08 липня 2025 року
м. Харків
Справа № 638/10725/25
Провадження № 3/638/3524/25
Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Яковлевої В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,
прокурора - Грошевої-Шарапової І.В.,
захисника - Підлісного М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові клопотання про повернення адміністративного матеріалу, який надійшов з 7-го (з обслуговування Харківської області) Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, на доопрацювання стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який є депутатом Харківської обласної ради, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
установив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , будучи депутатом Харківської обласної ради, являючись, відповідно до п.п. «б» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом на якого поширюються дія цього Закону, безпосередньо 24.09.2024р. одержав для себе від ОСОБА_2 подарунок (нежитлові приміщення ІІ-ого поверху № 4-1-:-4-14 в літ. «А-2», що знаходяться за адресою: м. Харків, пр-т. Тракторобудівників, б.71), чим порушив вимоги ч.2 ст. 23 ЗУ «Про запобігання корупції», у зв'язку із чим наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-5 КУпАП.
Місцем вчинення правопорушення в протоколі зазначена адреса: АДРЕСА_2 , яке належить до Київського району міста Харкова.
Постановою судді Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2025 року протокол № 161 від 09.04.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-5 КУпАП повернуто Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (відділ з обслуговування Харківської області) разом з доданими матеріалами для належного оформлення та направлення протоколу до належного суду.
Захисник подав до суду клопотання, яке обгрунтовано наступним.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на його розгляд справи судом, встановленим законом.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Положеннями пункту 9 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» встановлено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення в ньому зазначаються, зокрема у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Відповідно до статті 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначається місце вчинення адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 257 КУпАП встановлено, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення такого правопорушення.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому, під територіальною підсудністю слід розуміти компетенцію із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Положеннями статті 276 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Слід наголосити, що положення статті 276 КУпАП не містять норм права, що регулюють встановлення місце вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-5 КУпАП, особливо у випадках, де предметом адміністративного правопорушення є нерухоме майно.
Як вбачається з частини 1 статті 172-5 КУпАП порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією такого подарунка.
Положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб: 1) у зв'язку із здійсненням такими особами діяльності, пов'язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.
Як вбачається з ч. 2 ст. 23 цього ж Закону особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків одноразово не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на день прийняття подарунка, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому прийнято подарунки.
З урахуванням вищевказаного, об'єктом адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 172-5 КУпАП є суспільні відносини, що складаються під час дотримання службовими та прирівняними до них особами заборон та обмежень щодо одержання ними подарунків.
Обов'язковим елементом об'єкту даного правопорушення є його предмет - подарунок, який у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначається як грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
В свою чергу, згідно з ч.1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Як вбачається зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначає, що момент нотаріального посвідчення та державна реєстрація відповідного договору дарування є лише етапом формального закріплення права власності обдарованого. Водночас, хоча державна реєстрація є юридичною умовою набуття права, саме місцем реалізації набутих правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження об'єктом нерухомості є місце знаходження цього об'єкта, що закріплюється як у документах, так і в публічних реєстрах. Таким чином, саме на території, де знаходиться об'єкт нерухомого майна, власник отримує фактичну можливість здійснення свого права, а саме вчинення будь-яких дій, що притаманні власнику, у тому числі вступ у володіння, передача у користування, зміна цільового призначення, обтяження, відчуження тощо.
Вказані дії становлять реальний зміст майнової вигоди, яка є визначальною ознакою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 172-5 КУпАП.
З огляду на це, вважає юридично необґрунтованим та безпідставним ототожнення місця підписання договору, яке нерідко є суто формальним (прив'язаним, зокрема, до місця провадження діяльності нотаріуса), із місцем вчинення адміністративного правопорушення, внаслідок якого обдарований набув неправомірну майнову вигоду.
Такий підхід суперечить змістовному тлумаченню об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, а також вимогам процесуального законодавства щодо територіальної підсудності справ.
З урахуванням викладеного наголосив, що місцем фактичного вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з неправомірним отриманням у власність нерухомого майна як подарунку, є саме місцезнаходження відповідного об'єкта, оскільки саме там: 1) посадова особа реалізує права, що виникли в результаті укладеного правочину; 2) проявляється протиправний наслідок - фактичне набуття та можливість розпорядження подарунком; 3) виникає суспільно небезпечний ефект правопорушення - збагачення посадової особи всупереч встановленим законодавством обмеженням.
Більш того, у межах ст. 172-5 КУпАП та ч.1 ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції» порушення вбачається у факті одержання неправомірної вигоди у формі подарунка, отриманого з порушенням встановлених законодавством обмежень, незалежно від того, чи відбулося це шляхом укладення договору дарування, купівлі-продажу за символічну (занижену) суму, іншого правочину, що має ознаки безоплатності або непрямої вигоди, або ж взагалі без укладання будь-якої письмової угоди.
Об'єктивна сторона такого правопорушення полягає в діях особи, що призводять до фактичного набуття нею у власність майна або іншої вигоди, які заборонено одержувати відповідно до закону. Суть правопорушення - не факт укладення договору, а саме отримання подарунку.
Тобто, Закон забороняє не підписання документів, а фактичне одержання майна. Крім цього, для оцінки, чи перевищує подарунок дозволений ліміт, встановлений законом, використовується ринкова вартість об'єкта, яка прямо залежить від місця розташування нерухомості. Отже, навіть оцінка правопорушення неможлива без урахування локації об'єкта, що свідчить про її ключове значення.
Отже, правова кваліфікація дій як адміністративного правопорушення не обмежується формальним актом укладення правочину, а ґрунтується на аналізі фактичних наслідків - чи отримала посадова особа відповідний подарунок у володіння, користування та/або розпорядження.
Крім цього, з урахуванням відсутності прямої норми КУпАП, що регулюють порядок встановлення місця вчинення адміністративного правопорушення, предметом якого є нерухоме майно, слід застосувати подібні правовідносини (аналогія закону).
Так, слід зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Так само, положеннями ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Актуальна судова практика у кримінальних провадженнях, предметом злочину у яких є нерухоме майно, так само свідчить про необхідність визначення територіальної підсудності здійснення досудового розслідування розгляду справи за місцем знаходження такого нерухомого майна.
Це повністю узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, котрі стосуються визначення територіальної підсудності кримінального провадження за ч. 3 ст. 365-2 КК України, викладеними в ухвалі від 15.01.2021 (справа № 344/17958/20, провадження № 51-101 впс 21) за результатами розгляду клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів. Зокрема, постановляючи вказану ухвалу, суд касаційної інстанції зазначив, що злочин, передбачений ст. 365-2 КК України є злочином з матеріальним складом, та є закінченим за місцем знаходження нерухомого майна, а саме - нежитлових приміщень, незаконне заволодіння яким, згідно обвинувального акту, завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересам громадян.
При цьому, у зазначеній ухвалі суд касаційної інстанції зазначив, що досудове розслідування вказаного кримінального провадження здійснювалось групою слідчих органу досудового розслідування за місцем знаходження вказаного нерухомого майна, процесуальне керівництво здійснювалось групою прокурорів місцевої прокуратури за місцем знаходження вказаного нерухомого майна, у зв'язку з чим обвинувальний акт згідно з наведеними вище нормами кримінального процесуального закону скеровано для розгляду до відповідного суду першої інстанції у межах територіальної юрисдикції якого було вчинено кримінальне правопорушення, тобто за місцем знаходження нерухомого майна, незаконне заволодіння яким завдало істотної шкоди охоронюваним інтересам громадян.
При цьому, нерухоме майно, яке слугувало предметом відповідних договорів дарування та купівлі-продажу, знаходиться за адресою: місто Харків, проспект Тракторобудівників, будинок №71, що територіально розташовано в Салтівському районі міста Харкова.
Таким чином, вважає, що розгляд цієї справи про адміністративне правопорушення є підсудним Салтівському районному суду міста Харкова.
З огляду на це, залишається незрозумілим, якими саме доводами та міркування керувались посадові особами Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України під час визначення місце вчинення адміністративного правопорушення у Шевченківському районі міста Харкова.
Вказує на те, що невірне або неналежно вмотивоване визначення місця вчинення правопорушення унеможливлює об'єктивну оцінку юрисдикції уповноваженого органу, та може свідчити про юрисдикційні порушення при складанні та направленні протоколу про адміністративне правопорушення, що є належною та самостійною підставою для повернення матеріалів справи про адміністративне правопорушення на доопрацювання.
Також захисник вказує на те, що, як вбачається зі змісту письмових пояснень ОСОБА_1 від 06.05.2025 року та долучених до вказаних пояснень доказів, до моменту відчуження вказаних нежитлових приміщень ОСОБА_3 отримано згоду ОСОБА_4 , її колишнього чоловіка, на продаж цих нежитлових приміщень, а також отримано звіти про оцінку вартості цієї нерухомості.
З фактичних обставин цієї справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали намір здійснити саме купівлю-продаж вищевказаних нежитлових приміщень. Про це свідчить низка обставин, а саме: отримання ОСОБА_3 згоди колишнього чоловіка саме на продаж (а не дарування чи відчуження у іншій формі) відповідних нежитлових приміщень. Зокрема, ОСОБА_4 надано згоду ОСОБА_2 саме на продаж вказаних нежитлових приміщень, що підтверджує зміст реальної домовленості сторін правочину; оплатне відчуження Нежитлових приміщень №6-8;6-9; №№6-1-;-6-7 на підставі укладених договорів купівлі-продажу (а не шляхом укладання договору дарування).
Укладання саме договорів купівлі-продажу на суміжні приміщення так само підтверджує зміст реальної домовленості сторін правочину; показання ОСОБА_7 , яка підтвердила, що 24.09.2024 вона отримала від ОСОБА_8 грошові кошти у встановленому розмірі, а тому фактично мало місце оплатне відчуження Нежитлових приміщень №4-1-;-4-14 за їх ринковою вартістю, а не їх безоплатна передача; розписка ОСОБА_7 , яка підтверджує факт отримання нею 24.09.2024 грошових коштів у сумі 1880094,00 грн (що відповідає ринковій вартості майна за проведеною оцінкою); показання ОСОБА_7 , яка додатково підтвердила, що формальне укладання договору дарування замість договору купівлі-продажу всупереч реальній домовленості та волевиявленню її колишнього чоловіка, було спричинене обставинами ракетного обстрілу міста Харкова (у тому числі неподалік місця укладання договору), припиненням роботи банківських установ, а також відсутністю можливості сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на момент запланованого укладання договору купівлі-продажу; Вказані обставини свідчать про відплатний характер передачі майна та доводять, що ОСОБА_5 не набув права власності на нежитлові приміщення на безоплатній основі або за заниженою ціною. Навпаки, він передав продавцю повну грошову компенсацію, еквівалентну ринковій вартості об'єкта, а також поніс додаткові податкові зобов'язання у зв'язку з оформленням договору саме як дарування.
Аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що ОСОБА_5 на момент укладення договору дарування діяв у межах фактичної домовленості з ОСОБА_3 , за змістом якої відповідний правочин мав тимчасовий характер і був зумовлений неможливістю оплати значного податкового навантаження при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна через дію обставин, пов'язаних із повномасштабним вторгненням росії на територію України. Водночас ОСОБА_5 усвідомлював відплатний характер зазначеного правочину, що підтверджується передачею ним грошових коштів ОСОБА_9 у розмірі, який повністю відповідає ринковій вартості відчужуваного нежитлового приміщення.
Отже, долучені до матеріалів справи докази ставлять під сумнів наявність у діях ОСОБА_1 об'єкту (предмету), об'єктивної сторони та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.
З огляду на це, для достеменного встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, підтверджень наявності його обов'язкових складових посадові особи Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України мали допитати ОСОБА_10 у якості свідка. Так, саме ОСОБА_9 відомі обставини, що підлягають установленню по даній справі, у тому числі щодо характеру та правової природи укладеного між нею та ОСОБА_1 договору дарування, його реальної відплатності, фактичної домовленості сторін щодо порядку відчуження нерухомого майна тощо.
Однак, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучені показання ОСОБА_7 з приводу обставин вчинення адміністративного правопорушення, у тому числі обставин укладання домовленості про відчуження відповідного нерухомого майна, що унеможливлює достеменне підтвердження або спростування обставин вчинення адміністративного правопорушення.
Ці обставини також унеможливлюють надання об'єктивної оцінки судом обставин вчинення адміністративного правопорушення, та є належною та самостійною підставою для повернення матеріалів справи про адміністративне правопорушення на доопрацювання.
У судовому засіданні прокурор проти клопотання заперечувала.
Суд, вислухавши клопотання, його обгрунтування, учасників справи, вивчивши матеріали в рамках доводів клопотання, дійшов таких висновків.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованою Україною 17.07.1997).
Виключно в разі дотримання всіх вказаних передумов, буде забезпечене визнане Конвенцією право особи на справедливий суд.
Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з ч. 1 ст. 276 КУпАП, за загальним правилом, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
У своєму висновку Конституційний суд України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.276 КУпАП від 26.05.2015 №5-рп/2015 роз'яснює, що в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Згідно змісту протоколу ОСОБА_1 поставлено за провину те, що він, будучи депутатом Харківської обласної ради, являючись відповідно до п. п. «б» п. 1 ч. 1 ст. З Закону № 1700-VII суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, порушив встановлені ч. 2 ст. 23 Закону № 1700-VII обмеження щодо одержання подарунків, а саме: 24.09.2024 безпосередньо одержав від ОСОБА_2 подарунок (нежитлові приміщення ІІ-го поверху № 4-1-:-4-14 в літ. «А-2», що знаходяться за адресою: м. Харків, просп. Тракторобудівників, буд. 71), вартість якого перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на день прийняття подарунка, у зв'язку із чим наявні ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 1725КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих, рад» депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори: обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 вказаного Закону депутат місцевої ради набуває свої повноваження в результаті обрання його до ради відповідно до Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.
