1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 07 липня 2025 року апеляційну скаргу з доповненнямипредставника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, вилучене 23.04.2025 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max», з imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , у чохлі зеленого кольору;
- ноутбук марки «ASUS», чорного кольору, модель FX506L, S/N: N9N2CX085057382, зарядний пристрій до нього та сумка чорного кольору;
- чорнові записи на 2 арк. та записник.
Не погоджуючись з таким рішенням, представника власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
07 липня 2025 року адвокат ОСОБА_6 надіслав доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначає, що ОСОБА_5 до обставин описаних у кримінальному провадженні, не причетний.
Зокрема, ОСОБА_5 не займається будь-якою діяльністю у сфері віртуальних активів, не здійснює їх обміну, не веде будь-яких телеграм каналів, не володіє обмінними пунктами.
На думку апелянта, арештоване майно не відповідає ознакам, передбачених ст. 98 КПК України.
В судове засідання представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 та прокурор не з'явились, хоча про час та дату судового засідання їх повідомлено у встановлений законом спосіб. 07 липня 2025 року надіслали заяви про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників судового провадження, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Печерського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 28 березня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024100060000699, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що до Печерського УП ГУНП в м. Києві надійшла заява ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення, де зазначається, що 20.10.2024 о 08 год. 45 хв., перебуваючи за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , невідомі під виглядом обміну криптовалюти заволоділи грошовими коштами в сумі 14000 usdt.
23 квітня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2025 року, в ході якого було виявлено та вилучено:мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max», з imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , у чохлі зеленого кольору, що належить гр. ОСОБА_5 ; ноутбук марки «ASUS», чорного кольору, модель FX506L, S/N: N9N2CX085057382 , зарядний пристрій до нього та сумка чорного кольору, що належить гр. ОСОБА_5 ; чорнові записи на 2 арк. та записник.
23 квітня 2025 року постановою старшого слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у м. Киві ОСОБА_9 вилучене під час обшуку майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
24 квітня 2025 року прокурор Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 направив поштовим зв'язком до Печерського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року клопотання прокурора задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12024100060000699, про накладення арешту на зазначене майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, необхідно накласти арешт.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження та його зв'язок із кримінальним правопорушенням.
Окрім того, вказане майно постановою старшого слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у м. Киві ОСОБА_9 від 23 квітня 2025 року,обґрунтовано визнано речовим доказом у кримінальному провадженні,що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172КПК України, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого детектив звернувся із клопотанням, а відтак доводи апелянта про відсутність правових підстав для арешту майна, є не переконливими.
Доводи на які посилається апелянт у їх сукупності не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховано ним при прийнятті рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з доповненнями представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 757/20670/25-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Справа № 11сс/82/4094/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК