09 липня 2025 року справа №320/43048/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерсен ЛТД» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лерсен ЛТД» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Лерсен ЛТД») з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у Вінницькій області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження №224/Р/Л від 10.11.2023 ГУ ДПС у Вінницькій області про анулювання ліцензії №02500314202000068 терміном дії з 04.08.2020 по 04.08.2025, виданої позивачу.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що спірним розпорядженням йому анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, видану на АЗС за адресою: Вінницька обл., м. Козятин, вул. Білоцерківська, 7.
Позивач стверджує про подання ним усіх законодавчо визначених документів для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС за адресою: Вінницька обл., м. Козятин, вул. Білоцерківська, 7, що мало наслідком видачу йому такої ліцензії №02500314202000068 терміном дії з 04.08.2020 по 04.08.2025.
На думку позивача, спірне розпорядження є необґрунтованим та невмотивованим та містить лише загальне посилання на начебто отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами без конкретизації таких документів, що свідчить про його протиправність.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного Розпорядження на підставі, зокрема, отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами. У зв'язку з отриманням від Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці відомостей стосовно того, що дозвіл на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки №2058.19.32 від 17.07.2019 ТОВ «Лерсен ЛТД» не поширюється на адресу АЗС Вінницька обл., м. Козятин, вул. Білоцерківська, 7, позивачу спірним розпорядженням було анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС за адресою: Вінницька обл., м. Козятин, вул. Білоцерківська, 7 з означених в такому розпорядженні підстав.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено про категоричну незгоду з доводами відповідача, оскільки з відповіді Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці вбачається про видачу ТОВ «Лерсен ЛТД» у тому числі і дозволу на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 17.07.2019 №2058.19.32 з терміном дії до 17.07.2024.
Крім того, позивач наголошує на вичерпному переліку підстав для анулювання ліцензії та на загальних вимогах, які висуваються до актів індивідуальної дії.
Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено про наявність підстав для скасування ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на означеній АЗС спірним розпорядженням, оскільки дозвіл на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки №2058.19.32 від 17.07.2019 ТОВ «Лерсен ЛТД» не поширюється на адресу АЗС Вінницька обл., м. Козятин, вул. Білоцерківська, 7.
На думку відповідача, будь-які порушення в оформленні розпорядження не можуть бути самостійною підставою для його скасування.
Також відповідач наголосив на тому, що спірне розпорядження містить інформацію про інших суб'єктів господарювання, що унеможливлює його скасування у повному обсязі.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ТОВ «Лерсен ЛТД» (ідентифікаційний код 42671567, місцезнаходження: 03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, 14, корп. 6, оф. 9) зареєстроване в якості юридичної особи з 05.12.2018, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основним видом здійснення товариством господарської діяльності згідно КВЕД є: роздрібна торгівля пальним. Господарська діяльність здійснюється товариством на об'єктах АЗС, що перебувають в користуванні, в тому числі на АЗС за адресою: Вінницька обл., м. Козятин, вул. Білоцерківська, 7.
Розпорядженням ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.11.2023 №224/Р/Л позивачу анульовано ліцензію на роздрібну торгівлю пальним №02500314202000068 терміном дії з 04.08.2020 до 04.08.2025 відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у зв'язку з отриманням від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього розпорядження, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України, визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі по тексту також - Закон № 481/95-ВР, який діяв на період виникнення спірних відносин).
З 01.07.2019 Законом №481/95-ВР у редакції Закону України від 23.11.2018 №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» передбачено, що роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них відповідних ліцензій.
Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР терміни вживаються в такому значенні:
ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;
роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/ газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.
Положеннями частини двадцятої статті 15 Закону №481/95-ВР в редакції, чинній на дату видачі позивачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років (частина тридцята статті 15 Закону №481/95-ВР).