Відповідно до змісту протоколу, встановлено, що 11.12.2020, тобто з моменту офіційного оголошення підсумків виборів Харківською обласною територіальною виборчою комісією на І сесії Харківської обласної ради ОСОБА_1 набув повноважень депутата.
Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що на депутатів місцевих рад поширюється вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».
Відповідно до п. п. «б» п. 1 ч. 1 ст. З Закону № 1700-VII народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови, є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи депутатом Харківської обласної ради, є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону.
Згідно з приміткою до ст. 1725 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до ч. 1 ст. 65 - 1 Закону № 1700-VII за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону притягуються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової, дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1700-VII подарунок - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону № 1700-VII особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, можуть приймати подарунки, їжі відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків одноразово не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на день прийняття подарунка, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує чотирьох, прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому прийнято подарунки.
Так, відповідно до договору дарування нежитлових приміщень від 24.09.2024, зареєстрованого в реєстрі за № 1648, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , безоплатно передала у власність ОСОБА_1 подарунок, а саме: нежитлові приміщення ІІ-го поверху № 4-1-: -4-14 в літ. «А-2», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 244,4 м2, а ОСОБА_1 прийняв цей подарунок у власність.
Згідно з п. 3 вказаного договору дарування нежитлових приміщень зазначені нежитлові приміщення оцінено в розмірі 1880094 гривень. Ринкова вартість майна становить 1880094 гривень згідно зі звітом про оцінку, виданого ТОВ «Нерухомість Дельта» від 18.09.2024.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3028 гривні.
Станом на 24.09.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028 гривні.
Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на. зазначені нежитлові приміщення виникло у ОСОБА_1 24.09.2024, тобто з дня їх державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи викладене, вказані нежитлові приміщення є подарунком. При цьому вартість зазначеного подарунку (у грошовому еквіваленті становить 1880094 гривень), що стриманий одноразово, не відповідає загальновизнаним уявленням про гостинність, оскільки перевищує 6056 гривень, тобто є більшою ніж два прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на день прийняття подарунка.
Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону № 1700-VII у випадку наявності в особи, зазначеної у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, сумнівів щодо можливості одержання нею подарунка, вона має право письмово звернутися для одержання консультації з цього питання до Національного агентства, яке надає відповідне роз'яснення.
Відповідно до листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.04.2025 № 93-06/29230-25 ОСОБА_1 зі зверненнями для одержання консультації з питання наявності сумнівів щодо можливості одержання ним вказаного подарунка до вказаного Національного агентства не звертався.
Таким чином, ОСОБА_1 24.09.2024 отримав безпосередньо для себе від фізичної особи ОСОБА_2 , яка не є йому близькою особою, у вигляді майна подарунок, одержаний безоплатно, не у грошовій формі та вартість якого перевищує два прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлений на 24.09.2024, чим порушив обмеження, встановлені ч. 2 ст. 23 Закону № 1700-VII.
Предметом правопорушення є порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , будучи депутатом Харківської обласної ради, являючись відповідно до п. п. «6» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, безпосередньо одержав для себе від ОСОБА_2 подарунок (нежитлові приміщення П-го поверху № 4-1-:-4-14 в літ. «А-2», що знаходяться за адресою: м. Харків, проси. Тракторобудівників, буд. 71).
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 2 ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції», у зв'язку з чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-5 КУпАП.
Місцем вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП, є місце розташування Харківської обласної ради, яка знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд, 64, оскільки обмеження щодо одержання подарунків, передбачені ч. 2 ст. 23 Закону № 1700-VII, поширювалися на ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що він є депутатом Харківської обласної ради.
З огляду на це, ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення суто з місцем підписання договору, зокрема, з прив'язкою до місця провадження діяльності нотаріуса, тобто робочим місцем нотаріуса, суд вважає юридично необґрунтованим та неправильним.
Такий підхід суперечить змістовному тлумаченню об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, а також вимогам процесуального законодавства щодо територіальної підсудності справ.
Більш того, у межах ст. 172-5 КУпАП та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції» порушення вбачається у факті одержання неправомірної вигоди у формі подарунка, отриманого з порушенням встановлених законодавством обмежень, незалежно від того, чи відбулося це шляхом укладення договору дарування, купівлі-продажу за символічну (занижену) суму, іншого правочину, що має ознаки безоплатності або непрямої вигоди, або ж взагалі без укладання будь-якої письмової угоди.
Тобто, об'єктивна сторона такого правопорушення полягає в діях особи, що призводять до фактичного набуття нею у власність майна або іншої вигоди, які заборонено одержувати відповідно до вимог цього Закону.
Суть правопорушення - не факт укладення, підписання договору, окрім того, тобто у даному випадку не вирішується питання про недійність чи неправомірність здіснення самого правочину, а отримання подарунку посадовою особою, на яку Законом покладені відповідні обмеження.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Суд виходить з того, що, згідно примітки статті 172-5 КУпАП, суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», тобто особи, на яких поширюються антикорупційні вимоги (обмеження) виключно у зв'язку із зайняттям відповідної посади в державному органі чи органі місцевого самоврядування, що має нерозривний зв'язок із місцем роботи (виконання повноважень) такої особи тощо.
Обласна рада складається з депутатів, проводить свою роботу сесійно, на пленарних засіданнях ради, а також засідань постійних комісій ради, а депутат ради, - свою роботу здійснює на сесії ради, засіданнях постійних та інших комісіях ради, до складу яких його обрано.
Як вже зазначено вище, 11.12.2020, тобто з моменту офіційного оголошення підсумків виборів Харківською обласною територіальною виборчою комісією на І сесії Харківської обласної ради ОСОБА_1 набув повноважень депутата.
Отже, місцем здійснення повноважень ОСОБА_1 як депутата є фактично Харківська обласна рада, розташована по вулиці Сумській, 64 у місті Харкові, що відноситься до Київського району міста Харкова, та, водночас, не заперечується та вказано в протоколі.
Ще раз слід наголосити на тому, що місцем вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП, є місце розташування Харківської обласної ради, яка знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд, 64, оскільки обмеження щодо одержання подарунків, передбачені ч. 2 ст. 23 Закону № 1700-VII, поширювалися на ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що він є депутатом Харківської обласної ради, як це і вказано в протоколі.
Предметом правопорушення є порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків.
Тобто, відповідні обмеження покладено на нього саме у зв'язку із реалізацією ним повноважень депутата обласної ради.
Більше того, нежитлові приміщення розташовані за адресою: м. Харків, просп. Тракторобудівників, буд. 71, що належить до юрисдикції Салтівського району міста Харкова.
Захисник наголошував, що розгляд цієї справи про адміністративне правопорушення є підсудним Салтівському районному суду міста Харкова.
Виходячи з наведеного, дана справа не може бути розглянута Шевченківським районним судом м. Харкова через її непідсудність вказаному суду.
Окрім того, суд зауважує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, приписами статті 280 КУпАП чітко встановлено обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Окремо слід зауважити, що постановою суду вже було повернуто на доопрацювання, однак наведені судом недоліки усунуто повністю не було. В протоколі, в тому числі, не зазначено обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Не опитано ОСОБА_2 .
Водночас, відповідно до рапорту остання відмовилась від надання пояснень, оскільки її адвокат заперечив вказну процесуальну дію, а, відтак, її пояснення є необхідними з метою встановлення обставин, які, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалення рішення судом встановленим законом.
Вказані недоліки є суттєвими. Без належного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів суд позбавлений можливості здійснити повний та всебічний розгляд справи про адміністративне правопорушення, встановити всі фактичні обставини справи, прийняти законне та обгрунтоване рішення.
Згідно до вимог п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23 грудня 2005 року, суди вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статті 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
Згідно з ч. 1 ст. 257 КУпАП, протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Відповідного до роз'яснень, наданих судам у п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 11.06.2004 року «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 КУпАП», питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповідним органом внутрішніх справ.
Європейський суд з прав людини в рішеннях «Лавентс проти Латвії», «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України» прийшов до правової позиції, що у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін «суд встановлений законом» поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
На підставі вищевикладеного, суд, у відповідності до положень ст.ст.256, 278 КУпАП, вважає необхідним даний адміністративний матеріал, який надійшов з 7-го (з обслуговування Харківської області) Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення повернути надоопрацювання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 245, 268, 278, 280, 283,285, 294 КУпАП, суд
постановив:
Клопотання захисника - адвоката Підлісного Микити Олексійовича задовольнити.
Адміністративний матеріал, який надійшов з 7-го (з обслуговування Харківської області) Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення - повернути на доопрацювання.
Постанова оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено та оголошено 08.07.2024 року.
Суддя В. М. Яковлева