Дата документу 09.07.2025
Справа № 334/3605/25
Провадження № 2-а/334/60/25
09 липня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Турбіної Т.Ф., за участю секретаря судового засідання Шерештан О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжя в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
05.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позову зазначено, що 15 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 1950 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що 15.04.2025 під час проведення співробітниками органів Національної поліції України перевірки осіб чоловічої статті віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, виявлена відсутність у громадянина ОСОБА_1 військово-облікового документа, встановленого чинними нормативно-правовими актами України зразка. Своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.6 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 25 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
З постановою позивач не згоден, оскільки доказів його вини матеріали справи не містять. Під час розгляду протоколу № 1950 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 від 15.04.2025 позивачу не роз'яснювали права та обов'язки, у зв'язку з чим він був позбавлений права на якісну правову допомогу адвоката. Також ОСОБА_1 відповідачем не надана можливість надати особисто пояснення та зауваження до протоколу. Позивачу не зрозуміло, які саме документи він не надав.
При перевірці позивач самостійно надав документи що посвідчують особу, про що вказано в протоколі, для оформлення військово-облікового документа його не викликали.
На думку позивачка, у його діях не доведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення відповідачем не надано.
Просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 15.04.2025 № 1950 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн., а провадження у справі закрити.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2025 відкрито провадження по справі.
В судове засідання позивач не з'явився.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов не подав, будь-яких заперечень та доказів правомірності свого рішення не надав, тому суд згідно ч.6 ст.162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Встановлено, що 15.04.2025 під час проведення співробітниками органів Національної поліції України перевірки у осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, виявлена відсутність у громадянина ОСОБА_1 військово-облікового документа, встановленого чинними нормативно-правовими актами України зразка. Своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 25 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, про що 15.04.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол № 1950 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В протоколі зазначено, що до протоколу додається: копія паспорту, акт про відсутність ВОД, довідка про доставлення, відеозапис (бк №6).
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Юрієм Березкою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.
Згідно з оскаржуваною постановою, 15.04.2025 під час проведення співробітниками органів Національної поліції України перевірки у осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, виявлена відсутність у громадянина ОСОБА_1 військово-облікового документа, встановленого чинними нормативно-правовими актами України зразка. Своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 25 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Громадянину ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 08.00 год. 22.04.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет 30. Під час складання протоколу ОСОБА_1 заявив усне клопотання, щоб розгляд справи було проведено 15.04.2025.
Під час розгляду справи та дослідження доказів, які надані до протоколу № 1950 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, встановлено, що до матеріалів справи надано докази здійснення фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
За частиною першою статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною третьою наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов'язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543/зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року).
За визначенням абзацу 5 частини першої статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.
Згідно ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Отже, за змістом частини шостої статті 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає як за відсутність при собі військово-облікового документа, так і при не пред'явленні його за вимогою уповноваженого представника.
Таким чином, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ в період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану, а його відсутність є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що визначає склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред'являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов'язок отримати такий документ.
Частиною десятою статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 3633-IX від 11 квітня 2024 року) було передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» від 16 травня 2024 року № 559 затверджено нову форму військово-облікового документа, який і має таку назву.
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Відповідно до пункту 1 Порядку військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Пунктом 2 Порядку встановлено, що військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
- в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
- у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559.
Згідно із пунктом 7 Порядку військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.
Відповідно до абзацу другого пункту 82 та пункту 9 Порядку формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних.
Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
За пунктом 14 Порядку військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках, зокрема, якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов'язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Для отримання (заміни) військово-облікового документа на бланку громадянин зобов'язаний особисто звернутися з письмовою заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (відповідного органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку та надати кольорову фотокартку встановленого розміру. (пункт 17 Порядку).
Згідно із пунктом 18 Порядку військово-обліковий документ на бланку повинен бути виданий (замінений) протягом п'яти робочих днів з дати реєстрації заяви в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки або його відділі (відповідному органі СБУ, підрозділі розвідувального органу).
До позовної заяві позивачем додано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 22.01.2024. в якому зазначено, що ОСОБА_1 призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 зарахований в запас за ст. 18 ЗУ «Про ВО і ВС». Тимчасове посвідчення видано до отримання військового квитка.
П.52 Порядку також визначено, що під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Разом з цим, відповідачем не надано підтверджень здійснення фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, що є порушенням положень Порядку №550.
За змістом п.54 Порядку врегульовано, що у ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов'язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Вказаним пунктом порядку також передбачена подальша процедура встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 або Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також в разі виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів старший групи.
Проте, складання акта про відсутність військово-облікового документа не передбачено.
Окремо, виходячи з положень п.55 Порядку, суд наголошує, що військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов'язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку, є чинним та не потребує обов'язкової заміни у разі (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.
Так, відповідно до доводів, висловлених у позовній заяві, позивач пред'явив тимчасове посвідчення встановленої форми під час перевірки його документів як військовозобов'язаного, разом з цим, вказані доводи відповідачем не спростовані, за відсутності фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, тобто, є бланкетною. Так, у постанові зазначено, що позивач порушив вимоги п.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте, не визначено, чи вчинено правопорушення у формі дії або бездіяльності, що має безпосереднє значення для визначення наявності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з нормою статті 10 КУАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел). Належних та допустимих доказів як на користь наявності об'єктивної сторони правопорушення, так і суб'єктивної сторони у діях позивача, зокрема, форми вини, матеріали справи не містять.
Згідно з ч.2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Натомість, будь-яких належних і допустимих доказів, які б надали суду підстави для висновків про обґрунтованість оскаржуваної постанови, стороною відповідача не надано.
Ч.1-4 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. На переконання суду, у відповідача було достатньо часу для подання відповідних доказів на користь правомірності оскаржуваного рішення.
Враховуючи вказані норми адміністративного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок щодо доказування правомірності та обґрунтованості свого рішення, зокрема, події адміністративного правопорушення та наявності його складу у діях позивача. Проте, у даній справі вказаний обов'язок не дотриманий.
Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-3КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у протоколі й в оспорюваній постанові, та не підтверджується жодними іншими доказами.
Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 (№К/9901/15804/18).
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог ст.77 КАС України не доведено правомірності оскаржуваної постанови, як і наявності події і складу адміністративного правопорушення, за яке позивач притягнутий до відповідальності.
Відповідно, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, закриттю з підстав, встановлених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, - за відсутності події і складу адміністративного правопорушення в діях позивача.
Відповідно до ч.1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп., що підтверджено відповідною квитанцією. У зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволені, відповідно до ст.139 КАС України судовий збір слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст. 6-9, 139, 243-246, 250, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення № 1950 від 15.04.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн. - скасувати.
Провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо сторін у справі:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 , ЄДРПОУ не відомо, адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя: Турбіна Т. Ф.