Справа № 521/11764/25
Номер провадження:1-кс/521/2544/25
09 липня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса клопотання прокурора Малиновської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №42025163020000065 від 07.07.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 КК України,
Прокурор Малиновської окружної прокуратури м.Одеси звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до ЄРДР за №42025163020000065 від 07.07.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 29.11.2023 рішенням Одеської міської ради №1674-VIІI ТОВ «Екател авто» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,1000 га, за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 4-Б, вид цільового призначення - для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови.
На виконання вказаного рішення, ТОВ «Екател авто» замовлено та розроблено проектну документацію із землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки, на підставі якого 14.11.2024 до Державного земельного кадастру внесені відомості про реєстрацію земельної ділянки кадастровим номером 5110137300:51:010:0005, площею 1.0148 га, цільовим призначенням - Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови.
Далі, на XLI сесії Одеської міської ради VIII скликання 02.07.2025 прийнято рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,0148 га, за адресою: м.Одеса, вул.Краснова, 4-Б та надання її в оренду ТОВ «Екател авто» (засідання доступно за посиланням - https://www.youtube.com/watch?v=4yHg0umjUxU).
Одночасно, встановлено, що об'єкт нерухомого майна - автостоянка за адресою: м.Одеса, вул.Краснова, 4-Б розташована на території об'єкта археологічної спадщини - пам'ятки археології Курганної групи (Курганного могильника доби бронзи в Артилерійському парку, 2000 років до нашої ери),.
Курганний могильник доби бронзи в Артилерійському парку вперше був відмічений на гравірованому «Плані міста Одеси» від 1854 року та являв собою 6 курганів, що розташовані ланцюгом по території майбутніх Другого єврейського кладовища та створеного на його місці Артилерійського парку. На теперішній час існують 2 кургани, що розташовані на захід від вулиці Краснова та частково охоплює проїжджу частину вул. Краснова, територію РЕМ «Центральний» по вул. Краснова, 2/1 та територію Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області, розташованого по вул. Люстдорфська дорога, 7.
Рішенням Виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів «Про взяття під державну охорону знов споруджених та знов знайдених пам'яток археології, історії та мистецтва у м. Одесі та районам міста» від 25.12.1984 № 652 Курганна група (Курганний могильник доби бронзи в Артилерійському парку) взято під державну охорону, останній затверджено у статусі пам'ятки археології місцевого значення та занесено до Переліку пам'яток археології за державною формою обліку пам'яток археології, історії та мистецтва № 6.
Територія пам'ятки археології місцевого значення Курганної групи (Курганного могильника доби бронзи в Артилерійському парку) та зона охорони археологічного культурного шару «Курганний могильник доби бронзи» визначені науково-проектною документацією «Одеса. Історико-архітектурний опорний план. Проект зон охорони», розробленою Науково-дослідним інститутом пам'яткоохоронних досліджень та Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» і затвердженого Наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 №728/0/16-08.
З огляду на те, що пам'ятка археології, а саме Курганної групи (Курганного могильника доби бронзи в Артилерійському парку) взято під державну охорону на підставі рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 25.12.1984 №652 із затвердженням її у переліку пам'яток місцевого значення за державною формою обліку пам'яток археології, історії та мистецтва №6, Курганна група (Курганного могильника доби бронзи в Артилерійському парку) була і є пам'яткою культурної спадщини (пам'яткою археології), відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законами України «Про охорону культурної спадщини» та «Про охорону археологічної спадщини», постановами Кабінету Міністрів України та рішеннями органів місцевої влади і самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до ст. 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Згідно ст.54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Статтею 122 ЗК України визначено повноваження обласних та районних адміністрацій щодо розпорядження землями державної власності. Зокрема зазначено, що до повноважень обласних державних адміністрацій належить розпорядження земельними ділянками державної власності, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Згідно з пунктами 1, 6, 12 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; призначення відповідних охоронних заходів щодо пам'яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт.
Для здійснення вказаних функцій в Одеській обласній державній адміністрації функціонує Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини.
Відповідно до положення про Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини, затвердженого розпорядженням виконуючого обов'язки голови обласної державної адміністрації від 27.05.2019 № 647/А-2019, Департамент є структурним підрозділом Одеської обласної державної адміністрації та (1) реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини; (2) сприяє збереженню культурної спадщини; (3) здійснює контроль за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; (4) забезпечує встановлення режимів використання пам'яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони; (5) погоджує проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України; (6) погоджує відчуження або передачу пам'яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 «Про утворення військових адміністрацій» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Одеська обласна державна адміністрація припинила свої повноваження, які з 24.02.2022 та протягом дії воєнного стану, та 30 днів після його припинення чи скасування, здійснюються Одеської обласної військової адміністрації.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені законом строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.
Статтею 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про критичну інфраструктуру», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Таким чином, Одеська обласна військова адміністрація є органом, уповноваженим державою виконувати функції розпорядження земельними ділянками державної власності в межах повноважень.
Одночасно, Одеській міській раді, відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до вказаних вище положень Одеська міська рада від імені територіальної громади міста Одеси є розпоряджається землею комунальної форми власності, в межах міста, та правом розпорядження земельними ділянками історико-культурного призначення державної форми власності на яких розташовані пам'ятка археології не наділено.
Таким чином, наявні підстави вважати, що службові особи Одеської міської ради зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб, всупереч інтересам служби, які полягають у дотримані правового режиму користування землею та забезпеченні права власності українського народу на землю та археологічну пам'ятку, розташовану на ній, незаконно передали земельну ділянку державної форми власності в користування третім особам, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам держави, в особі Одеської обласної військової адміністрації, яка є органом, уповноваженим державою реалізовувати державну політику у сфері охорони культурної спадщини та розпорядження земельними ділянками державної власності.
Постановою слідчого від 08.07.2025 року земельну ділянку кадастровим номером 5110137300:51:010:0005, площею 1.0148, розташовану за адресою: м.Одеса, вул.Краснова, 4Б визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Підставою для накладення арешту на майно, відповідно до ч.2 ст.170 КПК України є збереження речових доказів.
Враховуючи критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності, вбачається за доцільне накласти арешт на земельну ділянку кадастровим номером 5110137300:51:010:0005, площею 1.0148, розташовану за адресою: м.Одеса, вул.Краснова, 4Б шляхом обмеження відчуження, користування та розпорядження, а саме: заборонити відчуження та розпорядження, поділ та зміну цільового призначення земельної ділянки, заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії або вносити будь - які відомості щодо відповідного об'єкту нерухомого майна, зокрема щодо його поділу, розмежування, зміни цільового призначення, із забороною будь-яким особам проведення будь-яких підготовчих/будівельних робіт, а також земельних робіт та археологічних досліджень.
Прокурор ОСОБА_3 надав до суду заяву, відповідно до змісту якої просив здійснити розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримав в повному обсязі. Крім того, просив розгляд клопотання здійснити без повідомлення власника майна та володільця майна з метою забезпечення арешту майна та його збереження.
На підставі ч.2 ст.172 КПК України клопотання розглядається судом без повідомлення власника та володільця майна з метою забезпечення арешту майна та його збереження.
Дослідивши матеріали справи, суть клопотання, враховуючи думки сторін, суд приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст.170 КПК України, у випадку передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, тобто з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
На підставі викладеного та враховуючи, що прокурор своєчасно звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна та не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку з чим, слідчий суддя, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора з метою збереження майна .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора- задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку кадастровим номером 5110137300:51:010:0005, площею 1.0148, розташовану за адресою: м.Одеса, вул.Краснова, 4Б шляхом обмеження відчуження, користування та розпорядження, а саме: заборонити відчуження та розпорядження, поділ та зміну цільового призначення земельної ділянки, заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії або вносити будь - які відомості щодо відповідного об'єкту нерухомого майна, зокрема щодо його поділу, розмежування, зміни цільового призначення, із забороною будь-яким особам проведення будь-яких підготовчих/будівельних робіт, а також земельних робіт та археологічних досліджень.
Заборонити відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном до прийняття рішення по кримінальному провадженню.
Виконання ухвали про арешт майна негайно доручити прокурору.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1