09 липня 2025 року м. Дніпросправа № 394/45/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 24 січня 2025 року (суддя Запорожець О.М.) в справі № 394/45/25 за позовом ОСОБА_1 до сектору поліцейської діяльності № 3 (смт Новоархангельськ) Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом до сектору поліцейської діяльності № 3 (смт Новоархангельськ) Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 06 січня 2025 року серії ЕНА №3799781 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 24 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Звертає увагу, що провадження у справі відкрито 15 січня 2025 року, ухвалою запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву до початку судового засідання, яке було призначено на 24 січня 2025 року на 12 годину, тоді як відзив надійшов до кабінету в підсистемі «Електронний суд» 24 січня 2025 року о 13 годині 40 хвилин, тобто поза межами строків, визначених судом, тому не повинен був враховуватися судом при вирішенні справи.
Крім того, вважає, що судом першої інстанції не враховано при визначенні доведеності вини у правопорушенні винятку з пункту 15.9 ґ) ПДР, а саме, що зупинка не заборонена для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.01.2025 року о 10.28 год. в селищі Новоархангельськ по вул. Центральна, 42 ОСОБА_1 здійснив зупинку ТЗ ближче 10 метрів до перехрещуваної частини, чим порушив п. 15.9 ґ ПДР України.
Виходячи з переглянутих відео файлів судом першої інстанції встановлено, що автомобіль позивача був припаркований безпосередньо на перехресті.
Факт вчинення зупинки не заперечується і самим позивачем виходячи з матеріалів справи.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова є правомірною, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, винесена в належному місці, інспектором дотримано положення ст. ст. 268, 278, 279 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а тому відсутні правові підстави для її скасування.
Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що постановою від 06 січня 2025 року серії ЕНА № 3799781 застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
За змістом постанови 06 січня 2025 року о 10:28 у селище Новоархангельск, по вул. Центральній, 42, водій здійснив зупинку транспортного засобу марки KIA CEED, номерний знак НОМЕР_1 , ближче 10 метрів від перехрещуваної частини дороги, чим порушив п. 15.9 ґ) Правил дорожнього руху України - порушення заборони зупинки на перехрестях.
Постанова містить відомості про здійснення відеореєстрації на нагрудну бодікамеру поліцейського 2.128.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, (далі - Правила дорожнього руху) встановлено, що зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга (абзац ґ).
Переглядом відеозапису, долученого відповідачем до матеріалів справи, а також дослідженням фотознімків, долучених позивачем, встановлено, що автомобіль марки KIA CEED, номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини.
При цьому перехрещувана проїзна частина у місці зупинки транспортного засобу є Т-подібним перехрестям, проте не має пішохідного переходу, не має суцільної лінії розмітки або розділювальної смуги.
Крім того, відсутні докази, що позивачем здійснена зупинка транспортного засобу та Т-подібному перехресті для надання переваги в русі.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними доказами у розумінні статті 73 КАС України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно зі статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень пункт 1).
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Судом встановлено, що оскаржена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності містить інформацію про здійснення відеофіксації події правопорушення (а.с. 12).
Відтак, відповідачем належними та допустимими доказами (відеозаписом) доведено порушення позивачем пункту 15.9 ґ) Правил дорожнього руху та наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП.
Доводи позивача про те, що судом першої інстанції безпідставно враховано при розгляді справи відзив на позовну заяву та доданий відеозапис, суд відхиляє з таких підстав.
Ухвалою від 15 січня 2025 року відкрито провадження у цій справі, запропонувати відповідачу - сектору поліцейської діяльності №3 (смт. Новоархангельськ) Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області до початку судового розгляду справи, тобто до 24 січня 2025 року, надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відзив на позовну заяву зареєстрований судом першої інстанції у паперовому вигляді 24 січня 2025 року без зазначення часу реєстрації.
Положеннями статті 18 КАС України врегульоване питання функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційна системи, відповідно до частини четвертої якої Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Згідно з частиною п'ятою статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Частиною шостою статті 18 КАС України встановлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
Згідно з частиною сьомою статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.
Абзацом першим частини восьмої статті 18 КАС України встановлено, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.
В цьому випадку відзив на позовну вимогу подано відповідачем не через систему «Електронний суд», при цьому приведеними вище приписами процесуального закону не заборонено подання суб'єктом владних повноважень документів в паперовій форму.
Відтак, відсутні підстави вважати, що відзив на позовну заяву подано відповідачем із порушенням процесуального строку, установленого судом, адже відзив подано 24 січня 2025 року.
Відповідно, суд першої інстанції обґрунтовано прийнято цей відзив та докази, подані відповідачем.
Стосовно аргументу апелянта про не врахування при визначенні доведеності вини у правопорушенні винятку з пункту 15.9 ґ) ПДР, а саме, що зупинка не заборонена для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга, суд ще раз зауважує, що переглядом відеозапису, долученого відповідачем до матеріалів справи, а також дослідженням фотознімків, долучених позивачем, встановлено, що автомобіль марки KIA CEED, номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини, а перехрещувана проїзна частина у місці зупинки транспортного засобу є Т-подібним перехрестям, проте не має пішохідного переходу, не має суцільної лінія розмітки або розділювальна смуга.
Крім того, відсутні докази, що позивачем здійснена зупинка транспортного засобу на Т-подібному перехресті для надання переваги в русі.
Враховуючи, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень належними доказами доведено правомірність свого рішення, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про підтвердження вчинення позивачем порушення п. 15.9 ґ) Правил дорожнього руху та, відповідно, скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 268-272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 24 січня 2025 року в справі № 394/45/25 залишити без задоволення.
Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 24 січня 2025 року в справі № 394/45/25 за позовом ОСОБА_1 до сектору поліцейської діяльності № 3 (смт Новоархангельськ) Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 09 липня 2025 року та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 липня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко