07.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/621/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Чередко А.Є.
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники сторін:
від позивача: Олійник Ю.М., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 року у справі №904/621/25 (суддя Ярошенко В.І.)
за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА ПРО", м. Дніпро
про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки,-
Дніпровська міська рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА ПРО" про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 4 707 075, 95 грн.
В обґрунтування позовної вимоги зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА ПРО" є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:09:091:0003. Однак, відповідачем договір оренди земельної ділянки не укладено, тобто відповідач фактично користується земельною ділянкою комунальної власності без достатньої правової підстави, за рахунок чого зберіг у себе грошові кошти в сумі 4 707 075, 95 грн, які мав заплатити за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2021 року до 20.06.2024 року.
Разом із позовною заявою Дніпровською міською радою подано заяву про забезпечення позову до набрання рішенням суду законної сили: шляхом накладення арешту на:
- нерухоме майно Товариства з обмежено відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА ПРО", а саме: автозаправну станцію № 10, опис об'єкта: А-1, а-операторська, ґанок цегляний, загальною площею 42, 8 кв. м, Б-1, б-1, б-будівля АЗС № 40 з тамбуром та ґанком з/бетон, загальною площею 17, 5 кв. м, В-1, Г-1 навіси; Д-1 - навіс з естакадою; 1- 13-споруди; І II - мостіння, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1200608412101), знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, буд. 61 А, у межах суми стягнення 4 707 075, 95 грн;
- грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА ПРО", у розмірі 4 707 075, 95 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову Дніпровська міська рада вказує, що предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 4 707 075, 95 грн. У разі задоволення позовної заяви виконання рішення в даній справі буде безпосередньо пов'язано з наявністю у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА ПРО" присудженої до стягнення суми грошових коштів.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 року у цій справі відмовлено Дніпровській міській раді в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що заявником не підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, зокрема щодо реальності наміру вчинення особами, стосовно яких вживаються заходи забезпечення позову, дій, спрямованих на порушення чи таких, що можуть призвести до ускладнення відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 року у справі №904/621/25, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати; ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що вжиття заходів до забезпечення позову - це реальна гарантія виконання судового рішення, виходячи з розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову і забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі.
Так, між сторонами існує спір щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку в розмірі 4 707 075, 95 грн, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.
На переконання скаржника, оскільки предметом спору є стягнення орендної плати, накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, який на праві приватної власності належать відповідачу, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність.
Більш того, накладення арешту на майно відповідача в межах ціни позову не суперечить законодавству та не обмежує відповідача у праві володіння та користування даним майном, використання його у господарський діяльності.
Відповідач згідно відзиву просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу просить залишити без зміг. В обґрунтування відзиву зазначає, що ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА ПРО" є власником близько 70 об'єктів нерухомого мана (АЗС, АГЗС, нафтобази) що розташовані в різних регіонах України (у Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській, Київській, Хмельницькій, Чернівецькій, Закарпатській, Полтавській, Сумській областях). Частина з вказаних об'єктів зазнала пошкоджень та потребує ремонту, є об'єкти на тимчасово окупованих територіях. В тому числі є майно (об'єкт), що передано в безоплатне користування для потреб оборони. Враховуючи вказане, ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА ПРО" проводить заходи з залучення орендарів для максимального забезпечення експлуатації наявних та робочих об'єктів, оскільки основним та єдиним видом господарської діяльності є здавання в оренду власного нерухомого майна.
При цьому, наявність арешту грошових коштів, що обліковуються на розрахункових рахунках ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА ПРО", у розмірі 4 707 075, 95 грн фактично паралізує господарську діяльність підприємства, оскільки виконання грошових зобов'язань зі сплати податків та інших обов'язкових платежів стане просто неможливим.
На переконання відповідача, неможливість проведення розрахунків з контрагентами за договорами з забезпечення комунальних послуг на АЗС, АГЗС та нафтобазах призведе до відключення послуг електро-, водопостачання, а це є безпосереднім забезпеченням охоронних та протипожежних систем об'єктів.
З посиланням на правові висновки Верховного Суду апелянт вказує, що при встановленні відповідності виду забезпечення позову слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.
Відповідач звертає увагу, що правовим обґрунтуванням заявлених позовних вимог про стягнення суми в розмірі 4 707 075, 95 грн позивачем вказується ст. 1212 Цивільного кодексу України.
При цьому, ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА ПРО" у заявлений до стягнення період сплачувало податок за користування спірною земельною ділянкою на підставі Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (2021, 2022, 2023, 2024) та відповідно до розміру ставок, затверджених рішеннями Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 13/27 (пункт 2.2. Додатку 1, відповідно до якого земельні ділянки, що використовуються фізичними та юридичними особами, в тому числі й в разі переходу права власності на будівлі та споруди (їх частини), але право власності чи оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено), та від 13.07.2022 року № 3/24.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 26.06.2025 року на 17:00 год.
26.06.2025 року справу № 904/621/25 було знято з розгляду у зв'язку із зайнятістю судової колегії в іншому судовому процесі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.07.2025 року об 10:20 год.
Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2025 року призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 904/621/25, у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Паруснікова Ю.Б. та визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: головуючий суддя -доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Чередко А.Є.
Відповідач участь свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 07.07.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 року у справі №904/621/25, якою відмовлено позивачу у вжитті заходів забезпечення позову.
Матеріали справи свідчать, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.
Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Водночас сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Під час розгляду, зокрема, заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Водночас забезпечення позову має бути спрямоване проти дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Апеляційний суд констатує, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач зазначив, що у разі задоволення позовної заяви виконання рішення в даній справі буде безпосередньо пов'язано з наявністю у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА ПРО" присудженої до стягнення суми грошових коштів.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки:
- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23);
- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Необхідно відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів (пункт 24);
- накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами (пункт 30);
- за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (пункт 31).
Колегія суддів звертає увагу, що інформація щодо діяльності та фінансового стану відповідача (в тому числі відомості стосовно комерційної діяльності, фінансово-економічного стану, а також відомості про банківські рахунки відповідача та проведені за ними операції) може бути обмеженою для позивача.
Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та обґрунтувати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а не подати докази вчинення боржником дій, спрямованих на відчуження його майна/грошових коштів, розпорядження ними тощо, ураховуючи, що право власника на таке відчуження/розпорядження у будь-який момент, який (момент волевиявлення) неможливо ні передбачити, ні відстежити позивачем.
За таких обставин (звернення із позовом про стягнення грошових коштів), саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема, й ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2022 року у справі № 905/446/22.
Апеляційний суд вважає, що саме відповідач має можливість повно доводити наведені обставини, зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках, зазначити про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 зазначив, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову колегія суддів вважає обґрунтованими доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для забезпечення позову, а відтак заява Дніпровської міської ради про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Апеляційний суд враховує, що матеріали справи не істять доказів достатності / недостатності грошових на рахунках відповідача, останній також не надав відповідних доказів під час апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, а тому апеляційний суд (за відсутності доказів достатності коштів на рахунках відповідача) дійшов висновку щодо доцільності накладення арешту на кошти та нерухоме майно (у межах суми, яка достатня для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів) в межах суму позову (4 707 075, 95 грн). Тобто сума арешту, накладеного на майно, обмежується різницею між сумами ціни позову та арештованими грошовими коштами (за їх наявності).
При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідач не обмежений в праві звернутися до суду із заявою про часткове скасування заходів забезпечення позову у разі, якщо на його рахунках перебуває сума коштів у розмірі, передбаченому в ухвалі про забезпечення позову, або вартість майна (його частини) перевищу розмір накладеного арешту у порядку, передбаченому статтею 145 ГПК України.
Апеляційний сду відхиляє доводи відповідача щодо необхідності наведення мотивування доцільності та необхідності для вжиття заходів забезпечення позову з огляду на те, що апеляційний суд вважає обгрунтованими доводи позивача про те, що доцільність забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та майно відповідача забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позову, а необхідність полягає в можливості відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами або відчужити майно.
Також судом відхиляються посилання відповідача на обставини сплати ним податку на землю, оскільки такі посилання стосуються розгляду справи по суті.
Згідно ч. 1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з навденим, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим її належить скасувати, прийняти нове рішення про задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 року у справі №904/621/25 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмежено відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА ПРО", а саме: автозаправну станцію № 10, опис об'єкта: А-1, а-операторська, ґанок цегляний, загальною площею 42, 8 кв. м, Б-1, б-1, б-будівля АЗС № 40 з тамбуром та ґанком з/бетон, загальною площею 17, 5 кв. м, В-1, Г-1 навіси; Д-1 - навіс з естакадою; 1- 13-споруди; І II - мостіння, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1200608412101), що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, буд. 61 -А, у межах суми стягнення 4 707 075, 95 грн;
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА ПРО", у розмірі 4 707 075, 95 грн.
Стягувач: Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75; код ЄДРПОУ 26510514).
Боржник: Товариство з обмежено відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА ПРО" (49600, м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, 11; код ЄДРПОУ 40773611).
Постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її ухвалення незалежно від її оскарження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили, тобто до 08.07.2028 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Постанова складена у повному обсязі 09.07.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко