01 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 918/1007/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Миханюк М. В., судді: Юрчук М. І., Крейбух О. Г.) від 06.05.2025
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс"
до Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник кредитора (ТОВ "Компанія "Нотапс") - Грищенко О.М., адвокат;
представник кредитора ( ОСОБА_1 ) - не з'явився;
представник боржника - арбітражний керуючий Заріцький Ю.М., розпорядник майна.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 18.11.2024 Господарський суд Рівненської області постановив ухвалу про відкриття за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" (далі - Боржник) за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), визнання грошових вимог ініціюючого кредитора до Боржника в сумі 465 367 грн 54 коп., як вимоги четвертої черги, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Боржника, процедури розпорядження майном, призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Заріцького Ю.М.
1.2. 19.12.2024 ОСОБА_1 (далі - Кредитор) подав заяву про визнання його грошових вимог до Боржника в сумі 711 459 грн 18 коп., з яких 176 327 грн 09 коп. боргу за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі, 124 288 грн 49 коп. процентів за цим договором, 197 161 грн 28 коп. 28 % річних від простроченої суми, 144 288 грн 20 коп. пені, 67 574 грн 12 коп. інфляційних втрат, 1700 грн 00 коп. судового збору, 120 грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення суду, в сумі 6 056 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд заяви з грошовими вимогами, а також про включення відповідних вимог до реєстру вимог кредиторів Боржника.
1.3. Заява обґрунтована заборгованістю Боржника перед Кредитором на заявлену суму за укладеним між сторонами 01.07.2008 договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі та стягненням відповідної заборгованості за рішенням суду.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 13.02.2025 Господарський суд Рівненської області ухвалив, зокрема про відмову задоволенні заяви Кредитора про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 717 515 грн 18 коп.
2.2. Судове рішення щодо грошових вимог Кредитора мотивоване ненаданням ним доказів в обґрунтування та на підтвердження існування зобов'язання Боржника за заявленими до нього грошовими вимогами, а саме договору від 01.07.2008 про надання фінансової допомоги на зворотній основі, виконавчого листа на виконання рішення та доказів перебування його на виконанні. При цьому суд врахував заінтересованість Кредитора стосовно Боржника, оскільки Кредитор є одним із засновників підприємства Боржника, що впливає на його правовий статус як кредитора у справі про банкрутство.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. 06.05.2025 Північно-західний апеляційний господарський суд за результатами розгляду апеляційної скарги кредитора постановив скасувати пункт 4 ухвали Господарського суду Рівненської області від 13.02.2025 в частині відмови у визнанні вимог Кредитора до Боржника в сумі 717 515 грн 18 коп. та прийняти в цій частині нове рішення - про визнання цих вимог із визначення черговості їх задоволення: 6 056 грн 00 коп. - із задоволенням у першу чергу, 567 170 грн 98 коп. - із задоволенням у четверту чергу, 144 288 грн 20 коп. - із задоволенням у шосту чергу
3.2. Судове рішення мотивоване обґрунтованістю та доведенням доказами у справі грошових вимог Кредитора до Боржника, а саме рішенням суду про стягнення заборгованості з Боржника, докази виконання якого відсутні, відкритим виконавчим провадженням з виконання зазначеного рішення. При цьому апеляційний суд зауважив про неправомірність посилання місцевого суду на нерелевантну судову практику, коли кредитори не надавали на вимогу суду витребувані докази на підтвердження грошових вимог до боржника. Щодо поданого рішення та суми боргу, яка за ним стягнута, то суд міг витребувати додаткові докази на підтвердження того, що з 2012 року не відбулося погашення вказаної заборгованості перед Кредитором, що місцевим судом зроблено не було; а заінтересованість чи незаінтересованість Кредитора стосовно Боржника як одного із засновників підприємства не впливає на визнання або відхилення грошових вимог.
4. Встановлені судами обставини
4.1. Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 16.07.2012 у справі № 2/1713/471/11 з Боржника на користь Кредитора стягнуто 176 327 грн 09 коп. боргу за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі, 126 933 грн 40 коп. процентів за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі, 197 161 грн 28 коп. в рахунок 28 % річних від простроченої суми, 144 288 грн 20 коп. пені, 67 574 грн 12 коп. інфляційних втрат. Також з Боржника на користь Кредитора стягнуто 1 700 грн 00 коп. витрат зі сплаті судового збору та 120 грн 00 коп. витрат зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
4.2. Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 27.08.2012 у справі № 2/1713/471/11 внесено виправлення в рішення Острозького районного суду від 16.07.2012 у справі за позовом Кредитора до Боржника про стягнення заборгованості за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі, вказавши в мотивувальній та резолютивній частині рішення суму 124 288 грн 49 коп., як таку, що підлягає стягненню з Боржника на користь Кредитора в рахунок процентів за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі.
4.3. Кредитор у заяві зазначив, що на виконання вказано рішення (з урахуванням ухвали від 27.08.2012) державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Велесик Т. М. 24.10.2012 відкрите виконавче провадження № 34220713.
4.4. За результатами пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження, яке знаходиться у відкритому доступі, як станом на момент звернення із апеляційною скаргою, так і на момент подачі заяви із грошовими вимогами до суду першої інстанції встановлено, що виконавче провадження № 34220713 відкрите 11.09.2012 та станом на 28.04.2025 (день пошуку) значиться, що ВП відкрито, боржником вказано СГПП "Зірка", ЄДРПОУ 30716452, стягувач фізична особа Рудик О.В.
4.5. За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із засновників підприємства Боржника є ОСОБА_1 , Кредитор.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. 11.05.2025 ініціюючий кредитор, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Нотапс", подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2025, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.02.2025 в частині рішення про відмову у визнанні грошових вимог Кредитора до Боржника та включення їх до реєстру вимог кредиторів залишити без змін.
6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду у цій справі є положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд неправильно застосував положення статей 1, 45-46 КУзПБ під час розгляду грошових вимог Кредитора до Боржника, тоді як відсутній висновок Верховного Суду щодо порядку та умов набуття статусу кредитора керівником/засновником Боржника, який має свідому пряму заінтересованість та вплив на рішення кредиторів, що будуть мати місце у їх прийняті під час здійснення судової процедури в межах справи про банкрутство, з огляду на те, що керівник Боржника, який є Кредитором, попри відповідні повноваження, не погашав з 2012 року відповідну заборгованість.
6.2. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду у цій справі також є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд порушив статті 16, 43, 60, 80, 118, 119, частину третю статті 269 ГПК України щодо правил та стандарту доказування у господарському процесі, не врахувавши висновки щодо застосування зазначених норм, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 915/1145/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, від 18.06.2019 у справі № 920/330/18, від 16.04.2019 у справі № 905/1315/18, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
При цьому скаржник в контексті наведених порушень зауважив, що апеляційний суд:
- не спростував та не згадав про заінтересованість Кредитора у цій справі як керівника та засновника Боржника, мотивувавши оскаржувану постанову аргументами Кредитора з його апеляційної скарги, не врахувавши та не взявши до уваги аргументи ініціюючого кредитора, що заперечував грошові вимоги Кредитора ;
- врахував нові докази, що були надані апеляційному суду Кредитором як скаржником, однак які могли та мали бути, проте за власним розсудом Кредитора не були надані до суду першої інстанції;
- не врахував підстави для відмови місцевим судом у визнанні грошових вимог Кредитора до Боржника, а саме через недоведеність поданими доказами та їх недостатність для прийняття законного та об'єктивного рішення, що в свою чергу надає можливість Кредитору повторно звернутись із відповідними вимогами, додатково та належно їх обґрунтувавши їх.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо грошових вимог заінтересованої особи стосовно боржника у справі про банкрутство
7.1. Предметом судового розгляду стали заявлені Кредитором до Боржника грошові вимоги, які складають заборгованість за укладеним між сторонами договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі (пункти 1.2, 1.3, 4.1, 4.2).
7.2. У застосуванні положень статті 1, частини чотирнадцятої статті 39, частин, першої, четвертої, шостої статті 45, а також 46 та 47 КУзПБ, якими врегульований порядок звернення кредитора у справі про банкрутство із вимогами, Суд згідно з усталеними висновками колегій суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду неодноразово підкреслював, що завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 25.11.2021 у справі № 924/1351/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).
7.3. При цьому, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21)
Отже, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).
7.4. Заявник же сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 13.06.2023 у справі № 904/6032/21 тощо).
7.5. Спірні грошові вимоги скаржник (ініціюючий кредитор) заперечує, зокрема через заінтересованість особи Кредитора стосовно Боржника, оскільки Кредитор є керівником/засновником підприємства Боржника, а тому, попри відповідні повноваження, не погашав з 2012 року відповідну заборгованість (пункт 6.1), у зв'язку з чим Суд зазначає про таке.
Визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі банкрутства.
При цьому за змістом статті 1 КУзПБ (в її редакції, чинній станом на момент звернення Кредитора із заявою про визнання грошових вимог до Боржника) до заінтересованих осіб стосовно боржника належать власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника тощо.
Отже, з огляду на те, що оспорювані грошові вимоги заперечуються з підстав, зокрема заінтересованості Кредитора щодо Боржника, а суди встановили у цій справі з посиланням на відомості з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що одним із засновників підприємства Боржника є ОСОБА_1 , Кредитор (пункт 4.5), то у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру банкрутства, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.
7.6. Водночас, положення КУзПБ не містять обмеження права кредитора на звернення до суду із заявою із грошовими вимогами у зв'язку з його родинними, корпоративними (бенефіціарними) зв'язками з боржником, аналогічними зв'язками з керівником та /або бенефіціарними власниками боржника тощо; а у будь-якого із конкурсних кредиторів не має більшого обсягу прав у процедурі банкрутства порівняно з правами інших таких кредиторів.
7.7. При цьому слід враховувати, що провадження у справі про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів є однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство (висновок наведений у постановах від 10.08.2023 у справі № 918/246/23, від 26.11.2024 у справі № 908/2519/22, від 19.11.2024 у справі № 911/4610/15).
7.8. Поряд між учасниками цивільного обороту може мати місце використання ними правомірного цивільно-правового інструментарію з неправомірною метою, не для забезпечення визначеності у приватних відносинах, захисту прав та інтересів.
Так, у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 Верховний Суд зазначив, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково. Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а саме перешкоджання судочинству.
7.9. Отже, до розгляду таких грошових вимог має бути беззаперечно застосований підвищений стандарт доказування, грошові вимоги підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами ГПК України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, а у зв'язку з аргументами скаржника щодо заінтересованості Кредитора до Боржника (пункт 6.1) та визначеним законодавцем заінтересованих осіб у справі про банкрутство, суди також мають брати до уваги поведінку і самого боржника.
У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду щодо вимог кредитора, що виникли за договором про надання позики фізичною особою, сформульованої в постанові від 13.05.2025 у справі № 902/1253/22 (пункти 66-80) та до правової позиції Верховного Суду щодо грошових вимог заінтересованої особи до боржника, сформульованої в постанові від 12.06.2025 у справі № 924/232/22.
7.10. Між тим, враховуючи встановлені судами обставини ухвалення ще у 2012 році судового рішення про стягнення з Боржника на користь Кредитора заборгованості за укладеним між ними договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі, зазначення судом в цьому рішення про заперечення Боржником як відповідачем такої заборгованості, набрання таким рішенням законної сили, відсутність доказів його виконання, а також обставини перебування зазначеного рішення на примусовому виконанні, яке не завершено виконанням та не закрито (пункти 4.1- 4.4), Суд погоджується з висновками апеляційного суду про обґрунтованість та доведення доказами у справі грошових вимог Кредитора до Боржника.
Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункти 6.1, 6.2), зокрема з посиланням на не зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про заінтересованість до Боржника Кредитора та керівника та засновника Боржника, оскільки такі аргументи спростовуються змістом оскаржуваної постанови, в якій суд зазначив про відповідну заінтересованість Кредитора до Боржника, однак визнав, що це не впливає на вирішення питання щодо визнання грошових вимог Кредитора у спірних правовідносинах, з чим погоджується Суд, враховуючи, зокрема наведену поведінку Боржника, який заперечував відповідні вимоги.
7.11. Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.2) про ухвалення апеляційним судом рішення на підставі додатково поданих доказів, всупереч визначеним частиною третьою статті 269 ГПК України правилам перегляду справи апеляційним судом та прийняття цим судом додаткових доказів на цій стадії провадження, з огляду на таке.
7.12. Пунктами 3, 4, 8 частини першої статті 267 ГПК України визначено, що суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду: з'ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень; з'ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються учасниками справи; вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.
Відповідно до підпункту "а" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин.
7.13. У застосуванні наведених положень ГПК України Велика Палата Верховного Суду в пункті 263 постанови від 16.04.2025 у справі № 924/971/23 (провадження № 12-25гс24) зазначила, зокрема, з посиланням на висновки в постанові Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 532/53/20, що положення процесуального законодавства щодо можливості з'ясування певних обставин з відкритих державних реєстрів чи витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. За таких обставин колегія суддів вважає, що використання судом за власною ініціативою відомостей з відкритих державних реєстрів є лише засобом боротьби із недобросовісною поведінкою учасників цивільного судочинства, а не механізмом сприяння стороні у збиранні процесуального матеріалу.
7.14. А тому, враховуючи, що:
- скаржник не зазначив, які саме нові докази були надані Кредитором апеляційному суду та враховані ним як додаткові докази на підтвердження грошових вимог до Боржника;
- заява Кредитора про визнання грошових вимог, скасована апеляційним судом ухвала місцевого суду і оскаржувана постанова містять посилання на судові рішення (Острозького районного суду Рівненської області від 16.07.2012 та від 27.08.2012 у справі № 2/1713/471/11) щодо стягнення з Боржника на користь Кредитора заборгованості;
- до заяви Кредитора додані зазначені судові рішення та в порядку статті 75 ГПК України містять відомості щодо обставин та підстав виникнення у Кредитора грошових вимог до Боржника на заявлену у цій справі суму, зокрема щодо укладеного між сторонами, однак не виконаного Боржником належним чином договору про надання фінансової допомоги на зворотній основі, що також було встановлено і судом першої, і судом апеляційної інстанції (пункти 4.1, 4.2);
- скаржник не оспорює дійсність зазначеного договору та не заявляє про спростування визначеної статтею 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності цього правочину;
- заява Кредитора містить відомості щодо виконавчого провадження № 34220713 з примусового виконання зазначеного судового рішення у справі № 2/1713/471/11, що також встановили суди обох інстанцій (пункти 4.3, 4.4);
- публічні відомості з відкритого джерела Автоматизованої системи виконавчого провадження містять інформацію щодо відкриття зазначеного виконавчого провадження за участі Кредитора як стягувача та Боржника, що було встановлено апеляційним судом (пункт 4.4);
Суд погоджується з висновком апеляційного суду про можливість і право суду першої інстанції перевірити з відкритих державних реєстрів зазначену Кредитором інформацію щодо нездійснення погашення Боржником у виконавчому провадженні відповідної заборгованості та з висновком, зробленим з посиланням на відомості з Автоматизованої системи виконавчого провадження, про обґрунтованість та доведення доказами грошових вимог Кредитора до Боржника (пункт 4.4).
У зв'язку із зазначеним висновком спростовуються протилежні аргументи скаржника про порушення апеляційним судом приписів частини третьої статті 269 ГПК України (пункт 6.2).
7.15. Таким чином, встановивши у цій справі на підставі поданих доказів обґрунтованість грошових вимог Кредитора до Боржника, апеляційний суд дійшов правильного висновку про їх визнання та скасування протилежного рішення місцевого суду.
А тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, висновки в якій зроблені відповідно до норм законодавства та відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи, тоді як скаржник не довів порушення цим судом норм матеріального і процесуального права та не спростував відповідних висновків суду.
7.16. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.
7.17. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваного судового рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у справі № 918/1007/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді В. В. Білоус
В. Я. Погребняк