24.07.2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.07.2024 року; внутрішній договір (контракт) доручення від 25.04.2024 року; договір про надання послуг митного брокера від 10.05.2024 року; договір (контракт) про перевезення від 12.07.2024 року; комерційна пропозиція від 28.06.2024 року; лист від 01.08.2024 року; лист виробника від 01.08.2024 року; сертифікат випробовувань від 19.07.2024 року; сертифікат випробовувань від 23.07.2024 року; копія митної декларації країни відправлення від 23.07.2024 року.
Одеською митницею було адресовано повідомлення представнику позивача про надання декларантом додаткової інформації та документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, з огляду на що 02.08.2024 року представником підприємства до митного органу було направлено повідомленнями, з яких вбачається, що декларант не буде подавати додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару у зв'язку з їх відсутністю.
Під час здійснення Одеською митницею правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В», та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією №24UA500500009378U4 від 18.03.2024 року, контролюючим органом було зазначено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також, на думку контролюючого органу, надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) в рахунку-проформі від 01.07.2024 року №MES2412512 зазначено обов'язковий авансовий платіж в розмірі 15% від суми зазначеної в документі, а саме 43 560 дол.США, також надано платіжний документ від 05.07.2024 року №8 із сплатою вище зазначеної суми. Однак в інвойсі від 24.07.2024 року №MDT2024000000969 вказано, що авансовий платіж було сплачено у розмірі 43 540 дол. США.;
2) в рахунку-проформі №MES2412512 відсутня дата документа, тоді як в гр.44 зазначено дату 01.07.2024 року. На першій сторінці, із посиланням на зовнішньоекономічний договір від 01.07.2024 року №MES2412512, в пункті «VALIDITY» зазначено дату 01.07.2024 року;
3) у наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення від 23.07.2024 № 24411800EX00001217 не зазначено реквізити зовнішньоекономічного договору та значиться фактура від 24.07.2024 року №e-Fatura №MDT2024000000979 лише на першому листі декларації, на інших листах зазначається інша фактура e-Fatura №24243160110886036990888/1 від 25-07-24, №24243160110886036990888/2 від 25-07-24, №24243160110886036990888/4 від 25-07-24, які в 44 гр. відсутні та зазначені документи не надано до митного оформлення;
4) в наданій до митного оформлення копії експортної декларації країни відправлення №24411800EX00001217 від 23.07.2024 року наявний QR-код з посиланням на систему перевірки митних декларацій Турецької республіки. При цьому, при переході за посиланням наявне повідомлення «Інформація не може бути перевірена/не підтверджена/недійсна»;
5) в наданих до митного оформлення документах, а саме у копії митної декларації країни відправлення від 23.07.2024 року №24411800EX00001217, рахунку-проформі від 01.07.2024 року №MES2412512 зазначено, що задекларований товар відповідає профілям сталевим - нелегована сталь, проте в митній декларації задекларовано товар №3, що відповідно до заявлених характеристик товару відповідає легованій сталі, тобто відомості в наданих комерційних документах містять розбіжності щодо матеріалу виготовлення задекларованих товарів.
Враховуючи виявлені неточності у поданих документах до митного оформлення товару, 02.08.2024 року Одеською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2024/000028/1 від 02.08.2024 року, в якому зазначено, що на підставі аналізу баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор» відповідачем встановлено, що по товару позивача рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить 1,4159 дол. США за кг (митна декларація №24UA209170062763U2 від 01.08.2024 року).
Додатково у спірному рішенні митним органом зазначено, що товариством не надані усіх документів, згідно з переліком у ч.2 ст. 53 МК України, а тому розбіжності у заявленій митній вартості товару не спростовано.
Також відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2024/000258.
Не погоджуючись із вказаним рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2024/000028/1 від 02.08.2024 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2024/000258 від 02.08.2024 року є необґрунтованими, а тому протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
З огляду на ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч.6 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Щодо вищевказаного, то Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу суду, а саме, постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15).
Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.
Водночас, відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор», зокрема, митна декларація №24UA209170062763U2 від 01.08.2024 року.
Разом з тим, слід зазначити, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС та АСМО «Інспектор», мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (згідно постанов від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Також, згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номерів митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару та визначення більшої митної вартості за резервним методом.
Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості посилався на той факт, що в рахунку-проформі від 01.07.2024 року №MES2412512 зазначено обов'язковий авансовий платіж в розмірі 15% від суми зазначеної в документі, а саме 43 560 дол.США, також надано платіжний документ від 05.07.2024 року №8 із сплатою вище зазначеної суми. Однак в інвойсі від 24.07.2024 року №MDT2024000000969 вказано, що авансовий платіж було сплачено у розмірі 43 540 дол. США.
Відповідно до Договору №MES2412512 продавець поставляє покупцю наступний товар (гарячекатані сталеві двотаврові швелери) вагою 408,00 мт (10%/+10%) та загальною вартістю 290 400,00 дол. США (-10%/+10%). Умовою оплати вказано 15% аванс. На підставі вищевказаного Договору було складено рахунок-проформу №MES2410222 на вищевказаний товар з аналогічними відомостями про вагу та ціну товару. На підтвердження здійснення авансового платежу (15% від вартості) за вищевказаним інвойсом №MES2410222, позивач надав платіжну інструкцію №8 від 05.07.2024 року на суму 43 560,00 дол. США.
Разом з тим, у зв'язку зі зміною ваги продавець надіслав позивачу новий комерційний інвойс №MDT2024000000969 від 24.07.2024 року, відповідно до якого вага товару складала вже 418,15 мт, а вартість збільшилась до 297 827,70 дол. США. Розмір передплати за новим комерційним інвойсом склав вже 43 540 дол. США, водночас, підприємство на час видачі даного комерційного інвойсу від 24.07.2024 року вже сплатило у розмірі 43 560 дол. США в якості передплати за попереднім інвойсом №MES2410222.
Враховуючи вищевказані обставини, судом не вбачається розбіжностей у вищевказаних документах, наданих декларантом на підтвердження митної вартості матеріалів. Крім того, за час розгляду справи представником відповідача також не доведено наявність розбіжностей у вищевказаних рахунках-фактурах (інвойсах), які, унеможливили б визначення митної вартості імпортованого товару підприємства.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що в рахунку-проформі №MES2412512 відсутня дата документа, тоді як в гр.44 зазначено дату 01.07.2024 року, а також на той факт, що на першій сторінці, із посиланням на зовнішньоекономічний договір від 01.07.2024 року №MES2412512, в пункті «VALIDITY» зазначено дату 01.07.2024 року, оскільки матеріалами справи встановлено, що рахунок-проформа №MES2410222 складено на підставі Договору купівлі продажу №MES2412512 від 01.07.2024 року, що прямо вбачається з відомостей, зазначених на 1-й сторінці рахунку-проформи. За час розгляду справи стороною відповідача не наведено обґрунтувань щодо того факту, що незазначення в рахунку-проформі №MES2412512 дати документа, при відповідності цього документи приписам Договору №MES2412512 від 01.07.2024 року, може вплинути на митну вартість імпортованого товару.
Щодо посилань апелянта на те, що в наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення від 23.07.2024 року №24411800EX00001217 не зазначено реквізити зовнішньоекономічного договору та значиться фактура від 24.07.2024 року №e-Fatura №MDT2024000000979 лише на першому листі декларації, а на інших листах зазначається інша фактура e-Fatura №24243160110886036990888/1 від 25-07-24, №24243160110886036990888/2 від 25-07-24, №24243160110886036990888/4 від 25-07-24, які в 44 гр. відсутні та не надані до митного оформлення, суд зазначає таке.
В межах спірних правовідносин первинними документами, що підтверджують вартість імпортованого товару, є Договір купівлі продажу №MES2412512 від 01.07.2024 року, рахунок-проформа (інвойс) №MES2410222 на товар «гарячекатані сталеві двотаврові швелери», вагою 408,00 мт, загальною вартістю 290 400,00 дол. США, платіжні інструкції №8 від 05.07.2024 року та №11 від 12.07.2024 року, а також комерційний інвойс №MDT2024000000969 від 24.07.2024 року. Вищевказані документи містять відомості про вартість імпортованого товару, яка повністю збігається із відомостями, зазначеними у митній декларації №UA500130/2024/000028/1 від 02.08.2024 року. Крім того, вказана документація подавалась декларантом до митного оформлення товару, що підтверджується відомостями, зазначеними в картці відмові в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2024/000258.
Крім того, декларант не може нести відповідальність за заповнення постачальником або його уповноваженою особою митної декларації країни експортера.
Також, звертаючись до позивача з вимогою про надання додаткових документів у порядку ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган чітко не зазначав про необхідність надання такого документу як E-Fatura.
Враховуючи, що відповідачем під час розгляду даної справи не було надано достатніх обґрунтувань щодо необхідності надання вищезазначеного документу та не було доведено його впливу на визначення митної вартості задекларованого товару позивачем, суд вказані твердження митного органу до уваги не приймає.
Суд також критично ставиться на зауваження митного органу щодо того, що в наданій до митного оформлення копії експортної декларації країни відправлення №24411800EX00001217 від 23.07.2024 року наявний QR-код з посиланням на систему перевірки митних декларацій Турецької республіки, при переході за посиланням по якому наявне повідомлення «Інформація не може бути перевірена/не підтверджена/недійсна», оскільки, як вже було зазначено судом, такі документи як експортна декларація країни відправлення не є основною документацією, яка надається на підтвердження митної вартості імпортованого товару. Факт неможливості перевірки інформації, наявної за посиланням по QR-коду, який міститься в експортній декларації країни відправлення №24411800EX00001217 від 23.07.2024 року, не може бути підставою коригування митної вартості імпортованого товару за наявності іншої основної документації, як наприклад Договір №MES2412512 від 01.07.2024 року, рахунок-проформа (інвойс) №MES2410222 та комерційний інвойс №MDT2024000000969 від 24.07.2024 року, яка надана на підтвердження митної вартості товару за ціною контракту.
