07.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1079/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від позивача: Скосарев І.Д. (в залі суду);
від відповідача: Литвин Р.О. (в залі суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “АНМОЛ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2025 (суддя Скриннікова Н.С., повний текст якої підписаний 14.03.2025) у справі №904/1079/25
за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю “АНМОЛ», м. Дніпро
про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки 3945653,06 грн. без повідомлення учасників справи
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2025 у справі №904/1079/25 заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено частково; забезпечено позов на суму 3 945 653,06 гривень.
Накладено арешт на грошові кошти в 3 945 653,06 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю “АНМОЛ» м. Дніпро на його банківських рахунках.
В решті вимог заяви - відмовлено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою у відмовленій частині, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Дніпровська міська рада, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у задоволенні вимоги про накладення арешту на нерухоме майно відповідача та накласти арешт на нерухоме майно ТОВ "АНМОЛ" в межах суми позовних вимог.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що:
- між сторонами існує спір щодо сплати за користування земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів на її використання в розмірі 3 945 653,06 гривень, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.
Оскільки предметом спору є стягнення орендної плати, накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, який на праві приватної власності належать ТОВ «АНМОЛ», мінімально впливатиме на повсякденну роботу Відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність.
Апелянт зауважує, що в оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що «враховуючи, що до заяви про забезпечення позову додано Інформаційну довідку від 31.01.2025 за даними якої нерухоме майно з реєстраційним номером об'єкт нерухомого майна 410442212101, розміщено за адресою м. Дніпропетровськ, вулиця Шинна, будинок 18 на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:242:0059, однак за даними документів доданих до позову стягнення збитків стосується іншої земельної ділянки, конкретне зазначення яке потребує уточнення».
При цьому, Позивач просив накласти арешт саме на нерухоме майно, а не на земельну ділянку Відповідача. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджує наявність у Відповідача права власності на об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: вулиця Шинна, будинок 18.
Відтак, наявність в реєстрі інформації щодо іншого кадастрового номеру не перешкоджає накладенню арешту на вказане нерухоме майно з метою забезпечення позову Дніпровської міської ради.
Наголошує, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Відповідача забезпечить у подальшому виконанню судового рішення у випадку задоволення позовної заяви та стане запобіганню відчуженню такого майна на користь третіх осіб, оскільки саме за рахунок цього майна можливо буде виконати рішення суду про стягнення коштів, розмір яких, до речі, є дуже великим.
Поряд з цим, зазначає, що наразі невідомо чи достатньо на рахунку Відповідача коштів для їх подальшого стягнення у випадку задоволення позовних вимог.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу позивача не надав.
В свою чергу, не погодившись із зазначеною ухвалою, але у задоволеній частині вимог, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “АНМОЛ», в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована наступним:
- Позивач у заяві про забезпечення позову взагалі не вказав, які саме дії відповідачем були спрямовані на відчуження нерухомості та/або зняття грошових коштів зі своїх рахунків, а також, що відповідач фактично вчинив чи має намір вчинити дії щодо неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, доказів та обґрунтувань наявності у відповідача таких намірів заява про забезпечення позову не містить;
- окрім посилань на загальні норми процесуального права, які регулюють питання забезпечення позову, жодного доказу вчинення ТОВ "АНМОЛ" дій, направлених на відчуження належного йому майна чи виведення коштів з рахунків, позивачем не надано;
- також, саме лише посилання в заяві на потенційну загрозу утруднення виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відтак, з матеріалів справи станом на час розгляду заяви про забезпечення позову не вбачається загрози зникнення нерухомого майна шляхом його подальшого відчуження та/або зняття готівки чи виведення грошових коштів з рахунків Відповідача. Вважає вимоги позивача щодо забезпечення позову є передчасними.
Таким чином, звертаючись до суду із даною заявою, заявник не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить позивач. Зокрема, заявник не надав належних доказів того, що майно на момент пред'явлення позову до відповідача, може зникнути або зменшитись, а також, що грошові кошти, які наявні на рахунках відповідача можуть зникнути;
- вважає, що суд жодним чином не надав оцінку обставинам, про те, що заявник не надав доказів, що невжиття запобіжних заходів порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Зауважує, що суд не звернув увагу, що між позивачем та відповідачем укладений договір оренди земельної ділянки та сплачується земельний податок, як до, так і після укладення вказаного договору, а отже, Відповідач сумлінно сплачує податкові зобов'язання та жодних заборгованостей у останнього немає, що підтверджує безпідставність заяви про забезпечення позову.
Вважає необхідним звернути увагу суду апеляційної інстанції, на той факт, що відповідач зареєстрований як юридична особа 21.02.2018 та має статутний капітал у розмірі 21 211 309,00 грн. і протягом усього часу провадження господарської діяльності має бездоганну історію.
Одночасно у змісті скарги викладено клопотання про поновлення строку на її подання, яке обґрунтовано обізнаністю із наявною ухвалою від обслуговуючого банку 02.04.2025, ознайомленням з матеріалами справи адвоката в електронному кабінеті системі ЄСІКС 07.04.2025 (матеріали справи надіслані в кабінет 04.04.2025 о 19:06 годині).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 25.03.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
28.03.2025 матеріали оскарження ухвали надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу позивача залишено без руху через неподання доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума сплати 3028 грн).
Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Вказану ухвалу направлено апелянту засобами електронного зв'язку та доставлено до електронного кабінету підсистеми ЄСІКС “Електронний суд» 01.04.2025 о 20:26 годині.
Відтак, ухвала вважається врученою 02.04.2025.
Отже, недоліки скарги мали бути усунені останнім до 11.04.2025.
08.04.2025 (зареєстровано судом 09.04.2025) на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 28.03.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано платіжну інструкцію № 635 від 04.04.2025 про сплату 3028.00 грн.
Ухвалою суду від 15.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2025; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.05.2025, сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.04.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через подання неналежних доказів представництва апелянта.
Скаржнику наданий строк (5 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Вказану ухвалу направлено апелянту засобами електронного зв'язку та доставлено до електронного кабінету підсистеми ЄСІКС “Електронний суд» 11.04.2025 о 20:44 годині.
Відтак, ухвала вважається врученою 14.04.2025.
Отже, недоліки скарги мали бути усунені останнім до 21.04.2025.
14.04.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 11.04.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано ордер серії АЕ №1376204 від 08.04.2025, яким ТОВ “АНМОЛ» уповноважило адвоката Литвин Р.О. на представництво інтересів у Центральному апеляційному господарському суді.
Крім того, 14.04.2025 (відповідачем) апелянтом подано клопотання про долучення додаткових доказів до апеляційної скарги (копія рахунку ТОВ «Ясно» від 01.04.2025 з додатками, виданого 09.04.2025).
Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки зазначені додаткові докази не були предметом розгляду суду першої інстанції та не існували взагалі на час ухвалення оскаржуваної ухвали, що, з урахуванням сталої позиції Верховного Суду з цього питання, взагалі виключає можливість їх прийняття незалежно від поважності підстав їх неподання суду.
Ухвалою суду від 15.04.2025 визнано поважними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2025; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.05.2024; скаргу відповідача приєднано до скарги позивача для розгляду в одному апеляційному провадженні; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
З урахуванням перебування суддя Паруснікова Ю.Б. 29.05.2025 у відрядженні, ухвалою суду від 28.05.2025 колегією суддів визначено нову дату судового засідання - 07.07.2025.
07.07.2025 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/1079/25 у зв'язку відрядженням судді Паруснікова Ю.Б.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025, справу №904/1079/25 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Мороз В.Ф., Верхогляд Т.А.
В судовому засіданні представник кожної із сторін підтримав доводи власної скарги.
В судовому засіданні 07.07.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, натомість, скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
У березні 2025 року Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АНМОЛ» безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави в сумі 3 945 653,06 грн.
Разом з позовом заявник подав заяву про забезпечення позову.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Скриннікову Н.С., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025.
Згідно з прохальною частиною заяви про забезпечення позову Дніпровська міська рада просить суд:
1.Накласти арешт на нерухоме майно ТОВ «АНМОЛ» (код ЄДРПОУ 41954986), а саме: об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, буд 18 (РНОНМ 410442212101) в межах суми позовних вимог - 3 945 653, 06 грн. до набрання рішенням по справі законної сили.
2.Накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках ТОВ «АНМОЛ» (код ЄДРПОУ 41954986) у розмірі 3 945 653, 06 грн. до набрання рішенням по справі законної сили.
В обґрунтування наявності підстав для звернення до суду із заявою про забезпечення позову заявник вказав, що Дніпровською міською радою подано позов про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави у розмірі 3 945 653, 06 грн.
Щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначив, що забезпечення позову є засобом спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної особи; метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та інтересів позивача, а також забезпечення реального виконання рішення; умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
За даними позову товариство за період з 2021 по 2024 користувалось та продовжує користуватись земельною ділянкою без достатньої правової підстави, внаслідок чого спричинено збитки на суму 3 945 653, 06 грн., тобто відповідач зберіг у себе кошти, що мав сплатити позивачу за користування земельною ділянкою.
При цьому, заявник звернув увагу суду, що у аналогічній справі (904/1138/24) заявник також звертався до суду з аналогічним клопотанням і йому було відмовлено; в той же час, отримавши позитивне для себе рішення, виявилось, що під час слухання справи майно, яке розташовано на земельній ділянці, було відчужено іншій особі, що значно утруднило виконання рішення суду, оскільки кошти на рахунках підприємства-відповідача були відсутні.
Частково задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову господарський суд виходив із того, що накладення арешту забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, водночас застосування заходу забезпечення не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача в частині накладення арешту на майно відповідача, місцевий господарський суд виходив із того, що у доданих документах до позову та до заяви про забезпечення позову відсутній звіт про оцінку нерухомого майна, з якого можливо було б встановити вартість нерухомого майна на яке заявник просить накласти арешт; враховуючи, що до заяви про забезпечення позову додано Інформаційну довідку від 31.01.2025 за даними якої нерухоме майно з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 410442212101, розміщено за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Шинна, будинок 18, на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:242:0059, однак за даними документів доданих до позову стягнення збитків стосується іншої земельної ділянки, конкретне зазначення якої потребує уточнення.
З урахуванням доводів і вимог обох скарг, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача та не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви щодо накладення арешту на майно відповідача, з наступних мотивів.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути “ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, накладення арешту в межах ціни позову на майно відповідача, що належать або підлягають передачі або сплаті цьому товариству і знаходяться у нього чи в інших осіб, є одним з визначених законом способів забезпечення позову.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, на підставі поданих заявником доказів, має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №916/2364/20).
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у сумі 3 945 653,06 грн, тобто вимоги майнового характеру.
За твердженням позивача, у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач матиме можливість розпорядитись належним йому майном шляхом відчуження його будь-яким третім особам, а також вивести з рахунків належні йому грошові кошти.
Можливість накладення арешту одночасно на грошові кошти та на майно відповідача в межах ціни позову узгоджується з правовою позицією, викладеною в п. 24 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, згідно з якою виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду. Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
До вжиття заходів забезпечення позову у відповідача було нічим не обмежене право розпоряджатись належним йому майном, що само по собі є доказом необхідності забезпечення позову з майновими вимогами.
Можливість відповідача будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Колегія суддів приймає до уваги правові висновки Верховного Суду щодо необхідності забезпечення позову про стягнення заборгованості шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно боржників.
Так у постанові від 09.06.2023 у справі № 37з-23 Верховний Суд зазначив:
«Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22)».
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
Отже, у разі пред'явлення позову до боржника про стягнення грошових коштів, накладення арешту на грошові кошти та майно у межах ціни позову забезпечує у майбутньому виконання рішення суду.
Натомість, у разі незабезпечення такого позову, боржник має право у будь-який момент відчужити належні йому грошові кошти та майно.
Наявність такого необмеженого права боржника розпоряджатись своїм майном само по собі вже є доказом необхідності забезпечення майнового позову кредитора в межах ціни цього позову.
У постанові від 04.04.2023 у справі № 915/577/22 Верховний Суд зазначив:
«Посилання скаржника на те, що матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про намагання відповідача продати заставлене майно, знищити чи передати без згоди заставодержателя іншим особам, а також доказів, які б свідчили про нецільове використання відповідачем коштів, чи його намір взагалі не здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором колегією суддів відхиляються, оскільки умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення».
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено:
«Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно та грошові кошти в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача щодо того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.
Бездіяльність відповідача, яка виражається у невиконанні взятих на себе зобов'язань, по суті є формою ухилення від виконання такого зобов'язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення останнього від виконання і судового рішення у разі задоволення позовних вимог Позивача.
Колегія суддів зазначає, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Позивач просить накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову, що є співмірним заявленим позовним вимогам.
Накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову не суперечить законодавству та не обмежує відповідача у праві володіння та користування даним майном, використання його у господарський діяльності.
Таким чином, з огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, встановивши безпосередній зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання Позивача у повному обсязі та накладення арешту як на нерухоме майно, так і грошові кошти відповідача в межах ціни позову.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для забезпечення позову в частині накладення арешту на майно, а відтак заява Дніпровської міської ради про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять доказів достатності / недостатності грошових на рахунках відповідача і останнім також не надано відповідних доказів під час апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, в свою чергу, надані до скарги відповідача докази щодо оплати рахунків за надання послуг по вивезенню відходів та за поставлену електричну енергію не свідчать, що на рахунках відповідача коштів достатньо для виконання рішення, в разі задоволення позову, в той час, як можливість ними розпорядитись у будь-який момент презюмується.
Звідси, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності доказів достатності коштів на рахунках відповідача, є доцільним накладення арешту на кошти відповідача та додатково на нерухоме майно (у межах суми, яка достатня для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів) в межах суму позову (3 945 653.06 грн). Тобто сума арешту, накладеного на майно, обмежується різницею між сумами ціни позову та арештованими грошовими коштами (за їх наявності).
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що позивач просив накласти саме арешт на нерухоме майно відповідача, а не земельну ділянку, внаслідок чого є помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для такого виду забезпечення, з огляду на різницю в кадастрових номерах земельних ділянок, про що стверджував суд першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції також відхиляються посилання відповідача на обставини наявності між ним і позивачем договору оренди земельної ділянки, сплати ним податку на землю, оскільки такі посилання фактично є запереченням позовних вимог і стосуються розгляду справи по суті. До того ж, наголошуючи, що між сторонами існують договірні відносини, в свою чергу, відповідних доказів відповідач до скарги не надав, отже, неможливо визначити, якої ділянки і якого майна стосуються зазначені доводи скаржника.
Колегія суддів звертає увагу відповідача, що останній не обмежений в праві звернутися до суду із заявою про часткове скасування заходів забезпечення позову у разі, якщо на його рахунках перебуває сума коштів у розмірі, передбаченому в ухвалі про забезпечення позову, або вартість майна (його частини) перевищує розмір накладеного арешту у порядку, передбаченому статтею 145 ГПК України.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з'ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про нез'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2025 у цій справі слід скасувати в оскаржуваній частині; заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову необхідно задовольнити у повному обсязі. В задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити.
Зважаючи на відмову у задоволенні скарги відповідача, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на нього та відшкодуванню не підлягають.
Натомість, з огляду на задоволення апеляційної скарги позивача, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача та здійснити розподіл судових витрат за наслідками розгляду справив по суті.
Керуючись ст. ст. 136-140, 144, 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АНМОЛ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2025 у справі №904/1079/25 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2025 у справі №904/1079/25 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2025 у справі №904/1079/25 в частині відмови у задоволенні вимоги про накладення арешту на нерухоме майно відповідача - скасувати.
Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.
Накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «АНМОЛ» (адреса місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 10, кімната ІІ/Б, код ЄДРПОУ 41954986), а саме: об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, буд. 18 (РНОНМ 410442212101) в межах суми позовних вимог - 3 945 653 грн. 06 коп, до набрання рішенням по справі законної сили.
В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2025 у справі №904/1079/25 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю “АНМОЛ» за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Судові витрати Дніпровської міської ради за подання апеляційної скарги здійснити в загальному порядку, визначеному ст.129 ГПК України, за наслідками розгляду справи по суті.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до ст.287 ГПК України може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова є виконавчим документом відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» може бути пред'явлена до виконання у строк до 07.07.2028.
Стягувач: Дніпровська міська рада (адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд.75, код ЄДРПОУ 26510514)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «АНМОЛ» (адреса місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 10, кімната ІІ/Б, код ЄДРПОУ 41954986)
Повний текст постанови виготовлено і підписано 09.07.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд