Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження № 1-в/641/35/2025 Справа № 641/8962/24
09 липня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання начальника Слобідського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 про приведення вироку суду стосовно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024,
12.12.2024 начальник Слобідського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 звернулася до Комінтернівського районного суду м. Харкова з клопотанням, в якому просить вирішити питання про звільнення ОСОБА_5 від покарання у зв'язку із набранням чинності 09.08.2024 Закону України від 18.07.2024 №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та на підставі ст. 74 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.02.2021 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, яким 26.01.2021 спричинив потерпілій стороні ТОВ «Альфа-Продукт» матеріальну шкоду на суму 424 грн до покарання у виді 1 року обмеження волі, звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік на підставі ст. 75 КК України із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Зазначає, що до ст.51 КУпАП внесено зміни Законом України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», згідно з якими, викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказує, що відповідно ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує (декриміналізує) злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають або відбули покарання, але судимість не знято і не погашено. Особа, яка засуджена за діяння, караність якого законом усунена, згідно ч. 2 ст. 74 КК України підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
На підставі викладеного вище та ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України начальник Слобідського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 просить привести вищевказаний вирок у відповідність до Закону №3886-ІХ.
Представник Слобідського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином та своєчасно, подала до суду заяву про проведення розгляду справи без її участі.
ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань не подав.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання начальника Слобідського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 , оскільки його задоволення не погіршуватиме становище засудженого ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Суд встановив, що ОСОБА_5 засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.02.2021 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до одного року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на один рік. Згідно зі ст. 76 КК України на засудженого в період іспитового строку були покладені обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок набрав законної сили 26.03.2021. Іспитовий строк за вказаним вироком закінчився 23.02.2022. Водночас в період іспитового строку відносно ОСОБА_5 до ЄРДР внесено КП № 120212200600000267 від 04.03.2021 за ч. 2 ст. 185 КК України. Наразі дане кримінальне провадження перебуває на розгляді в Слобідському районному суді міста Харкова.
09.08.2024 набув чинності Закон України № 3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»(далі ЗУ № 3886-IX), яким внесені зміни до КУпАП ст. 51 "Дрібне викрадення чужого майна".
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП у редакції Закону України № 3886-IX передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Правилами ч. 2 ст. 51 КУпАП у редакції Закону України № 3886-IX закріплено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, підлягає адміністративній відповідальності.
Отже, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння у разі заподіяння меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Верховний Суд у постанові від 07.10.2024 по справі № 278/1566/21 сформулював висновок про застосування відповідних частин ст. ст. 185, 190, 191КК з урахуванням положень Закону №3886-IX та зазначив, що у ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ та п. п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV ПК України.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до п.п.169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПК України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь якого платника податку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік'установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2021 на рівні 2270 гривень.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі соціальної пільги на 2021 рік складав 1135 грн. Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1135х2=2270 грн.
Суд ураховує, що зі змісту вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.02.2021 вбачається, що ОСОБА_5 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна на суму 424 грн, що станом на день скоєння кримінального правопорушення складає суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 2270 грн).
Таким чином вказані діяння не можуть вважатись кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого ОСОБА_5 засуджений зазначеним вироком, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено адміністративну відповідальність, а саме два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння ( ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
З огляду на наведене суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Також суд ураховує, що згідно з ч. 1 ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Суд встановив, що іспитовий строк по даному вироку закінчився 23.02.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 165 КВК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Відповідно до ч. 5 ст. 90 КК України якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить кримінальне правопорушення, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останнє кримінальне правопорушення.
Суд ураховує, що на момент звернення до суду та розгляду вказаного подання ОСОБА_5 фактично відбув призначене йому покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.02.2021.
Водночас оскільки в період іспитового строку відносно ОСОБА_5 до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 120212200600000267 від 04.03.2021 за ч. 2 ст. 185 КК України та наразі дане кримінальне провадження перебуває на розгляді в Слобідському районному суді міста Харкова (у зв'язку з чим засуджений не знятий з обліку в органі пробації), суд уважає за можливе, враховуючи часткову декриміналізацію, введену Законом № 3886-IX від 18.07.2024, на підставі ст. 5 КК України з урахуванням покращення становища засудженого, задовольнити клопотання органу пробації та звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання за вироком суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», суд,
Подання Слобідського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про приведення у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.02.2021 щодо засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
На підставі частини 2 статті 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного йому вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.02.2021 у справі № 639/1019/21, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд міста Харкова протягом 7 діб з дня її проголошення.
Cуддя ОСОБА_1