За приписами частин двадцять другої, двадцять третьої статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір отримати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Абзацом 24 частини тридцять восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР визначено, що для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Відповідно до частин тридцять дев'ятої, сорокової статті 15 Закону №481/95-ВР копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
Згідно з частинами сорок четвертою - сорок шостою статті 15 Закону №481/95-ВР після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
З аналізу означених правових норм вбачається, що ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається, зокрема, дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
При цьому питання достатності документів для отримання права на реалізацію пального має досліджувати орган ліцензування на стадії розгляду заяви суб'єкта господарювання про надання ліцензії.
Отримання ж контролюючим органом після видачі ліцензії від уповноважених органів інформації, що такі документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами, або встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії відповідно положень статті 15 Закону №481/95-ВР є підставою для ануляції ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Така інформація уповноваженого органу про невидачу/непогодження документів або подання заявником недостовірних даних може стосуватися лише конкретно визначених документів, які подавалися особою для отримання ліцензії, та, відповідно, не може стосуватися документів, які заявник не подавав.
Отже, до суб'єкта господарювання може застосовуватися відповідальність у виді анулювання ліцензії, зокрема, у разі, коли контролюючий орган достовірно встановить, що конкретний документ серед документів, які подавались разом із заявою для отримання ліцензії, насправді не видавався відповідним органом, тобто, є підробленим (сфальшованим) або містить недостовірну інформацію.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.08.2024 у справі №380/8337/23.
Подібні висновки Верховний Суд сформулював у пунктах 45-46 постанови від 21.11.2023 у справі №580/7822/21 та у пункті 32 постанови від 05.06.2024 у справі №420/19390/22.
У справі, що розглядається, спірним розпорядженням позивачу анульовано ліцензію на роздрібну торгівлю пальним після отримання від Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці листа від 08.11.2023 №Ц/2/33471-23, яким підтверджено видачу дозволу на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки №2058.19.32 від 17.07.2019 ТОВ «Лерсен ЛТД», в якому відсутня адреса: Вінницька обл., м. Козятин, вул. Білоцерківська, 7.
Дослідивши наявну в матеріалах справи копію заяви щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, поданої позивачем до ГУ ДПС у Вінницькій області, судом встановлено, що серед переліку документів, визначених Законом №481, додано, зокрема, дозвіл на експлуатацію обладнання та захисні системи.
Сторонами у справі не заперечується подання позивачем як додатку до означеної заяви саме дозволу №2058.19.32, виданого 17.07.2019 позивачу Головним управлінням Держпраці у Київській області терміном дії з 17.07.2019 по 17.07.2024.
Місцем експлуатації перелічених в означеному дозволі машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, зазначено, зокрема, АЗС/ГЗП Вінницька обл., м. Козятин, вул. Білоцерківська, 7.
Означений дозвіл складається з трьох сторінок, де на третій сторінці міститься особистий підпис керівника ГУ Держпраці у Київській області та відтиск печатки ГУ Держпраці у Київській області. В свою чергу, інформація стосовно місця експлуатації перелічених в означеному дозволі машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, зазначено, зокрема, АЗС/ГЗП Вінницька обл., м. Козятин, вул. Білоцерківська, 7, міститься на другій сторінці дозволу №2058.19.32 без наявності на ньому підпису та/або відтиску печатки ГУ Держпраці у Київській області чи будь-яких інших ідентифікуючих ГУ Держпраці у Київській області ознак.
