Рішення від 30.06.2025 по справі 922/546/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/546/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Колесніченко О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Воздвиженка", м. Київ треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСІНВЕСТ", м. Київ, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, м. Київ

про стягнення 9866421,76 грн.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Леоніда БЕНДЕНЖУКА;

відповідача - Христини ЯНІВ; Вадима МАТЮШКА;

3-ої особи (ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ") - Ігоря ТОВКУНА;

3-ої особи (Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів) до перерви - Романа КОНОНЕНКА;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська раді, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Воздвиженка", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 9866421,76 грн. Судові витрати позивач просить покласти на позивача.

Ухвалою суду від 03.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСІНВЕСТ", Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

06.03.2025 до суду від третьої особи ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ" надійшли письмові пояснення, в яких третя особа зазначає, що 03.10.2018 Голосіївським районним судом міста Києва у справі № 752/19045/17 в рамках досудового розслідування накладено арешт на нерухоме майно, що належить ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ" та знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 140, а також передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Саме ухвала про арешт активів є тим самим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника відповідних прав. З моменту арешту активів право власності власника цих активів є тимчасово обмеженим: власник тимчасово позбавляється прав володіння, розпорядження та користування майном, не може самостійно визначати долю активів, самостійно ними користуватися, зокрема передавати їх в тимчасове володіння чи користування третім особам. Ухвала слідчого судді (суду) про передачу активів в управління Національному агентству є визначеним слідчим суддею (судом) спеціальним порядком зберігання речових доказів, яким забезпечується виконання ухвали про арешт цих активів.

Отже, на переконання ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ", з моменту постановлення слідчим суддею (судом) ухвали про арешт активів та ухвали про їх передачу в управління Національному агентству, виключно останнє є особою, уповноваженою здійснювати права володіння, користування та розпорядження цим майном, зокрема має визначене Законом, зокрема частиною другою статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", право на передачу цього майна в управління іншим особам. При цьому, визначення Національним агентством управителя майна відбувається у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі, волевиявлення дійсного власника майна при виборі управителя майна не має значення. Такі правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 25.02.2021 у справі № 910/800/19, від 31 травня 2022 року у справі №910/20577/20.Вищевказане підтверджує той факт що відповідач з 03.10.2018 року і фактично по сьогоднішній день не користувався і не користується нерухомим майном та земельною ділянкою (кадастровий номер 6310136300:04:018:0058 ) за адресою м. Харків, вул. Клочківська 140 і не міг користуватись в силу прямої заборони передбаченої судовими ухвалами. 26.04.2019 року право управління об'єктами нерухомого майна, які загальною площею 1239,4 кв.м за адресою: м. Харків вул. Клочківська 140 належить ТОВ "ЖК "ВОЗДВИЖЕНКА" (відповідач по справі) на підставі договору управляння майном (активами) посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесніком О.І. за № 1239 з додатками. ТОВ "ЖК "ВОЗДВИЖЕНКА" (відповідач по справі) з 26.04.2019 року є фактичним користувачем і земельної ділянки кадастровий номер 6310136300:04:018:0058 на якій розташовані вищевказані об'єкти нерухомого майна. Тому, користувачем і нежитлових будівель і земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Клочківська 140 з 26.04.2019 року і по теперішній час є ТОВ "Житловий комплекс Воздвиженка" (ЄДРПОУ 38670536) (управитель).

Відтак, ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ" як третя особа по справі підтримує позовні вимоги Харківської міської ради.

18.03.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд з задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що 26.04.2019 року між АРМА та ТОВ "ЖК Воздвиженка" був укладений договір управління майном (активами), що був посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО, Колесник О.І., та зареєстрований в реєстрі за № 1239 (далі - договір управління). Так, за договором управляння, АРМА, як Установник управління, передало ТОВ "ЖК Воздвиженка", як управителю, на строк визначений в такому договорі нерухоме майно (далі також - активи) в управління, а ТОВ "ЖК Воздвиженка", як управитель, прийняло в управління об'єкти нерухомого майна та зобов'язувалось за плату здійснювати від свого імені управління цими активами, а зокрема і нежитловими будівлями літ. "А-2", "Б-1", "В-1", "Г-1", "Е-2", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 140. Зазначений вище договір укладено на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.10.2018 року у справі № 752/19045/17 (провадження № 1-кс/752/8342/18), про що зазначено у преамбулі договору. згідно з п. 1.2. та 6.1. такого договору, з урахуванням додаткового договору про внесення змін до договору управління майном від 12.06.2020 року, - строк управління активами: з дня укладення цього договору до дня находження у письмовій формі повідомлення від установника управління про припинення цього договору у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави або до іншого строку у разі настання випадків визначених у розділі 6 цього договору; або до 12.06.2024 року. 14.06.2019 року між АРМА та ТОВ "ЖК Воздвиженка" підписано акти прийняття-передачі майна, згідно з якими управитель (ТОВ "ЖК Воздвиженка") прийняла нежитлові будівлі.

Відповідач зазначає, що ще у 2019 році Харківська міська рада зверталась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "АВТОРАНСІНВЕСТ", за участі третіх осіб, що не заявляли самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: АРМА, ТОВ "ЖК Воздвиженка", про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у розмірі 4759440,15 грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 року у справі №922/2491/19 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "АВТОРАНСІНВЕСТ" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у розмірі 92906,10 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1393,60 грн. В решті позову відмовлено. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 року у справі № 922/2491/19, - рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 року у справі №922/2491/19 скасовано в частині стягнення з ТОВ "АВТОРАНСІНВЕСТ", безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у розмірі 92906,10 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1393,60 грн. В цій частині прийнято нове рішення. Стягнуто з ТОВ "АВТОРАНСІНВЕСТ" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у розмірі 4467838,16 грн та витрати по сплаті судового збору за звернення до суду першої інстанції у розмірі 67015,29 грн та за розгляд апеляційної скарги 100522,94 грн. В решті рішення по справі залишено без змін.

Відповідач звертає увагу, що в січні 2025 року Харківська міська рада вже знову звернулась до Господарського суду Харківської області з аналогічною позовною заявою, однак, до ТОВ "ЖК Воздвиженка", позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ТОВ "ЖК Воздвиженка" в порушення вимог ст.ст. 125-126 Земельного Кодексу України, використовував земельну ділянку площею 0,8880 га, кадастровий номер 6310136300:04:018:0058, у період з 01.07.2019 року по 28.02.2022 року по вул. Клочківській, буд. 140 у м. Харкові, без виникнення в останнього права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації, у зв'язку з чим відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою.

Відповідач зазначає, що ТОВ "ЖК Воздвиженка" ніколи не була та не є власником або ж довірчим власником нежитлових будівель літ. "А-2", "Б-1", "В-1", "Г-1", "Е-2", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 140, - а є виключно управителем такого майна на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.10.2018 року у справі № 752/19045/17 та договору управління майном (активами) від 26.04.2019 року.

Відповідач вказує, що правовідносини у всіх наведених позивачем судових справах не є подібними з цією справою, з огляду на предмет, підстави заявлених позовних вимог, обставини та характер спірних правовідносин. Так, у жодній із наведених Харківською міською радою справ судом касаційної інстанції не вирішувалось питання, пов'язане зі стягненням безпідставно збережених коштів орендної плати за період користування земельною ділянкою, з урахуванням арешту об'єктів нерухомого майна та їх передачею в управління АРМА згідно із Законом України № 772-VIII.

Відтак, на переконання відповідача, наведені позивачем судові рішення Верховного Суду не є подібними та не можуть враховуватись при розгляді справи та ніяким чином не можуть бути аргументованою підставою звернення з відповідним позовом до відповідача, управителя арештованого майна. Харківська міська рада не передавала у користування або у власність земельну ділянку по вул. Клочківській, буд. 140 у м. Харкові, а ні ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ", ані АРМА, ані ТОВ "ЖК Воздвиженка". Отже, договір управління майна, укладений між АРМА та ТОВ "ЖК Воздвиженка" не може змінювати правовий статус земельної ділянки комунальної власності та впливати на права власника земельної ділянки (Харківської міської ради). Враховуючи те, що земельна ділянка по вул. Клочківській, буд. 140 у м. Харкові не може бути об'єктом оренди між АРМА та ТОВ "ЖК Воздвиженка", то на цю земельну ділянку не розповсюджуються умови договору управління, відтак, на думку відповідача, це спростовує висновок позивача, що цю земельну ділянку використовує ТОВ "ЖК Воздвиженка".

Відповідач зазначає, що АРМА є суб'єктом здійснення заходів з управління активами на які накладено арешт у кримінальному провадженні та є єдиним суб'єктом, якому згідно з ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва передано виняткове право володіти, користуватись, розпоряджатись майном, шляхами визначеними Законом. Тобто, лише АРМА має юридично забезпечену можливість бути в безпосередньому фактичному зв'язку з відповідними речовими доказами, отримувати корисні властивості з цього майна, визначати долю цих активів. Згідно з п.3.2 договору управління, прийняття Управителем активів в управління за цим договором, наявність активів на балансі управителя не призводить до виникнення в управителя права власності, а також права довірчої власності на активи. Управління активами управителя не призводить до виникнення у нього будь-яких не передбачених законодавством переважних прав перед третіми особами щодо активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Враховуючи специфічний правовий статус речового доказу у кримінальному провадженні, а також суть накладеного арешту та головне призначення Національного агентства, АРМА не є правонаступником жодних прав чи обов'язків власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами. Чинним законодавством не передбачено процедури, механізму чи якоїсь іншої можливості, за яких АРМА може стати кредитором чи боржником у зобов'язаннях власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами. У зв'язку з цим, будь-які правочини (договори), укладені власником активу з третіми особами, не мають жодної зобов'язальної сили для АРМА та/або обраного ним професійного управителя (до такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18).

Відповідач зазначає, що доходи від управління за вирахуванням винагороди управителя та витрат на управління перераховуються до державного бюджету України у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. При тому, доходами від управління за цим договором є доходи, одержані управителем внаслідок управління активами за вирахуванням сум відповідних податків та зборів, які підлягають нарахуванню на відповідний вид доходів відповідно до чинного законодавства України.

Отже, на переконання відповідача, виходячи з аналізу матеріалів справи, в АРМА, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.10.2018 року у справі №752/19045/17, виникло інше речове право на чуже майно, а саме: право управління, яке в подальшому в процесі здійснення Національним агентством своїх повноважень згідно Закону було передано на підставі договору ТОВ "ЖК Воздвиженка", а, відтак, в даному випадку не має місце "абсолютної" безпідставності збереження відповідачем у себе грошових коштів за рахунок позивача, у зв'язку з чим в даному випадку відсутні підстави для стягнення грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою саме на підставі положень статті 1212-1214 ЦК України. Позивачем не було надано належних та допустимих доказів та підтвердження щодо нарахованої суми стягнення у вигляді безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Позивачем обґрунтовано нарахування різного виду коефіцієнтів з підстав ненадання орендарем відомостей. Проте, ТОВ "ЖК Воздвиженка" не є орендарем земельної ділянки та не може таким бути, оскільки відповідач являється виключно управителем арештованого нерухомого майна.

19.03.2025 до суду від третьої особи АРМА надійшли письмові пояснення, в яких останнє відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (далі - Закон № 772-VIII) АРМА є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими. Статтею 19 Закону № 772-VIII передбачено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному відповідним зверненням прокурора. Власники активів після арешту та передачі їх в управління Національному агентству не втрачають на них права власності, а у випадку скасування арешту активів - мають гарантоване право на їх повернення. При цьому, збереження таких активів, приріст їх вартості та ефективне управління ними забезпечується управителем та є обов'язком останнього. арешт активів, які є речовими доказами та об'єктами ймовірної конфіскації, а також їх передача в управління Національного агентства на підставі ухвали слідчого судді (суду) є діями, які здійснюються з метою досягнення завдань кримінального провадження. Саме ухвала про арешт активів є тим самим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника відповідних прав. З моменту арешту активів право власності власника цих активів є тимчасово обмеженим: власник тимчасово позбавляється прав володіння, розпорядження та користування майном, не може самостійно визначати долю активів, самостійно ними користуватися, зокрема передавати їх в тимчасове володіння чи користування третім особам. У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України. Частинами першою-третьою статті 21 Закону №772-VIII передбачено, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

03.04.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що 14.06.2019 функції по управлінню об'єктами нерухомості перейшли до ТОВ "Житловий комплекс Воздвиженка", яка на підставі договору управління активами від 26.04.2019 року самостійно визначає зміст та спрямування заходів з управління активами щодо володіння, користування та розпорядження цими активами в тому числі має право їх передавати на умовах строкового оплатного користування в найму (оренду). право власності на річ може бути обмежене, зокрема, накладенням арешту щодо такого майна та встановлення правого режиму управління майном на підставі відповідного рішення суду, при цьому управитель таким майном в силу положень Закону наділений всіма без виключеннями правомочностями власника такого майна, в тому числі має право здійснювати захист свого права, зокрема і від власника нерухомого майна. Враховуючи вищевикладене, з 14.06.2019 року у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.04.2018 року у справі №752/19045/17, виникло інше речове право на чуже майно, а саме: право управління майном відповідача, яке відповідно до акту приймання передачі від 14.06.2019 року було передано ТОВ "ЖК Воздвиженка". У зв'язку з цим Харківська міська рада вважає, що ТОВ "Автотрансінвест" з 14.06.2019 року було обмежено у можливості реалізовувати права власника, щодо нежитлових будівель, оскільки нерухоме майно вибуло з його володіння, користування та розпорядження. У зв'язку із чим, у останнього не було можливості фактичного користування земельною ділянкою за період з 01.07.2019 року по 28.02.2022 року, а, відтак, в даному випадку не має місце абсолютної безпідставності збереження власником нерухомого майна у себе грошових коштів за рахунок позивача. При цьому, з 14.06.2019 року функції по управлінню об'єктами нерухомості перейшли до ТОВ "ЖК Воздвиженка", яка на підставі договору управління активами від 26.04.2019 року самостійно визначає зміст та спрямування заходів з управління активами щодо володіння, користування та розпорядження цими активами, в тому числі має право їх передавати на умовах строкового оплатного користування в найму (оренду). З моменту укладання АРМА договору управління з Управителем усі відповідні права як володільця переходять до останнього, а, отже, питання користування майном мають вирішуватись саме з ним, адже будь-якого іншого механізму реалізації правомочностей з власності щодо арештованого майна окрім як визначений у спеціалізованому Законі №772-VIII законодавством не передбачено. Враховуючи, що ТОВ "ЖК Воздвиженка" фактично є номінальним власником на отримане в управління майно, яке перебуває на земельній ділянці комунальної власності, останнє є фактичним користувачем спірної земельної ділянки.

Позивач звертає увагу, що предметом позову у справі № 922/546/25 є стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.07.2019 по 28.02.2022, що не було предметом розгляду справи № 922/2491/19.

Позивач вказує, що після підписання 14 червня 2019 року між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами одержаними від корупційних та інших злочинів та ТОВ "ЖК Воздвиженка" акту приймання-передачі майна у останніх виникло право володіння, користування та розпоряджання майном. Відповідач використовує нерухоме майно, а ТОВ "Автотрансінвест" зазначало про надання арештованого майна в оренду.

У справі № 922/2491/19 Східний апеляційний господарський суд виходив з того, що справи не містять належних та допустимих доказів, що відповідач, як власник об'єктів нерухомості фактично перестав ними користуватися з 20.04.2018. Крім того, враховуючи специфічний правовий статус речового доказу у кримінальному провадженні, а також суть накладеного арешту та головне призначення Національного агентства, АРМА не є правонаступником жодних прав чи обов'язків власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами. Чинним законодавством не передбачено процедури, механізму чи якоїсь іншої можливості, за яких АРМА може стати кредитором чи боржником у зобов'язаннях власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами. В оголошенні, яке міститься в газеті "Голос України" від 25 вересня 2018 року № 903 (https://www.golos.com.ua/article/307947) ТОВ "ЖК Воздвиженка" повідомило, що є особою, яка має право вчиняти фактичні та юридичні дії, пов'язані з активами від свого імені в інтересах власника активів, держави України та АРМА, діяльність якого полягає у забезпеченні збереження та збільшення економічної вартості активів. Цим, ТОВ "ЖК Воздвиженка" повідомило усіх третіх осіб, кого це може стосуватися, що відносно нежитлової будівлі, пл. 647,7 кв.м, м. Харків, вул. Клочківська, 140, РНОНМ 49568263101 та нежитлової будівлі, пл. 1239,4 кв.м, м. Харків, вул. Клочківська, 140, РНОНМ 49521763101, є управителем, який діє від власного імені на підставі договору управління. ТОВ "ЖК Воздвиженка" повідомило про необхідність невідкладно звільнити активи від майна, устаткування, особистих речей тощо, та не перешкоджати уповноваженим особам ТОВ "ЖК Воздвиженка" за участі Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, держаними від корупційних та інших злочинів чи без такої у фактичному прийнятті в управління активів.

Отже, на переконання позивача, підстави пред'явлення позову до ТОВ "ЖК Воздвиженка" жодним чином не суперечать висновкам у справі № 922/2491/19, а навпаки відповідні висновки були враховані при визначенні особи, чия бездіяльність у сплаті плати за земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, порушує інтереси Харківської міської ради.

Харківська міська рада наполягає, що висновки Верховного Суду викладені в постановах від 05.08.2020 у справі №910/7520/19 та від 04.12.2019 року у справі №910/15262/18 стосувались правовідносин, які виникли у зв'язку із передачею арештованого майна в управління АРМА, а висновки суду стосуються питання застосування приписів Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів". Близькі за змістом висновки містяться у п. 42 постанови Верховного Суду від 11 березня 2025 року у справі № 904/1986/22. Станом на час ухвалення Східним апеляційним господарським судом рішення у справі № 922/2491/19 не існувало правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №910/7520/19. Зміна судової практики не повинна сама по собі тягнути необхідність перегляду раніше ухвалених остаточних судових рішень, тому Харківська міська рада не намагається переглянути постанову Східного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2020 року. У справі № 910/7520/19 Верховний Суд задовольняючи апеляційну скаргу ТОВ "Дека НК" виходив з того, що АРМА не є правонаступником жодних прав чи обов'язків власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами. Чинним законодавством не передбачено процедури, механізму чи якоїсь іншої можливості, за яких АРМА може стати кредитором чи боржником у зобов'язаннях власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами. З постановлення слідчим суддею ухвали про накладення арешту та з моменту укладення АРМА з управителем договору про управління майном, останнє набуло відповідних прав (володіння, користування, розпорядження) щодо вказаного майна.

Позивач зазначає, що оскільки ТОВ "ЖК Воздвиженка" володіє, користується та розпоряджається нерухомим майном, розташованим на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:04:018:058, Харківська міська рада звернулась з позовом до останнього, як фактичного користувача спірною земельною ділянкою у період з 01.07.2019 по 28.02.2022. У відзиві на позовну заяву представник відповідача посилається на численні пункти договору управління майном (активами) від 26.04.2019, але не зазначає, що відповідно до п.5.3. договору витрати, що здійснюються управителем на управління активами, відшкодовуються, якщо вони є необхідними для здійснення заходів з управління активами. Пунктом 4 додаткового договору про внесення змін до договору управління майном від 20.06.2020 року пункт 5.5. розділу 5 договору викладено у такій редакції: "5.5 Доходами від управління за цим договором є доходи, одержані управителем внаслідок управління активами за вирахуванням сум відповідних податків та зборів, які підлягають нарахуванню на відповідний вид доходів відповідно до чинного законодавства України, та витрат на управління". Також, відповідач звертає увагу на п.п. 3.3-3.5., п. 4.3.2., п. 5.3, п. 5.5., п. 5.8.2, п. 8.2., п. 9.4. договору управління майном.

11.04.2025 до суду від третьої особи АРМА надійшли додаткові письмові пояснення, в яких остання зазначає, що 26 квітня 2019 року між АРМА та ТОВ “Житловий комплекс “Воздвиженка» був укладений договір управління майном (активами), який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Колесник О.І., та зареєстрований в реєстрі за № 1239 (далі - договір управління). Згідно з пунктом 3.2 договору управління, прийняття управителем активів в управління за цим договором, наявність активів на балансі управителя не призводить до виникнення в управителя права власності, а також права довірчої власності на активи. Управління активами управителя не призводить до виникнення у нього будь-яких не передбачених законодавством переважних прав перед третіми особами щодо активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Пунктом 5.1. договору управління визначено, що управитель отримує плату (винагороду) за управління активами, що визначені у цьому договорі. При тому, згідно пункту 5.5. договору, - доходи від управління за вирахуванням винагороди управителя та витрат на управляння перераховуються до Державного бюджету України у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Отже, активи, на які накладено арешт у кримінальному провадженні та передано в управління АРМА, можуть одночасно перебувати в багатьох різних правових режимах (власність, оренда, застава тощо). Кожен з таких правових режимів регулюється окремим законом чи положенням закону, які покладають на суб'єктів відповідних правовідносин певні права та обов'язки. Проте, стосовно АРМА таке майно існує виключно в одному правовому режимі - речового доказу, на який накладено арешт у кримінальному провадженні, щодо якого застосовано спеціальний порядок зберігання. Арешт активів, які є речовими доказами та об'єктами ймовірної конфіскації, а також їх передача в управління АРМА на підставі ухвали слідчого судді (суду) є діями, які здійснюються з метою досягнення завдань кримінального провадження. Ухвала про передачу активів в управління АРМА є визначеним слідчим суддею спеціальним порядком зберігання речових доказів, яким забезпечується виконання ухвали про арешт цих активів. З моменту постановляння слідчим суддею ухвали про арешт активів та про їх передачу в управління Агентства, виключно останнє уповноважується здійснювати права володіння, розпорядження та користування щодо цього майна, у зв'язку з чим права власника такого майна щодо володіння користування та розпорядження таким майном обмежуються в силу закону. Проте, ухвалою слідчого судді власник не позабавляється свого права власності на арештоване майно, а лише обмежується у своїх правах в силу закону. Враховуючи специфічний правовий статус речового доказу у кримінальному провадженні, а також суть накладеного арешту та головне призначення Національного агентства, АРМА не є правонаступником жодних прав чи обов'язків власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами. Чинним законодавством не передбачено процедури, механізму чи якоїсь іншої можливості, за яких АРМА може стати кредитором чи боржником у зобов'язаннях власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами. У зв'язку з цим, будь-які правочини (договори), укладені власником активу з третіми особами, не мають жодної зобов'язальної сили для АРМА та/або обраного ним професійного управителя. Як було встановлено АРМА, ТОВ »АВТОТРАНСІНВЕСТ» не було зареєстровано будь-яких майнових прав (власність, постійне користування, оренда) на земельну ділянку за кадастровим номером 6310136300:04:018:0058, що розташована по адресу: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 140. Згідно наявних матеріалів справи, - Харківська міська рада не передавала у користування або у власність земельну ділянку по вул. Клочківській, буд. 140 у м. Харкові, а ні ТОВ »АВТОТРАНСІНВЕСТ», ані АРМА, ані ТОВ »ЖК “Воздвиженка». Отже, договір управління майна, укладений між АРМА та ТОВ »ЖК Воздвиженка» не може змінювати правовий статус земельної ділянки комунальної власності та впливати на права власника земельної ділянки (Харківської міської ради).

Враховуючи те, що земельна ділянка по вул. Клочківській, буд. 140 у м. Харкові не може бути об'єктом оренди між АРМА та ТОВ »ЖК Воздвиженка», то на цю земельну ділянку, на переконання третьої особи, не розповсюджуються умови договору управління, відтак, на думку третьої особи, це спростовує висновок позивача, що цю земельну ділянку використовує ТОВ »ЖК “Воздвиженка». Відповідний висновок також міститься в преюдиційному до даного спору судовому рішенні Господарського суду Харківської області від 13 січня 2020 року у справі № 922/2491/19.

Третя особа вказує, що передачею арештованого майна в управління Національному агентству професійному управителю не відбувається переходу права власності на таке майно свідчать й окремі положення Закону № 772-VIII. Національне агентство та ТОВ »Житловий комплекс “Воздвиженка», не можуть вважатися суб'єктами права власності чи права довірчої власності щодо майна, переданого йому в управління, оскільки Закон № 772-VIII не передбачає виникнення у АРМА права власності чи права довірчої власності на передане йому в управління майном. Також, Закон не передбачає переходу відповідних прав і до професійного управителя. З огляду на визначене вище, 3-тя особа вважає, що позовні вимоги Харківської міської ради щодо стягнення з ТОВ »ЖК Воздвиженка» 9866421,76 грн як безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку, є такими, що не є безумовними та обґрунтованими.

15.04.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає що, позивач хибно визначає ТОВ "ЖК Воздвиженка" номінальним власником арештованого майна та приписує відповідачу права тотожні праву власника на таке майно. ТОВ "ЖК Воздвиженка" та АРМА, у Національної агенції у зв'язку з арештом нерухомого майна та передачі його в управління, - не виникло ні права власності ні права довірчої власності, ні будь якого іншого права, яке наявне у володільця активу. Так, у АРМА і професійного управителя за наслідком розпорядження "не своїм, чужим майном" не виникає сукупності правомочностей володіння, користування та розпорядження арештованим майном як права власності. "Загальна" конфіскація, застосовувана на підставі положень КПК України, не передбачає перехід права власності на майно підозрюваного до держави до моменту застосування судом конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру, щодо юридичної особи за рішенням, що набуло законної сили.

Також, відповідач вказує, що положення Конституції України, Цивільного кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України свідчать про неможливість набуття права власності державою на майно, щодо якого накладено арешт у кримінальній справі, до ухвалення судом рішення, яким вирішується питання про конфіскацію майна підозрюваного, а також до вирішення питання про проведення спеціальної конфіскації.

Крім того, відповідач вказує, що обґрунтування позивачем свого позову у даній справі, та звернення Харківської міської ради з таким позовом саме до ТОВ "ЖК Воздвиженка" свідчать про недобросовісність його поведінки у відносинах з відповідачем і порушення ним доктрини venire contrafactum proprium, що є заборонена в цивільних правовідносинах, оскільки не сприяє сталому діловому обороту та є протиправною вцілому.

16.05.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач вказує, зокрема, що на сьогоднішній день ТОВ "ЖК Воздвиженка" не є управителем арештованого нерухомого майна з підстав закінчення строку дії договору управління майном від 26.04.2019 року, що був укладений між АРМА та ТОВ "ЖК Воздвиженка", що фактично підтверджує обставини строковості управління майном та спростовують припущення позивача відносного того, що у відповідача є ті ж правомочності щодо майна, що є і у власника майна. Також, ТОВ "ЖК Воздвиженка" в даному спорі не є особою в розумінні ст. 1212 ЦК та ст. 1214 ЦК України.

Відповідач зазначає, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16.10.2018 року у справі № 752/19045/17 накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, заборонивши їх відчуження, розпорядження та користування, що належать на праві власності ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 33368841, м.Харків, вул.Озерянська, буд.3), але не заборонено: сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів до державного та/або місцевих бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань; погашення (стягнення) податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та сплати розстрочених (відстрочених), у тому числі за рішенням суду, грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків та/або сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відтак, ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ" із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому, з дати формування спірної земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав, у нього виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою відповідні кошти власнику земельної ділянки, на якій розміщено майно. ТОВ "ЖК Воздвиженка" як управитель, діяло виключно в рамках договору управління, яким не визначається обов'язок останнього здійснювати справляння плати за оренду землі, оскільки такий обов'язок лежить на власнику нерухомого майна.

30.06.2025 до суду від відповідача надійшла письмова промова в судових дебатах. Відповідач, зокрема, додатково вказує, що актуальна практика Верховного Суду, визначає фактичним користувачем земельної ділянки саме особу власника нерухомого майна. Оскільки, за обставин цієї справи, ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ" є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, що належить позивачу, - то останній має право звернутись з позовом про стягнення коштів в порядку ст. 1212 ЦК України до фактичного користувача земельної ділянки, тобто виключно до власника арештованого об'єкту нерухомості. ТОВ "ЖК Воздвиженка" не є та не може бути належним відповідачем у спорі за позовом Харківської міської ради.

30.06.2025 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи (ТОВ "Автотрансінвест") в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи (АРМА) підтримав заперечення відповідача проти позовної заяви.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Як вказує позивач у позові, Харківською міською радою на підставі ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по вул. Клочківській, 140 у м. Харкові.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 18.09.2024 № 395438938 право власності на нежитлові будівлі: літ. "А-2" загальною площею 173,4 кв.м, літ. "Б-1" загальною площею 385,3 кв.м, літ. "В-1" загальною площею 66,4 кв.м, літ. "Г-1" загальною площею 22,6 кв.м, літ. "Е-2" загальною площею 1239,4 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 140 зареєстроване з 27.03.2018 за ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ" на підставі договорів купівлі-продажу від 27.03.18 №№223,231.

З 26.04.2019 право управління вищезазначеними об'єктами нерухомого майна належить ТОВ "ЖК Воздвиженка" на підставі договору управління майном (активами), виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесником О.І. від 26.04.2019 № 1239; додаткового договору про внесення змін до договору управління майном, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В від 12.06.2020 № 663 (копія інформаційної довідки додається).

Вищевказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310136300:04:018:0058, право користування якою відповідачем не оформлено.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.11.2016 № НВ-63 03448652016 площа земельної ділянки по вул. Клочківській, 140 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:04:018:0058 складає 0,8880 га, сформована земельна ділянка - 23.06.2014. Вищевказана земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови. Вид цільового призначення земельної ділянки: для реконструкції нежитлових будівель літ."А-2",літ."Б-1", літ."В-1", літ."Г-1", літ."Е-2" під автосалон.

18.09.2024 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Миколайчук А.С. у порядку ч.2. ст.83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо вищезазначеної земельної ділянки по вул. Клочківській, 140 у м. Харкові.

За результатами проведеного обстеження встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:04:018:0058 площею 0,8880 га по вул. Клочківській, 140 у м. Харкові, розташовані нежитлові будівлі: літ. "А-2", літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Г-1", літ. "Е-2".

На думку позивача ТОВ "ЖК Воздвиженка" з 01.07.2019 по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:04:018:0058 за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 140, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Згідно із листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 27.08.2024 № 172395/5/20-40-04-02-12 ТОВ "ЖК Воздвиженка" не значиться платником плати за землю у 2019-2022 роках. ТОВ "ЖК Воздвиженка" у період з 01.07.2019 по 28.02.2022 не сплачувало у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою по вул. Клочківській, 140 у м. Харкові, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 9866421,76 грн.

Встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до ТОВ "ЖК Воздвиженка" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310136300:04:018:0058 загальною площею 0,8880 га по вул. Клочківській, 140 у м. Харкові.

Позивачем виконаний розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "ЖК Воздвиженка" коштів у розмірі орендної плати на підставі витягів від 11.05.2019 № 811/0/45-19 та від 11.03.2021 № 1639 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:04:018:0058 загальною площею 0,8880 га по вул. Клочківській, 140 у м. Харкові виданих Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Вищевказаний розрахунок виконано на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008, зі змінами (далі - Положення № 41/08).

Відповідно до п. 289.2. ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно із п. 289.3. ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,1.

Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, яке йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:04:018:0058 загальною площею 0,8880 га по вул. Клочківській, 140 у м. Харкові у 2019 році становила 47594402 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:04:018:0058 загальною площею 0,8880 га по вул. Клочківській, 140 у м. Харкові у 2020-2021 роках становила 47604498 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:04:018:0058 загальною площею 0,8880 га по вул. Клочківській, 140 у м. Харкові у 2022 році становила 52364948 грн.

Відповідно до п. 2.5 Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021), розмір базової ставки орендної плати встановлено на рівні 8% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 4.1 Положення №41/08 (в редакції з 01.01.2022), річна орендна плата для виду використання земельної ділянки "Інше" встановлена на рівні 8% від нормативної грошової оцінки.

Додатком до Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що у випадку перевищення 50 кв.м площі земельної ділянки, застосовується коефіцієнт зі значенням 1.

Додатком до Положення № 41/08 "Коефіцієнти умов використання земельної ділянки" (в редакції з 01.01.2022) встановлено, що коефіцієнту розміру земельної ділянки із показником від 0,1000 га до 0,9999 га відповідає значення 0,95.

Щодо застосування коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов із значенням 1.

Пунктом 2.4 Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об'єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).

Аналогічні приписи щодо застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов містить пункт 2.4 Положення № 41/08 в редакції з 01.01.2022.

Враховуючи факт того, що орендарем не надано жодних документів на підтвердження особливих умов використовуваної земельної ділянки, у розрахунках застосоване базове значення 1.

Отже, розмір орендної плати, яку повинно було сплачувати ТОВ "ЖК ВОЗДВИЖЕНКА" за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310136300:04:018:0058 загальною площею 0,8880 га по вул. Клочківській, 140 у м. Харкові:

- у 2019 році - 317296,01 грн в місяць, за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 становить 1903776,06 грн;

- у 2020 році - 317363,32 грн в місяць, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (крім березня 2020 року) становить 3490996,52 грн;

- у 2021 році - 317363,32 грн в місяць, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 3808359,84 грн;

- у 2022 році - 331644,67 грн в місяць, за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 663289,34 грн.

Оскільки, відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 27.08.2024 №17395/5/20-40-04-02-12 ТОВ "ЖК Воздвиженка" не значиться платником плати за землю, загальна сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 01.07.2019 по 28.02.2022 становить 9866421,76 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Як встановлено судом та зазначалося вище по тексту рішення, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРП), ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ" є власником нежитлових будівель: літ. "А-2" загальною площею 173,4 кв.м.; літ. "Б-1" загальною площею 385,3 кв.м.; літ. "В-1" загальною площею 66,4 кв.м.; літ. "Г-1" загальною площею 22,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Ключківська, буд. 140; реєстраційний номер об'єкту нерухомості: 49568263101. Підставою набуття права власності на відповідну нерухомість ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ" є договір купівлі-продажу №223 від 27.03.2018 року, що нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського МНО, Глуховцею М.В.

Також, ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ" належить на праві власності нежитлова будівля літ. "Е-2" загальною площею 1239,4 кв.м.; літ. "Б-1", яка також розташована за адресою: м. Харків, вул. Ключківська, буд. 140; реєстраційний номер об'єкту нерухомості: 49521763101. Підставою набуття права власності на відповідну нерухомість ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ" є договір купівлі-продажу №231 від 27.03.2018 року, що нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського МНО, Глуховцею М.В.

Слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва в рамках справи № 752/19045/17 було прийнято ухвалу від 20.04.2018 року, якою накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, заборонивши їх відчуження, розпорядження та користування, що належить на праві власності ТОВ "АВТОРАНСІНВЕСТ", а саме:

- нежитлові будівлі літ. "А-2", "Б-1", "В-1", "Г-1" загальною площею 647,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого 49568263101, які розташовані за адресом: м. Харків, вул. Клочковська, буд. 140,

- нежитлова будівля літ. "Е-2", загальною площею 1239,4 кв.м. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 49521763101 яка розташована за адресом: м. Харків, вул. Клочковська, буд. 140.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.08.2018 року у справі № 752/19045/17 ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.04.2018 року скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.10.2018 року у справі № 752/19045/17 (провадження №: 1-кс/752/8342/18), зокрема, але не виключно було накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, заборонивши їх відчуження, розпорядження та користування, що належать на праві власності ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 33368841, м.Харків, вул.Озерянська, буд. 3), а саме:

- нежитлові будівлі літ.А-2, Б-1, В-1, Г-1, загальною площею 647,7 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 49568263101, розташовані за адресою: м.Харків, вул.Клочківська, буд. 140;

- нежитлова будівля літ.Е-2, загальною площею 1239,4 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 49521763101, розташовану за адресою: м.Харків, вул.Клочківська, буд. 140.

Арештоване майно, відповідною судовою ухвалою, передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження та збереження їхньої економічної вартості.

В подальшому 26.04.2019 року між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) та ТОВ "ЖК Воздвиженка" був укладений договір управління майном (активами), що був посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО, Колесник О.І., та зареєстрований в реєстрі за № 1239 (далі - договір управління).

Так, за договором управляння, АРМА, як установник управління, передало ТОВ "ЖК Воздвиженка", як управителю, на строк визначений в такому договорі нерухоме майно (далі також - активи) в управління, а ТОВ "ЖК Воздвиженка", як управитель, прийняло в управління об'єкти нерухомого майна та зобов'язувалось за плату здійснювати від свого імені управління цими активами, а зокрема і нежитловими будівлями літ. "А-2", "Б-1", "В-1", "Г-1", "Е-2", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 140.

Зазначений вище договір укладено на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.10.2018 року у справі № 752/19045/17 (провадження № 1-кс/752/8342/18), про що зазначено у преамбулі договору.

За умовами договору управління, а зокрема згідно з п. 1.2. та 6.1. такого договору, з урахуванням додаткового договору про внесення змін до договору управління майном від 12.06.2020 року, - строк управління активами: з дня укладення цього договору до дня находження у письмовій формі повідомлення від установника управління про припинення цього договору у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави або до іншого строку у разі настання випадків визначених у розділі 6 цього договору; або до 12.06.2024 року.

Відповідно до п.3.1. договору управління управління активами за цим договором здійснюється управителем в таких інтересах вказаних нижче осіб:

а) власника активів - в частині збереження та збільшення економічної вартості активів, ефективності управління активами - з метою забезпечення повернення активів власнику у разі настання визначеної законом підстави такого повернення;

б) держави Україна - в частині збереження та збільшення економічної вартості активів, ефективності управління активами - з метою забезпечення:

і) виконання, визначеного кримінальним процесуальним законодавством України завдання арешту активів як заходу забезпечення відповідного кримінального провадження;

іі) можливості примусового стягнення активів на користь держави Україна у визначеному законом правовому режимі у разі настання визначеної законом підстави такого стягнення;

ііі) надходжень до Державного бюджету України доходів від управління активами, у порядку, на умовах та у розмірах, визначених законодавством та цим договором;

в) установника управління - в частині забезпечення виконання ним визначених законом функцій та повноважень з управління активами.

Відповідно до п.3.2. договору управління прийняття управителем активів в управління за цим договором, наявність активів на балансі управителя не призводить до виникнення в управителя права власності, а також права довірчої власності на активи. Управління активами управителем не призводить до виникнення у нього будь-яких не передбачених законодавством переважних прав перед третіми-особами щодо активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Відповідно до п.3.3. договору управління, активи мають бути відокремлені від іншого майна управителя та обліковуватись на окремому балансі управителя.

Відповідно до п.3.4. договору управління розрахунки пов'язані з управлінням активами здійснюються через окремий банківській рахунок управителя. Якщо інше прямо не передбачено законодавством України, управитель не має права здійснювати на такому рахунку будь-які розрахунки, що не пов'язані з управлінням активами за цим договором.

Відповідно до п.3.5. договору управління управління активами здійснюється управителем особисто без права доручення іншій особі (замісникові) вчинення від імені управителя дій, необхідних для управління активами, якщо інше прямо не передбачено ним договором.

Згідно з п.4.3. договору управління, управитель, тобто ТОВ "ЖК Воздвиженка", має право:

- отримати активи від установника управління після укладення цього договору, а саме з дня нотаріального посвідчення договору (п. 3.4.1.);

- самостійно визначити зміст та спрямування заходів з управління активами щодо володіння, користування та/або розпорядження (за винятком права відчужувати чи обтяжувати на користь третіх осіб активи (іпотека, застава, порука тощо) цими активами, в тому числі передавати на умовах строкового оплатного користування в найм (оренду), з дотриманням умов цього договору та чинного законодавства України (п. 3.4.2.);

- отримувати винагороду за управління активами та відшкодування витрат, понесених ним у зв'язку з управлінням активами, у порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 3.4.3.);

- відмовитись від цього договору у порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 3.4.4.);

- надавати установнику управління проект змін та доповнень до затвердженої програми управління активами з пропозиціями, що мають на меті збільшення отримання доходів від управління активами (п. 3.4.5.);

- укладати з підприємствами різних форм власності договори на вироблення та/або виконання будь-яких житлово-комунальних послуг, у тому числі але не виключно: послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, транспортування, розподілу природного газу, постачання електричної енергії, вивезення побутових відходів, послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, з поточного ремонту, вивезення побутових відходів тощо), послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків (укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо), послуг з поточного ремонту приміщень, будинку, споруд (зміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій) тощо (п. 3.4.6.).

Пункт 4.4. договору управління визначає, що управитель зобов'язаний:

- управляти активами відповідно до умов цього договору (п. 4.4.1.);

- належним чином виконувати умови цього договору (п. 4.4.2.);

- при здійсненні управління активами, в тому числі при вчиненні будь-яких правочинів щодо активів, повідомляти третіх осіб, що він діє від власного імені, але виключно як управитель на підставі договору управління, укладеного з Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України та Закону (п. 4.4.3.);

- протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня прийняття активів в управління (п. 4.4.4.):

а) застрахувати за рахунок власних коштів свою професійну відповідальність перед установником управління на суму, яка дорівнює 1000 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2019 року, стосовно прийнятих в управління активів, забезпечувати чинність відповідних договорів страхування протягом строку дії цього договору, а також надати установнику управління належним чином завірені копії страхових полісів або копії договору страхування;

б) застрахувати за рахунок власних коштів, на вартість, визначену у звіті про оцінку/акті оцінки, на користь установника управління ризики, пов'язані з втратою, знищення, пошкодженням активів, а також зменшення їх вартості протиправних дій третіх осіб, забезпечувати чинність відповідних договорів страхування протягом строку дії цього договору, а також надати установнику управління належним чином завірені копії страхових полісів або копії договору страхування;

в) відкрити окремий рахунок (окремі рахунки) у банках для здійснення розрахунків, пов'язаних із виконанням умов цього договору.

- надавати визначеним установником управління управителем уповноваженим особам установника управління (п. 4.4.5.):

а) будь-яку інформацію, що стосується виконання цього договору, відповіді на запити, доступ до усіх документів пов'язаних з управлінням активами в строк, що не перевищує 5 (п'ять) робочих днів з моменту отримання запиту;

б) повний доступ до активу, а саме здійснення безпосереднього огляду прийнятих в управління активів управителем та документів щодо управління активами, а також їх використання - не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного звернення уповноваженої особи установника управління.

- забезпечити належне збереження активів (п. 4.4.6.);

- повернути активи установнику управління у порядку та на умовах, визначених цим договором, у разі настання визначеної законом підстави припинення управління чи відмови установника управління від цього договору з підстав, визначених цим договором (п. 4.4.7.);

- на вимогу установника управління відшкодувати йому в повному обсязі збитки, шкоду або інші управителем, зокрема повної або часткової втрати активів, знищення, пошкодження зменшення економічної вартості активів (п. 4.4.8.);

- не відчужувати активи, прийняті ним в управління (п. 4.4.9.);

- невідкладно повідомляти установника управління про (п. 4.4.10.):

а) виникнення контролю (у значенні цього терміну, визначеному у Законі України "Про захист економічної конкуренції") щодо управителя зі сторони власника активів чи пов'язаних з ним осіб;

б) набуття власником активів або пов'язаної з ним фізичної особи правового режиму кінцевого бенефіціарного власника (контролера) щодо управителя у значенні цього терміну, визначеному Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

- за наявності інформації щодо прав третіх осіб на активи або будь-яких інших претензій, застережень, повідомлень щодо активів, загроз настання негативних наслідків або страхових ризиків, - не пізніше, ніж на наступний робочий день повідомити про це установника управління (п. 4.4.11.);

- подавати звітність про результати управління активами відповідно до умов договору (п. 4.4.12.);

- припинити здійснення будь-яких банківських операцій, пов'язаних з управлінням активами, у разі одержання відповідного обґрунтованого повідомлення установника управління з підстав, визначених цим договором, та у строк, визначений цим договором, надати йому всі необхідні документи та дані з питань виявлених недостовірних відомостей, розбіжностей в отриманій звітності від управителя (п. 4.4.13.);

- сплатити за рахунок власних коштів вартість нотаріального посвідчення цього договору (п. 4.4.14.).

Відповідно до п. 5.1. договору управитель отримує плату (винагороду) за управління активами; що визначені у цьому договорі.

Відповідно до п.5.5. договору (у урахування додаткового договору про внесення змін від 12.06.2020) доходами від управління за цим договором є доходи, одержані управителем внаслідок управління активами за вирахуванням сум відповідних податків та зборів, які підлягають нарахуванню на відповідний вид доходів відповідно до чинного законодавства України, та витрат на управління".

Відповідно до п.5.6. договору доходи від управління за вирахуванням винагороди перераховуються до державного бюджету України у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.)

Відповідно до п.5.8. договору втрати, понесені (вчинені) управителем, як оплата на забезпечення та або організацію надання послуг, необхідних для належного управління активами, за умови, якщо такі витрати у письмовій формі погоджені із установником управління, вважаються погодженими за відсутності зауважень від установника управління до звітності управителя протягом 10 (десяти) робочих днів з дня одержання відповідної звітності установником управління.

Відповідно до п.п.5.8.2. договору, доходів від управління за вирахуванням винагороди управителя та втрат на управління, а також податків та зборів, що підлягають сплаті управителем згідно з чинним законодавством України на спеціальний реєстраційний рахунок установника управління, відкритий в Державній казначейській службі України, для подальшого перерахування до державного бюджету України.

Відповідно до п.6.1. договору (з урахуванням додаткового договору про внесення змін від 09.09.2022) цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін на нотаріального посвідчення цього договору та діє до 12 червня 2024 року, якщо інше не передбачено чинним законодавством України або цим договором, проте в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п.п.8.1.-8.2. договору програма управління активами передбачає:

Викладені нижче заходи управління активами управителем, які передбачають одержання доходів від управління активами:

а) дії для підготовки до передання активів в оренду;

б) своєчасна оцінка ризиків зменшення орендного доходу;

в) встановлення справедливої та обґрунтованої плати за управління і експлуатацію будівлі, в якій знаходяться активи, та місць загального користування, які підлягають відшкодуванню орендарями активів;

г) планування та аналіз доходів і втрат, пов'язаних з управлінням майном.

д) заходи з технічного обслуговування та експлуатації активів, що мають забезпечити збереження та, за можливості, збільшення економічної вартості активів протягом управління ними управителем:

і) організація безперервної, цілодобової охорони об'єкта нерухомого майна від будь-яких протиправних посягань сторонніх осіб за рахунок власних сил або шляхом залучення охоронних компаній - партнерів;

іі) страхування нерухомого майна від пожежі, стихійних явищ, вибухів, залиття (пошкодження водою), крадіжки, грабежу, розбою, умисного пошкодження, знищення майна;

ііі) перевірка технічного стану нежитлових приміщень придатності приміщення для передачі в оренду;

іv) перевірка справності та функціонування обладнання приміщення та інженерних комунікацій із залученням необхідних спеціалістів;

v) перевірка наявності/відсутності заборгованості по комунальним та іншим платежам;

vі) відновлення стану нерухомого майна, приведення його до стану, придатного для використання та передачі в оренду; ремонтні та налагоджувальні роботи, заміна елементів оздоблення, меблевих та інших конструкцій, організація підтримки нерухомого майна в належному (придатному для використання) стані;

vіі) підготовка об'єкта до безпосередньої передачі його в оренду (прибирання, налагодження обладнання та інші підготовчі дії);

vііі) укладення договорів па обслуговування та утримання нерухомого майна, технічне обслуговування інженерних мереж, систем протипожежної безпеки із відповідними службами, що обслуговують в цілому будівлю за місцем розташування нежитлових приміщень;

іх) організація юридичного супроводу відносно оренди, складення договору оренди, актів прийому-передачі та інше;

х) взаємодія з орендарем з метою забезпечення своєчасної оплати орендних, комунальних та інших платежів;

хі) оперативний контроль та взаємодія з правоохоронними органами для запобігання протиправного втручання сторонніх осіб та створення ними перешкоди в управлінні;

хіі) бухгалтерський контроль за використанням нежитлових приміщень, облік та контроль оподаткування;

хііі) регулярний моніторінг стану встановленого в активах обладнання та іншого майна;

хіv) своєчасне попередження та оперативна ліквідація надзвичайних ситуацій та аварій в активах;

xv) здійснення регулярних перевірок активу із складанням відповідних довідок (протоколів);

xvi) контроль за виконанням орендарями вимог пожежної безпеки;

xvii) забезпечення поточного та аварійного ремонту активів (за необхідності);

е) за необхідності - укладення договору на загальне утримання і обслуговування активів (в тому числі на технічне обслуговування інженерних мереж, систем протипожежної безпеки та пожежогасіння) із підрядними організаціями, які виконують аналогічні роботи у межах торговельно-офісного комплексу з об'єктами громадського призначення та паркінгом, де знаходяться активи;

ж) моніторинг ринку оренди з метою найбільш ефективного використання майна та визначення конкурентної ціни оренди;

з) укладення договорі в оренди активів, адміністрування взаємовідносин із орендарями активу;

и) контроль та перевірка правильності нарахованих платежів, що пов'язані із експлуатацію приміщень та місць загального користування;

к) підготовка документів для передачі нежитлових приміщень в оренду, узгодження істотних умов оренди з потенційним орендарем;

л) забезпечення охорони активів від неправомірних посягань третіх осіб;

м) укладення з підприємствами різних форм власності договорів на вироблення та/або виконання будь-яких житлово-комунальних послуг, у тому числі, але не виключно: послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної події, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використання внутрішньобудинкових систем), газопостачання, транспортування, розподілу природного газу, постачання електричної енергії, вивезення побутових відходів, послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудннкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо), послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків (укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо), послуг з поточного ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій) тощо.

Відповідно до п.9.4. договору, місячна звітність управителя складається кожного місяця, наступного за'звітним, станом на кінець останнього дня звітного місяця. Місячний звіт управителя про результати управління активами повинен включати таку інформацію: суму доходів від управління, у звітному періоді; суму витрат на управління у звітному періоді; розрахунок винагороди управителя у звітному періоді; суми податків, що підлягають сплаті управителем до державного бюджету України, за результатами здійснення управління активами; суму доходів під управління у звітному періоді за вирахуванням винагороди управителя, витрат на управління, що підлягає перерахуванню до Державного бюджету України; стан виконання зобов'язань за договорами страхування активів; іншу інформацію, передбачену цим договором та окремими обґрунтованими запитами установника управління.

14.06.2019 року між АРМА та ТОВ "ЖК Воздвиженка" підписано акти прийняття-передачі майна, згідно з якими управитель (ТОВ "ЖК Воздвиженка") прийняла нежитлові будівлі літ. "А-2", "Б-1", "В-1", "Г-1" реєстраційний номер 49568263102 загальною площею 647,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 140, а також нежитлову будівлю літ. "Е-2" реєстраційний номер 49521763101, що розташована у м. Харкові, вул. Клочківська, буд. 140 загальною площею 1239,4 кв.м. В якості підстави передання об'єктів нерухомості в актах зазначена ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 16.10.2018 року у справі №752/19045/17.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 року у справі №922/2491/19 задоволено частково позов Харківської міської ради до ТОВ "АВТОРАНСІНВЕСТ", 3-ті особи ТОВ "ЖК "Воздвиженка", АРМА. Стягнуто з ТОВ "АВТОРАНСІНВЕСТ" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у розмірі 92906,10 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1393,60 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 року у справі №922/2491/19, - рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 року у справі №922/2491/19 скасовано в частині стягнення з ТОВ "АВТОРАНСІНВЕСТ", безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у розмірі 92906,10 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1393,60 грн. В цій частині прийнято нове рішення.

Стягнуто з ТОВ "АВТОРАНСІНВЕСТ" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у розмірі 4467838,16 грн та витрати по сплаті судового збору за звернення до суду першої інстанції у розмірі 67015,29 грн та за розгляд апеляційної скарги 100522,94 грн. В решті рішення по справі залишено без змін.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як фактичного користувача у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК України за користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою площею 0,8880га кадастровий номер 6310136300:04:018:0058 у період з 01.07.2019 по 28.02.2022 вул. Клочківській 140 у м. Харкові на яких розташоване перелічене майно, що належить ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ".

Крім того, для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об'єктом цивільних прав, та наявність обґрунтованості порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування цією земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 14.1.147 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до приписів ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Стаття 270 Податкового кодексу України встановлює, що об'єктами оподаткування, зокрема, є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Стаття 288 Податкового кодексу України регулює порядок оплати орендної плати за земельній ділянки. Так, відповідно до п.288.1 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (ст.288.2 Податкового кодексу України).

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (ст.288.3 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Крім того, правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту означеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається з положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вона розміщена і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 та Верховного Суду від 15.12.2021 року в справі № 924/856/20.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року в справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані.

У постанові від 05.08.2022 року в справі № 922/2060/20 Верховний Суд, при розгляді спору, де серед іншого встановлювались обставини щодо площі земельної ділянки, яку використовував власник розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком певної події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом статті 1212 Глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" для кондикційних зобов'язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав.

Зокрема частина друга вказаної норми регламентує, що, при цьому, вина набувача майна, потерпілого чи інших осіб не має значення, а визначальним є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (частина перша статті 96 Земельного кодексу України).

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (стаття 92 цього кодексу).

Право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічні висновки неодноразово наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Тобто, при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, з яких відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, у тому числі якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18 та у постанові від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 21.03.2023 по справі №922/2095/21.

Отже фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Вказаний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.

Так, у позовній заяві позивач просить стягнути плату за користування спірною земельною ділянкою за період з 01.07.2019 по 22.02.2022 з ТОВ "ЖК "Воздвиженка", як управителя за договором управління активами від 26.04.2019.

Як було встановлено судом раніше, слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва в рамках справи № 752/19045/17 було прийнято ухвалу від 20.04.2018 року, якою накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, заборонивши їх відчуження, розпорядження та користування, що належить на праві власності ТОВ "АВТОРАНСІНВЕСТ", а саме:

В подальшому 26.04.2019 року між АРМА та ТОВ "ЖК Воздвиженка" був укладений договір управління майном (активами), що був посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО, Колесник О.І., та зареєстрований в реєстрі за № 1239 (далі - договір управління).

За договором управляння, АРМА, як установник управління, передало ТОВ "ЖК Воздвиженка", як управителю, на строк визначений в такому договорі нерухоме майно (далі також - активи) в управління, а ТОВ "ЖК Воздвиженка", як управитель, прийняло в управління об'єкти нерухомого майна та зобов'язувалось за плату здійснювати від свого імені управління цими активами, а зокрема і нежитловими будівлями літ. "А-2", "Б-1", "В-1", "Г-1", "Е-2", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 140.

Відповідно до ч.1 ст.170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (далі по тексту - Закону) Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

За змістом п.п. 1,4 ч.1 ст.1 Закону активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні.

Управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.19 Закону Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 21 Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у ч.1 цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб'єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 ЦК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства у їх сукупності з урахуванням правовідносин, що склалися між сторонами цього спору, свідчить про те, що арешт активів, які є речовими доказами та об'єктами ймовірної конфіскації, а також їх передача в управління Національному агентству на підставі ухвали слідчого судді (суду) є діями, які вчиняються з метою досягнення завдань кримінального провадження.

Саме ухвала про арешт активів є тим самим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника відповідних прав.

З моменту арешту активів право власності власника цих активів є тимчасово обмеженим: власник тимчасово позбавляється прав володіння, розпорядження та користування майном, не може самостійно визначати долю активів, самостійно ними користуватися, зокрема передавати їх у тимчасове володіння чи користування третім особам.

Ухвала слідчого судді (суду) про передачу активів в управління Національному агентству є визначеним слідчим суддею (судом) спеціальним порядком зберігання речових доказів, яким забезпечується виконання ухвали про арешт цих активів.

Отже, з моменту постановлення слідчим суддею (судом) ухвали про арешт активів та ухвали про їх передачу в управління Національному агентству виключно останнє є особою, уповноваженою здійснювати права володіння, користування та розпорядження цим майном, зокрема, має визначене Законом, зокрема ч. 2 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" право на передачу цього майна в управління іншим особам. При цьому, визначення Національним агентством управителя майна відбувається у порядку, визначеному законодавством про державні (публічні) закупівлі, волевиявлення дійсного власника майна при виборі управителя майна не має значення.

Тобто, накладення арешту на майно згідно викладених вище правових норм не позбавляє власника майна його права власності, а лише тимчасово обмежує права володіння, розпорядження та користування майном; власник не може самостійно визначати долю активів, самостійно ними користуватися, зокрема передавати їх у тимчасове володіння чи користування третім особам.

Так, як зазначено вище, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що накладений в даному випадку Голосіївським районним судом м. Києва арешт на майно, не позбавив власника ТОВ "Автотрансінвест" автоматично його права власності на таке майно, а, відтак, обов'язок зі сплати за користування земельними ділянками, на яких таке майно знаходиться, залишився.

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.05.2025 у справі №903/421/24 зазначив, що законодавець поряд з державною, комунальною та приватною власністю на майно відповідно до частини 2 статті 316 ЦК України передбачив право довірчої власності, як особливий вид права власності, яке виникає із закону або договору управління майном. У главі 70 ЦК України (статті 1029 - 1045 ЦК України) передбачено особливості укладення, виконання та припинення договорів управління майном як різновиду цивільно-правових договорів, що визначають взаємні права та обов'язки установника управління, як власника майна, що є предметом управління, та управителя майна, який в силу взятих на себе договірних зобов'язань за плату здійснює від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Відповідно до частини п'ятої статті 5 статті 1033 ЦК України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління. У частині другій статті 1029 ЦК України зазначено, що договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Водночас, за абзацом 2 частини 2 статті 1029 ЦК України законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя. Отже, на відміну від права власності, як цивільного права власника щодо володіння, користування та розпорядження належним йому нерухомим майном (частина 1 статті 316 ЦК України), що здійснюється власником в межах закону на власний розсуд та незалежно від волі інших осіб, право довірчої власності (частина 2 статті 316 ЦК України) може обмежуватися.

Верховний суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 16.05.2025 у справі №903/421/24 зробив висновок, що аналіз положень частини 2 статті 1029 та частини 5 статті 1033 ЦК України дає підстави зробити висновок, що укладення договору управління майном саме по собі не призводить до переходу права власності до управителя. Управитель може набути статусу довірчого власника лише в тому випадку, якщо це прямо передбачено умовами договору.

Відповідно до п. 3.2 договору управління активами від 26.04.2019 прийняття управителем активів в управління за цим договором, наявність активів на балансі управителя не призводить до виникнення в управителя права власності, а також права довірчої власності на активи. Управління активами управителем не призводить до виникнення у нього будь-яких не передбачених законодавством переважних прав перед третіми особами щодо активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Тобто, ТОВ "ЖК "Воздвиженка" в даному випадку не може вважатися особою, яка в силу закону має обов'язок сплачувати за користування спірними земельними ділянками, оскільки його функції обмежуються виключно управлінням арештованим майном з метою забезпечення економічної вартості таких активів на час дії арешту.

Так, у 2019 році Харківська міська рада зверталась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "АВТОРАНСІНВЕСТ", за участі третіх осіб, що не заявляли самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: АРМА, ТОВ "ЖК Воздвиженка", про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у розмірі 4759 440,15 грн.

Так, позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ТОВ "АВТОРАНСІНВЕСТ" в порушення вимог ст.ст. 125-126 Земельного Кодексу України, використовував земельну ділянку площею 0,8880 га, кадастровий номер 6310136300:04:018:0058, у період з 01.04.2018 року по 30.06.2019 року по вул. Клочківській, буд. 140 у м. Харкові, без виникнення в останнього права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації, у зв'язку з чим відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 року у справі №922/2491/19 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "АВТОРАНСІНВЕСТ" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у розмірі 92906,10 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1393,60 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 року у справі № 922/2491/19, - рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 року у справі №922/2491/19 скасовано в частині стягнення з ТОВ "АВТОРАНСІНВЕСТ", безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у розмірі 92906,10 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1393,60 грн. В цій частині прийнято нове рішення.

В описовій та мотивувальній частини рішення від 13.01.2020 у справі № 922/2491/19 вказано: "Крім цього, доводи відповідача (ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ") про те, що земельну ділянку по вул. Клочківській, 140 у м. Харкові використовує ТОВ "Житловий комплекс Воздвиженка", а не відповідач - ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ", на переконання позивача також слід оцінювати критично, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності від 31.07.2019 №175808518 право власності: - на нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 173,4 кв.м.; літ. "Б-1" загальною площею 385,3 кв.м.; літ. "В-1" загальною площею 66,4 кв.м.; літ. "Г-1" загальною площею 22,6 кв.м., по вул. Клочківській, 140 у м. Харкові з 27.03.2018 зареєстровано за ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ" на підставі договору купівлі-продажу від 27.03.2018 №223. - на нежитлову будівлю літ. "Е-2" загальною площею 1239,4 кв.м., по вул. Клочківській, 140 у м. Харкові з 27.03.2018 зареєстровано за ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ" на підставі договору купівлі-продажу від 27.03.2018 №231. Так, у випадку придбання об'єкта нерухомості покупець фактично здійснює використання земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, без оформлення на себе права на земельну ділянку. Фактичним землекористувачем земельної ділянки є особа - законний власник будівлі, яка розташована на спірній земельній ділянці, оскільки лише така особа має право отримати цю земельну ділянку у власність або у користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. АРМА на підставі договору передало ТОВ "Житловий комплекс Воздвиженка" в управління майно ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ", яке належить йому на праві власності. За ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ" не зареєстровано будь-яких майнових прав (власність, постійне користування, оренда) на земельну ділянку по вул. Клочківській, 140 у м. Харкові. Харківська міська рада не передавала у користування або у власність земельну ділянку по вул. Клочківській, 140 у м. Харкові, а ні ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ".

В постанові Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 року у справі № 922/2491/19 зазначено:

Таким чином, з моменту постановляння слідчим суддею ухвали про арешт активів та про їх передачу в управління Агентства, виключно останнє уповноважується здійснювати права володіння, розпорядження та користування щодо цього майна, у зв'язку з чим права власника такого майна щодо володіння користування та розпорядження таким майно обмежуються в силу закону. Відтак, суд приймає посилання представників позивача та третьої особи, що ухвалою слідчого судді власник не позабавляється свого права власності на арештоване майно, а лише обмежується у своїх правах в силу закону.

Враховуючи специфічний правовий статус речового доказу у кримінальному провадженні, а також суть накладеного арешту та головне призначення Національного агентства, АРМА не є правонаступником жодних прав чи обов'язків власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами. Чинним законодавством не передбачено процедури, механізму чи якоїсь іншої можливості, за яких АРМА може стати кредитором чи боржником у зобов'язаннях власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що ТОВ "ЖК Воздвиженка" не є належним відповідачем у даній справі в частині пред'явлених позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 9866421,76 грн.

Положеннями частини першої статті 2 ГПК України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України). Об'єктом судового захисту відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є саме порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Саме така особа, яка спричинила ці наслідки для позивача щодо його права є стороною у спірному правовідношенні.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 ГПК України).

Отже, у господарському судочинстві реалізується принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формулювання змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, вільно, на власний розсуд визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

За змістом цієї засади суд, вирішуючи спір, обмежений сформульованими позивачем у його позовній заяві вимогами, тому вирішення спору судом перебуває в безпосередній залежності від вимог, сформульованих позивачем. Відтак, межі судового розгляду судів усіх інстанцій корелюються підставами та предметом пред'явленого позивачем позову.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина перша статті 45 ГПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (пункти 2, 4 частини третьої статті 162 ГПК України).

Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц (провадження №14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 (провадження №14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі №635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20 вказано, що звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та що відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 149).

Оскільки ТОВ "ЖК Воздвиженка" не є належним відповідачем у спірних правовідносинах, суд доходить висновку про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом не приймаються доводи позивача, що після підписання 14 червня 2019 року між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" акту приймання-передачі майна у останнього виникли нові обставини, оскільки підписання акту приймання-передачі майна не змінило правовий статус відповідача. У ТОВ "ЖК Воздвиженка", за наслідком укладення договору управління, не виникло ні права власності, ні права довірчої власності, а виключно право управління таким майном. Відповідне, зокрема, визначено і самим договором управління. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності чи довірчої власності до управителя на майно, передане в управління. Національне агентство та ТОВ "ЖК Воздвиженка", не можуть вважатися суб'єктами права власності чи права довірчої власності щодо майна, переданого йому в управління, оскільки Закон України № 772-VIII не передбачає виникнення у АРМА права власності чи права довірчої власності на передане йому в управління майном. Так, Закон не передбачає переходу відповідних прав і до професійного управителя. Право власності на актив так і залишено у ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ", хоча є частково обмеженим.

Судом не приймається посилання на судову практику, наведену позивачем, а саме: у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17; від 02.06.2020 року у справі № 922/2845/19; від 25.02.2020 року у справі № 922/748/19; від 17.03.2020 року у справі № 922/2413/19; від 10.02.2020 року у справі № 922/981/18; від 28.02.2020 року у справі № 913/169/18; від 05.08.2020 року у справі № 910/7520/19. Слід зазначити, що така практика нерелевантна з даним спором, усі судові рішення стосувались стягнення заборгованості з плати за користування землею власниками нерухомого майна, що було розміщено на таких земельних ділянках, а не професійних управителів арештованого майна в рамках кримінального провадження у відповідності до норм КПК України та Закону України № 772-VIII.

Судом не приймаються доводи позивача, що обов'язок відповідача здійснювати справляння плати оренди за землю, на якій знаходиться арештований об'єкт нерухомості, об'єкт управління, визначений в п. 5.3. договору управління. Згідно п. 5.3. договору управління., витрати, що здійснюються управителем на управління активами, відшкодовуються, якщо вони є необхідними для здійснення заходів з управління активами. Проте, з відповідного пункту договору не вбачається встановлення для управителя обов'язку щодо здійснення останнім справляння плати орендної плати за землю. Доходи від управління за вирахуванням винагороди управителя та витрат на управління перераховуються до Державного бюджету України у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16.10.2018 року у справі №752/19045/17 накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, заборонивши їх відчуження, розпорядження та користування, що належать на праві власності ТОВ "АВТОТРАНСІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 33368841, м. Харків, вул. Озерянська, буд.3), але не заборонено: сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів до державного та/або місцевих бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань; погашення (стягнення) податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та сплати розстрочених (відстрочених), у тому числі за рішенням суду, грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків та/або сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суд звертає увагу, що правова позиція КГС ВС згідно з Постановою від 19.12.2024 у справі № 903/62/23 відповідно до якої зміст управління активами є тотожним змісту права власності, наведеному у статті 317 Цивільного кодексу України (власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном) скасована, та як зазначалось по тексту рішення вище, відповідно до актуальної правової позиція КГС ВС згідно з Постановою від 16.05.2025 у справі № 903/421/24, управління активами, переданими відповідно до статті 100 КПК України та положень Закону України No772-VIII, не є тотожним або рівнозначним за правовим змістом праву власності, передбаченому статтями 316 та 317 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.129 ГПК України, оскільки судом відмовлено в задоволенні позову повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст.ст. 256, 257 ГПК України рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "09" липня 2025 р.

Суддя Л.В. Шарко

Попередній документ

128721480

Наступний документ

128721482

Інформація про рішення:

№ рішення:	128721481
№ справи:	922/546/25
Дата рішення:	30.06.2025
Дата публікації:	10.07.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Харківської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (04.11.2025)
Дата надходження:	22.10.2025
Предмет позову:	про стягнення 9.866.421,76 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

05.03.2025 12:30	Господарський суд Харківської області
18.03.2025 12:30	Господарський суд Харківської області
20.03.2025 12:30	Господарський суд Харківської області
27.03.2025 12:30	Господарський суд Харківської області
29.05.2025 15:00	Господарський суд Харківської області
26.06.2025 10:00	Господарський суд Харківської області
09.09.2025 10:00	Східний апеляційний господарський суд
23.09.2025 11:30	Східний апеляційний господарський суд