09 липня 2025 рокуСправа №640/15934/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертон Плюс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
13.07.2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертон Плюс» до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0003603201 від 19.05.2020 року, №0003613201 від 19.05.2020 року, №0003623201 від 19.05.2020 року, №0003663201 від 20.05.2020 року, №0003863201 від 02.06.2020 року, №0003873201 від 02.06.2020 року та №0003883201 від 02.06.2020 року в повному обсязі.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку магазинів, в яких здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «Овертон Плюс». Під час перевірки податковим органом складено акт про результати фактичної перевірки, яким встановлено факт порушення відповідачем законодавства про державне регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме: зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка (не видавались безпосередньо виробнику); ??роздрібна торгівля тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на полонові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів; ??зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку. Втім, позивач вважає, що такі висновки контролюючого органу є необґрунтованими та протиправними, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
16.07.2020 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
18.08.2020 року представником Головного управління ДПС у м. Києві подано до Окружного адміністративного суду міста Києва відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичні перевірки магазинів, що належать суб'єкту господарювання ТОВ «Овертон Плюс», за результатами проведених перевірок складені акти фактичної перевірки, якими встановлені порушення, а саме: зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка (не видавались безпосередньо виробнику); ??роздрібна торгівля тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на полонові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів; ??зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку, а тому за результатами розгляду актів фактичної перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0003603201 від 19.05.2020 року, №0003613201 від 19.05.2020 року, №0003623201 від 19.05.2020 року, №0003663201 від 20.05.2020 року, №0003863201 від 02.06.2020 року, №0003873201 від 02.06.2020 року, №0003883201 від 02.06.2020 року.
26.08.2020 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.
Відповідно до абз.1, 4 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
18.02.2025 року зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на супровідному листі, та за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями остання передана для розгляду судді Горбалінському В.В.
20.02.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження адміністративну справу №640/15934/20.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертон Плюс» залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду докази реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю «Овертон Плюс» електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
06.05.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Овертон Плюс» надало до суду докази реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю «Овертон Плюс» електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
09.05.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено розгляд адміністративної справи №640/15934/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертон Плюс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Замінено відповідача по справі, а саме: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
23.05.2025 року представником Головного управління ДПС у м. Києві подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичні перевірки магазинів, що належать суб'єкту господарювання ТОВ «Овертон Плюс», за результатами проведених перевірок складені акти фактичної перевірки, якими встановлені порушення, а саме: зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка (не видавались безпосередньо виробнику); ??роздрібна торгівля тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на полонові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів; ??зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку, а тому за результатами розгляду актів фактичної перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0003603201 від 19.05.2020 року, №0003613201 від 19.05.2020 року, №0003623201 від 19.05.2020 року, №0003663201 від 20.05.2020 року, №0003863201 від 02.06.2020 року, №0003873201 від 02.06.2020 року, №0003883201 від 02.06.2020 року.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, законів України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанов Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями», від 13 травня 1996 року № 493 «Про Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", від 31 березня 1999 року № 500 «Про впорядкування видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на право оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним, плодовим і виноградним, алкогольними напоями та тютюновими виробами», від 27 грудня 2010 року № 1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів», від 07 серпня 2001 року №940 «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та справляння акцизного збору», від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва»; Положення про Департамент контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів, затвердженого наказом ДФС від 01.07.2013 №224; наказу Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 24.07.2002 №218 «Про затвердження правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами» та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в Україні» проведено фактичну перевірку господарських одиниць - магазинів-кафе за адресами: м. Київ, Харківське шосе, буд.21/1, кв.182; м. Київ, вул. Кошиця, 9; м. Київ, проспект Бажана, 3-В; м. Київ, вул. Курнатовського, 15-Б; м. Київ, вул. Азербайджанська, 6; м. Київ, вул. Тростянецька, 2-Б, суб'єкта господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертон Плюс» (код ЄДРПОУ 37626329).
За результатами перевірки складено акти фактичної перевірки, а саме: від 12.03.2020 за №769/26-15-32-01/37626329; від 12.03.2020 за №770/26-15-32-01/37626329; від 11.03.2020 за №761/26-15-32-01/37626329; від 12.03.2020 за №771/26-15-32-01/37626329; від 12.03.2020 за №772/26-15-32-01/37626329.
Вказаними актами встановлені наступні порушення ТОВ «Овертон Плюс», а саме:
- зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка (не видавались безпосередньо виробнику);
- ??роздрібна торгівля тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на полонові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів; ??
- зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку.
На підставі актів фактичної перевірки, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: №0003603201 від 19.05.2020 року, №0003613201 від 19.05.2020 року, №0003623201 від 19.05.2020 року, №0003663201 від 20.05.2020 року, №0003863201 від 02.06.2020 року, №0003873201 від 02.06.2020 року, №0003883201 від 02.06.2020 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертон Плюс» (код за ЄДРПОУ 37626329) штрафних (фінансових) санкцій.
Отже, правомірність винесених Головним управлінням ДПС у м. Києві податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Щодо доводів представника позивача про протиправність призначення та проведення фактичної перевірки, суд зазначає про таке.
Відповідно до статей 75, 80 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, фактичні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пп.75.1.3 п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок та підстави проведення фактичної перевірки передбачені ст. 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Як встановлено судом зі змісту направлень на перевірку, фактична перевірка господарської діяльності позивача проводилась, зокрема, на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Однак, представник позивача у позові зазначає, що фактична перевірка зможе бути здійснена виключно з питань дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки; ??порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій; ??ведення касових операцій; наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів; ??дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Втім, суд не погоджується із такими доводами представника позивача, як підстави для визнання проведення фактичної перевірки незаконною та протиправною, оскільки, безпосередньо приписи п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України прямо визначають, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Таким чином, вищевказані доводи представника позивача про протиправність призначення та проведення фактичної перевірки є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо встановленого порушення про зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка (не видавались безпосередньо виробнику) та про зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку, суд зазначає про таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР).
Згідно з частиною четвертою статті 11 вказаного Закону, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів (підпункт 14.1.107).
Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку (підпункт 14.1.109).
До акцизних товарів належать, зокрема, спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (пункт 215.1 статті 515 ПК України).
Згідно з пунктом 226.1 статті 226 Податкового кодексу України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв. Кожна марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки. Виробники та імпортери тютюнових виробів ведуть облік та звітують про використання марок акцизного податку за видами марок (ТІ - "тютюн імпортний", ТВ - "тютюн вітчизняний") у кількісному виразі.
Відповідно до пунктів 226.3, 226.5, 226.6, 226.7 статті 226 ПК України, виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.
Відповідно до пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
Згідно пункту 2 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 27.12.2010 №1251 (далі Положення № 1251), зразки марок розробляються Мінфіном разом з ДПС, Мінекономіки, СБУ, МВС, Мін'юстом та затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1251 марки встановленого зразка виготовляються на замовлення ДПС державним підприємством, що належить до сфери управління Мінекономіки (далі - підприємство-виробник).
За приписами пункту 5 Положення № 1251 марка для алкогольних напоїв повинна містити двомірний штрих-код швидкого реагування (далі - QR-код) та лінійний штрих-код (далі - штрих-код).
На кожну марку наносяться такі реквізити:
слова «Україна», «МАРКА АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ», «ТЮТЮНОВІ ВИРОБИ» (для тютюнових виробів);
позначення виду марки, що складається із слів та літер «алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція)» - «АВ ЛГП», «алкоголь вітчизняний (виноробна продукція)» - «АВ ВП», «алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція)» - «АІ ЛГП», «алкоголь імпортний (виноробна продукція)» - «АІ ВП»…;
індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв) або двозначне та однозначне числа (рік і квартал, у якому вироблено марки для тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах) через скісну риску, сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв, кількість штук у пачці або упаковці (для сигарет, цигарок та сигарил);
реквізити покупця марки (зазначаються на марках для алкогольних напоїв): для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
QR-код та штрих-код (зазначаються на марках для алкогольних напоїв).
Штрих-код містить інформацію про серію та номер марки.
QR-код містить інформацію про серію та номер марки, реквізити покупця марки: для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають відмітку в паспорті), та посилання на веб-ресурс для перевірки марки.
QR-код також може містити інформацію про геш-послідовність.
Інформаційні набори даних для генерації QR-кодів та штрих-кодів, що наносяться на марку для алкогольних напоїв, генеруються ДПС та передаються підприємству-виробнику з використанням засобів захисту інформації у зведеній заявці-розрахунку.
Таким чином, кожна марка є індивідуальною.
Відповідно до пункту 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: створювати контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі і забезпечувати їх зберігання: на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) - протягом трьох років; на програмних реєстраторах розрахункових операцій у разі здійснення розрахункових операцій у режимі офлайн відповідно до цього Закону - до моменту передачі електронних розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків до фіскального сервера контролюючого органу.
Згідно з частиною другою статті 17 Закону № 481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000 гривень.
Пунктом 3 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790, визначено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.
Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що підставами для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання алкогольних напоїв, повинні додержуватись вимог абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», статті 226 ПК України та пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, щодо належного маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Виходячи з аналізу наведених норм, можна зробити висновок, що хоча маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку і здійснюється виробниками цієї продукції, втім, порушенням норм Закону №481 щодо правил торгівлі такими напоями є саме виробництво, зберігання, транспортування, реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку; немаркованими ж вважаються алкогольні напої, марковані з недотриманням приписів положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України або марковані марками акцизного податку, що не видавались безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.
Наведена позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 06.06.2019 року у справі №823/748/17, від 08.08.2019 року у справі №808/4653/14 та від 10.06.2020 року у справі №808/4108/16, яка є обов'язковою для застосування адміністративними судами у порядку, встановленому ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Із матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття відповідачем спірних рішень в частині накладення штрафних санкцій за порушення абз. 3, ч. 4 ст. 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» став висновок про зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, які марковані марками акцизного податку з явними ознаками підробки.
Представником позивача у позовній заяві зазначається, що алкогольні напої, які зазначені в Акті перевірки, придбано ним за умовами Договору поставки у постачальника на підставі видаткових накладних, з наявними наклеєними в установленому порядку марками акцизного податку встановленого зразка.
Склад правопорушення, за яке статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізацію алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Відповідно до абзацу 19 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» склад правопорушення утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Отже, склад правопорушення, за яке наведеною нормою передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Так, суд повторює, що порушенням Закону №481/95-ВР щодо правил торгівлі такими напоями є, в тому числі, й реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, а немаркованими вважаються алкогольні напої, марковані з недотриманням приписів положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, або марковані марками акцизного податку, що не видавались безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції, тобто реалізація немаркованих алкогольних напоїв утворює склад правопорушення, за яке на позивача накладено штрафні санкції.
Підсумовуючи, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000 гривень.
Отже, склад правопорушення, за яке наведеною нормою передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
За приписами підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Згідно з підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
За правилами пункту 226.1 статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів (пункт 226.2 статті 226 ПК України).
Згідно з пунктом 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 27.12.2010 №1251, маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Згідно з пунктом 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
Таким чином, алкогольні напої, марковані з відхиленнями від вимог Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 №1251, вважаються немаркованими.
Щодо встановленого порушення про роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, суд зазначає про таке.
Відповідно до приписів п.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Підпунктом 14.1.106 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що максимальні роздрібні ціни - ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни. Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються для тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Аналогічні положення містить і Закон №481/95-ВР, статтею 11-1 якого передбачено, що встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби, тютюн, промислові замінники тютюну наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.
Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.
Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати.
Нанесення максимальної роздрібної ціни та дати виготовлення на упаковку тютюнових виробів, призначених для вивезення (експортування) за межі митної території України, здійснюється згідно з умовами відповідної угоди на експорт.
Згідно з підпунктом 14.1.252 пункту 14.1 статті 14 ПК України тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання.
Відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК України тютюнові вироби відносяться до підакцизних товарів. Перелік підакцизних товарів, які описано та класифіковано згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), та ставки акцизного податку, за якими обчислюється акцизний податок з таких товарів, встановлено пунктом 215.3.2 статті 215 ПК України.
Згідно з пунктом 221.1 статті 221 ПК України обчислення сум акцизного податку з тютюнових виробів здійснюється одночасно за адвалорними та специфічними ставками.
Підпунктом 214.1.1 пункту 214.1 статті 214 ПК України визначено, що у разі обчислення акцизного податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість реалізованого товару, виробленого на митній території України /ввезеного на митну територію України товару, за встановленими виробником/імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), з урахуванням податку на додану вартість та акцизного податку.
При цьому згідно з пунктом 221.3 статті 221 ПК України за наявності у місці торгівлі тютюновими виробами таких виробів одного найменування, на пачках, коробках та сувенірних коробках яких зазначені різні МРЦ, продаж таких тютюнових виробів здійснюється за цінами, не вищими ніж ті, що зазначені на відповідних пачках, коробках та сувенірних коробках, збільшеними на суму акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну.
Підпунктом 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 ПК України встановлено, зокрема, що для тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, реалізованих відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.
Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України об'єктами оподаткування є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (крім тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах).
Таким чином, у роздрібній мережі продаж сигарет (з фільтром, без фільтру) здійснюється за цінами, не вищими за МРЦ, збільшеними на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Тобто до вартості пачки сигарет (з урахуванням податку на додану вартість та акцизного податку (крім акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів)), не вищої за МРЦ (100 відсотків), додається акцизний податок з роздрібної торгівлі підакцизними товарами - 5 відсотків вказаної вартості. Вартість пачки сигарет, вище якої не дозволено її реалізацію, можна отримати помноживши МРЦ (вказану на пачці) на 1,05.
Продаж інших тютюнових виробів у роздрібній мережі здійснюється за цінами, рівень яких визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням податку на додану вартість та акцизного податку (крім акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що становить 5 відсотків вказаної вартості.
Згідно з п.221.3 ст.221 ПК України за наявності у місці торгівлі тютюновими виробами таких виробів одного найменування, на пачках, коробках та сувенірних коробках яких зазначені різні максимальні роздрібні ціни, продаж таких тютюнових виробів здійснюється за цінами, не вищими ніж ті, що зазначені на відповідних пачках, коробках та сувенірних коробках, збільшеними на суму акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну.
Частиною 1 статті 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абз.15 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі тютюновими виробами, тютюном, промисловими замінниками тютюну, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на такі товари (продукцію), встановлених виробниками/імпортерами таких тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, збільшеними на суми акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами (продукцією), - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, але не менше 10000 гривень.
Під час перевірки контролюючим органом встановлено факт порушення позивачем вимог ст.11-1 Закону №481/95-ВР через реалізацію пачки сигарет «Winston Xspress ion Purple» за ціною 48,00 грн., в той час, як максимальна роздрібна ціна, зазначена на пачці, складає 44,76 48 грн. за пачку, а ціна з урахуванням 5% місцевого акцизного податку становить 47,00 грн., тобто максимальна роздрібна ціна однієї пачки дорівнює 47,00грн.; «Winston Xspress ion Shiny» за ціною 45,00 грн., в той час, максимальна роздрібна ціна однієї пачки, з урахуванням 5% місцевого акцизного податку становить 44,00 грн.; «kent feel aroma» за ціною 50,00 грн., в той час, максимальна роздрібна ціна однієї пачки, з урахуванням 5% місцевого акцизного податку становить 49,00 грн., у зв'язку із чим встановлено роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником або імпортером таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торгівельну мережу тютюнових виробів.
Вказаний факт підтверджений фіскальними чеками та фактично не заперечується самим позивачем.
Отже, позивач здійснив реалізацію відповідних пачок цигарок з порушенням вимог ст.11-1 Закону №481/95-ВР.
Суд зазначає, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.
У відповідності до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з вимогами ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем надано належні докази на підтвердження законності спірних податкових-повідомлень рішень.
Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення №0003603201 від 19.05.2020 року, №0003613201 від 19.05.2020 року, №0003623201 від 19.05.2020 року, №0003663201 від 20.05.2020 року, №0003863201 від 02.06.2020 року, №0003873201 від 02.06.2020 року та №0003883201 від 02.06.2020 року є правомірними та обґрунтованими.
Згідно до ст. 139 КАС України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 77, 78, 139, 205, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертон Плюс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський