ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" липня 2025 р. справа № 300/1642/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 11.03.2025 звернулася в суд з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач, МОУ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України №34/д від 08.11.2024, прийняте у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині не призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - цивільній дружині військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 , та повернення її документів на доопрацювання;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти законне рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_7 цивільного чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та з яким вона проживала однією сім'єю, без реєстрації шлюбу до його смерті.
Мотивуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначила, що є особою з інвалідністю та за життя її годувальником був ОСОБА_2 , з яким вона проживала однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 2007 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 . На підтвердження такої обставини позивач посилається на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.06.2024 у справі №345/723/24. ОСОБА_1 вказує, що після набрання таким рішенням законної сили, вона звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_2 , до якої було додано документи щодо підтвердження проживання однією сім'єю із військовослужбовцем ОСОБА_2 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Проте, позивач отримала відповідь про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, яку вважає протиправною, незаконною і такою, що порушує вимоги чинного законодавства, а також право ОСОБА_1 як фактичної дружини військовослужбовця на отримання виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі чоловіка-військовослужбовця.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.25-27).
Пунктом 7 цієї ухвали судом витребувано в Міністерства оборони України належними чином засвідчену копію витягу з протоколу №34/д від 08.11.2024, а також вичерпний обсяг письмових доказів на підставі яких відповідач дійшов висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги.
ІНФОРМАЦІЯ_2 скористався правом на подання пояснення щодо позовної заяви, яке надійшло до суду 31.03.2025 за №1/2/2222. У поданих поясненнях представник третьої особи не погодився з аргументами та правовими обставинами позову та зазначив, що відповідно до рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.06.2024 у справі №345/723/24 встановлено лише факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а не факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця. Вважає, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя, а тому Міністерство оборони України прав позивача не порушувало, оскільки відсутні підстави для призначення одноразової грошової допомоги (а.с.32-34 та зворотна сторона).
На адресу суду 04.04.2025 від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву разом із витребуваними судом доказами, в якому викладені заперечення проти позову (а.с.43-60 та зворотна сторона). Зокрема, представник відповідача у відзиві зазначив, що комісія не відмовила заявниці у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, а лише повернула її документи на доопрацювання, так як нею не було долучено необхідних, передбачених законодавством, документів. Зокрема, повноваження Комісії щодо повернення документів на доопрацювання передбачені Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2024 №714). Щодо відсутності підстав для прийняття рішення про призначення та здійснення виплати одноразової грошової допомоги, то представник відповідача зауважив, що відповідно до наданих документів ОСОБА_1 не відноситься до одного з подружжя. При цьому, на його думку, рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.06.2024 по справі №345/723/24, яким встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу як члена сім'ї загиблого відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України), не встановлено фактичного перебування на утриманні загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». В той же час, представник відповідача вважає, що особа, яка проживала з загиблим військовослужбовцем однією сім'єю без укладення шлюбу, не є суб'єктом, що має право на виплати, оскільки, за його доводами, рішення суду про встановлення факту проживання з загиблим однією сім'єю без реєстрації шлюбу не є належним і допустимим підтвердженням статусу дружини. Також, посилаючись на Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджені Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45, представник відповідача зазначає, що коло осіб, які звернулися чи можуть звернутись за одержанням одноразової грошової допомоги, визначає ІНФОРМАЦІЯ_10 на підставі отриманих документів, а не Міністерство оборони України. У зв'язку із цим, відповідач вважає, що Комісія Міністерства оборони України, приймаючи спірне рішення, діяла виключно у межах, в спосіб та на підставі законодавства і нормативно-правових актів України (а.с.43-49).
Окрім цього, у поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача просив залучити третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 та Міністерство у справах ветеранів війни.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 клопотання Міністерства оборони України задоволено частково. Зокрема, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлено п'ятиденний строк для подання пояснень щодо позову з дня отримання ухвали суду (а.с.64-65).
Ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 надіслана судом та доставлена до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 10.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.67). Проте, правом на подання пояснень щодо позовної заяви, ІНФОРМАЦІЯ_1 не скористався.
ОСОБА_1 23.04.2025 подала до суду відповідь на відзив і заперечення щодо пояснення третьої особи, у яких наполягає на задоволенні позовних вимог. Зазначає про суб'єктивну упереджену позицію відповідача, а також на спростування позиції відповідача стосовно того, що останнім порушено вимоги щодо повернення документів на доопрацювання, зазначає, що нею жодного письмового повідомлення з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання від ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримано. Натомість, отримано тільки Витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №34/д від 08.11.2024, тобто фактично відмову у призначенні ОГД. Позивач звернула увагу, що доданими до відзиву документами підтверджується, що в даному випадку керівник уповноваженого органу, тобто начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 направив Директору Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України лист за №1228/4314 від 17.07.2024 висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 , у якому, в свою чергу, зазначив, що на підставі поданих документів керівництво вважає, що члени сім'ї, а саме: донька ОСОБА_3 та цивільна дружина ОСОБА_1 мають право на одержання рівними частками зазначеної грошової допомоги.
Щодо пояснень ІНФОРМАЦІЯ_2 , то позивач зазначила про хибність доводів представника про те, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги нечинною нормою законодавства (а.с.70-73).
Суд, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 262 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , є особою з інвалідністю (зворотна сторона а.с. 9).
Згідно з свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 10.07.2008, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Калушу Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_14 народилася донька - ОСОБА_3 (а.с.11).
ІНФОРМАЦІЯ_2 03.01.2024 за №138 надіслано сповіщення ОСОБА_4 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 загинув її чоловік, ОСОБА_2 , від отриманих поранень внаслідок мінометного обстрілу військовими формуваннями російської федерації (а.с.12).
Свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 серія НОМЕР_3 , виданим 03.02.2024 Калуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління юстиції, підтверджено факт смерті ОСОБА_2 31.12.2023 (зворотна сторона а.с.11).
Згідно з витягом протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №884 від 13.03.2024, травма солдата ОСОБА_2 , яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 - травма і причина смерті, так, пов'язана із захистом Батьківщини (зворотна сторона а.с.12).
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.06.2024 у справі №345/723/24 встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2007 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.13-17 та зворотна сторона).
З метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги як цивільній дружині військовослужбовця (особі, яка проживала із загиблим однією сім'єю як чоловік та жінка), що загинув під час виконання обов'язків військової служби, позивач звернулась із відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18).
ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу позивача супровідним листом від 26.11.2024 №10/1/7950 (а.с.19) направлено копію витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №34/д від 08.11.2024 (а.с.20).
Відповідно до вказаного витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №34/д від 08.11.2024, відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 не відноситься до одного із подружжя. При цьому, рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.06.2024 по справі №345/723/24 встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу як члена сім'ї загиблого відповідно до статті 3 СК України, а не факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця. З огляду на викладене, документи ОСОБА_1 необхідно повернути на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що позивач перебувала на утриманні загиблого, що дасть право на отримання одноразової грошової допомоги (а.с.51).
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, з метою захисту свого порушеного права позивач звернулася із позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону передбачено, що його дія поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення контузії каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (пункт 1 частина 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ).
Відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XІІ, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Пунктом 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 10 Порядку №975 встановлено, що члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;
свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста);
рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Відповідно до пункту 13 Порядку №975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 2 якої установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що коло осіб, які мають право на одержання допомоги, визначене статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ, і до таких належать: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги має, зокрема, один із подружжя, який не одружився вдруге.
Суд звертає увагу, що відповідач у спірному рішенні, прийнятому у формі протоколу №34/д від 08.11.2024, зазначив, що позивач не відноситься до одного із подружжя, при цьому, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав і обов'язків подружжя.
З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити, що Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Так, згідно з частинами 1-4 статті 3 Сімейного кодексу України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Частинами 1, 2 статті 21 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
В той же час, у виниклих правовідносинах слід взяти до уваги, що для того щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, повинна довести:
1) факт проживання з загиблим;
2) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов'язків.
Такий самий підхід викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №456/1258/17.
Суд зазначає що статус позивача встановлений рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.06.2024 у справі №345/723/24 відповідно до якого встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2007 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 . Так, у вказаному рішенні встановлено наступні обставини:
«Суд дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази як кожного окремо так і всіх доказів у сукупності, прийшов до такого висновку, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали з 2007 року до дня загибелі останнього однією сім'єю.
Зокрема, даний факт підтверджується тим, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася спільна дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_14 , на яку ОСОБА_2 склав заповіт. Також, з оглянутих судом фотографій встановлено, що заявниця, ОСОБА_2 та їхня донька спільно гуляли, проводили час разом, в тому числі і відпочивали, при цьому, їхня донька на них зафіксована, як і в дошкільному віці, так вже і в більш дорослому віці, коли знаходилася поруч з батьком, який був одягнутий у військову форму та матір'ю, що вказує про тривалість їхніх відносин та усталеність сімейних зв'язків, які існували між ними. Крім того, суд враховує квитанції, долучені до матеріалів справи, з яких встановлено, що заявниця здійснювала оплату за житлово-комунальні послуги по рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , в якій був зареєстрований останній.
Також суд бере до уваги на підтвердження заявленого факту долучені до матеріалів справи заявницею документи, а саме: свідоцтво про смерть ОСОБА_2 ; документи, які стосуються проходження ним військової служби, зокрема, сповіщення сім'ї про загибель останнього, які адресовано ОСОБА_1 , те, що остання, як законний представник доньки та донька зверталися до уповноважених осіб з метою його поховання у м. Калуш, де він понад 20 років проживав, працював, створив сім'ю; документи щодо перебування ОСОБА_2 на лікуванні, внаслідок отриманих ним поранень; документи щодо перебування останнього на обліку, як безробітній в Калуському міськрайонному центрі зайнятості з 15.06.2005 та його працевлаштування, в тому числі, і в період до початку несення ним військової служби, починаючи з 24.11.2008.
Наявність у заявниці вказаних доказів, які мають безпосереднє та особисте відношення виключно до ОСОБА_2 , і подання їх разом із вказаною заявою, на думку суду, вказує про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взаємних прав та обов'язків, що притаманні подружжю, та що постороння особа, з якою б останнього не пов'язували сімейні відносини, не могла б мати їх в наявності. При цьому зазначені докази вказують про тривалість таких відносин, оскільки охоплюють період, починаючи з 2007 року по теперішній час.
Також факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без шлюбу підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 , які суд вважає належним та допустимим доказом, оскільки вони стосуються предмету доказування та отримані безпосередньо судом. При цьому, підстав, за яких суд повинен вважати показання свідка недостовірними, не вбачається, а тому суд вважає ці показання достатніми доказами на підтвердження факту, який просить встановити заявниця.
Також, судом береться до уваги лист начальника Калуського відділу ДРАЦС у Калуському районі Івано-Франківської області від 21.05.2024 № 711/6-16/52, який підтверджує, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян останній актовий запис, який має відношення до ОСОБА_2 , стосується народження спільної із заявницею дитини. Водночас, після цього відсутні інші актові записи, які підтверджували реєстрацію шлюбу ОСОБА_2 , чи народження у нього інших дітей.
З огляду на викладене, надаючи правову оцінку встановленим судом обставинам даної справи, суд переконаний, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , починаючи з 2007 року перебували у відносинах, що притаманні подружжю, вели спільне господарство, формували спільний бюджет, планували спільний побут та здійснювали заходи щодо його втілення, свої відносини відкрито демонстрували перед сторонніми особами».
Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, суд погоджується із позивачем, що факт її проживання однією сім'єю з померлим ОСОБА_2 підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому така обставина не підлягає додатковому доказуванню і не можуть в даному випадку ставитись під сумнів Міністерством оборони України.
Згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри: вітчим, мачуха: опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утриманні житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Аналогічного висновку дійшов Верховий Суд у постанові від 23.04.2020 по справі №686/8440/16-ц.
Отже визначальним критерієм належності особи до члена сім'ї є факт спільного проживання, спільного побуту, наявність взаємних прав та обов'язків. Водночас, факт спільного проживання та побуту може доводитися різними доказами.
Також Верховний Суд у постанові від 14.03.2019 у справі №320/4964/17 зазначив, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках.
Також, визначаючись із суттю члена сім'ї, суд бере до уваги що Кримінально-процесуальний кодекс України також у статті 32 до близьких родичів та членів сім'ї відносить, серед інших, чоловіка, дружину, а також осіб, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» defacto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Крім того, суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини вказав, що національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі №822/524/18, із посиланням на положення статей 1, 8, 44 Конституції України, а також на статті 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Як уже встановлено судом, рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.06.2024 у справі №345/723/24, яке набрало законної сили 03.07.2024, підтверджено факт проживання позивача однією сім'єю із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Більше того, суд звертає увагу на пункт 23 Порядку №975, яким передбачено, що керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Так, судом з'ясовано, що в межах виниклих правовідносин керівником уповноваженого органу, яким в даному випадку є ІНФОРМАЦІЯ_1 , направлено Директору Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України листом №1228/4314 від 17.07.2024 висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.52).
У вказаному висновку в пункті І керівник уповноваженого органу зазначив, що на підставі поданих документів керівництво вважає, що члени сім'ї, а саме: донька ОСОБА_3 та цивільна дружина ОСОБА_1 мають право на одержання рівними частками зазначеної грошової допомоги. Також констатовано, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, яким частка одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 не розподіляється (громадяни російської федерації або республіки білорусь та особи, які постійно проживають на територіях цих країн, особи, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору).
Крім того, у доповіді від 16.07.2024 №10/1/4774/1 про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутись за ОГД у розділі 2 «Щодо осіб, які звернулись (можуть звернутись) за отриманням ОГД» у підрозділі «дружина/чоловік» вказано колишню дружину та цивільну дружину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . При цьому, в графі «Висновок ТЦКСП щодо права на розподіл частки допомоги» в рядку, що стосується цивільної дружини ОСОБА_1 , міститься висновок зі словами «має право» (зворотна сторона а.с.53).
Також, як зазначила позивач, що не спростовано іншими учасниками справи, ОСОБА_1 не одружувалась після смерті ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, суд дійшов переконання, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» після загибелі чоловіка.
Доводи відповідача про непідтвердження ОСОБА_1 факту утримання її загиблим ОСОБА_2 суд не приймає до уваги, оскільки в даному випадку за спірною виплатою позивач звернулась не як особа, яка перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця, а як жінка, з якою загиблий проживав однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою, тобто як цивільна дружина, про що у висновку від 16.07.2024 вказано третьою особою.
Суд окремо звертає увагу що станом на час розгляду справи законодавцем унормовано та конкретизовано перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Законом України від 09.12.2023 №3515-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» законодавець удосконалив правове регулювання спірних правовідносин, відновив справедливість для багатьох громадян України, розширивши перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, внесенням змін до статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, яким до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону віднесли також і жінку (чоловіка), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Як вірно зауважено позивачем, у Пояснювальній записці до законопроекту вказаного Закону зазначено, що «…у багатьох родинах членами сімей є, зокрема, особи, що досягли повноліття, особи, які проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, інші особи, за умови, що вони проживали разом із загиблим, спільно вели господарство, мали взаємні права та обов'язки, притаманні членам сім'ї».
Тобто, суд вважає, що метою прийняття згаданого нормативно-правового акта слугували непоодинокі спірні ситуації, в тому числі, такі, які виникли і в межах даної адміністративної справи.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Наявною в матеріалах справи квитанцією №0364-2754-7835-0528 від 11.03.2025 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 1 211,20 грн (а.с.1).
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачена нею сума судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України №34/д від 08.11.2024, прийняте у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині не призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - цивільній дружині військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 , та повернення її документів на доопрацювання.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти законне рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_7 цивільного чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та з яким вона проживала однією сім'єю, без реєстрації шлюбу до його смерті.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ - 00034022) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору, що становить 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;
відповідач - Міністерство оборони України, адреса: Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ - 00034022;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 .
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.