Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 липня 2025 року Справа№200/4118/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить:
- визнати протиправними дії щодо відмови в призначенні пенсії за віком;
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 24.04.2025 № 262140015663;
- зобов'язати повторно розглянути заяву від 15.04.2025 про призначення пенсії за віком та призначити пенсії за віком з моменту звернення.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на безпідставну відмову в призначенні пенсії, у зв'язку з не зарахуванням періодів роботи до страхового стажу.
Відповідач не надав відзив на позовну заяву.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2025 року суддею прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянин України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого 26.04.2000.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.04.2025 про призначення пенсії ГУ ПФУ прийняло оскаржуване рішення від 24.04.2025 № 262140015663 відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж не менше 30 років.
У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 24 роки 04 місяці 01 день, пільговий стаж за Списком 2 становить 13 років 10 місяців 14 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 07.08.1990 з 01.08.1990 по 13.04.1999, оскільки назва підприємства на яке зараховано заявника не відповідає назві підприємства на печатці при звільненні. Додатково довідки про реорганізацію підприємства не надано. Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № 03/К-3 від 24.01.2025 не відповідає Додатку 5, а саме відсутній підпис начальника відділу кадрів. Пільговий стаж за списком 2 розраховано з урахуванням довідки № 03/К-12 від 12.08.2024 та даних, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До суду надана копія трудової книжки позивача НОМЕР_2 , заповненої 07.08.1990, в якій наявні записи № 3 - № 9 про прийняття позивача на роботу 01.08.1990 у Курахівському експериментальному заводі спеціальних будівельних конструкцій і про звільнення 13.04.1999 з Відкритого акціонерного товариства «Курахівський механічний завод».
Листом Комунальної установи «Трудовий архів м. Курахове» від 27.05.2025 № 07-04/29, за наслідками розгляду запиту позивача щодо підтвердження трудового стажу за період роботи на Курахівському експериментальному заводі спеціальних будівельних конструкцій, повідомлено про те, що ПАТ «КМЗ» перебуває в стані припинення, а його уповноважена особа не здійснила передачу архівних документів до Комунальної установи «Трудовий архів м. Курахове» або до Курахівської міської ради.
До суду надана форма РС-право щодо позивача, з якої випливає, що період з 01.08.1990 по 13.04.1999 не зарахований до страхового стажу позивача.
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності відмови позивачу в призначенні пенсії.
Частиною 1 і ч. 3 ст. 44 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058-IV передбачено, що Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і Загальнорадянської центральної ради професійних спілок від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робочих та службовців» було передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а у встановлених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 “Про трудові книжки працівників», передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, правильність і своєчасність заповнення трудових книжок покладалася саме на відповідальних посадових осіб роботодавця, а не на працівника.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд зазначає, що позивачем не заявлені позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача зарахувати певні періоди роботи до загального страхового стажу або спеціального (пільгового) стажу.
Окремо суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості звернутися із позовом про зобов'язання зарахувати певних періодів до його страхового та/або спеціального стажу.
Оскаржуване в цій справі рішення обґрунтоване відсутністю у позивача достатнього страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У вказаному рішенні вказано про не зарахування до страхового стажу періоду з 01.08.1990 по 13.04.1999 через недоліки заповнення трудової книжки.
Суд вважає, що наведені недоліки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Тому суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії з підстав не зарахування до страхового стажу періоду з 01.08.1990 до 13.04.1999 включно, оскільки цей період роботи позивача підтверджується його трудовою книжкою.
Як установлено судом, на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач досяг 55 років, якого спеціальний стаж за Списком № 2, розрахований відповідачем становить 13 років 10 місяців 14 днів, а його страховий стаж, з урахуванням періоду з 01.08.1990 до 13.04.1999 включно, становить більше 30 років.
Отже, відповідач відповідає умовам для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV.
Також суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Частиною 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За таких обставин, на думку суду, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію підлягають задоволенню.
Правильність застосування наведеного способу захисту порушеного права позивача підтверджується практикою Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 227/4273/16-а і в рішенні від 21 квітня 2021 року у справі № 360/3611/20.
Разом з цим, позивач також просить визнати протиправними дії відповідача.
Проте суд зазначає, що в межах спірних правовідносин негативні наслідки для прав і законних інтересів позивача створює саме оскаржуване рішення від .04.2025 № 262140015663, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії, а не дії, оскільки саме оскаржуване рішення є належною формою реалізації владних повноважень відповідача в спірних правовідносинах.
Ураховуючи висновки суду щодо протиправності і наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення, окреме визнання протиправними дій відповідача не призведе до поновлення порушених прав позивача, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції № 50332560 від 02.06.2025 позивачем сплачено судовий збір за подання позову в загальному розмірі 1211,20 грн.
Частинами 1 і 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню на користь позивачки підлягає 605,60 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3) про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії від 24.04.2025 № 262140015663;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2025 про призначення пенсії за віком, із зарахуванням періоду роботи з 01.08.1990 до 13.04.1999 включно до його страхового стажу, та призначити йому пенсію за віком з моменту звернення.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суму судових витрат у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Повне рішення суду складено 9 липня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков