Справа № 636/6562/24 Провадження № 2/636/1138/25
Дата
26 червня 2025 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Карімова І.В.,
за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину житлового будинку та на частину земельної ділянки,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 в особі свого представника по довіреності ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права власності на частину житлового будинку та на частину земельної ділянки. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 08.08.2008 року по 18.12.2023 року. За час шлюбу, за спільні кошти подружжя був побудований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6321655500:00:000:0432, яка була приватизована в 2013 році відповідачем та право власності на яку зареєстровано за останнім. Спірні будинок та земельна ділянка знаходяться в їх спільному розпорядженні. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , відповідно до ст.ст. 60,61, 69, 70 СК України просить суд здійснити поділ спільного майна подружжя шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинкута 1/2 частину земельної ділянки за вказаною адресою. Також в позовній заяві ОСОБА_1 просить розглянути справу за її відсутності та задовольнити її позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився повторно, про час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України, причини своєї неявки не повідомив, відповідь на позовну заяву не надав. Відповідно до вимог ч.4 ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.
У зв'язку з відсутністю учасників справи суд вважає можливим розглянути справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст.ст. 247, 280 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 08.08.2008 року по 18.12.2023 року, мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначене підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 08.08.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис 86, та копією заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 18.12.2023 року, яке набрало законної сили.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 189454363216, номер відомостей про речове право 3008978 від 23.10.2013 року земельна ділянка кадастровий номер 6321655500:00:000:0432, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) знаходиться в приватній власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_2 , виданого 23.10.2013 року реєстраційною службою Вовчанського районного управління юстиції Харківської області.
Як зазначено в листі начальника Вовчанської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області від 02.06.2025 за № 647 у зв'язку з втратою через окупацію архівних матеріалів, зважаючи на нестабільну без пекову ситуацію, зумовлену постійними обстрілами територіальної громади російськими окупаційними військами, Вовчанська міська військова адміністрація (Вовчанська міська рада) через неможливість вільного доступу до відповідних матеріалів не може надати на запит суду копію відповідного рішення органу місцевого самоврядування щодо приватизації зазначеної земельної ділянки.
Згідно інформаційної довідки № 177922002 від 19.08.2019 11:47601 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта житловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1857957063216) загальною площею 101,2 кв.м, житлова площа 41,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_3 , підстава реєстрації права власності- Декларація про готовність об'єкту серія та номер ХК 181191371282, виданої 17.05.2019 Департаментом ДАБІ у Харківській області.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таку ж норму містить стаття 368 ЦК України.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно зі статтею 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, а також земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Отже, норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов'язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц.
Судом встановлено, що спірний будинок зведений в період шлюбу сторін, які проживають та користуються ним.
Оцінивши надані докази та встановивши, що відповідачем ОСОБА_3 не спростована презумпція спільності майна подружжя на спірний будинок, суд вважає, що спірний будинок є спільним майном колишнього подружжя та підлягає поділу шляхом визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину будинку.
Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 691/1240/18 (провадження № 61-4680св23) згідно з усталеною судовою практикою щодо застосування частини п'ятої статті 71, статті 365 ЦК України суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, якщо один із подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 СК України дій. Верховний Суд звертає увагу, що визнання права на половину частини спірного майна (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України, а тому суд може визнати право на частку у спільному майні подружжя за вказаних вище умов.
Щодо поділу земельної ділянки між сторонами суд зазначає наступне.
Як посилається у своїй позовній заяві позивачка ОСОБА_1 та встановлено судом на підставі наданих доказів, ОСОБА_3 в порядку безоплатної приватизації отримана у власність спірна присадибна земельна ділянка площею, 0, 15 га, кадастровий номер 6321655500:00:000:0432, на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_2 , виданого 23.10.2013 року реєстраційною службою Вовчанського районного управління юстиції Харківської області.
Відповідно до Закону України від 11 січня 2011 року № 2913 «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» статтю 61 СК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
Зазначена норма набула чинності з 08 лютого 2011 року, однак була виключена на підставі Закону України від 17 травня 2012 року № 4766 «Про внесення змін до СК України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності 12 червня 2012 року.
Отже, з урахуванням наведених змін до СК України, правовий режим приватизованого державного земельного фонду змінювався.
При цьому лише в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із державного земельного фонду, у тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності дружини або чоловіка, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 626/4/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 442/6318/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 158/1378/20-ц, від 31 січня 2023 року у справі № 587/2739/20.
Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
За змістом статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності іншої особи, відбувається одночасний перехід права власності на земельну ділянку.
Системний аналіз змісту статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року в справі № 689/26/17 дійшла висновку, що «при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, необхідно враховувати те, що норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства».
У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 686/9580/16 зроблено висновок, що земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Враховуючи наведені норми матеріального права, суд вважає, що хоча спірна земельна ділянка і набута у власність відповідачем ОСОБА_3 в порядку безоплатної приватизації, однак оскільки на ній знаходиться будинок, який є спільною власністю подружжя та який підлягає поділу, то до позивачки ОСОБА_1 переходить право власності на земельну ділянку у розмірі частки права власності спільного будинку (1/2 частка) відповідно до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
У зв'язку із вищенаведеним, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 211, 223, 247, 258 - 259, 263 - 265, 280, 354 ЦПК України, суд
ПозовОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності: на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 101,2 кв.м, житловою площею 41,5 кв.м, з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .; на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 6321655500:00:000:0432, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачка:ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 04 липня 2025 року.
Суддя І.В. Карімов