01.07.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/543/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.,
секретар судового засідання Матенчук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач"
до відповідача Медичного реабілітаційного центру МВС України "Кремінці"
про стягнення заборгованості у сумі 237 165 грн 77 коп., з яких 229 959 грн 05 коп. основний борг, 5 316 грн 65 коп. інфляційні втрати, 1 890 грн 07 коп 3% річних за договором № 2024/151-390 про постачання електричної енергії споживачу від 04.11.2024,
за участю:
представника позивача Книша С. В.,
ухвалив таке рішення.
Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суть спору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" звернулося до суду з позовом до Медичного реабілітаційного центру МВС України "Кремінці" про стягнення заборгованості за договором № 2024/151-390 про постачання електричної енергії споживачу від 04.11.2024.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою від 05.05.2025 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначити на 03.06.2025, встановити строки сторонам на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.
Протокольною ухвалою від 03.06.2025 суд відкладав розгляд справи по суті на 01.07.2025.
Сторін належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи.
Явка представника позивача в судове засідання свідчить про наведений вище факт.
Докази отримання процесуальних документів відповідачем наявні у матеріалах справи.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи; беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, відсутність підстав для відкладення судового засідання, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі відповідача на підставі наявних у суду матеріалів.
Позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив постачання електричної енергії на користь відповідача у період з листопада 2024 по грудень 2024 року на загальну суму 661 353,98 грн. Відповідач оплатив поставлену електроенергію частково (за листопад 2024 та частково за грудень 2024), залишивши несплаченою суму 229 959, 05 грн. На прострочену суму заборгованості позивач згідно зі ст. 625 ЦК України нарахував інфляційні втрати та 3% річних. Свою правову позицію обґрунтовує приписами ст. 509, 525, 526, 655 ЦК України, а також положеннями ЗУ "Про ринок електричної енергії".
Відповідач проти позову заперечив, про що зазначив у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив, вказавши на те, що позивач перевищив постачання електричної енергії, обсяги якої були погоджені в договорі, таке перевищення не погоджувалося з відповідачем; понаднормове споживання електроенергії поза встановленими обсягами договору не може бути підставою для автоматичного нарахування штрафних санкцій, пені, інфляційних та 3% річних; позивачем не було здійснено офіційного повідомлення про перегляд очікуваних лімітів у випадку перевищення обсягів, а тому відповідач не несе відповідальності за надлишкову поставку електричної енергії, оскільки договором передбачена зміна обсягів лише в сторону їх зменшення; відповідачем не допущено умисного ухилення від зобов'язань, що виключає юридичну відповідальність за прострочення та стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Крім того, зазначив, що необхідним було застосування заходів досудового врегулювання спору, а заявлені витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн є не підтвердженими жодними доказами. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 5 316,65 грн інфляційних витрат, 1890,07 грн 3 % річних, 8 000 грн витрат на правничу допомогу, 2 603,75 грн судового збору.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
04.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» та Медичним реабілітаційним центром МВС України «Кремінці» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 2024/151-390 (далі - договір).
Пунктом 2.1. договору визначено, що постачальник зобов'язується постачати споживачу у 2024 році електричну енергію, код 09310000-5 - електрична енергія за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника (далі - електрична енергія/товар/електроенергія), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.
Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. Договору очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за листопад-грудень 2024 становлять 59 171 кВт та визначені в додатку 1 до договору, зокрема на листопад 2024 у розмірі 18 020 кВт, грудень 2024 у розмірі 41 151 кВт.
Відповідно до п.3.1 Договору термін поставки (передачі) товару: з дати, зазначеної в заяві-приєднанні, але не раніше дати зміни постачальника, що підтверджується відповідним повідомленням адміністратора комерційного обліку до 31.12.2024 включно.
Відповідно до п.3.2 Договору місце поставки (передачі) товару - об'єкти Споживача, с. Татарів, вул. Шевченка, 1, Івано-Франківська обл.
Згідно пункту 5.1. Договору загальна вартість цього договору становить 359 495,78 грн, крім того, ПДВ - 71 899,15 грн, разом з ПДВ - 431 394,93 грн.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.2).
Споживач бере зобов'язання з отримання електричнох енергії та його оплати в термін і строки, передбачені цим договором (п.5.3).
Пунктом 5.8. Договору передбачено, що фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається на підставі даних комерційного обліку та фіксується в акті приймання-передачі (акті прийняття - передавання/акті прийому-передачі).
Оплата проводиться за умови наявності бюджетного фінансування протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунка та надання акта приймання-передачі, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).
На виконання своїх зобов'язань за Договором, ТОВ «Волиньенергопостач» здійснював постачання електричної енергії на користь Медичного реабілітаційного центру МВС України «Кремінці» у період з листопада 2024 по грудень 2024 на загальну суму 661 353,98 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами купівлі-продажу електричної енергії: № 755 від 30.11.2024 за листопад 2024, № 963 від 19.12.2024 за грудень 2024, № 962 від 31.12.2024 за грудень 2024.
Сума вартості поставленої електричної енергії у період з листопада 2024 року по грудень 2024 року перевищує загальну вартість договору, що становить 431 394,93 грн, оскільки споживач фактично спожив електричну енергію у розмірі 89 736 кВт, що перевищує очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором на 30 565 кВт.
ТОВ «Волиньенергопостач» (постачальником) були виставлені рахунки та надіслані акти купівлі-продажу електричної енергії за кожен розрахунковий період за фактично спожиту електричну енергію.
Відповідно до актів купівлі-продажу електричної енергії за відповідний розрахунковий період постачальник передав, а споживач прийняв (спожив) товар за: листопад 2024 у розмірі 53 950 кВт на загальну суму 387 340,72 грн, грудень 2024 у розмірі 5 566 кВт на загальну суму 44 054,21 грн та у розмірі 30 220 кВт на загальну суму 229 959,05 грн., що в сукупності за грудень 2024 склало 274 013,26 грн.
Споживачем була здійснена оплата лише за спожиту електричну енергію у листопаді 2024 та частково у грудні 2024 на загальну суму 431 394,93 грн.
У відповідності до вимог підпункту 6.2.1. пункту 6.2. Договору споживач зобов'язувався здійснити повну та своєчасну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
З акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2024 по 04.03.2025 між ТОВ «Волиньенергопостач» і Медичним реабілітаційним центром МВС України «Кремінці» за договором № 2024/151-390 від 04.11.2024 року вбачається, що в споживача наявна заборгованість перед позивачем (постачальником) у сумі 229 959,05 грн.
Відповідно до пункту 5.9. договору оплата проводиться за умови наявності бюджетного фінансування протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунка та надання акта приймання-передачі (акта прийняття-передавання/акта прийому-передачі), але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем). Заборгованість у Споживача перед Постачальником виникає лише в разі несвоєчасної оплати за спожиту електричну енергію.
У відповідності до вимог пункту 5.9. договору повну та своєчасну оплату за фактично спожиту електричну енергію у грудні 2024 споживачу необхідно було здійснити до 20.01.2025 року включно.
Позивач звертався до Господарського суду Івано-Франківської області в межах наказного провадження, однак ухвалою від 17.04.2025 у справі № 909/440/25 судовий наказ скасовано. Роз'яснено позивачу про його право на звернення до суду з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Станом на день звернення до суду у відповідача наявна заборгованість за договором про постачання електричної енергії у частині повної та своєчасної оплати послуг з надання електропостачання, що стало підставою для звернення його до суду. Також за неналежне виконання умов договору позивачем нараховано 5 316,65 грн інфляційних витрат, 1890,07 грн 3 % річних.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Між сторонами був укладений договір про постачання споживачу електричної енергії.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 714 ЦК України.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею - продажем, постачанням електричної енергії регулюються ЗУ "Про ринок електричної енергії", а в частині роздрібного ринку електричної енергії також Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (в редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПРРЕЕ).
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання (ст. 173, 174 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ч. 3 ст. 670 ЦК України покупець, який прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.
В п. 4.7. ПРРЕЕ передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Належить врахувати, що постачання електроенергії понад обсяги, передбачені Договором, здійснено в межах строку дії Договору (п. 14.1.). За умовами п. 5.11. Договору саме на споживача було покладено обов'язок з отримання електричної енергії та її оплати в межах бюджетних призначень та фактично виділених асигнувань. У разі виникнення у споживача заборгованості за поставлену електричну енергію за цим договором, у тому числі у разі затримання бюджетного фінансування, споживач повинен офіційно звернутися до постачальника із пропозицією про складення графіка погашення заборгованості.
Відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання. Такі правові висновки викладені, зокрема, в постановах ВП ВС від 10.04.2018 у справі №12-46гс18, від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.
Тому у відповідача виникло зобов'язання з оплати фактично отриманої електроенергії відповідно до умов Договору.
Згідно зі ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд встановив, що позивач поставив електроенергію відповідачу в листопаді 2024 у розмірі 53 950 кВт на загальну суму 387 340,72 грн, в грудні 2024 у розмірі 5 566 кВт на загальну суму 44 054,21 грн та у розмірі 30 220 кВт на загальну суму 229 959,05 грн., що в сукупності за грудень 2024 склало 274 013,26 грн. Споживачем була здійснена оплата лише за спожиту електричну енергію у листопаді 2024 та частково у грудні 2024 на загальну суму 431 394,93 грн. Відповідач у строки, встановлені в п. 5.6 Договору, оплату за електроенергію на суму 229 959,05 грн не здійснив.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати за поставлену електричну енергію, то позивач за період з 21.01.2025 до 30.04.2025 нарахував інфляційні втрати в розмірі 5 316,65 грн та 3 % річних у розмірі 1 890,07 грн.
