08 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/10789/25
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористані відпустки при звільнені зі служби, за період з 12.09.2020 (наступний день після звільнення) по 14.03.2025 (день фактичного розрахунку при звільненні);
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористані відпустки при звільненні зі служби, за період з 12.09.2020 (наступний день після звільнення) по 14.03.2025 (день фактичного розрахунку при звільненні) в сумі 137 023,14 грн. (сто тридцять сім тисяч двадцять три гривні 14 копійок).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 по справі №240/29101/23 відповідачем було нараховано та виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток та індексацію грошового забезпечення. Остаточний розрахунок був проведений з позивачем лише 14.03.2025. Проте, компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористані відпустки при звільненні зі служби відповідач позивачу не виплатив, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
05.05.2025 через систему "Електронний суд" представником Головного управління Національної поліції в Житомирській області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 11.09.2020 за №256 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" з 11.09.2020.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі №240/29101/23 адміністративний позов задоволено частково, зокрема, зобов'язано Головне управління національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної та додаткової відпусток за: 1997 - 1999 роки по 30 діб за кожен рік; 2001 рік - 30 діб; 2003 рік - 30 діб; 2007 - 2008 роки по 35 діб за кожен рік; 2015 рік (до 06.11.2015) - 40 діб; 2015 рік з 07.11.2015 по 31.12.2015 - 3 доби; 2018 рік - 21 доба основної та 6 діб додаткової за стаж відпусток; 2019 рік - 30 діб щорічної основної та 15 діб додаткової за стаж, дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій з 2016 року по 2020 рік по 14 діб за кожен рік, а також індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 до 01.11.2017.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі №240/29101/23 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року скасовано в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної та додаткової відпусток за: 1997 - 1999 роки по 30 діб за кожен рік; 2001 рік - 30 діб; 2003 рік - 30 діб; 2007 - 2008 роки по 35 діб за кожен рік; 2015 рік (до 06.11.2015) - 40 діб та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної та додаткової відпусток за: 1997 - 1999 роки по 30 діб за кожен рік; 2001 рік - 30 діб; 2003 рік - 30 діб; 2007 - 2008 роки по 35 діб за кожен рік; 2015 рік (до 06.11.2015) - 40 діб та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовити в адміністративному позові ОСОБА_1 . В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року залишено без змін.
14.03.2025 на виконання цього рішення суду на картковий рахунок позивача від ГУНП в Житомирській області надійшли кошти в сумі 63 596,20 грн, що відповідачем не заперечується.
Позивач вказує, що звернувся із заявою до відповідача про нарахування і виплату компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати. Однак відповідач відмовив у виплаті такої компенсації не здійснив.
Вважаючи неправомірною таку бездіяльність, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III (далі Закон №2050-III).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Так, стаття 2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й сума індексації грошових доходів громадян.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту приведених норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Тож у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Як свідчать матеріали справи, остаточна виплата позивачу відбулася 14.03.2025, тому суд встановлює наявними підстави вважати, що права позивача у зв'язку із невиплатою відповідних сум при звільненні є порушеними.
У ході судового розгляду вказаної категорії справ суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21, від 24.01.2023 у справі № 200/10176/19-а.
Так, Верховний Суд дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Таким чином обов'язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
Оскільки такий обов'язок відповідачем при виплаті позивачу належних сум при звільненні не дотримано, право останнього на виплату компенсації порушено.
З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування належних сум та остаточний розрахунок з позивачем відбулися з вини відповідача, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, адже на відповідача покладений обов'язок проведення повного розрахунку при звільненні зі служби.
Отже, з огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 19.09.2020 по 14.03.2025 (день фактичної виплати) у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористані відпустки при звільнені зі служби, нарахованої на підставі рішення суду, є протиправними, у зв'язку з чим порушене право позивача підлягає відновленню.
Окрім того, суд зазначає, що питання щодо обрахунку належної суми компенсації втрати частини грошового забезпечення відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
Враховуючи, що нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строку виплати є обов'язком відповідача, відтак належним способом захисту є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на несвоєчасно виплачені суми за весь час затримки виплати.
Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин у їх сукупності, враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
За відсутності документально-підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40108625), про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 12.09.2020 по 14.03.2025.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористані відпустки при звільнені зі служби за період з 12.09.2020 по 14.03.2025
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
08 липня 2025 р.
08.07.25