Справа № 594/387/25
04 липня 2025 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого Зушман Г.І.
з участю секретаря Шимків Н.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Борщеві, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №135079 від 27.03.2024 в розмірі 7071,78 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6470,70 грн, заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом в розмірі 1,08 грн та 600,00 грн комісії за кредитним договором. В обґрунтування позову посилається на те, що 27.03.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Креді Плюс» та відповідачкою було укладено кредитний договір №135079 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. За умовами кредитного договору, відповідачка отримала кредит у розмірі 12942,00 грн. за вирахуванням суми комісії, сплаченої за надання кредиту. Однак всупереч умов кредитного договору відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість у розмірі 7071,78 гривень. 10.10.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Креді Плюс» та позивач уклали договір факторингу №10102024 відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідачки за спірним кредитним договором.
Ухвалою судді від 31.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та запропоновано відповідачці подати відзив на позовну заяву.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася повторно, викликалася шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, однак, судова повістка повернута без вручення з відміткою про відсутність відповідачки за зазначеною адресою, що, у відповідності до п.4) ч.8 ст.128 ЦПК України є належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи. Відзиву на позовну заяву відповідачка не подавала.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідачки, проти чого позивач не заперечував.
Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.
Між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачкою ОСОБА_1 27.03.2024 укладено договір про споживчий кредит №135079 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Договір складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, які містять персональні умови кредитування Позичальника та загальної для всіх клієнтів Кредитодавця, публічної частини про споживчий кредит (далі-публічна частина), що розміщена на веб-сайті Кредитодавця.
Відповідно до умов договору кредитодавець зобов'язався надати відповідачці кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі.
Договір про споживчий кредит підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 139529d1, час 27.03.2024 15:58:04.
Відповідними пунктами договору про споживчий кредит передбачено наступні умови.
2.2.1. Сума (загальний розмір) кредиту становить 12942.00 грн. і надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 10997.55 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №127970 від 13.01.2024 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 3.15 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 1941.30 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
2.3 Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних . Тип процентної ставки- фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту
Позичальником протягом строку кредитування, зазначеного в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графікомплатежів. Розмір процентної ставки незмінний.
2.4. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.
2.5. Комісія за надання кредиту складає 1 941,30 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
2.6. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 184 днів з 27.03.2024 (дата надання кредиту) по 27.09.2024.
2.6.1. Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на місяць. Конкретні дати вказані в графіку платежів.
2.7. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 1951.08 грн.
2.8. Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 76,35% річних.
10.10.2024 між ТзОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТзОВ «ФК «ЕЙС» був укладений договір факторингу № 10102024 за умовами якого ТзОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до відповідачки за кредитними договором № 135079 від 27.03.2024.
Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 7071,78 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6470,70 грн, заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом в розмірі 1,08 грн та 600,00 грн комісії за кредитним договором.
Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку за період 10.10.2024 - 05.03.2025.
Позивач як на підставу заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідачки на його користь заборгованість в розмірі 7071,78 гривень, у зв'язку із порушенням зобов'язання за кредитним договором № 135079 від 27.03.2024.
Суд частково погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною 2статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Зі змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
З огляду на викладене,суд вважає,що позивач підтвердив своє право вимоги за Кредитним договором за кредитними договором № 135079 від 27.03.2024 відповідно до договору факторингу від 10.10.2024 укладеного між ТзОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТзОВ «ФК «ЕЙС» № 10102024.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Так, матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» правонаступником якого є ТОВ «ФК«ЕЙС» свої зобов'язання за Кредитним договором № 135079 від 27.03.2024 виконав у повному обсязі.
Разом з тим, відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання своєчасно та в порядку, передбаченому Кредитним договором № 135079 від 27.03.2024 належним чином не виконала та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку позивача становить 7071,78 гривень, і складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6470,70 грн, заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом в розмірі 1,08 грн та 600,00 грн комісії за кредитним договором.
Суд погоджується з розміром заборгованості в частині тіла кредиту та відсотків.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки комісії в сумі 600 грн суд зазначає таке.
За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Так, 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положеньЗакону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч. 2ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже,Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Однак,Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічні за змістом спірних правовідносин правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та у постанові ОП КЦС ВС від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом установлено, що в п. 2.4. договору про споживчий кредит № 135079 від 27.03.2024 передбачений знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту, який складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може змінено.
Тобто банком фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Однак, розмір комісії за обслуговування кредитом, який визначено в договорі про споживчий кредит № 135079 від 27.03.2024, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.
Тобто, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Поряд з цим, у позовній заяві та розрахунку суми несплачених комісій за користування кредитними коштами, нарахованих відповідно до умов договору про споживчий кредит, загальна сума несплачених комісій становить 600 грн.
Отже, указані умови кредитного договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи те, що відповідачці встановлено комісію за управління та обслуговування кредиту, хоча такі послуги за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення п. 2.4. договору є нікчемними, тобто недійсними в силу закону, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 2.5. договору комісія за надання кредиту складає 1941,30 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит № 135079 від 27.03.2024 у загальній сумі 6471 грн 78 коп, з яких: 6470,70 грн - заборгованості за кредитом та 1,08 грн - заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 442, 40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн.
Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі. Проте, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає за можливе стягнути 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог..
Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 223, 247 ч. 2, 258, 259, 263-265, 280, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс" (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м.Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005) заборгованість за кредитним договором №135079 від 27.03.2024 в сумі 6471 ( шість тисяч чотириста сімдесят одна) грн 78 коп, з яких: 6470,70 грн - заборгованості за кредитом та 1,08 грн - заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс" понесені судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволених вимог у сумі 2216,87 грн. та 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідачкою може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 09 липня 2025 року.
Головуючий : Г.Зушман