Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 липня 2025 року Справа№200/1896/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі-позивач), через свого представника адвоката Єрьоміну Вікторію Анатоліївну, яка діє на підставі ордеру серії АН № 1639900 від 7 березня 2025 року, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 1 березня 2018 року до 14 березня 2023 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити різницю індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 14 березня 2023 року в загальній сумі 244 781,27 грн, відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправні дії відповідача щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача за період з 1 березня 2018 року до 14 березня 2023 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
3 квітня 2025 року судом отримано від відповідача відзив на позов.
У відзиві на позов, Військова частина НОМЕР_1 заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на відсутність правових підстав, зазначивши, що у зв'язку з введенням з 01.03.2018 нової тарифної сітки коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і навчальницького складу та фактичним збільшенням грошового забезпечення, для нарахування індексації встановлювався базовий місяць березень 2018. З огляду на це вважає, що підстав для виплати різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу немає. За таких обставин відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову.
В період з 4 квітня 2025 року по 28 квітня 2025 року та з 9 червня 2025 року по 30 червня 2025 року включно суддя Черникова А.О. перебувала у відпустках.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України згідно з паспортом НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 зареєстрована місцезнаходженням: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 з 3 листопада 2016 року по 14 березня 2023 року.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №73 від 14 березня 2023 року штаб-сержанта ОСОБА_1 , начальника контрольно-технічного пункту військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 07.07.2023 на посаду головного сержанта військової частини НОМЕР_5 . З 14 березня 2023 року виключений зі списків особового складу чатини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, крім продовольчого, а з продовольчого забезпечення з 15 березня 2023 року.
Листом від 24 жовтня 2024 року №623/1/2174, Військова частина НОМЕР_1 повідомила представника позивача, адвоката Єрьоміну В.А. щодо нарахування і виплати різниці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день звільнення ОСОБА_1 відсутність підстав для здійснення такої виплати.
На запит адвоката Єрьоміної В.А., Військовою частиною НОМЕР_1 була надана довідка про доходи які були отримані ОСОБА_1 за період з 1 лютого 2018 року по 14 березня 2023 року у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наданих військовою частиною НОМЕР_1 довідок про доходи позивачу лише у листопаді 2018 року почала нараховуватися індексація, яка склала з листопада 2018 року по лютий 2019 року щомісячно у розмірі 71,08 грн, з березня 2019 року по червень 2019 року щомісячно у розмірі 134,47 грн, у липні 2019 року у розмірі 413,44, з серпня 2019 року по листопад 2019 року щомісячному розмірі 206,72 грн, грудень 2019 року 9,79 грн, січень 2020 року по червень 2020 року у щомісячному розмірі 216,51 грн, з липня 2020 року по листопад 2020 року у щомісячному розмірі 226,29 грн, у грудні 2020 року 233,81, з січня 2021 року по березень 2021 року щомісячному розмірі 331,42 грн, з квітня 2021 року по червень 2021 року у щомісячному розмірі 415,41 грн, з липня 2021 року по листопад 2021 року у щомісячному розмірі 540,03 грн, у грудні 2021 року - січня 2022 року у щомісячному розмірі 563,19 грн, у лютому 2022 року по квітень 2022 року у щомісячному розмірі 672,35 грн, у травні 2022 року 919,01 грн, у червні 2022 року -1 012,21 грн, у липні 2022 року - 1066,00 грн, у серпні 2022 року - жовтні 2022 року у щомісячному розмірі 1 281,80 грн, у листопаді 2022 року у розмірі 1424,80 грн, у грудні 2022 року у розмірі 1 470,83 грн, у січні, лютому, березні 2023 року індексація не виплачувалась.
Проте, позивач не погоджується з такою сумою індексації, оскільки вважає, що відповідач мав нараховувати індексацію-різницю грошового забезпечення з розрахунку фіксованої суми 4 463,15 грн щомісячно за період проходження військової служби з та застосовувати базовий місяць для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (з грудня 2015 року). Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).
За змістом частини першої статті 9 Закону №1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі також - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 1 січня 2016 року).
Відповідно до абз. 1 п.5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, оскільки підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Постанови № 704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, тому саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно із абз. 2 п.5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Разом з тим, питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, п'ятим, шостим пункту 5 Порядку №1078.
За змістом абз. 3, 4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суми індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (103 відсотка).
