08.07.2025 р. Справа № 914/818/25
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши
заяву Фізичної особи-підприємця Воляника Руслана Антоновича, місто Львів
про скасування судового наказу Господарського суду Львівської області від 24.03.2025 у справі №914/818/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення з Фізичної особи-підприємця Воляника Руслана Антоновича заборгованості за договором №453776-КС-004 про надання кредиту від 06.06.2023 року, що становить 96762,82 грн, з яких: 30000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 62262,82 грн - сума прострочених платежів по процентах та 4500,00 грн - сума прострочених платежів за комісією та 242,24 грн понесених витрат на сплату судового збору.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника - Фізичної особи-підприємця Воляника Руслана Антоновича заборгованості за договором №453776-КС-004 про надання кредиту від 06.06.2023 року, що становить 96762,82 грн, з яких: 30000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 62262,82 грн - сума прострочених платежів по процентах та 4500,00 грн - сума прострочених платежів за комісією та 242,24 грн понесених витрат на сплату судового збору.
24.03.2025 Господарським судом Львівської області було видано відповідний судовий наказ у справі №914/818/25.
06.05.2025 судовий наказ набрав законної сили та 13.05.2025 виданий Господарським судом Львівської області стягувачу.
07.07.2025 через загальний відділ діловодства суду від представника боржника надійшла заява про скасування судового наказу від 24.03.2025 у справі №914/818/25 (вх.№2907/25). Разом із заявою про скасування судового наказу представник боржника подав до суду клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення із відповідною заявою.
Крім того, представником боржника (заявника) 07.07.2025 через загальний відділ діловодства суду також подано уточнення до заяви про скасування судового наказу (вх.№18054/25), у яких останній зазначає про те, що під час написання заяви про скасування судового наказу та клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення із такою заявою представником боржника (заявника) було допущено помилку у написанні по-батькові боржника Анатолійович замість вірного - Антонович. З урахуванням викладеного, представник боржника (заявника) просить суд врахувати зазначене та вважати вірним дані божника - фізичної особи-підприємця як Воляник Руслан Антонович.
В обґрунтування підстав для поновлення строку та, відповідно, підстав для скасування наказу, зазначено, що боржник - ФОП Воляник Р.А. не отримував копію судового наказу від 24.03.2025 у справі №914/818/25, а з текстом відповідного судового наказу останній був ознайомлений 30.06.2025 після відкриття виконавчого провадження №78456226.
Враховуючи вище згадані обставини, представник заявника (боржника) вважає, що зазначене є підставою для поновлення пропущеного строку боржнику на звернення до Господарського суду Львівської області із заявою про скасування судового наказу.
Частиною 1 ст. 157 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.
Згідно ч. 5 ст. 157 Господарського процесуального кодексу України, до заяви про скасування судового наказу додається, зокрема, клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Порядок поновлення та продовження процесуальних строків визначено ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 якої передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, підставою для поновлення процесуального строку є встановлення судом поважності причин пропуску такого строку.
Згідно матеріалів справи, копія судового наказу у справі №914/818/25 направлялась судом ФОП Волянку Р.А. 26.03.2025 на адресу, яка була зазначена у заяві про видачу наказу та за якою ФОП Воляник Р.А. зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_1 ).
Згідно списку №135 рекомендованих листів, Господарський суд Львівської області 26.03.2025 надіслав на адресу боржника примірник судового наказу засобами поштового зв'язку з індивідуальним трек-номером №0601127923268.
15.04.2025 вказане поштове відправлення з копією судового наказу повернуто на адресу суду. У графі причини повернення зазначено: «за закінченням терміну зберігання».
13.05.2025 Господарським судом Львівської області видано стягувачу судовий наказ з датою набрання законної сили.
Суд констатує, що за приписами ст. 149 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно правил ч. ч. 3, 4 ст. 156 Господарського процесуального кодексу України копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються боржнику за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6. ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, у тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як встановлено матеріалами справи, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого судом 20.03.2025 за №1214121, адресою місцезнаходження боржника - Фізичної особи-підприємця Воляника Руслана Антоновича є: АДРЕСА_1 .
Зазначена адреса також вказана заявником у заяві про видачу наказу.
Таким чином, суд дотримався вимог Господарського процесуального кодексу України щодо порядку надсилання наказу боржнику та в силу наведених вище положень ст. 242 Господарського процесуального кодексу України боржник вважається таким, що отримав копію судового наказу 15.04.2025 (день проставлення відмітки загального відділу діловодства суду).
За нормами ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Згідно ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За ч. ч. 1, 4 ст. 10 Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації, зокрема, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Системний аналіз ст. ст. 156, 242 Господарського процесуального кодексу України, п. п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Сам лише факт неотримання боржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав наказ для вчинення відповідних дій за належною адресою та який повернувся до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі №910/23064/17.
Окрім того, Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом наказу на офіційну адресу боржника у справі та повернення вказаного наказу із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», суд доходить висновку про належне повідомлення боржника у даній справі.
Суд також зазначає, що згідно Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, боржник мав можливість ознайомитись, з судовим наказом в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Навіть у випадку тверджень заявника, що він дізнався про наказ від 24.03.2025 лише 30.06.2025, суд наголошує, що ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічне застереження викладене в ч. 1 ст. 74 зазначеного процесуального кодексу.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
В силу вищенаведених положень, останнім днем на подання заяви про скасування судового наказу від 24.03.2025 у цій справі було 05.05.2025, тоді як із заявою про скасування судового наказу боржник звернувся 07.07.2025, тобто з порушенням встановленого законом строку.
Інших підстав, окрім не отримання боржником копії судового наказу, заявник у клопотанні про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу від 24.03.2025 у справі №914/818/25 не навів, поважності причин пропуску такого строку не обґрунтував.
Окрім того, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, щодо боржника ФОП Воляника Руслана Антоновича та стягувача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» відкрито виконавче провадження №78456226 від 27.06.2025, яке продовжує перебувати на виконані. Згадане також узгоджується з наданою представником боржника (заявника) копією постанови про виконавче провадження №78456226 від 27.06.2025. Відповідно, твердження боржника про те, що виконавче провадження розпочато 24.03.2025 не відповідає дійсності та не береться судом до уваги, адже у постанові про відкриття виконавчого провадження від 27.06.2025 зазначено про те, що судовий наказ у справі №914/818/25 виданий 13.05.2025 та вступив у законну силу (набрав чинності) 06.05.2025.
З урахуванням вищевикладеного, суд згідно повідомлених заявником обставин не встановив поважності причин пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу, у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження обставин, що унеможливили заявника звернутися в строк, визначений Господарським процесуальним кодексом України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про його поновлення.
Частиною 2 статті 158 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про повернення заяви Фізичної особи-підприємця Воляника Руслана Антоновича про скасування судового наказу.
Керуючись ст. 113, 118, 119, 157, 158, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Воляника Руслана Антоновича про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу - відмовити.
2. Заяву Фізичної особи-підприємця Воляника Руслана Антоновича за вх.№2907/25 від 07.07.2025 про скасування судового наказу - повернути.
Додаток: заява з додатками - на 21 арк.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 254-257 ГПК України.
Суддя Гоменюк З.П.