01 липня 2025 року
м. Харків.
справа № 626/4465/24
провадження № 22-ц/818/2144/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні ОСОБА_2 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 02 січня 2025 року у складі судді Дудченка В.О.,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися ближче ніж на 50 метрів до нинішнього фактичного місця проживання та місця частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці йому невідомому, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
В обґрунтування заяви зазначено, що вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 18.12.2024 року серія І-ВЛ №237573 та спільно мешкали і були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . На даний момент вона проживає у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 . У якому зареєстрована та проживає її дочка ОСОБА_3 . 09.12.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 вчинив щодо неї домашнє насильство фізичного та психологічнго характеру та відповідно до постанови Красноградського районного суду Харківської області від 17.12.2024 року по справі № 626/4293/24 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, копія постанови додається до заяви. Відповідно до висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи від 10.12.2024 року №40-КР/24 Красноградського відділення ДСУ «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» встановлено, що ОСОБА_1 має синці та садна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що могли утворитися в строк та спосіб, на які вказує освідчувана. Зазначені дії ОСОБА_2 та загроза їх повторення змусили її звернутися за допомогою до КЗ «Центр соціальних служб» Наталинської сільської ради Берестинського району Харківської області. За наслідками оцінювання вказаних обставин складено акт оцінки потреб сім'ї особи та висновок оцінки потреб сім'ї КЗ «Центр соціальних служб» від 12.12.2024 року № 159 відповідно до якого встановлено, що емоційний стан постраждалої особи не задовільний, має страх та тривожність. З метою уникнення продовження та повторного вчинення насильства щодо неї, забезпечення безпеки власного життя, фізичного та психічного здоров'я, вона вимушена проживати разом з своєю дочкою ОСОБА_3 . На даний момент ОСОБА_2 продовжує переслідувати її та погрожувати фізичною розправою. Дії ОСОБА_2 негативно впливають на її психологічний стан, викликають тривогу та страх за майбутнє. Враховуючи попередню поведінку ОСОБА_2 , побоюючись за власну безпеку, з метою уникнення продовження та повторного вчинення насильств, забезпечення безпеки власного фізичного та психічного здоров'я, заявниця вимушена звернутись до суду стосовно видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 02 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 (шість) місяців.
Встановлено наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на нього наступні обов'язки:
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися ближче ніж на 50 метрів до нинішнього фактичного місця проживання та місця частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці йому невідомому, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
Рішення суду мотивовано тим, що заявник надала суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо своєї колишньої дружини - заявника ОСОБА_1 , а тому заяву слід задовольнити
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд рішення змінити, зменшивши строк дії обмежувального припису з 6 до 1 місяця. Зазначає, що підстав обирати максимальний строк для обмежувального припису не має. Також, справу розглянуто без його належного повідомлення про час та місце судового розгляду.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Порядок виклику та вручення судових повісток визначено статтями 128, 130 ЦПК України.
Частиною 2 статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Згідно з частиною 5 вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу.
Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №296/9824/19 (провадження №61-13685св20).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_2 та/або його представник не були належним чином повідомлені про розгляд справи призначений на 02.01.2025 на 09:00.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128, 130 ЦПК України.
Таким чином, суд першої інстанції порушив право заінтересованої особи знати про час і місце судового засідання, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Таким чином, судова колегія доходить висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 18.12.2024 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_1 № 60.
09.12.2024 року за місцем проживання заявниці, ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство, що підтверджується постановою Красноградського районного суду Харківської області від 17.12.2024 року по справі № 626/4293/24, якою визнано винним останнього у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи від 10.12.2024 року №40-КР/24 Красноградського відділення ДСУ «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» встановлено, що ОСОБА_1 має синці та садна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що могли утворитися в строк та спосіб, на які вказує освідувана.
ОСОБА_1 звернулася за допомогою до КЗ «Центр соціальних служб» Наталинської сільської ради Берестинського району Харківської області. За наслідками оцінювання вказаних обставин КЗ «Центр соціальних служб» Наталинської сільської ради Берестинського району Харківської області складено акт оцінки потреб сім'ї особи та висновок оцінки потреб сім'ї від 12.12.2024 року № 159 відповідно до якого встановлено, що емоційний стан постраждалої особи не задовільний, має страх та тривожність.
Враховуючи попередню поведінку ОСОБА_2 , побоюючись за власну безпеку, з метою уникнення продовження та повторного вчинення насильств, забезпечення безпеки власного фізичного та психічного здоров'я, ОСОБА_1 звернулась до суду стосовно видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .
Питання видачі обмежувального припису регулюється Цивільним процесуальним Кодексом України та Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству».
Відповідно до ст.350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
Пунктом 1 ч.1 ст. 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису (ч.1 ст.350-3 ЦПК України).
Згідно з п.п.3, 14, 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 24 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За приписами п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: постраждала особа або її представник.
Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Частиною 3 статті 26 цього Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Нормами статті 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
При цьому враховуючи усі надані заявником докази, з огляду на встановлені судом обставини, судова колегія доходить висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо своєї колишньої дружини - заявника ОСОБА_1 , а тому заяву слід задовольнити та видати обмежувальний припис шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов'язків, зокрема, встановлених п. 1, 4, 5, 6, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Втручання суду у захищене гарантіями ст. 8 ЄКПЛ право на приватність у даному випадку відбулося відповідно до закону, з легітимною метою та є пропорційним.
Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .
Оскільки заява ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 задоволена, підстави для перерозподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.ст. 259, 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 02 січня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнити.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 (шість) місяців.
Встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на нього наступні обов'язки:
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися ближче ніж на 50 метрів до нинішнього фактичного місця проживання та місця частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці йому невідомому, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 09 липня 2025 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді -
Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина