08 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/3095/25
категорія 112030700
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань ветеранської політики Житомирської районної державної адміністрації Житомирської районної військової адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Відділу з питань ветеранської політики Житомирської районної державної адміністрації Житомирської районної військової адміністрації Житомирської області щодо відмови встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та продовжити термін дії Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до вимог частини 1 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язати Відділ з питань ветеранської політики Житомирської районної державної адміністрації Житомирської районної військової адміністрації Житомирської області надати статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та продовжити термін дії Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
В обґрунтування позову Позивач зазначає, що під час проходження військової служби 22.06.1992 року під час виконання робіт по обслуговуванню аеродромної спеціальної автомобільної техніки отримав травму. В 2018 році у зв'язку зі значним погіршенням стану здоров'я, внаслідок отриманої в 1992 році травми, за результатами ВЛК був звільнений з служби за станом здоров'я, так як було встановлено, що отримана трава пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Як зазначено в позові, 16.01.2019 року Позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, а 17.11.2021 року - ІІ група інвалідності у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби. Рішенням МСЕК від 03.12.2024 року підтверджено ІІ групу інвалідності у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби.
13.12.2024 року оскаржуваними діями (рішенням) Відповідача Позивачу відмовлено продовжити термін дії Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Таке рішення Відповідача Позивач вважає протиправним.
Ухвалою від 07.02.2025 року відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що згідно висновку ВЛК отримана Позивачем травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, а не під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, та під час перебування в районах антитерористичних операцій чи бойових дій.
Як зазначено у відзиві, наявність у Позивача травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби, не надає йому права відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.
Заявою від 28.02.2025 року Позивач до позову долучив копію пенсійного посвідчення на підтвердження отримання пенсії по інвалідності ІІ групи внаслідок війни.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов набуття статусу ветеранів війни регулюються правовими нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (надалі - Закон № 3551-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, що Позивач проходив військову службу і згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №20 від 11.02.2019 року був звільнений зі служби за станом здоров'я, згідно підпункту "б" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ №101997 Позивачу з 26.12.2018 року встановлено третю групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Копію довідки долучено до позову та досліджено судом (а.с. 19).
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ №588398 Позивачу з 12.11.2021 року встановлено другу групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Копію довідки долучено до позову та досліджено судом (а.с.20).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивачу 22.11.2021 року УПСЗН Житомирської РДА було видано посвідчення серії НОМЕР_2 особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни з терміном дії до 01.12.2024 року. Копію посвідчення долучено до позову та досліджено судом (а.с.22).
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ №700159 Позивачу з 17.10.2024 року підтверджено до 17.10.2027 року другу групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Копію довідки долучено до позову та досліджено судом (а.с.21).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивачу на його звернення щодо продовження дії Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни Відповідачем відмовлено відповідно до доводів, наведених у листі від 13.12.2024 року (а.с.10-11).
Суть спору в цій частині зведена до наявності чи відсутності підстав для продовження Позивачу дії Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.
Відповідно до доводів Позивача встановлення Позивачу інвалідності у зв'язку із травмою, що мала місце в 1992 році та пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, надає йому право на статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи. відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 3551-XII.
Такі доводи Позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Безспірно, підстави та порядок віднесення особи, в тому числі особи з інвалідністю, до осіб з інвалідністю внаслідок війни врегульовано правовими нормами статті 7 цього Закону № 3551-XII.
За приписами частини 1 статті 1 вказаного Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Тобто вказана правова норма зазначає умови, за одночасною наявністю яких, особа може набути статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Так, суд зазначає, що в розумінні вказаної норми частини 1 статті 1 вказаного Закону № 3551-XII лише інвалідність, що настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання може за наявності інших умов слугувати підставою для набуття особою статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Суд звертає увагу Позивача, що в розумінні вказаної норми частини 1 статті 1 вказаного Закону № 3551-XII інвалідність, яка зумовлена травмою, не може слугувати підставою для набуття особою статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Одночасно суд враховує, що в розумінні вимог пункту 1 частини 2 статті 7 цього Закону № 3551-XII (в первинній редакції) до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
В розумінні вимог пункту 1 частини 2 статті 7 цього Закону № 3551-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 4000-IX від 08.10.2024) до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Наведений аналіз правових норм, дає підстави зробити висновок, що лише із змінами, внесеними згідно із Законом № 4000-IX від 08.10.2024 року, до осіб з інвалідністю внаслідок війни можуть належати також особи з інвалідністю з числа осіб, інвалідність яких зумовлена також травмою.
При цьому законодавець дійсно передбачає, що така травма повинна бути одержана або під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Тобто, в розумінні вимог пункту 1 частини 2 статті 7 цього Закону № 3551-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 4000-IX від 08.10.2024), набуття статусу особи з інвалідністю в результаті травми законодавець пов'язує з виконанням лише тих обов'язків військової служби, які:
- пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди (ніж зазначені в частині 1 статті 7 Закону № 3551-XII);
- пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань;
- пов'язаних з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Суд погоджується із доводами Позивача, що отримана в 1992 році травма була пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Разом з тим, отримана Позивачем в 1992 році травма не була пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, які вичерпно перелічені в пункту 1 частини 2 статті 7 цього Закону № 3551-XII.
Таким чином, наявність у Позивача статусу особи з інвалідністю внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, які не перелічені в статті 7 Закону № 3551-XII не слугує підставою для набуття Позивачем статусу особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни.
Суд вважає безпідставними доводи Позивача щодо власного трактування поняття "виконання військової служби" в розумінні вимог Закону України "Про військову службу та військовий обов'язок", так цей Закон не регулює підстави та порядок віднесення особи, в тому числі особи з інвалідністю, до осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Суд вважає безпідставними доводи Позивача, що встановлення йому з 22.11.2021 року статусу особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни та призначення йому пенсії як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни є належними та допустимими доказами для продовження йому такого статусу.
Більш того, правомірність встановлення Позивачу з 22.11.2021 року статусу особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни та призначення йому пенсії як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни не є предметом судового розгляду в межах даної справи.
Таким чином, позовні вимоги Позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу з питань ветеранської політики Житомирської районної державної адміністрації Житомирської районної військової адміністрації Житомирської області відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
08.07.25