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи, що відбувся у зв'язку зі зміною посадових окладів згідно рішень Уряду; суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу що відбувся у зв'язку зі зміною посадових окладів згідно рішень Уряду (березень 2018 року); і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів.
Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується.
Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078 (103 відсотка).
Вказане правове питання було предметом судового дослідження Верховного Суду у постанові від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21. У названому судовому рішенні Верховним Судом надано детальні роз'яснення щодо застосування норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні індексації військовослужбовцям у період з березня 2018 року та права на отримання індексації-різниці в період з 01 березня 2018 року по дату звільнення з військової служби або по дату підвищення посадових окладів за рішенням Уряду.
Зокрема, Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21 у пунктах 104-109 цієї постанови зазначено коло обставин, які підлягають встановленню на виконання вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, а саме:
розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
При цьому розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 30.03.2023 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби (пункт 108 постанови Верховного Суду від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21).
Дані правові висновки в подальшому неодноразово підтримувались Верховним Судом і в інших постановах від 06 квітня 2023 року по справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року по справі № 560/13302/21, від 09 травня 2023 року по справі №560/538/22, від 22 червня 2023 року по справі № 520/6243/22 та багатьох інших.
Тобто практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи.
Застосовуючи означені правові висновки Верховного Суду до обставин цієї справи суд зважає на те, що згідно наданої відповідачем на запит суду довідки, розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року становив 8 281,28 грн (враховані тільки складові, які не мають разового характеру). А розмір грошового забезпечення позивача за березень 2018 року складає 8 695,22 грн.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин необхідно враховати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, у березні 2018 року грошовий дохід позивача збільшився на 413,94 грн порівняно з лютим 2018 року (8 695,22 - 8 281,28 = 413,94 грн)
Згідно з даними про рівень індексу інфляції, оприлюдненого Держстатом, індекс споживчих цін з січня 2008 року до січня 2018 року становить 353,3 відсотки. Відтак, величина приросту індексу споживчих цін становить 253,3 % (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) 100%) = 253,3% (розраховано згідно Додатком 1 Порядку №1078. Дана величина є загальною, а її детальний розрахунок наведено, наприклад в постанові Верховного Суду від 23.05.2024 № 160/15411/23)).
Отже, величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3 %.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року склав 1 762,00 грн.
Відтак, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року становить 4 463,15 грн, яка розраховується як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків ((1762,00 грн х 253,30%) / 100% = 4 463,15 грн).
Такий розмір можливої індексації грошового забезпечення 4 463,15 грн, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року) неодноразово досліджувався та встановлювався судами, що зокрема підтверджується постановою Верховного Суду від 22 червня 2023 року по справі № 520/6243/22, від 30 листопада 2023 року по справі №420/616/23, від 07 грудня 2023 року по справі № 360/381/23, від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23.
Оскільки розмір грошового забезпечення позивача в березні 2018 року збільшився на 413,94 грн, а сума можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становить 4 463,15 грн, тому в цьому випадку слід дійти висновку, що підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Така різниця складає 4 049,21 грн (4 463,15 грн - 413 грн= 4 049,21 грн).
Разом із цим, у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, у тому числі військовослужбовців, не здійснювалося, з огляду на імперативні приписи Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік», якими було повністю зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-ХІІ.
Згідно зі статтею 39 Законом України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Наведене свідчить про те, що позивач відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 має право на отримання індексації-різниці з березня 2018 року в сумі 4 049,21 грн щомісяця, яка має виплачуватись у фіксованому розмірі до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) чи до дня звільнення, тобто до 31 грудня 2022 року.
Тобто, у період з березня 2018 року по 31 грудня 2022 року позивач мав право на нарахування і виплату індексацію-різниці.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у цій частині, суд звертає увагу, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Як встановлено за матеріалами справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації-різниці за спірний період.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На підставі викладеного вище, з метою ефективного захисту порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача індексації-різниці за період 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Військової частини НОМЕР_6 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати суд зазначає таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ (далі за текстом -Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Відповідно до положень статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ч. 2 ст. 2 Закону № 2050-III).
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 21.02.2001 за № 159, якою затверджено Порядок № 159.
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст зазначених норм права дає підстави для висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Відповідач ще не нарахував та не виплатив індексацію грошового забезпечення позивача на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 160/672/24, в якій зазначено, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто виплата компенсації втрати частини доходів пов'язана з виплатою основної суми доходу.
За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені у справі позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають до частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у фіксованій величині 4 049,21 грн в місяць, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум, та з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова