ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
"09" липня 2025 р. справа № 300/4255/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та зобов'язання зарахувати до стажу служби в поліції період з 24.11.2008 по 22.07.2013 наявну вислугу років, і здійснити перерахунок вислуги років з подальшими виплатами надбавки за вислугу років, і наданням додаткової оплачуваної відпустки, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 17.06.2025 звернувся в суд із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі по тексту також - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання зарахувати до стажу служби в поліції період з 24.11.2008 по 22.07.2013 наявну вислугу років, і здійснити перерахунок вислуги років з подальшими виплатами надбавки за вислугу років, і наданням додаткової оплачуваної відпустки.
Дана позовна заява до суду надійшла через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 17.06.2025" та підписана електронно-цифровим підписом позивача.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 20.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та зобов'язання зарахувати до стажу служби в поліції період з 24.11.2008 по 22.07.2013 наявну вислугу років, і здійснити перерахунок вислуги років з подальшими виплатами надбавки за вислугу років, і наданням додаткової оплачуваної відпустки, - залишено без руху
Пунктом 2 цієї ухвали суду встановлено позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних в описовій частині ухвали недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених статтю 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, визначено необхідність:
- подання заяви про уточнення позовних вимог, в якій визначити дату, з якої підлягає відновлення порушеного права та обґрунтування чому саме із цієї дати;
- надання (долучення) до позовної заяви платіжне доручення (квитанцію) про сплату судового збору в розмірі 1 625,68 гривень.
На виконання вимог ухвали суду від 20.06.2025 ОСОБА_1 скерував через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему заяву про виконання ухвали із приміткою "Документ сформовано в системі "Електронний суд" 26.06.2025", реєстрацію якої здійснено судом 26.06.2025 за вх.№17371/25.
У поданій заяві позивачем зазначено, що датою відновлення порушеного права є 16 травня 2018 року, як дата призначення на посаду інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області відповідно до наказу №475 о/с від 16.05.2018. Відтак, на переконання ОСОБА_1 , з дати призначення на посаду підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції за вислугу років у Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій з 24.11.2008 по 22.07.2013, що становить 04 роки 07 місяців і 29 днів.
ОСОБА_1 , коментованою заявою, уточнив позовні вимоги та виклав їх наступним чином:
- визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції щодо відмови мені у зарахуванні до стажу служби в поліції вислугу років в Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій в період з 24.11.2008 по 22.07.2013, відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" з 16 травня 2018 року - дати призначення на посаду інспектора роти № 1 батальйону управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати до мого стажу служби в поліції вислугу років у Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій з 24.11.2008 по 22.07.2013 (4 роки 7 місяців 29 днів) відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" з 16 травня 2018 року - дати призначення на посаду інспектора роти №1 батальйону управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції здійснити перерахунок моєї вислуги років відповідно до положень статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", з подальшими виплатами надбавки за вислугу років, наданням додаткової оплачуваної відпустки з 16 травня 2018 року - дати призначення на посаду інспектора роти №1 батальйону управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк до 14 липня 2025 року, встановлений ухвалою суду від 20.06.2025 на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та зобов'язання зарахувати до стажу служби в поліції період з 24.11.2008 по 22.07.2013 наявну вислугу років, і здійснити перерахунок вислуги років з подальшими виплатами надбавки за вислугу років, і наданням додаткової оплачуваної відпустки.
Даною ухвалою суду визначено необхідність:
- надання (долучення) до позовної заяви платіжного доручення (квитанцію) про сплату судового збору в розмірі 70,00 гривень;
- подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду від 02.07.2025 ОСОБА_1 скерував через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему заяву про виконання ухвали суду із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 04.07.2025", реєстрацію якої здійснено судом 04.07.2025 за вх.№18149/25.
У поданій заяві позивачем зазначено, що при призначенні на посаду інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції 16.05.2018 відповідач жодним чином, у жодній формі та в жодному документі не повідомляв ОСОБА_1 про свою позицію щодо не зарахування стажу служби в Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій. До 16.06.2025 спір у публічно-правових відносинах між позивачем, як працівником та роботодавцем був відсутній. Ця обставина має принципове правове значення, оскільки відповідно до основоположних норм адміністративного процесуального права для правомірного звернення до суду необхідна наявність реального, а не гіпотетичного спору між сторонами правовідносин.
Як зазначає ОСОБА_1 09.06.2025 останній вперше офіційно звернувся з рапортом про надання інформації щодо стажу з метою отримання офіційного підтвердження правильності нарахування стажу. Водночас, 16.06.2025 отримав детальну відповідь з категоричною відмовою та правовим обґрунтуванням позиції відповідача. Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 встановив принципи визначення строків звернення до суду, у цій справі військовослужбовець був звільнений та отримав грошовий атестат 30 березня 2023 року, що стало моментом дізнання про можливі порушення.
За доводами позивача, трудові відносини тривають з 16.05.2018 та продовжуються досі, а реальний спір виник лише після отримання офіційної відповіді про відмову 16.06.2025. Таким чином, тримісячний строк розпочинається з 16.06.2025 - дня отримання достовірної інформації про відмову, а позов подано 17.06.2025 в межах тримісячного строку з моменту реального дізнання. Просить визначити причини пропущеного строку поважними та поновити пропущений строк звернення до суду.
Дослідивши подану позивачем заяву письмові пояснення у заяві від 02.05.2025 та матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 , що свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску тримісячного строку звернення до суду неповажними, в частині позовних вимог з 16.05.2018 по 16.03.2025, зважаючи на таке.
Частинами 1 і 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини 1 статті 123, частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов'язаний додати докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 233 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України) регламентовано строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Так, відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Окрім цього, чинною редакцією статті 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116 КзПП України), минуло не більше одного року.
Суд зазначає, що спір у цій справі стосується відмови Департаменту патрульної поліції у зарахуванні ОСОБА_2 до стажу служби в поліції за вислугу років у Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій в період з 24.11.2008 по 22.07.2013 відповідно до положень статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" починаючи з 16.05.2018 - дати призначення на посаду інспектора роти № 1 батальйону управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції.
Визначаючи природу відносин, які мають місце у досліджуваному випадку, суд виходить із наступного правого регулювання.
Згідно із приписів частини 1 статі 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини 1 статті 4 КАС України).
Служба в поліції, на переконання суду, є різновидом публічної служби.
Строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначені частиною 5 статті 122 КАС України.
Разом з тим, як свідчить стала практика Верховного Суду із застосування норм права у питаннях дотримання строків звернення до суду у відносинах публічної служби, слід керуватися тим законодавством, яке має більш сприятливий характер для особи, яка ініціює в судовому порядку відновлення порушеного права, вказуючи на норми саме КЗпП України.
У своїй заяві від 04.07.2025 позивач зазначає, що ОСОБА_1 09.06.2025 вперше офіційно звернувся з рапортом про надання інформації щодо стажу з метою отримання офіційного підтвердження правильності нарахування стажу. Водночас, 16.06.2025 отримав детальну відповідь з категоричною відмовою та правовим обґрунтуванням позиції відповідача.
За доводами ОСОБА_1 до спірних правовідносин підлягають застосуванню висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
Так, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати Судова палата у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 дійшла таких висновків:
"…65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
[…]
71. Предметом спору у цій справі є перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року.
72. Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції керувався частиною другою статті 233 КЗпП України, у редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, та зазначив, що відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався30 березня 2023 року і мав би закінчитися 30 червня 2023 року.
73. Отже, звернувшись до суду з позовом лише 11 вересня 2023 року, ОСОБА_3 пропустив визначений законом строк звернення до суду та не навів поважних причин, які зумовили його пропуск.
74. Судова палата зазначає, що спірний період [з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" [19 липня 2022 року] та після цього.
75. Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
78. Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
79. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності…".
В той же час, суд зазначає, що спір у цій справі в першу чергу не стосується виплати ОСОБА_1 всіх сум, що належать працівникові при звільненні, так як основним предметом перевірки тай оскарження є питання не зарахування до стажу служби в поліції вислугу років в Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій в період з 24.11.2008 по 22.07.2013.
Відтак, саме наявність чи відсутність права на зарахування певного стажу до вислуги років в службі національної поліції є первинним спором між суб'єктами даних відносин, наслідки вирішення якого можуть впливати на інші правовідносини, в тому числі і на розмір грошового забезпечення поліцейського, а не навпаки.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції щодо відмови мені у зарахуванні до стажу служби в поліції вислугу років в Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій в період з 24.11.2008 по 22.07.2013, відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" з 16 травня 2018 року - дати призначення на посаду інспектора роти № 1 батальйону управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати до мого стажу служби в поліції вислугу років у Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій з 24.11.2008 по 22.07.2013 (4 роки 7 місяців 29 днів) відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" з 16 травня 2018 року - дати призначення на посаду інспектора роти №1 батальйону управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції здійснити перерахунок моєї вислуги років відповідно до положень статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", з подальшими виплатами надбавки за вислугу років, наданням додаткової оплачуваної відпустки з 16 травня 2018 року - дати призначення на посаду інспектора роти №1 батальйону управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції.
Є очевидним, що основною (первинною) позовною вимогою ОСОБА_1 є зобов'язання Департаменту патрульної поліції зарахувати до стажу служби в поліції вислугу років у Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій з 24.11.2008 по 22.07.2013 (4 роки 7 місяців 29 днів) відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію".
В свою чергу, позовна вимога про здійснення перерахунку вислуги років відповідно до положень статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", з подальшими виплатами надбавки за вислугу років, наданням додаткової оплачуваної відпустки, є похідною від первинної позовної вимоги та не може вирішуватись без встановлення права особи на врахування спірного стажу роботи до вислуги років.
Так, відповідно до статті 233 КзПП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім цього, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Враховуючи тривалість трудових (службових) відносин із відповідачем, позивач мав постійний доступ до відомостей щодо обчислення свого стажу служби, у тому числі через кадрові документи, особові справи, табелі обліку часу роботи та інші внутрішні документи органу поліції.
Разом з тим, ОСОБА_1 не надав суду належних і достатніх доказів або обґрунтувань, які б свідчили про те, що він не був поінформований або не міг дізнатися про порядок та результати обчислення свого стажу протягом цього періоду.
Отримання 16.06.2025 листа у відповідь на рапорт не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Суд звертає увагу на те, що обчислення стажу служби у вислузі років впливає не тільки на оплату праці, але й на інші питання проходження служби, зокрема присвоєння чергового звання тощо, а тому покликання позивача на власну необізнанність у відносинах незарахування певного періоду служби до вислуги років, щонайменше видається необґрунтованим.
При цьому, до тих пір поки не буде відновлено право на правильність обчислення вислуги років, всі інші ймовірні права поліцейського, які є похідними від вірного зарахування стажу служби до вислуги років, не можуть вважатися такими, що є порушеними.
Позивач помилково прирівнює і ототожнює як єдині строки звернення до суду у правовідносинах із оплати праці, щодо яких Верховний Суд сформував висновки у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, та строків у правовідносинах щодо зарахування/не зарахування окремого стажу служби до вислуги років.
Правові висновки у постанові Верховного Суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 не є релевантними до спірних правовідносин.
Отже, триваюча пасивна поведінка позивача щодо не вчинення дій для реалізації свого права не свідчить про існування таких обставин, які перешкоджали позивачу дізнатися про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, суддя констатує, що заява ОСОБА_1 від 04.07.2025 так і не містить посилання на обґрунтовані, поважні причини пропуску строку звернення до суду, в частині позовних вимог щодо зарахування з 16.05.2018 по 16.03.2025 до стажу служби в поліції вислугу років у Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій з 24.11.2008 по 22.07.2013 (4 роки 7 місяців 29 днів) відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", а доводи позивача не спростовують позиції суду щодо наявності підстав для обмеження права на звернення до суду тримісячним строком.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.
Враховуючи наведене, у зв'язку із відсутністю належного обґрунтування поважності пропуску тримісячного строку звернення до суду, позовна заява вважається поданою без дотримання відповідного строку звернення до суду.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України).
Оскільки позивачем у встановлений законом строк не було наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, в частині позовних вимог щодо зарахування з 16.05.2018 по 16.03.2025 до стажу служби в поліції вислугу років у Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій з 24.11.2008 по 22.07.2013 (4 роки 7 місяців 29 днів) відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, то наявні усі правові підстави для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Водночас суд звертає увагу позивача на те, що в силу вимог частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи наведене, керуючись статями 122, 123, 169, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення в суд із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, з підстав, визначених у заяві про поновлення процесуального строку від 04.07.2025 в частині позовних вимог щодо зарахування до стажу служби в поліції вислугу років у Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій з 24.11.2008 по 22.07.2013 (4 роки 7 місяців 29 днів) відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" з 16.05.2018 по 16.03.2025 та здійснення відповідного перерахунку вислуги років з подальшими виплатами надбавки за вислугу років, і наданням додаткової оплачуваної відпустки.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в частині позовних вимог щодо визнання дій протиправними та зобов'язання зарахувати до стажу служби в поліції вислугу років у Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій з 24.11.2008 по 22.07.2013 (4 роки 7 місяців 29 днів) відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" з 16.05.2018 по 16.03.2025, здійснення відповідного перерахунку вислуги років з подальшими виплатами надбавки за вислугу років, і наданням додаткової оплачуваної відпустки, - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Чуприна О.В.