1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 03 липня 2025 року апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_6
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на майнові права інтелектуальної власності - доменне імя веб-ресурсу: «https://c1k.world».
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на майнові права інтелектуальної власності - доменне ім'я веб-ресурсу: «https://c1k.world» у кримінальному провадженні №72022000500000018 від 22.12.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 200, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та неповнотою судового розгляду.
Прокурор зазначає, що невстановлені особи, які причетні до вчинення кримінального правопорушення обізнані щодо конкретних обставин здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та можуть вчиняти дії, направлені на приховування (знищення) доказів у кримінальному провадженні.
Крім того, встановлено, що вказана група осіб за допомогою вказаного веб-ресурсу продовжує здійснювати свою незаконну діяльність щодо надання фінансових послуг без відповідної ліцензії.
Слідчий суддя у порушення імперативних вимог, передбачених ст. 372 КПК України, в оскаржуваному рішенні не послався на встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також відсутні мотиви неврахування окремих доказів та положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 22 грудня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 72022000500000018, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 200, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ряд осіб на території України та по за її межами організували незаконну діяльність ряду підконтрольних юридичних та фізичних осіб, яка направлена на надання послуг з обміну (легалізації) віртуальних активів (криптовалюти) на фіатні кошти без відповідних дозволів Національного банку України і без відображення вказаних операцій в бухгалтерському та податковому обліках.
Згідно до інформації наданої оперативним підрозділом СБ України встановлено, що вказана група осіб організувала реєстрацію та незаконну діяльність підконтрольних їм юридичних осіб, а саме: ТОВ «Проффіцентр Україна» (код 44593234), ГО «Проффіконтроль України» (код 43653753), ТОВ «ПФКУ Тактікал Груп» (код 39682830) та інших і фізичних осіб, які діють через онлайн платформу «CIK-Finance» та https://с1k.world, реквізити, документи та банківські рахунки яких використовують з метою прикриття незаконної діяльності направленої на умисне ухилення від сплати податків та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, а саме конвертації грошових коштів, віртуальних активів (криптовалюти) через незаконно діючі пункти обміну в готівку.
З метою приховування прибутку та маскування незаконної діяльності спрямованої на незаконну конвертацію грошових коштів, віртуальних активів (криптовалюти) в готівку, вказані особи використовують різні інтернет ресурси на яких через телеграм-боти реєструють заявки на обмін. Після чого замовнику обміну надходить смс повідомлення з паролем, який необхідно повідомити при обміні та адресою здійснення незаконного обміну та легалізації коштів здобутих злочинним шляхом.
28 квітня 2025 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майнові права інтелектуальної власності - доменне ім'я веб-ресурсу: https://с1k.world, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено зі відсутністю правових підстав для його задоволення.
Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вимогами ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні про арешт майна, серед іншого, повинні бути зазначені документи, що підтверджують право власності на майно, яке належить арештувати.
Слідчим суддею дослідивши подане клопотання встановлено, що прокурором не вказано про конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження певною особою таким майном, а клопотання взагалі не містить даних щодо власника майна.
Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на майнові права інтелектуальної власності, з метою забезпечення збереження цього майна як речового доказу у кримінальному провадженні, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження існування правових підстав для арешту вказаного майна саме з тією метою, яку він привів у клопотанні.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Однак, жодних даних про те, що на майнові права інтелектуальної власності - доменне ім'я веб-ресурсу: «https://с1k.world» може бути накладено арешт з метою забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні в матеріалах, які додані до клопотання, не міститься.
Окрім того, посилання прокурора про визнання таких майнових прав речовим доказом та на те, що вказане майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, то будь-якого обґрунтування, якими саме можуть бути ці відомості, в зазначеній постанові не приведено.
Відтак, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що з наданих матеріалів клопотання не вбачається, що накладення арешту на майнові права інтелектуальної власності - доменне ім'я веб-ресурсу: «https://c1k.world», за викладених у клопотанні прокурора обставин, може бути застосований з тією метою яку навів прокурор, а саме забезпечення його збереження як речового доказу, оскільки вказане майно не відповідає ознакам ст.98 КПК України.
Слідчий суддя надав оцінку усім доказам, які наявні в матеріалах справи та які стосуються предмету кримінального провадження, з чим погоджується колегія суддів.
Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9
Єдиний унікальний № 761/17024/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_10
Провадження № 11сс/824/3888/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК України