Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залучення другого відповідача
09 липня 2025 року Справа №200/2411/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., розглянувши у письмовому провадженні позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті рапорту від 14.02.2025 про звільнення позивача з військової служби за станом здоров'я на підставі Постанови ВЛК (оформленої Свідоцтвом про хворобу №64 від 17.01.2023 року, про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України розглянути по суті рапорт від 14.02.2025 та звільнити позивача у відставку за підпунктом «б» пункту 2 (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому.
Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому зокрема ним було зазначено наступне: - «[…]. В свою чергу п.255 Положення передбачено, що під час дії особливого періоду - на підставах, передбачених п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них. Тобто, рішення про звільнення Позивача (військове звання - солдат), приймається командиром бригади командиром батальйону. В свою чергу Військова частина НОМЕР_1 є окремим батальйоном, у зв'язку із чим командир військової частини не наділений повноваженнями щодо звільнення Позивача. […]. До того ж згідно вимог п.14.28 Інструкції документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби, у даному випадку це командиру військової частини НОМЕР_2 . Наказ по особовому складу командира військової частини НОМЕР_2 про звільнення Позивача повинен бути виданий і доведений до військової частини за місцем проходження військової служби (тобто це - військова частина НОМЕР_1 ) в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців.».
В якості доказів відповідачем було надано копію витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 04.12.2022 року №93-РС, відповідно до якого позивача військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 було увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
Позивачем було надано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він зазначив наступне: - «[…]. Відповідно до наданого Відповідачем у своєму відзиві копії наказу від 04.12.2022 р. №93-РС, мене було увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , проте не визначено підставу увільнення і виведення в розпорядження. Також, згідно долученої до відзиву Відповідачем копії відповіді від 15.09.2023 р. вих.№4297, мене було звільнено з посади та наказом №93РС від 04.12.2022 року зараховано у розпорядження військової частини НОМЕР_2 , з відповідним призупиненням виплат усіх видів грошового забезпечення з листопада 2022 року. […]. Таким чином, якщо суд, при вивченні матеріалів справи вбачає, що військова частина НОМЕР_2 є належним відповідачем, то я надаю свою згоду на залучення в якості співвідповідача військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).».
Судом було проаналізовано наявні в матеріалах позовної заяви докази та встановлено наступне, що відповідно до довідки від 17.03.2022 року №7270/164 позивач дійсно перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 03.03.2022 по теперішній час, в свою чергу даною довідкою підтверджується перебування позивача у зазначеній військовій частині з 03.03.2022 по 17.03.2022 року.
Відповідно до наявної в матеріалах позовної заяви копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 04.12.2022 року №93-РС, відповідно до якого позивача - військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 було увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
Таким чином можливо вважати, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 03.03.2022 по 03.12.2022 року та з 04.12.2022 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , доказів звільнення позивача або переведення до іншої військової частини матеріали позовної заяви не містять.
Варто зазначити, що Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений в Положенні про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008)
В розділі І Положення № 1153/2008 зазначено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (п.6). Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим (п.7).
Згідно п. 12 розділу І Положення № 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (абз 1). Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (абз 2). Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України (абз 4).
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п. 225 Положення № 1153/2008. Так в п.п. 2 п. 225 зазначено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Приписами ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 визначено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 року, (далі Інструкція № 170).
В розділі XII Інструкції № 170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення (п.12.1).
Відповідно до наявної в матеріалах позовної заяви копії відповіді військової частини НОМЕР_2 адресованої позивачу від 28.02.2023 року №813, в якій зазначено наступне: - «На Ваші звернення до Міністерства оборони від 15.02.2023 щодо звільнення з військової служби повідомляю, що для звільнення Вам необхідно особисто прибути до військової частини НОМЕР_1 та надати оригінали виписного епікризу та свідоцтва про хворобу. […]. Для скорішого вирішення Вашого питання наказую негайно прибути до місця проходження військової служби.».
Відповідно до приписів ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до позовних вимог позивача, в яких він просить розглянути по суті рапорт від 14.02.2025 та звільнити його у відставку за підпунктом «б» пункту 2 (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в свою чергу матеріалами позовної заяви встановлено, що на час спірних правовідносин позивач зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 починаючи з 04.12.2022 року.
Варто зазначити, що позивач був увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 на підставі підп.15 п.16 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, відповідно до приписів якого - зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).
Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Суд зауважує, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність у спірних правовідносинах відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи, а обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача саме у спірних правовідносинах.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року справа №1340/4630/18, від 27.04.2020 у справі №826/17354/17.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Відповідно до ч. 6 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Відповідно до ч. 7 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Враховуючи все вищенаведене, а також для з'ясування всіх обставин у справі, суд вважає для об'єктивного вирішення справи залучити Військову частину НОМЕР_2 до участі у справі №200/2411/25 в якості другого відповідача.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 80 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Суд зазначає, що одним із принципів адміністративного судочинства є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, зміст якого зобов'язує адміністративний суд до активної ролі в судовому розгляді.
Суд повинен з'ясовувати всі обставини у справі під час дослідження зібраних у справі доказів, відсутність яких унеможливлює встановлення фактичних обставин для правильного вирішення даного спору.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного вирішення справи, суд дійшов висновку про необхідність витребувати наступні докази у відповідача 2: Військової частини НОМЕР_2 : відзив на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у ньому; прийняті накази відповідно до військовослужбовця ОСОБА_1 починаючи з 04.12.2022 по теперішній час; письмові пояснення з приводу розгляду рапорту позивача від 14.02.2025 року надісланого ним на адресу Військової частини НОМЕР_1 , в яких зазначити: якою Військовою частиною був проведений розгляд рапорту; чи передавався Військовою частиною НОМЕР_1 для належного розгляду цей рапорт до Військової частини НОМЕР_2 ; прийняті рішення за наслідком розгляду даного рапорту, якщо такі мали місце.
Суд зауважує, що відповідно до ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Керуючись ст. ст. 9, 12, 14, 48, 72, 73, 80, 241, 248, 256, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Залучити Військову частину НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до участі у справі №200/2411/25 в якості другого відповідача.
Розгляд справи №200/2411/25 розпочати спочатку.
Копію даної ухвали разом з копією позовної заяви та доданих до неї матеріалів направити на електронну скриньку Військової частини НОМЕР_2 .
Встановити відповідачу 2: Військовій частині НОМЕР_2 п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду:
- відзив на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у ньому;
- прийняті накази відповідно до військовослужбовця ОСОБА_1 починаючи з 04.12.2022 по теперішній час;
- письмові пояснення з приводу розгляду рапорту позивача від 14.02.2025 року надісланого ним на адресу Військової частини НОМЕР_1 , в яких зазначити: якою Військовою частиною був проведений розгляд рапорту; чи передавався Військовою частиною НОМЕР_1 для належного розгляду цей рапорт до Військової частини НОМЕР_2 ; прийняті рішення за наслідком розгляду даного рапорту, якщо такі мали місце.
Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (частини 3, 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України).
Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. У разі ненадання відповідачем 2 відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач має право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву, а відповідач - заперечення протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. До відповіді на відзив та заперечень застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://court.gov.ua/).
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.
Суддя І.О. Голошивець