Суд перевірив правильність розрахунків позивача і встановив, що розрахунки зроблено арифметично і методологічно правильно. Заперечень щодо правильності здійснених розрахунків відповідач не подав.
Висновок суду.
У контексті наведеного позов підлягає задоволенню.
Судові витрати.
Ч. 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
П. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 603 грн 75 к.
П. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.
У позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що становить 8 000 грн 00 к.
У заяві від 02.06.2025 (вх. № 9233/25) позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн 00 к., на підтвердження чого подав договір про надання професійної правничої допомоги № 27/03/25-2 від 27.03.2025, ордер про надання правничої допомоги № 11134412, акт наданих послуг № 1 від 02.06.2025, копію свідоцтва №277, копію посвідчення адвоката.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Між адвокатом Книшем С. В. (адвокат) та ТОВ "Волиньенергопостач" (клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 27.03.2025 № 27-03/25-2.
На умовах цього договору адвокат зобов'язується надавати клієнту необхідну правову допомогу у Господарському суді Івано-Франківської області та за необхідності у Західному апеляційному господарському суді (п. 2.1 договору).
Винагорода (гонорар) за цим договором становить 8 000 грн (п. 2.2 договору).
Розрахунок за договором проводиться протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг (п. 3.2.3. договору).
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2025 № 27/03/25-2, який підписаний адвокатом та клієнтом, вартість наданих послуг складає 8 000 грн 00 к., а саме за: попередні консультації, ознайомлення з первинними документами на виконання договору, пошук, правовий аналіз законодавства, опрацювання судової практики щодо подібних правовідносин та можливості їх застосування до клієнта, підготовка проекту позовної заяви та написання відповіді на відзив.
Враховуючи викладене, заявлена сума витрат у розмірі 8 000 грн 00 к. є такою, що підтверджена наданими доказами.
Відповідно до норм ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Встановлюючи реальність (необхідність) адвокатських витрат позивача та розумність їх розміру, суд вважає, що попередні консультації щодо договору, ознайомлення з первинними документами на його виконання, пошук, правовий аналіз законодавства, опрацювання судової практики охоплюється послугою «підготовка проекту позовної заяви».
Саме тому, суд вважає що такі витрати не підлягають розподілу між сторонами.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Така правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8 000 грн, вказавши на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження реальності наданого обсягу послуг (відзив на позовну заяву).
Вказані твердження не беруться судом на увагу, так як матеріали справи вказують на протилеже, про що зазначено вище.
Враховуючи принцип змагальності господарського процесу щодо розподілу судових витрат, вимоги ст. 129 ГПК України суд вважає, що обгрунтованими та підтвердженими є витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 500 грн, які підлягають стягненню з відповідача. В частині заявленої вимоги про стягнення правничої допомоги в сумі 1500 грн 00 коп. слід відмовити.
Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" до відповідача Медичного реабілітаційного центру МВС України "Кремінці" про стягнення заборгованості у сумі 237 165 грн 77 коп, з яких 229 959 грн 05 коп. основний борг, 5 316 грн 65 коп. інфляційні втрати, 1 890 грн 07 коп. 3% річних за договором № 2024/151-390 про постачання електричної енергії споживачу від 04.11.2024 - задовольнити.
Стягнути з Медичного реабілітаційного центру МВС України «Кремінці» (вул. Шевченка, 1, с. Татарів, Івано-Франківська обл., 78596; код ЄДРПОУ 08733802) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» (вул. Словацького, буд. 13, кв. 4, м. Луцьк, Луцький р-н, Волинська обл., 43025; код ЄДРПОУ 44690670) заборгованість у сумі 237 165 (двісті тридцять сім тисяч сто шістдесят п'ять) грн 77 коп., з яких 229 959 (двісті двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 05 коп. основний борг, 5 316 (п'ять тисяч триста шістнадцять) грн 65 коп. інфляційні втрати, 1 890 (тисячу вісімсот дев'яносто) грн. 07 коп. 3% річних, 2 603 (дві тисячі шістсот три) грн 75 коп. судового збору, 6500 (шість тисяч п'ятсот) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
У частині заявленої вимоги про стягнення правничої допомоги в сумі 1500 грн 00 коп. - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписане 09.07.2025.
Суддя Т. В. Стефанів