ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.07.2025Справа № 910/2190/25
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн»
про стягнення 657 649,33 грн
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» (далі - ТОВ «Інтерагроінвест», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» (далі - ТОВ «Юнекс Солюшн», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 657 649,33 грн за договором поставки № 240704/2 від 04.07.2024.
Позов мотивований тим, що за умовами укладеного сторонами договору позивач сплатив відповідачу 10% вартості замовленого товару, однак, ТОВ «Юнекс Солюшн» порушило свої зобов'язання, товар у визначений строк не поставило, у зв'язку з чим ТОВ «Інтерагроінвест» просить стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені за товар у сумі 353 290,19 грн та пеню в сумі 304 359,14 грн, що разом складає 657 649,33 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2025 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, у строк встановлений законом, подав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що позивач не в повному обсязі сплатив вартість товару та невірно здійснив розрахунок пені. Також у зв'язку з тяжким матеріальним становищем підприємства та надмірним розміром неустойки відповідач заявив клопотання про зменшення суми пені на 80% від заявленої суми, а також просив розстрочити виконання рішення суду.
У відповіді на відзив позивач вказав, що наведені відповідачем аргументи є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, в першу чергу, постачальник порушив умови договору, не дотримавшись графіку поставки товару, що стало підставою для стягнення з нього попередньої оплати та нарахування пені.
Розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 04.07.2024 між ТОВ «Інтерагроінвест» (покупець) та ТОВ «Юнекс Солюшн» (постачальник) був укладений договір поставки товарів № 240704/2 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність), в погоджені строки на умовах, викладених в договорі та додатках до нього, товари сільськогосподарського призначення, а саме: мінеральні добрива, в кількості, якості, асортименті, за ціною та в строки, що визначені в додатках до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, що передбачені в цьому договорі (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору номенклатура (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість партії встановлюються сторонами за погодженням в додатках до цього договору і вказуються в розрахункових документах та/або у відвантажувальних документах (рахунках-фактурах, видаткових накладних тощо) на товар.
Пунктом 1.5 договору передбачено, що сторони в письмовій формі у відповідних додатках до цього договору узгоджують найменування товару, одиниці виміру, кількість товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, загальна вартість партії товару без ПДВ, сума ПДВ (20%), загальна вартість партії товару з ПДВ (20%), грошовий валютний еквівалент ціни за одиницю товару та загальної вартості партії товару, умови поставки (відвантаження) товару відповідно до ІНКОТЕРМС-2010, місце поставки, умови щодо транспорту, умови, за наявності яких здійснюється відвантаження товару, строки оплати погодженої за додатком партії товару, інші умови.
У тлумаченні базисів поставки товару за даним договором мають силу Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010 року (далі - Інкотермс 2010), які застосовуються в частині, що не суперечить даному договору та додаткам до нього (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 3.1 договору кількість товару, що поставляється, визначається сторонами в додатках до цього договору, складених та підписаних обома сторонами. Фактична кількість і вартість тієї або іншої партії товару вказується в видаткових документах на товар (видаткові накладні та/або акти прийому-передачі товару). Товар поставляється погодженими партіями, згідно із додатками, укладеними сторонами відповідно до цього договору. Оформлені належним чином додатки є невід'ємною частиною цього договору (п. 4.1 договору).
Відповідно до п. 4.2 договору зобов'язання постачальника по поставці товару в рамках договору виникає після підписання сторонами відповідного додатку до даного договору та отримання від покупця попередньої оплати в порядку та у строки, визначені в додатках до цього договору. На кожну окрему партію товару постачальник надає покупцеві рахунки-фактури, видаткові документи (видаткові накладні та/або акти прийому-передачі товару) (п. 4.3 договору).
Згідно з п. 4.5 договору поставка товару (кожної окремої партії товару) може здійснюватися у порядку і в строки, передбачені в додатках до цього договору, на наступних базисах поставки: а) FCA - «назване місце», що вказане у відповідному додатку до цього договору, при цьому у вартість товару включається вартість його завантаження у транспортній засіб покупця або перевізника, визначеного покупцем; та/або б) СРТ - станція (пункт) призначення, яка указана у відповідному додатку до цього договору, при цьому у вартість товару включається вартість доставки товару до станції (пункту) призначення; та/або в) DDP - «поставка зі сплатою мита» у названому місці призначення, що вказане у відповідному додатку до цього договору, при цьому у вартість товару включається вартість його доставки та здійснення митних формальностей. Сторони можуть погоджувати інші базиси поставки кожної окремої партії товару, про що має бути зазначено сторонами у відповідних додатках до цього договору.
Відповідно до п. 4.6 договору зобов'язання постачальника щодо поставки партії товару вважаються виконаними і право власності на партію товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцеві при умові виконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару на умовах попередньої оплати. Поставка товару підтверджується видатковими документами на товар (видатковими накладними та/чи актами приймання-передачі), які підписані уповноваженими представниками обох сторін. Обов'язок по складанню видаткових накладних та/чи актів приймання-передачі товару покладається на постачальника. Документи оформляються згідно з порядком, вказаним у розділі 6 цього договору (п. 4.9 договору).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що ціна за одиницю товару в гривні та, відповідно, загальна ціна партії товару встановлюється сторонами в додатках до договору.