Щодо зауваження митного органу щодо того, що у копії митної декларації країни відправлення від 23.07.2024 року №24411800EX00001217, рахунку-проформі від 01.07.2024 року №MES2412512 зазначено, що задекларований товар відповідає профілям сталевим - нелегована сталь, проте в митній декларації задекларовано товар №3, що відповідно до заявлених характеристик товару відповідає легованій сталі, тобто відомості в наданих комерційних документах містять розбіжності щодо матеріалу виготовлення задекларованих товарів.
За ст.67 МК України закріплено, що Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.
В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.
Позивач за час розгляду справи посилався на те, що відповідно до наданого сертифікату якості №2412512 товар «гарячекатані сталеві двотаврові швелери», розмір заввишки 180 мм, довжина 12000 мм (100/+100мм) у кількості 41 710 кг, має наступні технічно-хімічні показники: C - 0,14 ; Si - 0,20; Mn - 0,69; P - 0,02; S- 0,02; Ti - 0,001; Cu - 0,43; Ni - 0,09; Cr - 0,15; Mo - 0,03; V - 0,004; Al - 0,005; W - 0,005; Nb - 0,001; N - 0,008.
У експортній декларації країни відправника від 23.07.2024 року №24411800EX00001217 (2-а сторінка декларації) у вищезазначеного товару вказаний код УКТЗЕД 72163219.
Законом України від 19.10.2022 року №2697-IX було встановлено Митний тариф України, який містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
Згідно Митного тарифу України (група 50-97) за групою 72 закріплені чорні метали. У примітках до групи 72 містяться тлумачення наступних термінів:
(е) "корозійностійка (нержавіюча) сталь" - легована сталь з масовою часткою вуглецю 1,2 % чи менше та хрому 10,5 % чи більше, з вмістом інших елементі;
(f) "інші леговані сталі" - сталі, які не відповідають визначенню "корозійностійка (нержавіюча) сталь", з масовою часткою одного чи кількох нижче наведених елементів у такій пропорції: алюмінію 0,3 % чи більше; бору 0,0008 % чи більше; хрому 0,3 % чи більше; кобальту 0,3 % чи більше; міді 0,4 % чи більше; свинцю 0,4 % чи більше; марганцю 1,65 % чи більше; молібдену 0,08 % чи більше; нікелю 0,3 % чи більше; ніобію 0,06 % чи більше; кремнію 0,6 % чи більше; титану 0,05 % чи більше; вольфраму 0,3 % чи більше; ванадію 0,1 % чи більше; цирконію 0,05 % чи більше; інших елементів 0,1 % чи більше (крім сірки, фосфору, вуглецю та азоту), взятих окремо;
Разом з тим, у вищезазначеному сертифікаті якості, значення Cu складає 0,43%, а у вищезазначених нормативних актах значення Cu - 0,4% та більше, відповідно до зазначених хімічних показників імпортований товар, на думку позивача, що не було спростовано відповідачем, підпадає під визначення товарі «інші леговані сталі».
У той же час, у сертифікаті якості №2412512 зауважили, що вуглецевою (нелегованою) сталлю називають сплави і сталь, в яких відношення частки вуглецю становить від 0,1% до 1,5% вуглецю і максимальне значення, вказане для будь-якого з наступних елементів не перевищує відсотка: марганець 1,65%, кремнію 0,60%, міді 0,60%. Тобто, саме ці показники підтверджують, що сталь є нелегованою.
Враховуючи вищевказану розбіжність між сертифікатом якості №2412512 та УКТЗЕД, суд враховує той факт, що позивач прийняв рішення на підставі того, що показники Cu у розмірі 0,43% відповідають за приписами чинного законодавства класифікації товару «інші леговані сталі», а тому у митній декларації зазначено саме код УКТЗЕД 7228, що відрізняється від коду 7216, якій зазначений у експортній декларації.
Крім того суд зазначає, що відповідно до ст.69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.
Враховуючи вищевказані приписи слід зазначити, що при перевірці документів, наданих декларантом на підтвердження митної вартості товару, митний орган не виявив порушень правил класифікації цього товару, а також не запитував у декларанта додаткові відомості, необхідні для підтвердження виключно заявленого позивачем у митний декларації коду товару. Крім того, за час розгляду справи митним органом не було надано доказів того, що зазначення позивачем різних характеристик матеріалу виготовлення задекларованого товару в даному випадку прямо впиває на митну вартість товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Таким чином, суд дійшов висновку, що надані представником позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року по справі № 420/27540/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький