про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
09 липня 2025 рокум. Ужгород№ 260/5575/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Іванчулинець Д.В., розглянувши заяву представника Карпатського біосферного заповідника адвоката Ємчук Лідії Вікторівни про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі № 260/5575/25 за позовною заявою Карпатського біосферного заповідника (вул. Красне Плесо, буд. 77, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 00276104) до Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (вул. Шевченка, буд. 114, с. Богдан, Рахівський район, Закарпатська область, 90645, код ЄДРПОУ 04351469), третя особа Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (вул. Митрополита В. Липківського, буд. 35, .м Київ, Київська область, 03035) та Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44106694) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Карпатський біосферний заповідник (далі - позивач) в особі представника - адвоката Ємчук Лідії Вікторівни (далі - представник позивача) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (далі - відповідач), третя особа Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - третя особа 1) та Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - тертя особа 2), яким просить:
1) позов задовольнити;
2) визнати протиправним та нечинним рішення Богданської сільської ради, затверджене рішенням 42 сесії VIII скликання Богданської сільської ради №1001 від 10.06.2024 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Богданської територіальної громади», в частині абзацу 1 пункту «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку 2 до рішення;
3) зобов'язати Богданську сільську раду прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним у відповідній частині;
4) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області на користь Карпатського біосферного заповідника понесені судові витрати.
Разом з позовом представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, якою просить: зупинити дію нормативно-правового акту - рішення Богданської сільської ради від 10.06.2024 № 1001 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Богданської територіальної громади» в частині абзацу 1 пункту «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку 2 до рішення - до набрання законної сили судовим рішення у даній справі.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що предметом позову є: правомірність рішення Богданської сільської ради, затвердженого рішенням 42 сесії VIII скликання Богданської сільської ради №1001 від 10.06.2024 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Богданської територіальної громади», в частині абзацу 1 пункту «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку 2 до рішення та зобов'язати відповідача прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним у відповідній частині.
Відповідно до п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України. Вказаним рішенням вирішено встановити з 01.01.2025 року на території Богданської територіальної громади: 1) ставки земельного податку згідно з додатком 1; 2) пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, за переліком згідно з додатком 2. Зі змісту преамбули оскаржуваного рішення відповідача слідує, що таке прийняте, зокрема, відповідно до ст. 282 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацом 1 пункту «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку 2 до рішення відповідача «Перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України із сплати земельного податку», пільги щодо сплати податку для юридичних осіб у розмірі 100 % встановлені для: дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності і джерел фінансування, закладів культури (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Вказаний пункт рішення відповідача позивач вважає таким, що прийнятий всупереч вимогам пункту 282.1.4. ст. 282 Податкового Кодексу України, який встановлює, що від сплати податку звільняються: дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Тобто, позивач вважає, що відповідач звузив перелік суб'єктів - юридичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку, зокрема виключив з цього переліку заклади науки. Позивач вважає, що таке довільне та вибіркове формулювання відповідачем переліку юридичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку, суперечить нормам Податкового кодексу України та порушує право позивача на застосування податкової пільги, а тому є протиправним, оскільки: позивач є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, науково-дослідною установою міжнародного значення, яка повністю утримується за рахунок державного бюджету (загального та спеціального фондів), що підтверджується, зокрема: Положенням про Карпатський біосферний заповідник, затвердженим наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 року №101 (у редакції наказу Міндовкілля від 04.04.2022 № 168); рішенням Головного управлінням ДПС у Закарпатській області № 2407114600022 від 10.06.2024 про зміну ознаки неприбутковості з коду « 0048 - інші юридичні особи» на код « 0031 - бюджетні установи»; листом Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області від 12.06.2025 № 6-17-06/2931, яким зазначено, що Заповідник є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, включений до мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету протягом 2022-2025 років за кодом відомчої класифікації видатків 270 (головний розпорядник - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України), та обслуговується і має відкриті реєстраційні рахунки в Управлінні Державної казначейської служби України у Рахівському районі Закарпатської області; наказом Міністерства освіти і науки України від 09.06.2023 р. № 711 «Про затвердження Висновків про результати державної атестації наукових установ»; свідоцтвом про державну атестацію наукової установи серія ДА № 00587 від 09.06.2023.
У 2025 році позивач, як бюджетна, неприбуткова, наукова, природоохоронна установа, отримав право на пільгу (звільнення від сплати земельного податку), встановлену пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України для закладів науки, які повністю утримуються за рахунок коштів державного бюджету (код пільги 18010550), що підтверджено індивідуальною податковою консультацією, наданою ДПС України №1590/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК від 24.03.2025.
Відповідач, виключивши заклади науки з переліку перелік суб'єктів - юридичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку, звузив перелік суб'єктів - юридичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку, закріплений пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України, що свідчить про очевидну протиправність рішення в цій частині.
У зв'язку з отриманням права на звільнення від сплати земельного податку відповідно до пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України, позивачем подано уточнюючі розрахунки земельного податку до контролюючого органу на 2025 рік із застосуванням податкової пільги (код податкової пільги 18010550, відповідно до Довідника № 127/1 податкових пільг) (копія - додана до позовної заяви).
Відповідно до пп. 78.1.3 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України подання платником податків уточнюючого розрахунку з відповідного податку є підставою проведення документальної позапланової перевірки, яка проводиться органом ДПС.
У разі, якщо дія рішення відповідача не буде зупинена, органом ДПС буде прийняте рішення із врахуванням чинності цього рішення, а отже позивачу буде донарахована сума земельного податку, в розмірі 21 703 635, 79 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 10 відсотків від суми нарахованого податкового боргу 2 170 363,58 грн., а також пеня.
Позивач, який є бюджетною установою, не матиме можливості сплатити нараховані суми земельного податку та штрафних санкцій, оскільки кошторисом установи такі видатки не передбачені. Як наслідок, орган ДПС може вжити додаткових заходів щодо стягнення податкової заборгованості в примусовому порядку, шляхом передачі майна позивача в податкову заставу та в подальшому здійснити реалізацію цього майна.
Це, в свою чергу, може суттєво ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених позивача та при цьому призведе до неможливості належного виконання позивачем покладених на нього функцій та завдань з охорони природно-заповідного фонду, який відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та міжнародно-правових актів, повинен охоронятися як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши зміст такої заяви суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд зупинити дію нормативно-правового акту - рішення Богданської сільської ради від 10.06.2024 № 1001 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Богданської територіальної громади» в частині абзацу 1 пункту «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку 2 до рішення до набрання законної сили рішенням у цій справі.
Разом з тим, суд зазначає, що предметом розгляду у даній адміністративній справі є правомірність рішення Богданської сільської ради, затвердженого рішенням 42 сесії VIII скликання Богданської сільської ради №1001 від 10.06.2024 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Богданської територіальної громади», в частині абзацу 1 пункту «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку 2 до рішення та зобов'язання відповідача прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним у відповідній частині.
Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії- рішення Богданської сільської ради від 10.06.2024 № 1001 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Богданської територіальної громади» в частині абзацу 1 пункту «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку 2 до рішення - до набрання рішенням в дані справі законної сили, зумовлює фактично вирішення даного спору по суті, що суперечить природі інституту забезпечення позову.
Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності рішень та дій відповідача при прийняті оскаржуваної вимоги.
Крім того, позивачем до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
При розгляді заяви про забезпечення позову судом не встановлено очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача, оцінка на предмет законності може бути дана судом тільки під час розгляду відповідної позовної заяви. Відтак, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, є неможливим, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Виходячи із змісту поданої заяви та доводів наведених в її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150 - 151, 154, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви представника Карпатського біосферного заповідника адвоката Ємчук Лідії Вікторівни про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі № 260/5575/25 за позовною заявою Карпатського біосферного заповідника до Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, третя особа Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст.296 КАС України.
Суддя Д.В. Іванчулинець