Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
08 липня 2025 року Справа №640/17633/20
Донецький окружний адміністративний суд колегією у складі трьох суддів: головуючого судді Христофорова А.Б., суддів Галатіної О.О., Кошкош О.О., розглянувши у загальному провадженні в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного банку України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ЄДРПОУ 0032106) про визнання протиправними дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного банку України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Національного банку України щодо вимоги від адвоката Осика С.В. підтвердити готовність компенсації витрат на копіювання документів як умову надання йому копій витребуваних документів зазначених в адвокатському запиті.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів розгляду звернення від 20.06.2020 №Вих 3961-нбу.
09.07.2021 року на підставі пунктів 2, 5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Окружному адміністративному суді міста Києва, сформовано колегію суддів для розгляду адміністративної справи № 640/17633/20, головуючий суддя: Клименчук Н.М., склад колегії суддів: Костенко Д.А., Мамедова Ю.Т.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно з супровідним листом КОАС від 15.01.2025 №01-19474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу №640/17633/20.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 року зазначену справу передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Христофорову А.Б.
Ухвалою суду від 12 травня 2025 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №640/17633/20 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправними дії. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів. Повідомлено учасників справи, що проведення підготовчого засідання у справі відбудеться 18 червня 2025 року о 12 год. 00 хв. у приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Незалежності, 1.
Згідно протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 13.05.2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Христофоров А.Б., склад колегії суддів - Кошкош О.О та Галатіна О.О.
22 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання дій протиправними.
18 червня 2025 року підготовче судове засідання відкладено на 08 липня 2025 року до 12 год. 30 хв. у зв'язку із перебуванням судді Кошкош О.О. у відпустці.
Сторони до підготовчого судового засідання, призначеного на 08.07.2025 року до 12.30 не з'явилися, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином. Від представника відповідача до суду надана заява про здійснення розгляду справи за відсутності уповноваженого представника Національного банку України, просив відмовити у задоволенні позову.
Разом з тим, до суду представником відповідача подане клопотання про закриття провадження у справі в обґрунтування якого зазначив, що як вбачається зі змісту адвокатського запиту позивача в цій справі, такий запит «спрямований на те (має миту) сприяння слідству у викритті, на думку потерпілої, діючого злочинного угрупування посадових осіб, які таємно викрадають гроші ліквідованих банків». З цього приводу представник відповідача зазначає, що правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).
Вважає, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб'єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, у зв'язку з чим відносини, які склалися між позивачем та відповідачем щодо зобов'язання останнього надати відповідь на адвокатський запит не є публічно - правовими у розумінні КАС України.
Дослідивши докази, суд дійшов висновку, що цей спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства з таких підстав.
За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Крім того, в силу положень пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад і участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Суд враховує, що цей спір виник з огляду на вимогу Національного банку України підтвердити готовність позивачем - адвокатом Осикою С.В. компенсувати витрати на копіювання документів, які були запитані ним у адвокатському запиті від 20.06.2020 року.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 12 названого Закону встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
У той же час, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Відповідно до абзаців першого та другого частини першої статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Згідно із частинами другою, третьою статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Відмова у наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі №640/7688/21 за результатами аналізу вищенаведених положень чинного законодавства дійшов таких висновків щодо правозастосування:
- якщо говорити про запит на отримання публічної інформації у сенсі Закону №2939-VI, то запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. При цьому, розпорядниками такої інформації є суб'єкти, названі у статті 13 цього Закону;
- якщо ж йдеться про адвокатський запит у розумінні Закону №5076-VI, то на відміну від запиту на отримання публічної інформації, такий може бути адресований як суб'єктам владних повноважень та юридичним особам, так і приватним особам;
- основною відмінністю між запитом на отримання публічної інформації (1) і адвокатським запитом (2) є те, що перший - може стосуватися будь-якої публічної інформації, незалежно від того, стосується вона запитувача чи ні, а другий - інформації, необхідної адвокату для надання правової допомоги клієнту. Тобто метою звернення адвоката з адвокатським запитом є виключно належне виконання договору про надання правової допомоги. Це узгоджується з приписами статті 24 Закону №5076-VI, якою передбачено обов'язок адвоката додавати до адвокатського запиту посвідчені ним копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
При цьому, як неодноразово у своїх постановах вказувала Велика Палата Верховного Суду, сам по собі адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом №2939-VI, а більш широкому колу суб'єктів (постанови ВП ВС від 29.04.2020 у справі №826/2106/17, від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а).
Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 21.03.2024 зазначив, що Закон №5076-VI не містить заборони запитувати в адвокатському запиті публічну інформацію, якщо це необхідно для захисту інтересів клієнта. Тобто, адвокатський запит може стосуватися й надання публічної інформації. Але, у такому разі адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону №5076-VI, зобов'язаний послатися й на відповідні статті Закону №2939-VI, як на правову підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, а також дотриматися вимог останнього й звернути увагу суб'єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.
Суд, дослідивши наявну у матеріалах справи копію адвокатського запиту адвоката Осики С.В., встановив, що у ньому відсутні посилання на Закон України "Про доступ до публічної інформації".
Отже, адвокат не ідентифікував свій адвокатський запит в якості запиту про доступ до публічної інформації.
Більш того, позивач у позовній заяві наполягає, що профільний Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є єдиним нормативно правовим актом України, що визначає процедуру реалізації права адвоката на отримання відповіді на адвокатський запит згідно зі. ст. 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (7 абзац 2 аркушу позову)
Зі змісту вищезгаданого адвокатського запиту слідує, що метою звернення позивача до Національного банку України з адвокатським запитом отримання відомостей, необхідних для надання професійної правничої допомоги клієнту - ОСОБА_2 , про що ним наголошено в цьому ж запиті.
Як зазначено вище, основна відмінність запиту на отримання публічної інформації від адвокатського запиту полягає у тому, що перший - може стосуватися будь-якої публічної інформації, незалежно від того, стосується вона запитувача чи ні, а другий - інформації, необхідної адвокату для надання правничої допомоги клієнту.
Тому, звертаючись до розпорядника публічної інформації із адвокатським запитом, адвокат (у тому числі, який звертається з метою належного виконання договору про правову допомогу) повинен окрім положень Закону №5076-VI, який визначає його право на таке звернення, посилатися й на норми Закону №2939-VI, аби розпорядник інформації мав можливість "ідентифікувати" такий запит саме як запит на публічну інформацію.
Враховуючи вищезазначене, цей спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства та будь-якого іншого судочинства, оскільки такий позов взагалі не може розглядатися судами.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №9901/296/19, від 20.11.2019 у справі №808/2167/18 та від 11.06.2020 у справі №640/22536/19.
Отже, провадження у цій справі належить закрити.
Керуючись 2, 4, 19, п.1 ч.1 ст.238, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного банку України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ЄДРПОУ 0032106) про визнання протиправними дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя А.Б. Христофоров
Судді О.О. Галатіна
О.О. Кошкош