Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 липня 2025 року Справа№200/4021/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить:
- визнати протиправними дії, які полягають у відмові листом від 02.04.2025 №7418-5281\Р-02\8-0500\25 у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058;
- зобов'язати виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2025 року суддею прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), витребувано докази.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на протиправні дії відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV. Зазначає, що викладач у школі мистецтв є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугою років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що за результатами розгляду наданих документів та матеріалів електронної пенсійної справи стаж роботи на посадах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" становить 26 років 06 місяців 06 днів, у зв'язку з чим відсутні підстави для призначення грошової допомоги відповідно до п.7.1 розділу Закону № 1058 в розмірі 10 місячних пенсій. Також зазначає, що оскільки позивачка в спірних правовідносинах зверталася до відповідача із заявою довільної форми та змісту, замість звернення із заявою за формою згідно з Порядком №22-1, з урахуванням Постанови Правління Пенсійного фонду України 14.12.2015 № 25-1, у разі звернення в електронному вигляді, то таке звернення не тягне наслідків у вигляді вирішення питання про призначення/перерахунку пенсії.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого 07.02.2001.
Відповідно д диплому НОМЕР_2 , виданого 02.07.1980, позивачка закінчила навчання у Харківському державному художньому училищі та їй присвоєно кваліфікацію викладача креслення та малювання.
З наявного в матеріалах справи розпорядження про перерахунок пенсії № 053130005177 (дата розрахунку 24.03.2025) випливає, що позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж позивачки 47 років 3 місяці 7 днів.
Листом ГУ ПФУ від 02.04.2025 № 7418-5281/Р-02/8-0500/25 (на звернення від 04.03.2025) позивачку повідомлено про те, що з 03.07.2020 вона отримує пенсію за віком. Указано, що спеціальний стаж позивачки, що дає право на виплату спірної грошової допомоги становить 26 років 6 місяців 6 днів, урахований по 13.02.2007, оскільки дитяча музична школа № 3, в якій працювала ОСОБА_1 , з 14.02.2007 перейменована на Початковий спеціалізований мистецький заклад школу мистецтв № 3 Краматорської міської ради, а з 24.04.2019 перейменовано в Комунальний заклад «Мистецька школа № 3 Краматорської міської ради». Указано, що переліком не передбачено зарахування спеціального стажу періодів роботи в школах мистецтв.
У казаному листі вказано, що право на призначення позивачці спірної грошової допомоги не має у зв'язку із відсутність на дату призначення пенсії за віком необхідного спеціального стажу 30 років
З форми РС-право розрахунку стажу щодо позивачки випливає, що її спеціальний стаж (працівники освіти) враховано за періоди до 13.02.2007 включно.
З трудової книжки позивачки НОМЕР_3 , заповненої 20.08.1980, випливає, що 14.08.1997 ОСОБА_1 прийнято на посаду викладача на художнє відділення Краматорську Дитячу школу мистецтв № 3, яку в наступному перейменовано в Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад школу мистецтв № 3 Краматорської міської ради (запис від 01.09.2007), у наступному Комунальний заклад «Мистецька школа № 3 Краматорської міської ради» (запис від 24.04.2019). Також наявні записи від 01.05.2006 і від 11.04.2011 про підтвердження кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії» та педагогічне звання «викладач-методист».
Також з наданої до суду копії трудової книжки випливає, що позивачка продовжила працбвати на її посаді після призначення пенсії.
У довідці Управління гуманітарних питань Краматорської міської ради від 02.06.2020 № 75 зазначено, що позивачка продовжувала працювати на посаді викладача спеціальних дисциплін художнього відділення «по теперішній час».
Спірні правовідносини виникли з приводу наявності підстав для виплати позивачу грошової допомоги, яка передбачена п. 7-1 розділу XV Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини не виникли з підстав відмови в призначенні або перерахунку пенсії.
Статтею 55 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 (справа № 1-13/2018(1844/16, 3011/16)), передбачені окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку (п. «е» цієї статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Пунктами 1 і 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі - Порядок № 1191), установлено, що цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 1058-15 (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 49-51, ст. 376), та механізм її виплати.
До страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 1788-12 (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 3, ст. 10), що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 909-93-п "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (ЗП України, 1994 р., N 4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., N 39, ст. 1820; 2004 р., N 46, ст. 3052); переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. N 583 583-92-п "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" (ЗП України, 1992 р., N 11, ст. 271).
Згідно з пунктами 5 і 7 Порядок № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 1058-15 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону 1058-15, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 1788-12, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік № 909).
До вказаного переліку у позашкільних навчальних закладах включено наступні посади: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. У загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах включено наступні посади: учителі, логопеди, військові загальноосвітні вчителі-логопеди, навчальні заклади, музичні і вчителі-дефектологи, художні школи викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструкторислухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Приписами ст.ст. 28 і 29 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-XII «Про освіту» визначено, що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту.
Відповідно до ст. ч. 1 ст. 10 і ч. 7 ст. 14 Закону України від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» невід'ємними складниками системи освіти є:дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Порядок, умови, форми та особливості здобуття позашкільної освіти визначаються спеціальним законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України від 22 червня 2000 року № 1841-III «Про позашкільну освіту» (далі - Закон № 1841-III), у редакції Закону № 2626-IV від 02.06.2005, передбачено, що, заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону № 1841-III, у редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017, передбачено, що заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Частиною 21 Закон № 1841-III установлено, що педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 433 затверджено Перелік типів позашкільних навчальних закладів до п.6 якого, у редакції Постанови КМ № 544 від 07.05.2022, включено мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо.
Пунктом 6 указаного Переліку, у редакції, чинній до внесення змін Постановою КМ № 544 від 07.05.2022 було включено початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Згідно з п. 7-1 розділу XV Закону 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17) зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
У постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 522/5056/16-а Верховний Суд також зазначив, що для отримання грошової допомоги, при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, мають бути дотримані такі вимоги:
- особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема частиною 1 ст. 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
- на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років, на таких посадах.
- особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.
При цьому, суд звертає увагу на те, що право на вказану допомогу не залежить від дати ухвалення органом Пенсійного фонду України рішення про призначення пенсії (якщо пенсія призначається вперше).
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі №876/5312/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №233/4308/17 дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років, у тому числі музичних шкіл та шкіл мистецтв.
З урахуванням викладеного, викладач школи мистецтв є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи позивачки у період роботи на посаді викладача з 14.02.2007 у Краматорській Дитячу школу мистецтв № 3, яку перейменовано в Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад школу мистецтв № 3 Краматорської міської ради, у наступному Комунальний заклад «Мистецька школа № 3 Краматорської міської ради» повинен зараховуватися до її спеціального стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ та вона має право при призначенні пенсії за віком на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення такої пенсії, оскільки на момент призначення пенсії її спеціальний стаж становив більше 30 років.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 462/2743/17.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог
Відповідно до квитанції від 28.05.2025 позивачкою сплачено судовий збір за подання позову в загальному розмірі 1211,20 грн.
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивачки підлягає 1211,20 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3) про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у відмові ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму судових витрат у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Повне рішення суду складено 9 липня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков