1Справа № 335/6198/25 2-з/335/31/2025
03 липня 2025 року м.Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Воробйов А.В., розглянувши заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовом заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Редьки Миколи Валерійовича в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна ,
01.07.2025 року заявник звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: громадську будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2223755223221, номер відомостей про речове право 40210162, та належить на праві власності ОСОБА_1 .
Заява мотивована тим, що заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, у розмірі 2 097 131 грн 65 коп.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 07.07.2022 за № НВ-9900950002022, земельна ділянка площею 2,3018 га, кадастровий номер: 2310100000:05:018:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виходячи зі змісту положень ст. 791 Земельного кодексу України сформована за проєктом землеустрою 05.01.2021 та зареєстрована у Державному земельному кадастрі вже 11.01.2021.
За результатами вивчення інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що право власності та/або користування вказаною земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:018:0030 за жодною особою до теперішнього часу не зареєстроване.
Разом із цим, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано громадську будівлю, загальна площа: 5 294 кв.м, яка на підставі договору купівлі-продажу від 21.01.2021 № 46 належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Пунктами 1.1 та 1.2 розділу 1 Договору купівлі-продажу від 21.01.2021 за № 46 передбачено, що громадська будівля, загальна площа: 5 294 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться на земельній ділянці площею 2,3018 га з кадастровим номером 2310100000:05:018:0030.
На зазначеній вище земельній ділянці розташовано: громадська будівля літера А-3; надбудова літ. надб; тераса літ. а; прибудова літ. а1; тераса літ. а2; підвал під А-3 літ. пд.; замощення літ. І; замощення літ. ІІ.
Таким чином, ОСОБА_1 , у період з 22.01.2021 до теперішнього часу продовжує користуватися земельною ділянкою площею 2,3018 га, кадастровий номер 2310100000:05:018:0030 без правовстановлюючих документів, що прямо підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
При цьому, як вбачається з відповіді Головного управління ДПС України у Запорізькій області від 26.07.2024 за № 8863/5/08-01-24-10, за відомостями з інформаційної бази Головного управління ДПС України у Запорізькій області ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) не є платником плати за землю, не звітує та не сплачує земельний податок та орендну плату за землю фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_1 .
Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:018:0030 складає 19 206 219 грн 20 коп., що підтверджується витягом від 06.11.2023 за № НВ-2300093662023.
Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації, документів та рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 вказаною вище земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:018:0030 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 22.01.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2023 по 31.05.2024.
Із вказаного розрахунку вбачається, що загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), з 22.01.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2023 по 31.05.2024 становить: 2 097 131 грн 65 коп.
Враховуючи, що ОСОБА_1 до теперішнього часу користується вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати за період з 22.01.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2023 по 31.05.2024 у розмірі 2 097 131 грн 65 коп.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, прокурор зазначає, що до постановлення рішення у справі відповідачем може бути вчинені дії, спрямовані на передачу майна в іпотеку пов'язаними особам, або взагалі його відчуження, що у подальшому унеможливить виконання судового рішення, і в свою чергу призведе до порушення принципу обов'язковості судових рішень, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та п.9 ч.2 ст.129 Конституції України у випадку задоволення позовних вимог прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню в зв'язку з наступним.
23.06.2025 року заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Редька М.В. в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.
Ухвалою судді від 01.07.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Редьки Миколи Валерійовича в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження.
01.07.2025 року надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: громадську будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2223755223221, номер відомостей про речове право 40210162, та належить на праві власності ОСОБА_1 .
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії (п.п. 1,2 частини першої статті 150 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.
При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Разом з тим, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Згідно із роз'ясненнями, що містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
З наведеного вбачається, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому, заявник не зобов'язаний подавати суду докази.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення ст.ст. 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих передчасних дій із боку відповідача, з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.06.2022 року у справі № 908/2382/21, в якій колегія відступила від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 року у справі № 904/3459/19 та від 28.05.2021 року у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), та зазначила, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
Згідно із приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на об'єкти нерухомого майна та їх обтяження підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В силу зазначеного та для запобігання неспівмірності, суд вважає за необхідне прийняти заходи забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_1 в межах ціни позову, тобто ці заходи будуть мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та не зумовлять фактичного вирішення спору по суті. Разом з тим, зазначені заходи не порушують будь-яких прав третіх осіб, та рівно й відповідача.
Судом також враховано, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично залишається у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Також обраний вид забезпечення позову не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.
Відповідно ч.ч. 7, 8 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
З врахуванням приписів ст. 154 ЦПК України, підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що ефективним заходом забезпечення позову заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради при існуванні спірних правовідносин є накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах заявленої до стягнення суми.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 153,157, 260 ЦПК України,
Заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовом заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Редьки Миколи Валерійовича в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на нерухоме майно: громадську будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2223755223221, номер відомостей про речове право 40210162, та належить на праві власності ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в межах заявлених вимог в сумі 2 097 131 гривень 65 копійок.
Застосувати вказаний захід забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Реквізити сторін:
Позивач - Запорізька міська рада, ЄДРПОУ 04053915, місце знаходження: пр.Соборний,206, м.Запоріжжя, 69105.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: А.В.Воробйов