Орієнтовна загальна сума договору на момент укладення становить до 120 000 000 грн, в тому числі ПДВ - 20 000 000 грн. Загальна вартість товару, що постачається за даним договором (загальна вартість договору) визначається шляхом складання вартості всього товару, поставленого за цим договором (п. 5.2, 5.3 договору).
Відповідно до п. 7.1 договору покупець зобов'язується оплатити товар прямим банківським переказом на умовах 100% попередньої оплати повної вартості партії товару (якщо інше не передбачене сторонами в додатках до даного договору), у тому числі ПДВ, яка зазначена у додатку до цього договору або в рахунках на кожну окрему партію товару. Строки оплати партії товару зазначаються сторонами у відповідному додатку до договору.
Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє по 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених цим договором і додатками до нього, якщо їх виконання розпочалося чи повинно було розпочатися до закінчення дії договору.
У додатку № 1 до договору (специфікація) від 04.07.2024 (далі - специфікація) сторони погодили наступну партію товару, що відвантажується: гранульована сечовина (карбамід) марки В у кількості 168 т, ціною за одиницю без ПДВ 17 458,35 грн, загальною вартістю партії товару 3 519 603,36 грн з ПДВ.
Пунктом 6 вказаної специфікації сторони погодили, що поставка товару постачальником здійснюється на умовах DDP, місце поставки: Україна, с. Жадани, Вінницька обл. згідно з Інкотермс-2010 - 24 т у строк до 26.07.2024 включно; Україна, с. Жадани, Вінницька обл. згідно з Інкотермс-2010 - 144 т у строк до 01.09.2024 включно.
У відповідності до п. 7 специфікації відвантаження партії товару покупцю за цим додатком здійснюється на наступних умовах оплати: 10% передоплата, 90% за фактом постачання протягом 14 днів.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 т. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Із матеріалів справи вбачається, що на підставі виставлених ТОВ «Юнекс Солюшн» рахунків на оплату по замовленню № 240704-4 від 04.07.2024 на суму 3 519 603,36 грн (щодо гранульованої сечовини (карбамід) марки В) та № 240708-2 від 08.07.2024 на суму 3 595 752,00 грн (щодо аміачної селітри), позивач сплатив 10% попередньої оплати за замовлений товар у сумі 711 535,54 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 6025109747 від 05.07.2024 на суму 351 960,34 грн, № 6025109788 від 10.07.2024 на суму 359 575,20 грн.
Відповідач, зі свого боку, здійснив поставку товару (гранульованої сечовини (карбамід) марки В у кількості 17,1 т) не у повному обсязі та з порушенням визначеного строку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № 240917-2 від 17.09.2024 на суму 358 245,35 грн.
Поставку іншої частини товару (залишку гранульованої сечовини (карбаміду) марки В та погодженого обсягу аміачної селітри) відповідач не здійснив, що ним і не заперечується.
У подальшому позивач зареєстрував податкові накладні № 6 від 05.07.2024 на суму 351 960,34 грн, № 8 від 10.07.2024 на суму 359 575,20 грн та № 16 від 17.09.2024 на суму 6 285,01 грн (по фактичній поставці частини товару) в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, враховуючи фактичну поставку 17.09.2024 гранульованої сечовини (карбамід) марки В у кількості 17,1 т на суму 358 245,35 грн та сплачений аванс на товар у сумі 351 960,34 грн, різниця якого становить 6285, 01 грн (358 245,35 - 351 960,34, що була покрита за рахунок авансової оплати аміачної селітри), судом встановлено, що вказана кількість товару, покрита авансовим платежем, була поставлена з порушенням строку, визначеного договором.
При цьому сума авансових платежів за товар, взагалі не поставленого ТОВ «Юнекс Солюшн», склала 353 290,19 грн. (711 535,54 - 358 245,35), що підтверджується актом взаємних розрахунків від 10.01.2025, погодженим обома сторонами.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Припис ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку непоставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, одне з яких сторона реалізує за своїм волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.
Також згідно з п. 8.7 договору у разі порушення строку поставки товару покупець має право на одностороннє розірвання договору/відмову від товару, а постачальник повинен протягом 3 банківських днів, з моменту направлення повідомлення покупця про розірвання договору/відмову від товару, повернути на поточний рахунок покупця сплачені грошові кошти за непоставлений в строк товар.
Матеріали справи свідчать, що з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 298 від 18.11.2024 про повернення сплачених коштів попередньої оплати.
Також позивач надіслав ТОВ «Юнекс Солюшн» вимогу № 29 від 03.02.2025 щодо одностороннього розірвання договору поставки, сплати неустойки і повернення попередньої оплати. Однак вказані вимоги позивача відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Отже, з наведеного вбачається, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної поставки товару, позивач в подальшому в односторонньому порядку розірвав договір, відмовився від поставки решти товару та вимагав у відповідача повернути сплачені кошти в сумі 353 290,19 грн.
Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Установивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що з боку відповідача мало місце порушення договірних зобов'язань щодо належної поставки товару, у зв'язку з чим позивач в односторонньому порядку розірвав договір поставки.
Доводи ТОВ «Юнекс Солюшн» про порушення позивачем п. 7 специфікації щодо неповного розрахунку за фактом першої поставки товару за відповідним додатком є необґрунтованими, оскільки практична реалізація п. 7 додатку № 1 до договору здійснюється у такій послідовності: 1) сплата покупцем 10% вартості товару в порядку попередньої оплати; 2) поставка всього обсягу товару постачальником і його прийняття покупцем; 3) оплата покупцем усього обсягу товару (90%) протягом 14 днів. Протилежне тлумачення вищенаведених умов, на якому наполягає відповідач, фактично передбачає здійснення 100% попередньої оплати, що не відповідає змісту п. 7 додатку № 1 до договору.
Отже, оскільки доказів належної поставки обумовленого товару чи повернення позивачу суми попередньої оплати у сумі 353 290,19 грн відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що вимоги ТОВ «Інтерагроінвест» про стягнення вартості непоставленого товару в сумі 353 290,19 грн підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 304 359,14 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Водночас у п. 8.7 договору сторони погодили, що з моменту направлення постачальнику повідомлення покупця про розірвання договору/відмову від товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді від суми коштів, сплачених покупцем по договору, за період з дати повідомлення покупця про розірвання договору/відмову від товару і до дня повернення постачальником грошових коштів; інфляційні збитки за користування грошовими коштами покупця після розірвання договору/відмову від товару; проценти в розмірі 36 відсотків річних від переплаченого і непоставленого в строк товару.
Із матеріалів справи вбачається, що повідомлення про розірвання договору та повернення попередньої оплати в сумі 353 290,19 грн позивачем було направлено лише 03.02.2025, а відповідачем отримано - 06.02.2025, відтак, період нарахування пені розпочався з 07.02.2025 та закінчується через 6 місяців, як це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Проте позивач визначив період нарахування пені з 02.09.2024 по 31.12.2024, що є безпідставним, оскільки таке нарахування суперечить умовам пункту 8.7 договору.
Отже, оскільки нарахування пені за вказаний період позивачем здійснено необґрунтовано та неправильно, зважаючи при цьому на межі позовних вимог, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
При цьому слід зазначити, що умови пункту 8.3 договору щодо нарахування пені в спірних відносинах не можуть бути застосовані, виходячи з наступного.
Так, у п. 8.3 договору сторони погодили, що за порушення строків поставки товару з вини постачальника, постачальник зобов'язується сплатити на вимогу покупця неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення строків поставки товару.
Зі змісту вказаного пункту, на який посилається позивач, слідує, що ним встановлюється відповідальність постачальника за порушення строків поставки, допущене останнім при виконанні такого зобов'язання, а не після відмови від товару.
Тобто вказані штрафні санкції можуть бути застосовані лише у тому випадку, коли покупець не відмовляється від прийняття товару, а очікує на його належну поставку.
Разом з тим у даному випадку однією з вимог позивача є повернення йому попередньої оплати внаслідок розірвання договору та відмови покупця від подальшої поставки цього товару.
Отже позивач обрав такий варіант поведінки (повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар і розірвання договору), який не передбачає подальше дотримання умов договору щодо своєчасної поставки товару, відтак, відповідні умови цього договору в такому випадку не застосовуються.
Таким чином встановлені законом правові наслідки вимог про повернення попередньої оплати не передбачають відповідальності постачальника за порушення строків поставки, оскільки, вимагаючи повернення коштів попередньої оплати, покупець тим самим задовольнився вже виконаним, відмовився від поставки та прийняття товару, а також відмовився від подальшого виконання договору постачальником, що виключає обов'язок останнього своєчасно постачати товар та нести відповідальність за порушення строків поставки після того, як позивач заявив вимогу про повернення попередньої оплати.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у сумі 304 359,14 грн задоволенню не підлягають, а значить - позов ТОВ «Інтерагроінвест» суд задовольняє частково.
Щодо клопотань відповідача про зменшення розміру пені та розстрочення виконання судового рішення суд зазначає, що з огляду на відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені, клопотання відповідача про зменшення її розміру судом не розглядається, а клопотання про розстрочення виконання рішення строком на 3 місяці є необґрунтованим.
Так, згідно з ч. 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
При цьому відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
У той же час відповідач підтвердженого доказами обґрунтування щодо наявності виключних обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, не надав, з чого суд робить висновок про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у даній справі.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» про стягнення 657 649,33 грн задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 15, офіс 10, ідентифікаційний код 44950104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» (09401, Київська обл., Білоцерківський р-н, селище Ставище, вул. Цимбала Сергія, буд. 4, ідентифікаційний код 32855584) заборгованість у сумі 353 290 (триста п'ятдесят три тисячі двісті дев'яносто) грн. 19 коп. та судовий збір у сумі 4 239,48 грн.
У решті позовних вимог - відмовити.
Повне рішення складене 08 липня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.