В свою чергу, листом Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці листа від 08.11.2023 №Ц/2/33471-23 на запит відповідача про надання інформації повідомлено про видачу позивачу, зокрема, дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки №2058.19.32 від 17.07.2019, термін дії з до 17.07.2024 на обладнання та захисні системи, призначені для експлуатації (застосування) в потенційно вибухонебезпечному місці згідно переліку та зазначено місця їх експлуатації: АЗС №1, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Підгороднє, вул. Шосейна, 219; АЗС №1, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт Слабожанське, вул. Виробнича, 14-а; АЗС №3 Дніпропетровська обл., Межівський р-н, смт Межова, вул. Центральна, 1-а; АЗС №4 Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, м. Устілуг, вул. Володимирська, 3-в; АЗС №5 Волинська обл., Шацький р-н, смт Шацьк, вул. 50 років Перемоги, 6; АЗС №6 Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, с. Світлогірське, вул. Сонячна, 31-г; АЗС №7 Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Романківська, 75-а; АЗС №8 Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, с. Дружба, вул. Садова, 10; АЗС №9 Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський р-н, с. Івашкове, вул. Київська, 15-б; АЗС №10 Дніпропетровська обл., Томаківський р-н, с. Чумаки, вул. Гагаріна, 5-а; АЗС №11 Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, с. Прядівка, вул. Молодіжна, 5; АЗС №12 Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, пров. Гайдамацький, 2-а; АЗС №13 Черкаська обл., Уманський р-н, Доброводівська селищна рада, автомобільна дорога Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань-208 км+200м.
Означений лист, на переконання суду, є інформацією, отриманою контролюючим органом після видачі ліцензії від уповноважених органів, щодо відсутності у дозволі №2058.19.32, виданому 17.07.2019, серед переліку адрес, за якими можливе використання машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, та серед яких відсутня адреса АЗС/ГЗП: Вінницька обл., м. Козятин, вул. Білоцерківська, 7, що, в свою чергу, свідчить про те, що такий документ, копія якого подана разом із заявою на отримання ліцензії [дозвіл на використання машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки за адресою АЗС/ГЗП: Вінницька обл., м. Козятин, вул. Білоцерківська, 7], не видавався/не погоджувалися ГУ Держпраці у Київській області, а заявником (позивачем) до заяви про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним долучено недостовірні дані у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії документах. Означені обставини в силу положень статті 15 Закону №481/95-ВР імперативно визначені як підстави для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Таким чином, враховуючи відсутність на другій сторінці наявної в матеріалах справи копії дозволу №2058.19.32, виданого 17.07.2019, ознак, ідентифікуючих її як частину виданого ГУ Держпраці у Київській області дозволу №2058.19.32, за наявності листа Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці листа від 08.11.2023 №Ц/2/33471-23, яким підтверджено видачу позивачу такого дозволу із зазначенням переліку адрес, за якими можливе використання машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки та серед яких відсутня адреса АЗС/ГЗП Вінницька обл., м. Козятин, вул. Білоцерківська, 7, суд дійшов висновку про наявність у відповідача підстав для скасування спірним розпорядженням ліцензії на роздрібну торгівлю пальним позивачу.
При цьому суд критично оцінює доводи позивача щодо підтвердження листом Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці видачі дозволу №2058.19.32, оскільки дослідженню в межах спірних відносин підлягає не сам факт видачі такого дозволу, а наявність у ньому відомостей про можливість використання перелічених у ньому машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки саме за адресою АЗС/ГЗП Вінницька обл., м. Козятин, вул. Білоцерківська, 7.
Доводи позивача щодо необґрунтованості на невмотивованості спірного розпорядження спростовані наявними в матеріалах справи доказами.
Суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах частини другої статті 2 КАС України, а у силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин першої та другої статті 77 КАС України у поєднанні з приписами частини четвертої статті 9, абзацу 2 частини другої статті 77, частин третьої і четвертої статті 242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом» (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей» (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування суб'єктом владних повноважень задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку частини другої статті 77 КАС України, однак реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини першої статті 77 та частини другої статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, відповідно до якого визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.
У розумінні частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а в силу запроваджених частинами першою та другою статті 74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За правилом частини першої статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою та другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту означеної норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де вказано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статей 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про наявність у відповідача підстав для анулювання ТОВ «Лерсен ЛТД» ліцензії на роздрібну торгівлю пальним №02500314202000068 терміном дії з 04.08.2020 по 04.08.2025.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи відмову у задоволенні позову та приймаючи до уваги положення статті 139 КАС України, судові витрати суд залишає за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.