номер провадження справи 7/13/24
02.07.2025 Справа № 908/3361/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участю секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №908/3361/24
за позовом: Національного університету “Запорізька політехніка» (69063, м.Запоріжжя, вул.Жуковського, буд. 64, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02070849)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Темнікова Геннадія Павловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 378 126, 34 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Дєєв М.В., дов. б/н від 16.11.2023, свідоцтво адвоката №733 від 10.12.2009
від відповідача: не з'явився
Процесуальні дії у справі.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі “Електронний суд» 24.12.2024, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області 25.12.2024) Національного університету “Запорізька політехніка» до Фізичної особи-підприємця Темнікова Геннадія Павловича, про стягнення 378 126, 34 грн заборгованості, що складається з: 108 690,43 грн суми заборгованості зі сплати експлуатаційних витрат, 205 100,34 грн суми заборгованості зі сплати витрат з оплати земельного податку, 397,16 суми заборгованості зі сплати комунальних послуг, 14233,33 грн суми заборгованості зі сплати 3% річних, 49705,08грн суми інфляційних втрат.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 25.12.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3361/24 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.
Ухвалою суду від 30.12.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі №908/3361/24, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.01.2025 об 11 год. 00 хв.
Від позивача 08.01.2025 через систему “Електронний суд» надійшла заява на виконання ухвали суду від 30.12.2024. До заяви долучено довіреність від 16.11.2023, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних з доказами надіслання долучених документів на адресу відповідача.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 28.01.2025 не з'явились. Про причини неявки повноважних представників в судове засідання, призначене на 28.01.2025 об 11 год. 00 хв., сторони суд не повідомили. Будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Ухвала суду від 30.12.2024, яка була надіслана судом засобами поштового зв'язку на зареєстровану адресу відповідача, повернута поштовим відділенням до Господарського суду Запорізької області 20.01.2025 з відміткою “За закінченням терміну зберігання».
Ухвалою від 28.01.2025 суд відклав підготовче засідання на 10.02.2025 о 14год. 00хв.
У судовому засіданні 10.02.2025 брав участь представник позивача.
Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.
Відповідач про причини неявки представника в судове засідання 10.02.2025 суд не повідомив. Правової позиції щодо заявленого предмету спору чи будь-яких заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.
Ухвала суду від 28.01.2025, яка була надіслана судом засобами поштового зв'язку на адресу відповідача, повернута поштовим відділенням до Господарського суду Запорізької області 03.02.2025 з відміткою “Адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвала суду від 28.01.2025 також була розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5009.
Ураховуючи неявку представника відповідача суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 13.03.2025 о 12год. 00хв.
Ухвала суду від 10.02.2025, яка була надіслана судом засобами поштового зв'язку на адресу відповідача, повернута поштовим відділенням до Господарського суду Запорізької області 03.03.2025 з відміткою “Адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвала суду від 10.02.2025 також була розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5009.
Ухвалою суду від 13.03.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 27.03.2025 о 12 год. 00 хв.
Ухвала суду від 13.03.2025 була надіслана судом засобами поштового зв'язку на адресу відповідача та розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5009.
У судовому засіданні 27.03.2025 представник позивача у вступному слові підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Ухвалою суду від 27.03.2025 суд оголосив перерву до 15.04.2025 об 11год. 00хв.
У судовому засіданні 15.04.2025 приймав участь представник позивача.
Ухвалою суд від 15.04.2025 суд оголосив перерву до 23.04.2025 о 14год 00хв.
У судовому засіданні 23.04.2025 приймав участь представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не прибув.
Представник позивача заявив клопотання про повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження для надання документів.
У судовому засідання суд ухвалив повернутись на стадію підготовчого провадження, підготовче засідання призначити на 30.04.2025 о 12 год. 30 хв., про що постановив відповідну ухвалу.
Ухвала суду від 23.04.2025 була надіслана судом засобами поштового зв'язку на адресу відповідача та розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5009.
Від представника Національного університету “Запорізька політехніка» 30.04.2025 до суду надійшло клопотання про долучення доказів.
Також від позивача 30.04.2025 надійшли додаткові пояснення по справі.
У судовому засіданні 30.04.2025 приймав участь представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання не прибув. Про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 30.04.2025 суд відклав підготовче засідання на 03.06.2025 о/об 11 год. 30 хв.
Ухвали суду від 15.04.2025, від 23.04.2025, від 30.04.2025, які були надіслані судом засобами поштового зв'язку на адресу відповідача, повернуті поштовим відділенням до Господарського суду Запорізької області з відміткою “За закінченням терміну зберігання».
У судовому засіданні 03.06.2025 приймав участь представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання не прибув. Про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 03.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.06.2025 о/об 09год. 30хв.
Ухвала суду від 03.06.2025 була розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5009.
У судовому засіданні 18.06.2025 брав участь представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру до суду від відповідача не надходило.
Заслухавши думку представника позивача, зважаючи на обсяг доказів, що підлягають дослідженню, суд ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 02.07.2025 о 12 год. 00 хв., про що винесено відповідну ухвалу суду.
Представник відповідача у судове засідання 02.07.2025 не з'явився, про причини неявки свого представника відповідач суд не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило. Правової позиції щодо предмету спору не висловив. Про дату, час та місце судових засідань повідомлявся шляхом направлення відповідних ухвал на зареєстровану адресу місцезнаходження засобами поштового зв'язку, а також розміщення ухвал суду на офіційному сайті Господарського суду Запорізької області веб-порталу “Судова влада України».
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою відеоконференцзв'язку.
Представник позивача у судовому засіданні 02.07.2025 підтримав позовні вимоги повністю, просив суд позов задовольнити.
У судовому засіданні 02.07.2025 справу розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судових засідань.
Суд зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Копія ухвали суду від 30.12.2024 про відкриття провадження у справі № 908/3361/24, а також усіх інших ухвал суду в цій справі направлялись відповідачеві засобами поштового зв'язку на зареєстровану адресу місця проживання.
Окрім цього, з метою належного повідомлення відповідача про дату та час судових засідань, ухвали суду розміщувались на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5009, про що детально зазначено вище.
Інші дані (поштові адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).
Окрім того, згідно з п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
При цьому судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ураховуючи наведене вище господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі № 908/3361/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Також, суд з метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судових засідань, окрім поштового відправлення розмістив ухвали суду на офіційному сайті Господарського суду Запорізької області веб-порталу “Судова влада України».
Отже, судом було дотримано права відповідача в частині належного повідомлення про дату, час та місце судових засідань. Однак, відповідач, у свою чергу, наданими йому процесуальним законом правами щодо активної участі в судовому розгляді, не скористався.
Відтак суд, із метою дотримання балансу інтересів сторін та забезпечення своєчасного вирішення справи, розглянув її за відсутності представника відповідача.
Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.
Позивач Національний університет “Запорізька політехніка» звернувся до Господарського суду Запорізької області з вимогою про стягнення з відповідача Фізичної особи-підприємця Темнікова Геннадія Павловича заборгованості в розмірі 378 126, 34 грн заборгованості, що складається з: 108 690,43 грн суми заборгованості зі сплати експлуатаційних витрат, 205 100,34 грн суми заборгованості зі сплати витрат з оплати земельного податку, 397,16 суми заборгованості зі сплати комунальних послуг, 14233,33 грн суми заборгованості зі сплати 3% річних, 49705,08грн суми інфляційних втрат.
Як підставу для звернення з позовом позивач зазначає невиконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 3430/д від 11.09.2015, що належить до державної власності та перебуває на балансі позивача, договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 9 від 01.10.2015 та додаткових угод: № 1 від 05.08.2019, № 1 від 01.09.2020, № 2 від 10.09.2020, б/н від 01.02.2021, № 3 від 01.02.2021, № 4 від 01.09.2021, № 5 від 01.12.2021.
Ураховуючи порушення зобов'язань з компенсації експлуатаційних витрат, витрат з оплати земельного податку та комунальних послуг, у відповідача перед позивачем утворись заборгованість, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Позов обґрунтовано ст. ст. 509, 526, 530, 599, 610, 625, 762 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, 286 Господарського кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019, Постановою КМУ від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», Постановою КМУ від 28.04.2021 № 630 «Деякі питання розрахунку орендної плати за державне майно».
Відповідач правами, наданими процесуальним законом, зокрема, ст.ст. 42, 165, 169 ГПК України, не скористався, відзив на позов, жодних доказів суду не надав, позицію щодо предмету спору не висловив, участі в судовому засіданні не брав.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі «Осіпов проти України», де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само).
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Запорізькій області (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Темніковим Геннадієм Павловичем (далі - орендар) 11.09.2015 було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Запорізького національного технічного університету (далі - балансоутримувач) № 3430/д (далі - договір), зі строком чинності з 11.09.2015 до 09.09.2018 згідно пункту 10.1. договору.
Також між сторонами 28.09.2018, 04.02.2019 укладено договори про зміни № 1, № 2 до договору оренди від 11.09.2015 № 3430/д.
На підставі підписаного сторонами акту приймання - передавання державного нерухомого майна - нежитлового приміщення № 1 (у складі приміщень з № 1 по № 24 включно, № 26, № 27) загальною площею 808,7 кв. м, розміщене за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 117, підвального поверху будівлі учбового корпусу (Літ. А-4, А1, А2), реєстровий номер 02070849.14.КМФХЧХ030, який підписали 11.09.2015 - орендодавець, 01.10.2015 - орендар та 01.10.2015 - балансоутримувач, нерухоме майно передано орендареві ФОП Темнікову Г.П.
Між балансоутримувачем нерухомого майна (на час підписання - Запорізький національний технічний університет) та відповідачем 01.10.2015 підписано договір № 9 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю (а.с. 82-83 т.1).
У подальшому між балансоутримувачем нерухомого майна, що було предметом оренди, та відповідачем підписано низку додаткових угод, які стосувалися зміни реквізитів сторін, зміни розрахунку вартості, строків оплати, строку дії договору (а.с. 78-80 т. 1; а.с.84-86 т.1; 91-92 т.1).
Зокрема, додатковою угодою № 4 від 01.09.2021 строк дії зазначеного договору продовжено до 01.09.2022.
Наказом Міністерства освіти і науки України № 420 від 01.04.2019 перейменовано Запорізький національний технічний університет у Національний університет «Запорізька політехніка» (а.с. 97 т.1).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.10.2023 у справі № 908/1670/23, залишеним без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанції, задоволено позов Національного університету «Запорізька політехніка» до ФОП Темнікова Г.П., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області про виселення ФОП Темнікова Г.П. із орендованого нерухомого майна.
Нерухоме майно, що було предметом оренди, повернуто балансоутримувачу Національний університет «Запорізька політехніка» 17.06.2024 на підставі акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності власності (а.с. 51 т. 1).
У той самий час, суд установив, що у період з 01.02.2022 по 17.06.2024 відповідач не виконував належним чином свої обов'язки зі сплати відшкодування експлуатаційних виплат, у той час як балансоутримувачем щомісячно виставлялися відповідні рахунки.
Унаслідок цього у відповідача, за період з 01.02.2022 по червень 2024, виникла заборгованість у сумі 314187,93грн, що складається з 108 690, 43 грн заборгованості зі сплати експлуатаційних витрат; - 205 100,34 грн заборгованості зі сплати витрат з оплати земельного податку; - 397,16 грн заборгованості зі сплати комунальних послуг, що і стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення зазначених сум, а також 14 233, 33 грн суми 3% річних та 49 705, 08 грн суми інфляційних втрат.
Станом на час розгляду справи сума заборгованості відповідачем не сплачена та не оспорювалась, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з приписами статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), якій підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Відповідно до статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов'язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов'язковими для виконання сторонами за договором.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає договір оренди нерухомого майна № 3430/д від 11.09.2015, договір № 9 від 01.10.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг як належну підставу для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.
За змістом статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 526 Цивільного кодексу України.
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 5.11 договору оренди № 3430/д від 11.09.2015 орендар повинен здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувачам на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
На виконання п. 5.11 договору оренди № 3430/д від 11.09.2015 між позивачем та відповідачем, було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 9 від 01.10.2015 року (далі - договір № 9).
Відповідно до п. 2.2.2. договору № 9 відповідач зобов'язувався брати участь в експлуатаційних витратах Балансоутримувача і перераховувати на його рахунок щомісячно не пізніше 10 числа, наступного за звітним місяцем, 808, 70 грн, окрім того ПДВ 161, 74 грн., а також вносити плату за відшкодування електроенергії, комунальних послуг, земельного податку згідно з виставленими рахунками.
Додатковою угодою до зазначеного договору № 9 від 01.12.2021 строк оплати змінено на 25 число поточного місяця.
Відповідно до п. 2.2.4 договору у випадку закінчення строку дії договору орендар зобов'язується перерахувати балансоутримувачу витрати за комунальні послуги, експлуатаційні витрати, відшкодування електроенергії та земельного податку по день фактичної передачі приміщення по акту прийму-передачі.
Матеріали справи містять акти виконаних робіт (послуг) по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна орендарю ФОП Темнікову Г.П., згідно з підпунктом 2.2.2. пункту 2.2 договору № 9 від 01.01.2015 та додаткових угод: №1 від 05.08.2019; № 1 від 01.09.2020; № 2 від 10.09.2020; б/н від 01.02.2021; № 3 від 01.02.2021; №4 від 01.09.2021; № 5 від 01.12.2021 за період з лютого 2022 року по червень 2024 року (а. с. 12-28 т. 1).
Позивачем відповідачеві також виставлено рахунки (а.с. 32-48 т. 1), які оплачені останнім лише частково.
Як зазначалось вище, фактично нерухоме майно з оренди передано відповідачем 17.06.2025.
Відтак, у силу наведених вище положень договору № 9 відповідач мав обов'язок відшкодувати позивачеві експлуатаційні витрати, комунальні платежі та земельний податок до 17.06.2024 включно.
Отже, суд, з урахуванням зазначених умов договору оренди нерухомого майна №3430/д від 11.09.2015 та договору про відшкодування втрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 9 від 01.10.2015, а також беручи до уваги норми частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, про те що строк здійснення відповідачем оплати експлуатаційних витрат, а також відшкодування земельного податку, комунальних платежів є таким, що настав.
Унаслідок неналежного виконання умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 9 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 314178,93 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком, актами виконаних робіт (послуг) та виставленими рахунками.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Позивачем пред'явлені до стягнення сума 3% річних в розмірі 14233,33грн та сума інфляційних втрат у розмірі 49705,08грн.
При перевірці наданого позивачем розрахунку суд установив, що такий розрахунок не перевищує розрахунку, здійсненого судом.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач не виконав свій обов'язок по оплаті платежів у строк встановлений договором, допустивши прострочення договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку про те, що такими діями відповідача були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відтак станом на момент звернення з позовом до суду вимоги позивача щодо стягнення заборгованість за період з 01 лютого 2022 року по 17 червня 2024 року у розмірі 378 126, 34 грн, що складається з: - 108 690, 43 грн заборгованість зі сплати експлуатаційних витрат; - 205 100,34 грн заборгованість зі сплати витрат з оплати земельного податку; 397, 16грн заборгованість зі сплати комунальних послуг; 14 233, 33 грн суми 3% річних; 49 705, 08 грн суми інфляційних втрат, є вмотивованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судові витрати.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 4537,52 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Темнікова Геннадія Павловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національного університету “Запорізька політехніка» (69063, м.Запоріжжя, вул.Жуковського, буд. 64, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02070849) заборгованість у розмірі 378 126 (триста сімдесят вісім тисяч сто двадцять шість) гривен 34 копійки, з яких:
- 108 690 (сто вісім тисяч шістсот дев'яносто) гривень 43 копійки заборгованості зі сплати експлуатаційних витрат;
- 205 100 (двісті п'ять тисяч сто) гривень 34 копійки заборгованості зі сплати витрат з оплати земельного податку;
- 397 (триста дев'яносто сім) гривень 16 копійок заборгованості зі сплати комунальних послуг;
- 14 233 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять три) гривні 33 копійки суми 3% річних;
- 49 705 (сорок дев'ять тисяч сімсот п'ять) гривень 08 копійок суми інфляційних втрат та 4 537 (чотири тисячі п'ятсот тридцять сім) гривень 52 копійки суми судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 09.07.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Лєскіна