Справа №463/2768/25
Провадження №3/463/667/25
08 липня 2025 року Суддя Личаківського районного суду м. Львова Нор Н..В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Львівського районного управління поліції №1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 .
за ч. 1 ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №689672 від 27.02.2025 вбачається, що 27.02.2025 о 16:05 хв. з торгового центру магазину «Близенько», що за адресою м. Львів, вул. Личаківська, 24 громадянин ОСОБА_1 викрав товар на суму двісті п'ятдесят п'ять (255 грн) без ПДВ , а саме лосось, шпроти, пиво, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 51 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не з'явився, був належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомив.
Зважаючи на сповіщення ОСОБА_1 про розгляд адміністративних матеріалів, судом вирішено провести розгляд справи у його відсутності, що не суперечить правовим приписам ч.2 ст. 268 КУпАП.
До вказаних висновків суд дійшов з таких підстав.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , суд враховує, що останній був добре обізнаний з фактом складення на нього протоколів про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51КУпАП. Слід звернути увагу на той факт, що останній не заявляв жодних клопотань до суду про витребування доказів, виклик свідків і не висловлював своїх міркувань щодо законності складення на нього протоколу. Під час складення протоколу, повідомив адресу місця свого проживання, власноручно поставив підписи в протоколах про адміністративні правопорушення. Також йому було повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Личаківському районному суді м. Львова.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності ОСОБА_1 та в межах тих доказів, які містяться в матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП доведена, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет» прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 гривень.
За змістом ч.1 ст. 51 КУпАП відповідальність особи наступає у випадку дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Таким чином максимальна сума відповідальність особи наступає у випадку дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 757,00 грн.
З довідки доданої до матеріалів адміністративної справи вбачається, що вартість викраденого, ОСОБА_1 , товару становить 255,00 грн. без ПДВ.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Вина ОСОБА_1 у вказаному правопорушенні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №689672 від 27.02.2025 р., заявою про вчинення правопорушення, довідкою про вартість товару, поясненням ОСОБА_1 .
Оцінивши всі фактичні обставини, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП - дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
При накладенні стягнення відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, як з особи, на яку накладено стягнення.
Керуючись ст.ст. 33,124, 268, 283, 284 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, та застосовувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 603 грн 60 коп.
На дану постанову протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.
Суддя Нор Н.В.