номер провадження справи 4/58/25
09.07.2025 Справа № 908/1330/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-б)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. № 8)
про стягнення 243585,63 грн.
08.05.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІТС 08.05.2025, (вх. № 1448/08-07/25 від 08.05.2025) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», м. Запоріжжя про стягнення 211079,40 грн. збитків, завданих непоставкою бензину А-95 в кількості 4060 літрів за договором № СК3/706/140 від 29.10.2024, 17730,67 грн. пені та 14775,56 грн. штрафу, а всього суму - 243585,63 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025 справу № 908/1330/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1330/25 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/58/25, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 07.08.2025.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 22, 530, 549, 598, 599, 611,628, 629, 651, 653, 655, 663, 712 ЦК України, ст., ст. 193, 202, 218, 224, 231 ГК України, договором поставки № СК3/706/140 від 29.10.2024, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 211079,40 грн. збитків, 17730,67 грн. пені та 14775,56 грн. штрафу, а всього суму - 243585,63 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40308189) є: 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. № 8, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
Ухвалою суду від 13.05.2025 у справі № 908/1330/25 відповідачу запропоновано у строк до 29.05.2025, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 13.05.2025 про відкриття провадження у справі № 908/1330/25 доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» - 13.05.2025 17:14, про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до «Електронного кабінету» в розділі «Мої справи».
Передбачена частиною 10 розділу 1. Підсистема «Електронний кабінет» Положення, наявне в матеріалах справи підтвердження доставлення заявнику електронної копії оскаржуваної ухвали на його електронну пошту свідчить про належність повідомлення сторони.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1330/25.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Також судом зазначається, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Відзив на адресу суду від відповідача як у встановлений в ухвалі суду від 13.05.2025 у справі №908/1330/25 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
У зв'язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 12.06.2025 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.
Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 09.07.2025.
Розглянувши матеріали справи, суд
29.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальник, відповідач у справі) та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Замовник, позивач у справі) укладено договір поставки №СК3/706/140 (надалі договір), за умовами якого постачальник зобов'язується постачати бензин А-95 (надалі - Товар), а замовник - оплатити і прийняти товар (п. 1.1 договору).
Пунктами 1.3., 1.4., 1.5. договору визначено наи?менування Товару - Бензин А-95; кількість товару за одиницю виміру - 5440 літрів, ціна за одиницю - 51, 99 грн.
Відповідно п. 1.7 договору встановлено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Ціна договору визначається з кількості і вартості товару складає 282826,60 грн, у тому числі ПДВ 47137,60 грн (п. 3.1 договору).
Згідно п. 4.1 договору сторонами визначено, що протягом строку дії договору постачальник передає замовнику скретч-картки (талони) на партію товару у п'ятиденний термін за адресою замовника в кількості (обсязі) замовленому замовником.
Відповідно до п. 4.3 Договору датою поставки та отримання скретч-карток (талонів)товару замовником є дата, вказана у видатковій накладній, підписаній представником постачальника і замовника. У момент підписання сторонами видаткової накладної постачальник видає замовнику скретч-картки (талони) номіналом 10, 15 або 20 літрів, про що складається акт приймання-передачі.
Передача Замовнику товару за цим договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Замовника при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки (талони) (п. 4.5 договору).
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі зобов'язання сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передавати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 4.6 договору).
Пунктом 5.1 договору встановлено, що розрахунки здійснюються протягом 10 робочих днів з моменту отримання скретч-карток (талонів) на партію товару шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі рахунку та накладної в межах бюджетних призначень на відповідний бюджетний період.
Пунктами 6.3.1, 6.3.2 договору встановлено, що Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установлених розділом 2 цього договору.
У пункті 8.1 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим договором.
Згідно з п. 12.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання та діє по 31.12.2024, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання вказаного договору на підставі виставленого ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» рахунку-фактури №0003/0002344 від 29.10.2024 позивач перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти в загальній сумі 282 825,60 грн, в тому числі ПДВ 47137,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2662 від 29.10.2024 на суму 282 825,60 грн., копія якої містяться в матеріалах справи.
Постачальник передав покупцеві скретч-картки в кількості 322 штук на 5440 літрів бензину А-95, що підтверджується видатковою накладною №0003/0002129 від 29.10.2024 на суму 99820,80 грн та специфікацією відпущених скетч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0003/0002129 від 29.10.2024.
Позивачем товар за договором був отриманий лише частково у кількості 1380 літрів на суму 71 746,20 грн. за скетч-картками №303526614640 по №303526614659, з №303526614680 по №303526614681, з №303526614692 по №303526614699, з № 303611745102 по №303611745107, з №303611745830 по №303611745845, з №303611745930 по №303611745931, з №303611745942 по №303611745949, з №303611746010 по №303611746029, з №303611746038 по №303611746039 (за ціною за одиницю товару, яка вказана у видатковій накладній), про що свідчать фіскальні чеки, копії яких містяться в матеріалах справи.
Через відсутність палива на АЗС відповідача Позивач не використав скретч-картки на 2060 літрів на загальну суму 211079,40 грн, копії скретч-карток наявні в матеріалах справи.
Головне управління звернулося до Постачальника із листами №0800-0805-8/10774 від 05.02.2025 та №0800-0805-8/13028 від 11.02.2025 про видачу палива за укладеним Договором №СК3/706/140.
Листами №67 від 06.02.2025 та від №111 від 04.03.2025 Постачальником надано відповідь про неможливість виконання взятих зобов'язань через відсутність палива на АЗС.
Також 13.03.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію №0800-0805-8/24027 з вимогою, зокрема, сплатити на розрахунковий рахунок Головного управління ПФУ суму збитків в розмірі 211 079,40 грн.
Загальна вартість не переданого відповідачем товару відповідно до договору поставки №№ СК3/706/140 від 29.10.2024, який оплачений позивачем, становить 211079,40 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару за попередньо оплаченими талонами/скретч-картами у визначені договором спосіб та строк і, як наслідок, неповернення суми передплати, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що розрахунки здійснюються протягом 10 робочих днів з моменту отримання скретч-карток (талонів) на партію товару шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі рахунку та накладної в межах бюджетних призначень на відповідний бюджетний період.
Матеріали справи містять докази перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати в розмірі 282 825,60 грн.
Відповідач передав позивачеві довірчі документи (скретч-картки) на придбання палива (дизпаливо, бензину А-95), про що свідчать видаткова накладна та специфікація відпущених скетч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної, копії яких містяться в матеріалах справи.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжнихзасобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві вобов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми наповну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить про непоставку відповідачем товару за договором №№ СК3/706/140 від 29.10.2024, який оплачений позивачем, на суму 211079,40 грн.
В позовній заяві позивач в якості нормативного обґрунтування заявлених позовних вимог помилково посилається на ст. 22 ЦК України та ст.ст. 218, 224 ГК України та зазначає, що сума в розмірі 211079,40 грн є збитками.
При цьому, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Господарським судом під час розгляду даної справи досліджено докази, надані позивачем до позовної заяви, встановлено обставини, про які зазначив позивач, та надано правову кваліфікацію спірним правовідносинам.
Так, зі встановлених судом обставин вбачається, що грошова сума, яку просить стягнути позивач з відповідача, є попередньою оплатою, яка сплачена позивачем, на яку відповідач не передав товар у встановлений строк. Відтак, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 693 ЦК України. При цьому, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі 917/1739/17, суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Відтак, господарський суд відхиляє посилання позивача на ст. 22 ЦК України, ст.ст. 218, 224 ГК України, оскільки такі норми застосовані позивачем помилково.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених договором поставки № СК3/706/140 від 29.10.2024 умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості, відтак у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної поставки товару (бензину марки А-95) на суму отриманої передоплати або повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 211079,40 грн суду не надав.
Враховуючи вище встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 211079,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За порушення відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки/передачі товару позивачем, заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 17730,67 грн. за період прострочення з 06.02.2025 по 30.04.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Відповідно до п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).
Пунктом 8.3. Договору передбачено стягнення з Постачальника пені урозмірі 0,1% вартості неотриманого товару за кожен день прострочення, а запрострочення понад 30 днів додатковий штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної поставки товару за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Аналіз статей 612, 625, 530 ЦК України свідчить, що для оцінки правильності нарахування позивачем пені та компенсаційних санкцій слід встановити не тільки документально підтверджену суму боргу, а й дату, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з'ясувати момент прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Прострочення слід розглядати як юридичний склад, що тягне за собою зміну правовідносин сторін по зобов'язанню, яке не виконано в строк. Складовими прострочення при цьому є такі юридичні факти: наявність між сторонами договірних відносин, настання строку виконання зобов'язання, невиконання стороною зобов'язання у встановлений строк.
Позивач нараховує відповідачеві пеню за порушення ним строку виконання зобов'язання з 06.02.2025, однак, визначений позивачем період прострочення з 06.02.2025є безпідставним.
Суд враховує, що у відповідності до відповідно до п. 4.3 Договору датою поставки та отримання скретч-карток (талонів)товару замовником є дата, вказана у видатковій накладній, підписаній представником постачальника і замовника. У момент підписання сторонами видаткової накладної постачальник видає замовнику скретч-картки (талони) номіналом 10, 15 або 20 літрів, про що складається акт приймання-передачі.
Водночас, умовами Договору не встановлено конкретний строк поставки партій товару на підставі талонів, фактично умови постачання за талонами на АЗС Постачальника. Долучені позивачем до матеріалів справи скретч-карти на одержання товару на АЗС Постачальника терміну дії довірчого документу не містять.
Судом була надана оцінка щодо правової природи зазначеної суми, так суд вважає, що заявлена до стягнення сума є попередньою оплатою.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару починається з 21.03.2025 (з урахуванням семиденного строку з моменту отримання претензії).
Таким чином, правильним періодом нарахування пені буде 21.03.2025 по 30.04.2025 (визначено позивачем) на загальну суму боргу 211079,40 грн. (вартість недопоставленого товару).
Обґрунтованим розміром пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є сума 8654,26грн. У задоволенні решти вимоги щодо стягнення пені суд відмовляє позивачу у зв'язку із безпідставністю нарахування.
Також, за порушення відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки/передачі товару позивачем, заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 14775,56 грн.
За приписами ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як вже зазначалось судом, пунктом 8.3. Договору передбачено стягнення з Постачальника пені урозмірі 0,1% вартості неотриманого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатковий штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Враховуючи прострочення відповідачем поставки товару за Договором №СК3/706/140 від 29.10.2024 понад 30 календарних днів позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 14775,56 грн. штрафу.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми штрафу, суд вважає, що розрахунок виконаний правильно.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 14775,56грн. заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 211079,40 грн. попередньої оплати 8654,26грн. пені та 14775,56 грн. штрафу. В задоволені решти вимог судом відмовляється.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», м. Запоріжжя задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. № 8,ідентифікаційний код 40308189) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-б, ідентифікаційний код 20490012) 211079 (двісті одинадцять тисяч сімдесят дев'ять) грн. 40 коп. заборгованості, 8654 (вісім тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 26 коп. пені, 14775 (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 56 коп. штрафу та 2 814 (дві тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 11 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено « 09» липня 2025 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.