ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08.07.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/527/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А. секретаря судового засідання Попович Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач", вул. Словацького, буд. 13, кв. 4, м. Луцьк, Волинська область, 43025
до відповідача: Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти вул. Степана Бандери, буд. 1, м. Івано-Франківськ, 76018
про стягнення заборгованості в сумі 25 731, 63 грн.
за участю
від позивача Книш С.В.
від відповідача: Кравець І.Т. Кальмук Н.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти про стягнення 25 731,63грн, з яких: 24015,12 грн.-основний борг, 967,84грн - пеня, 555,23грн.-три проценти річних, 193,44грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №2024/85/15 про постачання електричної енергії споживачу від 11.07.2024 в частині здійснення оплати за фактично спожиту електричну енергію. За порушення строків виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №909/527/25; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2025 постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 08.07.2025
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
11.07.2024року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» та Івано-Франківським регіональним центром оцінювання якості освіти було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 2024/85/15 (далі - Договір).
Пунктами 2.1., 2.2. Договору визначено, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно абзаців 1, 2 пункту 5.1. Договору загальна вартість цього Договору становить 154 372,26 грн (сто п'ятдесят чотири тисячі триста сімдесят дві гривні двадцять шість копійок), в тому числі ПДВ 20% - 25 728,71 грн. Загальна вартість Договору складається з місячних сум вартості очікуваних договірних обсягів постачання електричної енергії Споживачу.
Додатком № 3 до Договору передбачено договірні обсяги постачання електричної енергії за цим Договором становлять 15 571 кВт, зокрема на: липень 2024 року у розмірі 2 300 кВт; серпень 2024 року у розмірі 2 200 кВт; вересень 2024 року у розмірі 1 800 кВт; жовтень 2024 року у розмірі 3 091 кВт; листопад 2024 року у розмірі 3 090 кВт; грудень 2024 року у розмірі 3 090 кВт.
Фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається на підставі даних комерційного обліку та фіксується в акті про прийняття-передання (абзац 2 пункту 5.8. Договору).
Відповідно до абзацу 1 пункту 5.10. Договору оплата проводиться протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку та надання акта про прийняття-передання, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).
На виконання своїх зобов'язань за Договором, ТОВ «Волиньенергопостач» здійснював постачання електричної енергії на користь Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти у період з липня 2024 року по грудень 2024 року на загальну суму 178 387,38 грн, що підтверджується наступними актами купівлі-продажу електричної енергії:
- акт купівлі-продажу електричної енергії № 351 від 08.08.2024 року за липень 2024 року;
- акт купівлі-продажу електричної енергії № 424 від 31.08.2024 року за серпень 2024 року;
- акт купівлі-продажу електричної енергії № 491 від 04.10.2024 року за вересень 2024 року;
- акт купівлі-продажу електричної енергії № 569 від 05.11.2024 року за жовтень 2024 року;
- акт купівлі-продажу електричної енергії № 620 від 05.12.2024 року за листопад 2024 року;
- акт купівлі-продажу електричної енергії № 823 від 23.12.2024 року за грудень 2024 року;
- акт купівлі-продажу електричної енергії № 823 від 31.12.2024 року за грудень 2024 року.
Акт купівлі-продажу електричної енергії № 823 від 31.12.2024 року за грудень 2024 року відповідачем не підписаний.
Сума вартості поставленої електричної енергії у період з липня 2024 року по грудень 2024 року перевищує загальну вартість Договору, що становить 154 372,26 грн.
У відповідності до умов Договору Постачальником були виставлені рахунки та надіслані акти купівлі-продажу електричної енергії за кожен розрахунковий період за фактично спожиту електричну енергію.
Згідно доданих до цієї заяви актів купівлі-продажу електричної енергії за відповідний розрахунковий період Постачальник передав, а Споживач прийняв (спожив) Товар за:
- липень 2024 року у розмірі 1 765 кВт на загальну суму 18 692,95 грн (15 576,95 грн без ПДВ 20%, крім того ПДВ 20% - 3 115,39 грн);
- серпень 2024 року у розмірі 2 343 кВт на загальну суму 24 171,22 грн (20 142,68 грн без ПДВ 20%, крім того ПДВ 20% - 4 028,54 грн);
- вересень 2024 року у розмірі 1 928 кВт на загальну суму 19 717,10 грн (16 431,42 грн без ПДВ 20%, крім того ПДВ 20% - 3 286,28 грн);
- жовтень 2024 року у розмірі 3 809 кВт на загальну суму 38 935,58 грн (32 446,32 грн без ПДВ 20%, крім того ПДВ 20% - 6 489,26 грн);
- листопад 2024 року у розмірі 3 595 кВт на загальну суму 36 348,95 грн (30 290,79 грн без ПДВ 20%, крім того ПДВ 20% - 6 058,16 грн);
- грудень 2024 року у розмірі 3 827 кВт на загальну суму 40 521,59 грн (33 767,99 грн без ПДВ 20%, крім того ПДВ 20% - 6 767,99 грн).
За постачання Споживачу електричної енергії у грудні 2024 року Постачальником було складено два акти купівлі-продажу електричної енергії: зокрема, акт купівлі-продажу електричної енергії № 823 від 23.12.2024 року за споживання електричної енергії у період з 01.12.2024 року по 23.12.2024 року, а також акт купівлі-продажу електричної енергії № 823 від 31.12.2024 року, де вказана остаточна загальна сума спожитої Відповідачем електричної енергії у період з 01.12.2024 року по 31.12.2024 року.
Оплата за фактично спожиту електричну енергію за постачання електричної енергії у грудні 2024 року оплата була здійснена лише частково, а саме на суму 16 506,47 грн.
У відповідності до вимог підпункту 1 пункту 6.2. Договору Споживач зобов'язувався здійснити повну та своєчасну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору, натомість з акту звірки взаємних розрахунків за період від 01.07.2024 року по 04.03.2025 року між ТОВ «Волиньенергопостач» та Івано-Франківським регіональним центром оцінювання якості освіти за Договором № 2024/85/15 від 11.07.2024 року вбачається, що в споживача наявна заборгованість перед Постачальником у сумі 24015,12грн.
У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 5.10. Договору повну та своєчасну оплату за фактично спожиту електричну енергію у грудні 2024 року Споживачу необхідно було здійснити до 20.01.2025 року (включно).
На день подання позовної заяви Відповідачем так і не було сплачено заборгованість за Договором у сумі 24 015,12грн за постачання електричної енергії у грудні 2024року, у зв'язку з чим ТОВ «Волиньенергопостач» звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 2024/85/15 від 11.07.2024 року з Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти.
В матеріалах справи наявна копія акту звірки взаємних розрахунків за період: 31.07.2024 по 31.12.2024 між ТОВ "Волиньенергопостач" і Івано-Франківським регіональним центром оцінювання якості освіти, в якому зафіксований стан та історія взаєморозрахунків між сторонами.
Зазначений вище акт підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб; підтверджує існування заборгованості Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти в сумі 24015,12грн, а також визнання боржником цієї заборгованості.
З огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 555,23 грн, три проценти річних в сумі 193,44грн та 967,84грн. пені.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Згідно приписів статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).
Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки електричної енергії, на підставі укладеного між сторонами договору.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.
Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.
Відповідно до частини другої ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Пунктом 5.10. договору сторони погодили, що оплата проводиться протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку та надання акта про прийняття-передання, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).
За встановлених судом обставин, в порушення договірних зобов'язань, відповідач здійснив часткову оплату за спожиту електричну енергію у грудні у розмірі 165067,47 грн., у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем за постачання електричної енергії у грудні 2024 року в сумі 24015,12 грн.
Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач свого обов'язку з оплати спожитої електричної енергії належним чином не виконав. Борг відповідача перед позивачем становить 24015,12 грн. Розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документально. Доказів на спростування таких обставин відповідач не надав.
Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв'язок, відповідно до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 24015,12грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
З огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі555.23 грн, три проценти річних в сумі 193,44 грн та 967,84 грн пені.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до матеріалів справи, заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 24015,12грн відповідачем не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, з огляду на те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат є обгрунтованим та правомірним.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.
Суд перевірив розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних в встановив, що розрахунок позивача є арифметично та методологічно правильний.
За наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за розрахунком позивача.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне невиконання своїх зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством. Умовами пункту 5.11. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.
Перевіривши наданий позивачем розрахунки пені, суд зазначає, що останній є арифметично вірним та виконаним відповідно до умов договору та чинного законодавства, а тому вимога про стягнення з відповідача967,84грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "Волиньенергопостач".
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ" до Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти задовольнити.
Стягнути з Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти (Код ЄДРПОУ 34084942 вул.Степана Бандери, буд.1, м.Івано-Франківськ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» (код ЄДРПОУ 44690670, вул. Словацького, буд. 13, кв. 4, м. Луцьк, Волинська область) - 25 731,63грн, з яких: 24 015,12 грн основного боргу; 967,84 грн - пені; 555,23 грн - інфляційних витрат, 193,44 грн - 3% річних та 2 422,40 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 09.07.2025
Суддя Шкіндер П.А.